Типологія і основні причини самогубств

Всесвітня організація охорони здоров'я визначаєсамогубство як «акт, що має смертельний результат, який навмисно розпочато і завершено самою людиною безпосередньо або опосередковано знаючим і очікують його фатального результату... Самогубство – найважчий результат суїцидальної поведінки, з суїцидальними думками в межах суїцидального мислення, з нанесенням фатального самошкоди у вигляді смерті». Для позбавлення себе життя може бути використаний будь-який спосіб, однак найбільш поширені повішення, отруєння отрутою або газом, передозування ліків, застосування зброї, падіння з висоти, утоплення.

Згідно з концепцією, висунутої Е. Дюркгеймом, відсоток самогубств (відношення кількості самогубств до чисельності населення) є функцією декількох соціальних змінних: взаємовідносин у релігійних, сімейних, політичних, національних та інших групах.

Е. Дюркгейм виділив чотири види самогубств: егоїстичне, альтруїстичне, аномічне і фаталістичне.

А.Е. Личко описує три типи суїцидальної поведінки: демонстративна, афективна і справжня.

Компонентами суїцидальної поведінки є суїцидальне мислення (думки), суїцидальні наміри, суїцидальні спроби і завершений суїцид.

У сучасній літературі причини самогубства розглядаються як комплекс соціальних, психологічних, біологічних передумов.

Існують загальні та специфічні фактори макросередовища.

При оцінці конкретних суїцидальних актів багато що залежить від мотивів і обставин.

Головна загальна причина збільшення числа самогубств – це зростання самотності особистості, її відірваність від суспільства, що в свою чергу є результатом соціальної нестабільності суспільства.

Таким чином, при вивченні причин самогубств необхідно мати на увазі не тільки їх мотиви, але і обставини, що характеризують соціальне середовище і особистість, а також відхилення від нормального способу життя, які, в кінцевому рахунку, визначають положення особистості в суспільстві.

Особливості суїцидонебезпечного стану особистості на різних етапах вікового розвитку

Самогубство є однією з поширених причин смертності населення і завдає значної шкоди здоров'ю суспільства, соціальному порядку та економіці. Замах на самогубство тягне за собою тривалу хворобу, а іноді й інвалідність.

Дослідники виділяють три вікових інтервалу, що володіють своїми відмінними рисами: діти та підлітки, працездатний вік і інволюційний період.

Старше покоління – одна з головних груп суїцидального ризику.

Покоління середнього віку виявилося в не менш неоднозначній ситуації у світлі політичних, економічних і культурних змін.

Потенційно можливим стресогенним фактором для осіб середнього віку є інтенсивні зміни, що відбуваються у всіх сферах сучасного суспільства і вимагають від людини, що вже має своє досить стійкий світогляд, установки, погляди на різні сторони життя, докорінної зміни мислення і поведінки.

Але не тільки невизначеність у суспільному житті, а й невлаштованість в особистому житті, самотність, бездітність можуть служити спонукальними причинами до скоєння самогубства.

Серед них велика частка самотніх, розлучених, овдовілих, бездітних. Однак добре відомо і те, що і сімейні негаразди нерідко призводять до самогубства.

Знижується вік потенційних самогубців, все частіше до такого рішення схиляються підлітки, не знаходячи розуміння у рідних або друзів.

Основною проблемою, характерною для підлітків з суїцидальним поведінкою, є відносини з батьками, далі трудності, пов'язані зі школою, потім – проблеми взаємин з друзями (в основному протилежної статі).

У сучасних умовах збільшується розрив між різними віковими та соціальними групами – це відбувається через швидкі зміни культурних норм і еталонів поведінки в різних суспільних верствах, посилення впливу моди. Батькам, формування особистості яких відбувалося в умовах менш динамічного суспільства, дуже складно часом зрозуміти своїх «вільнодумних» дітей.

Соціально-корекційна діяльність з особами, схильними до суїцидальної поведінки

При компетентному підході соціальний працівник здатний виявити суїцидальну поведінку людини і тим самим зробити можливих заходів щодо запобігання вчиненню самогубства. Оскільки робота з особами, схильними до суїцидальної поведінки, є одним з найбільш складних і відповідальних напрямів практичної діяльності соціального працівника, необхідний системний підхід до його реалізації. Для того щоб модель соціальної корекції була продуктивною, необхідно дослідити суїцидальну поведінку, фактори і рівень суїцидального ризику для виявлення соціально-психологічних детермінант суїцидальних вчинків, визначення необхідного рівня професійної допомоги та проведення профілактичних заходів.

Особливої уваги заслуговують хворі з психічними розладами особистості (шизофренія), з ризиком суїцидальної поведінки.

При психотерапевтичному впливі на цих хворих слід поєднувати емоційну підтримку з прагненням до емпатичного сприйняття і подальшої корекції не завжди усвідомлюваних психологічних установок і фантазій, що сприяють реалізації суїцидальної поведінки.

Хворі з суїцидальними думками часто амбівалентні у своїх переживаннях, обговорення цих переживань приносить їм значне полегшення і може попередити розвиток у хворого критичного стану.

У випадках важкого суїцидальної кризи слід звернутися до психіатра і домогтися від хворого обіцянки, що до зустрічі з психіатром він не буде діяти під впливом почуттів, що не поговоривши з соціальним працівником.

При високому ризику скоєння суїциду, при розвитку гострого психозу хворий повинен бути госпіталізований.

Профілактична робота з особами, схильними до суїцидальної поведінки

Специфіка організації соціальної роботи з особами, схильними до суїциду, полягає в проведенні заходів, що сприяють зміні соціальної ізоляції пацієнтів та зменшенню суїцидальних тенденцій.

По-перше, це усунення негативних факторів внутрішньо сімейних стосунків.

По-друге, це оптимізація міжособистісних відносин, підключення до надання допомоги суїцидентам різних установ, «товариств за інтересами», сусідів. Але головні зусилля соціального працівника повинні бути спрямовані на з'ясування і ліквідацію конфліктної ситуації, яка може призвести до суїциду. Крім цих заходів соціальний працівник сприяє наданню клієнтам необхідної соціальної допомоги (матеріальної, соціально-побутової, соціально-психологічної), надає соціально-психологічну допомогу близьким і родичам суїцидента.

Любов до життя, вміння долати виникаючі труднощі необхідно формувати вже з дитячих років, наприклад через мультфільми, казки, дитячу художню літературу та ін. У центрі уваги профілактики – здорові діти, здорова сім'я, здоровий спосіб життя.

Таким чином, організація соціальної роботи з боротьби з самогубствами відбувається за двома напрямками:

- профілактика самогубств

- реабілітація та адаптація суїцидентів та їх оточення.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: