Групова програма профілактики та подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях

Груповою технологією профілактики і подолання синдрому «професійного ви­горання» може виступати розробленийавторами розділу тренінг «Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях.

Мінімальний обсяг тренінгу складає 24 години (по 4 годиникожна із 6 тем тре­нінгу). При цьому тренінг може проводитися у вигляді таких організаційних форм:

а) «інтенсивного» варіанта (протягом 3 днів, по 8 годин щодня);

б) більш « розгорнутоговаріанта» (1 заняття на тиждень по 2 години (під час перерви або після робочого дня), протягом 12 занять).

Вибір організаційної форми визначається конкретними потребами та можливос­тями організації. Звичайно, обсяг часу, необхідного для проведення тренінгу, мо­же збільшуватися, наприклад, до 36-48 годин.

Нижче наводиться загальна структура тренінгу:

«Вступ до тренінгу»:

• Знайомство учасників тренінгу.

• Вивчення та аналіз очікувань учасників тренінгу.

• Визначення основної мети та завдань тренінгу.

• Аналіз загального дизайну тренінгу.

• Розробка правил групової роботи.

Тема 1. «Сутність та природа стресу. Причини виникнення професійного стре­су в організаціях»:

• Метод незакінчених речень: «Сутність та природа стресу».

• Робота в малих групах і групова дискусія: «Професійний стрес як вид стре­су та причини його виникнення в організаціях».

• «Мозковий штурму. «Аналіз стрес-факторів, які обумовлюють виникнення професійного стресу в конкретній організації».

Тема 2. «Синдром «професійного вигорання» менеджерів і персоналу ор­ганізацій»:

• Навчально-рольова гра: «Професійно «вигорівший» менеджер та працівник організації: основніхарактеристики та особливостівзаємодії э колегами й ад­міністрацією».

• Міні-лекція: «Особливості вияву синдрому «професійного вигорання»у жі­нок та чоловіків».

• Групова дискусія: « Взаємозв'язок синдрому «професійного вигорання» та про­фесійної кар'єри менеджерів і персоналу в організаціях».

Тема 3. «Зміст та структура технології профілактики та подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях»:

• Міні лекція: «Технологія профілактики та подолання синдрому«професійно­го вигорання» в організаціях: індивідуальна та груповаформи».

• Групова дискусія: «Професійневигорання менеджера (працівника): неминучість чи лише ймовірність? Аналіз факторів та умов, врахування яких може сприяти профілактиці й подоланню синдрому «професійного вигорання».

Тема 4. «Подолання синдрому «професійного вигорання» у менеджерів та працівників організацій: індивідуальна технологія»:

• Міні-лекція: «Сутність індивідуальної технології подолання синдрому «про­фесійного вигорання» менеджерів та працівників організацій».

• Аналітичний практикум: «Розпізнавання стресу, визначення основнихстрес-факторів».

• Психологічний практикум з елементами групової дискусії: «Використання влас­них психологічних ресурсів для подоланий синдрому «професійного вигорання»:

- аналіз мотивів і значущості обраної професійної діяльності та прийняття рішення про її продовження або зміну;

— визначення критеріїв успіху в професійній діяльності та можливості здійснення професійної кар'єри;

— опанування прийомами здійснення внутрішнього локус-контролю, реалі­зації рішучої поведінки;

— опанування вмінням керувати своїм часом;

— зміна, в разі необхідності, іміджу «трудоголіка»;

— реалізація впевненої (асертивної) поведінки;

— створення мережі соціальної підтримки тощо.

Тема 5. «Профілактика синдрому «професійного вигорання» у менеджерів та працівників організацій: індивідуальна технологія»:

• Mini-лекція: «Сутність технології профілактики синдрому «професійного ви­горання» у менеджерів та працівників організацій»;

• Психологічний практикум з елементами групової дискусії: «Використання власних психологічних ресурсів для подолання синдрому «професійного ви­горання»:

- опанування прийомами вибіркового сприймання ситуації (уміння бачити в ситуації не лише негативні, а й позитивні моменти; уміння радіти життю та дякувати долі за те, що маєш; уміння ставитися з гуморомдо подій тощо);

— опанування прийомами підвищення самооцінки та подолання тривожності;

— опанування прийомами релаксації, аутогенного тренування, розробки індивідуальної програми фізичних вправ тощо.

Тема 6. «Тендерні аспекти технології профілактики та подолання синдрому «професійного вигорання» у вчителів»:

• Групова дискусія: «Чи доцільно говорити про «жіночий» та «чоловічийваріанти» програми профілактики і подолання синдрому «професійного вигорання?»

• Мозковий штурм: «Що необхідно враховувати жінкам та чоловікам, розроб­ляючи власну програму профілактики і подолання синдрому «професійного вигорання»?

• Групова дискусія; «Тендерна толерантність та тендерне партнерство як умо­ва і наслідок профілактики й подолання синдрому «професійного вигорання» та здійснення успішної кар'єри жінок і чоловіків в організаціях».

Рефлексія заняття.

Підбиття підсумків роботи тренінгу.

Загалом можна стверджувати, що «Технологію профілактики і подолання син­дрому, «професійного вигорання» в організаціях» доцільно використовувати для підвищення ефективності діяльності сучасних організацій і забезпечення пси­хічного здоров'я працівників.

Питання 3. Методики для діагностики синдрому «професійного вигорання» в організаціях (діагностичний компонент технології)

Аналіз проблем вивчення синдрому «професійного вигорання», проведений авто­рами в різних організаціях, показав, що до основних методик, які можуть бути ви­користані організаційними психологами при дослідженні цієї проблеми, належать:

1. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» Б.В. Бойка.

2. Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова.

3. Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина - людина».

4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання».

5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання».

6. Диагностика профессионального «выгорания» (К. Маслач, С. Джексон, в адаптации Н. Е. Водопьяновой)

7. Диагностика уровня алекситимии

Необхідно зауважити, що кожна із зазначених методик дає можливість насам­перед виявити рівень розвитку синдрому та його окремих складових. Незважа­ючи на різне термінологічне значення понять, які використовуються науковцями, «професійне вигорання», «емоційне вигорання», «психічне вигорання», «вигорання» та ін., вони є синонімами і розкривають ті чи інші аспекти «вигорання», як у професійній, так і в інших сферах життєдільяності людини. Проаналізуємо кож­ну методику детальніше.

1. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати мірувираженості дванадцяти симптомів синдрому «вигорання», враховуючи компоненти, до яких вони відносяться. Зокрема, це такі компоненти та симптоми:

Перший компонент - «Напруження»:

1. Переживання психотравмуючих обставин;

2. Незадоволеність собою;

3. «Загнаність у кут»;

4. Тривога і депресія.

Другий компонент — «Резистенція»:

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування;

2. Емоційно-мораліна дезорієнтація;

3. Розширення сфери економії емоцій;

4. Редукція професійних обов'язків.

Третій компонент — «Виснаження»:

1. Емоційний дефіцит;

2. Емоційне відчуження;

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація);

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення.

Враховуючи якісні і кількісні показники, які обчислюються за даними методи­ки для різних компонентів синдрому «вигорання», організаційні психологи мо­жуть дати досить змістовну характеристику щодо проявів синдрому в особистості, а також визначити індивідуальні та групові заходи профілактики і психокорекції. Для якісної інтерпретації даних, за словами В.В. Бойка, можна використову­вати такі питання:

• які симптоми домінують;

• якими сформованими і домінуючими симптомами супроводжується «висна­ження»;

• чи обумовлене «виснаження» (якщо виявлене) факторами професійної діяль­ності, що ввійшли ч симптоматику «вигорання», або суб'єктивними факторами;

• який симптом (симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особистості;

• у яких напрямках треба впливати на виробничу обстановку, щоб знизити нер­вову напругу;

• які ознаки й аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб «емоційне вигорання» не завдавало шкоди їй, професійній діяльності і парт­нерам.

2. Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова дає мож­ливість дослідити прояви синдрому за такими основними показниками:

• психоемоційне виснаження;

• особистісне віддалення;

• професійна мотивація.

Суттєвим є те, що методика допомагає проаналізувати прояви синдрому «виго­рання» на трьох основних рівнях:

• міжособистісному;

• особистісному;

• мотиваційному.

Слід зазначити, що методика є не такою складною із обробці, як попередня, і може бути використана для більш оперативного вирішення професійних завдань організаційними психологами.

Методика дає можливість розробити певну систему психокорекційної роботи та встановити, за якими складовими найбільш «рельєфно» проявляється синдром.

3. Методика «Синдром «вигорання» у професіях системи «людина- людина» зорієнтована перш за все на дослідження тих категорій фахівців, які працюють в системі «людина — людина», насамперед менеджерів та педагогічних працівників. Тому саме цю методику, на думку авторів, доцільно використовувати організацій­ним психологам, аналізуючи синдром «вигорання» у менеджерів організацій та працівників освітніх закладів.

Варто нагадати, що методика базується на теорії синдрому «вигорання», роз­робленій К.Маслач і С.Джексон, і дає можливість визначити такі основні скла­дові синдрому «вигорання»:

• емоційне виснаження;

• деперсоналізація;

• редукція особистих досягнень.

Суттєвимє те, що методика має два варіанти опитувальника, які можуть бу­ти використані окремо при дослідженні як менеджерів, так і викладачів, учителів.

Методика є досить компактною у використанні порівняно з першими двома ме­тодиками — вона включає лише 22 питання (у двох попередніх методиках — 84 та 72 відповідно). Тому її доцільно застосовувати у ситуації, коли потрібно дуже швидко провести опитування, зокрема з менеджерами організацій.

На основі результатів, отриманих за допомогою опитувальника, можна також розробити програми подолання синдрому «вигорання» як для окремої особистості (менеджера або працівника), так і для групи людей, які працюють в одному від­ділі чи організації.

4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання» дає можливість досліди­ти такі основні компоненти «вигорання»:

• деперсоналізацію;

• особисту задоволеність;

• емоційно виснаження.

Кожний із нарваних компонентів «вигорання» аналізується за трьома рівнями розвитку: низький, середній, високий.

Методика включає всього 18 питань і може бути використана для оперативного дослідження синдрому «вигорання» та розробки відповідних корекційних програм.

5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання» допомагає виявити рівні вираженості синдрому (високий, середній та низький). На думку авторів, її доціль­но використовувати для найпростіших досліджень, які дають можливість зорієнту­ватися в наявності проблеми.

Необхідно наголосити, що під час проведення прикладних досліджень в ор­ганізації варто використовувати 2-3 методики - для взаємоперевірки та взаємодоповнення отриманих даних.

 

Нижче наводиться повний текст описаних методик, які можуть бути викорис­тані в реальній роботі організаційних психологів.

⇐ Предыдущая31323334353637383940Следующая ⇒

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

---

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: