Соціальна робота з особами, що займаються секс-бізнесом

Суспільство завжди шукало шляхи і засоби боротьби з проституцією. В історії існували три основні форми політики стосовно проституції: прогибіционізм (заборона); регламентація (реєстрація і медичне спостереження); аболіционізм (профілактична, роз'яснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації). Заборони виявилися безсилими, репресії – в принципі малоефективними в боротьбі з проституцією. Як показав історичний досвід, ні правова, ні медична регламентація, спрямована проти представниць цієї найдавнішої професії, не дозволяє повністю вирішити дану проблему.

Важливим елементом є профілактична робота, яка будується на інформаційно-просвітницькому, соціально-психологічному та медико-соціальному підходах.

Таким чином, можна виділити основні фактори, що стримують розвиток проституції та необхідні в боротьбі з нею.

1. На макрорівні, пов'язаному з державною соціальною політикою і її плануванням, прийняттям законодавчих заходів, вирішенням суспільних і державних питань у регулюванні проблем проституції, організацією соціальної допомоги населенню, в якості основних факторів виступають наступні:

• підвищення життєвого рівня населення;

• згладжування соціальної і матеріальної нерівності в суспільстві;

• зміцнення і стабілізація інституту сім'ї;

• контроль за випуском і продажем порнографічної літератури, відеопродукції;

• введення кримінальної відповідальності за сутенерство;

• формування негативного ставлення до проституції в суспільстві.

2. На мезорівні, який розглядає відносини між індивідуумом і основними соціальними групами – сім'єю і колективом освітньої установи, групою однолітків, – найважливішим чинником є реалізація програми статевого виховання школярів через інститут сім'ї і соціальний інститут освіти.

3. На мікрорівні, вивчає розвиток і становлення конкретної особистості, можна виділити наступні фактори:

• розвінчання думки про проституцію як про дозвільному, забезпеченому, красивому способі життя;

• виховання в дитині, підлітку високоморальних якостей.

Контрольні питання

1. Опишіть історію існування і розвитку проблеми проституції

2. Дайте визначення поняття «проституція» і охарактеризуйте її ознаки. Перерахуйте основні причини існування проституції в нашому суспільстві.

3. Розкрийте характерні особливості і приведіть типологію жіночої проституції.

4. Обґрунтуйте актуальність вивчення причин дитячої проституції. Охарактеризуйте її особливості.

5 Перерахуйте основні, на ваш погляд, заходи боротьби з поширенням проституції в нашій країні.

Лекція 21.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ ТА ХВОРИМИ НА СНІД

План

21.1 Походження ВІЛ/СНІДу

21.2 Соціальний супровід осіб з ВІЛ/СНІД

21.3 Система соціального захисту хворих на ВІЛ-СНІД

Ключові слова:ВІЛ/СНІД, соціальна робота, соціальний супровід.

Походження ВІЛ/СНІДу

Україна стоїть на межі загальнонаціональної епідемії ВІЛ/СНІД. Викликає занепокоєння той факт, що за останні п'ять років кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні зросла у 20 разів. Наслідки такого високого рівня поширеності можуть загрожувати більшій частині соціально-економічних досягнень країни за роки незалежності, чи звести їх нанівець.

На жаль, Україна вважається країною з дуже високою інфікованістю вірусом, її середовище характеризується високим рівнем поширеності, й вірус може розповсюджуватися швидко, особливо, серед молоді.

Перші випадки СНІДу були зареєстровані в 1981 р. у США. Хвороба, почавши з декількох випадків у середовищі гомосексуалістів, уже через рік була зареєстрована в 16 країнах у 711 чоловік, через 5 років – у 113 країнах у 72 504 чоловік.

Щоб краще уявити собі масштаби епідемії СНІДУ нерідко використовують аналогію з айсбергом. Виявлених на сьогоднішній день хворих вважають верхівкою айсберга. Підводна його частина, найближча до поверхні, умовно позначає нерозпізнану групу хворих і осіб з так називаними СНІД – асоційованими захворюваннями – приблизно 5-6 на кожен розпізнаний випадок. Основна глибоководна частина айсберга – це люди, у яких поки немає ніяких ознак хвороби, але вони вже заражені ВІЛ і в недалекому майбутньому в них варто очікувати розвитку хвороби. По оцінках учених, таких людей у 50-100 разів більше, ніж виявлених хворих на СНІД.

Особливістю хвороби є багатогранність її впливу на медичні, демографічні, соціально-економічні, політичні аспекти кожного суспільства, що ставить ВІЛ/СНІД на рівень планетарного лиха, збитки від якого порівнюють із наслідками світових воєн.

Із суто медичної проблеми охорони здоров’я ВІЛ/СНІД перетворився на проблему соціального розвитку та національної безпеки.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Потрапляючи в організм людини, він викликає смертельне інфекційне захворювання, назване прийнятим у міжнародній практиці терміном «ВІЛ-інфекція». Хвороба протікає довго, має кілька стадій, останню з яких з різноманітними клінічними проявами позначають терміном «синдром набутого імунодефіциту» (СНІД). Термін «синдром» позначає сукупність симптомів хвороби. Тому в кожнім випадку ВІЛ/СНІДа відзначалася глибока поразка імунної системи, а саме її недостатність. У цьому випадку говорять про «імунний дефіцит».

ВІЛ-інфекція – це стан, за якого в крові людини наявний вірус. ВІЛ-інфекція протікає протягом багатьох років. Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет – здатність організму протистояти різним хворобам – поступово знижується і розвивається СНІД – синдром набутого імунодефіциту.

Найпоширеніший шлях розповсюдження ВІЛ-інфекції – використання наркоманами брудних шприців для ін’єкцій.

Другим за впливовістю чинником поширення ВІЛ-інфекції є практика надання сексуальних послуг за гроші.

ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах з людьми. Цей факт доведено науковими дослідженнями, медичною практикою та багаторічним досвідом мільйонів людей. Неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу. Тому ВІЛ не передається через рукостискання та обійми.

Вміст вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок.

ВІЛ не передається через укуси комах.

Проблема поширення ВІЛ–інфекції/СНІДу викликає занепокоєння української та світової спільноти і визначена урядом України як пріоритетний напрям соціальної політики.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, що, на думку багатьох спеціалістів, пригнічуючи імунну систему, призводить до захворювання СНІДом. Належить до лентивірусів, підгрупи ретровірусів.

Вірусне навантаження – характеристика кількості ВІЛ у крові. Чим більше ВІЛ у крові, тим швидше і з більшою імовірністю відбувається зменшення кількості СД4 і тим більшим є ризик розвинення симптомів чи появи у найближчі декілька років інших захворювань.

Імунодефіцит – нездатність деяких ланок імунної системи нормально функціонувати, в результаті чого знижується опірність організму людини до інфекційних агентів і підвищується ймовірність розвитку різних захворювань, до яких в іншому випадку пацієнт не був би схильний.

Імуномодулянти – природні або синтезовані речовини, які стимулюють, направляють чи відновлюють нормальну імунну відповідь.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Завершальна стадія ВІЛ-інфекції.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: