Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Нові виклики європейській безпеці та позиція НАТО





З появою нових технологій стиль і темпи життя багатьох людей змінилися на краще. Однак, ті самі зміни надали країнам та індивідам нові можливості для становлення загрози міжнародній спільноті. Хоч імовірність прямої військової агресії проти альянсу дуже низька, виклики, які стоять перед НАТО зараз мають іншу природу, що в корені відрізняється від тих загроз, які мав подолати блок у час його створення. Загрози і виклики новітнього часу включають розповсюдження зброї масового знищення, можливість ракетного нападу, тероризм, кібер-тероризм, енергетичну нестабільність та піратство. Більшість із джерел цих загроз виходять з віддалених точок світу та мають для європейської безпеки лише опосередковане значення, але альянс пристосовується до нових умов, щоб дати відповідь на ці виклики. Причина для цього лаконічно висловлена у стратегічній концепції НАТО 2010 року: «Нестабільність або конфлікт за межами НАТО може безпосередньо вплинути на безпеку альянсу, зокрема шляхом сприяння екстремізму, тероризму та нелегальній транснаціональній діяльності, такій як торгівля зброєю, наркотиками та людьми». [35, с.11, п.11, 48, 50]

З усіма вищезазначеними загрозами альянс має справу здебільшого за межами Північноатлантичного регіону, проте останні роки показали нам, що безпосередні виклики європейській безпеці усе ще існують. Окреслюючи розміри європейських конфліктів ХХІ сторіччя, можна виділити три основні епіцентри: Косово, Закавказзя (головним чином, Грузія)[11], Україна. Два з цих епіцентрів безпосередньо пов’язані з зовнішнім гравцем – Росією.



Грузія приєдналася до програми «Партнерство заради миру» у 1994 році. Через 4 роки Грузія відкрила представництво при НАТО. У 2000них роках відбулися перші спільні навчання. 2003 року після революції троянд і вступу М.Саакашвілі на посаду президента, країна почала розвивати тісніші зв’язки з заходом, зокрема, були проголошені наміри вступу до НАТО. У 2008 році було проведено референдум, на якому 77% населення проголосували за приєднання країни до альянсу. Не такою впевненою була думка всередині блоку: на Бухарестському саміті у той час як США мали намір дати Грузії хоча б усні гарантії вступу, європейські країни, зокрема Франція і Велика Британія, були налаштовані проти цього.

Дії обох сторін зрозумілі і в їхній основі лежить один і той же фактор: готовність грузинського народу приєднатися до альянсу пояснювалася їхньою надією на захист та безпеку від агресивного сусіда, так само як і сумніви членів блоку пояснюються побоюваннями реакції того самого сусіда. Тим не менше, комюніке про можливість вступу Грузії в альянс у майбутньому, після виконання умов членства, було випущене на Бухарестському саміті. Навіть такий ледь помітний та розмитий крок сприйнявся Росією як пряма загроза. Одразу ж сепаратистські рухи Грузії отримали підтримку і почалася війна. Пройшло вже шість років, а вона все ще триває у латентному стані, а дві сепаратистські республіки, продовжують існувати, насолоджуючись визнанням Росії, Нікарагуа та Науру. За словами президента Медвєдєва, ця війна забезпечить Росії гарантії від подальшого розширення НАТО в пострадянський простір. Після цієї війни думки експертів розділилися: одні запевняли, що тепер Грузія не зможе вступити до НАТО доки не вирішить внутрішніх проблем (що малоймовірно), інші вважали, що якби Грузія була членом альянсу, такої ситуації ніколи б не сталося. [41]

Звичайно, можна вести дискусію з процедурних питань: чи могла Грузія вступити в НАТО, адже за статтею 10 Договору тільки країни євроатлантичного простору мають таку можливість? Відповідь залежить від сприйняття такого простору та трактування цього поняття. Але незалежно від цієї відповіді, дані події становлять яскравий прецедент.

Аналізуючи питання ефективності НАТО у даному конкретному конфлікті, варто бути обережним з термінами. Чи можна сказати, що НАТО був неефективний, адже конфлікт не завершився на користь Грузії? Грузія – це країна, яка не входить у блок, та яка, на думку багатьох, не входить у Європу. Війна між двома країнами не-членами блоку не мала б для нього ніякого особливого значення, якщо б сам блок опосередковано не вплинув на її спалах. Тому проблема між Грузією та Росією повинна була б стати сигналом для блоку, ситуацією для висновків. Через два роки, альянс на Лісабонському саміті приймає вже згадану стратегічну концепцію, у якій між іншим зазначено: «На альянс впливають політичні та безпекові чинники за його межами, і він сам може вплинути на ці чинники». [35, с.8, п.4(с)]

Через декілька років для альянсу виникла ідентична ситуація, у якій він має показати, як він тлумачить це положення. За результатами Уельського саміту та згідно зі спільною заявою Комісії НАТО-Україна, альянс повністю підтримує Україну у сучасній кризі та робить вклад у безпеку країни. [41] Передбачається поглиблення програми особливого партнерства у сферах логістики та стандартизації, надання допомоги у контрольно-командних пунктах та пунктах електронного контролю, захисту від кібер-атак, лікування та реабілітації бійців та допоміжного військового персоналу. При цьому мова не йде про безпосередні засоби або послуги. Учасники надають Україні рекомендації, поради та технології. Разом з тим, у лютому 2015 року на Мюнхенській зустрічі Президента П.Порошенка з Генсеком НАТО Є.Столтенбергом останній заявив про надання Україні як політичної, так і практичної підтримки. Звичайно, помилковою є думка про зобов’язання НАТО брати безпосередню участь у конфлікті на боці України. Тому постає завдання виробити критерії ефективності допомоги.

При наданні подібних оцінок важливі об’єктивність та неупередженість. Якщо розглядати ситуацію з боку НАТО, її окремих членів, які не бажають погіршення відносин з таким помітним та непередбачуваним гравцем як Росія через надання допомоги чи гарантій вступу такому непривабливому партнеру як Україна, їхню позицію можна зрозуміти та виправдати, але лише в короткостроковій перспективі. Разом з тим, ніхто не може заперечити реальну підтримку з боку альянсу у вигляді консультантів та фахівців, які проводять тренування серед українських кадрів. «Українську» оцінку ефективності НАТО в даному питанні можна передати словами посла України при НАТО І.Долгова: «Оскільки агресія не зупинена, частина території України залишається окупованою і на ній залишаються бойовики, яких постійно підтримує Російська Федерація – допомога не є достатньою». [8]

Ситуація в Україні не найкращим чином відображається на готовності альянсу зустріти виклики часу. Можливо, саме у визначенні таких викликів і полягає складність відповіді на них. Блок був створений для захисту від імовірного нападу СРСР і успішно виконав стримувальну роль, адже ніякого нападу не відбулося. Після самоліквідації цього основного суперника НАТО, йдучи на зустріч новим реаліям, визначила для себе нове коло загроз і почала діяти у відповідь на них. Але чи дійсно зникла та стара фундаментальна загроза? Головний пертурбатор європейського миру та спокою кожного разу застосовує одну й ту саму тактику, винайдену ще, мабуть, Сталіним, а то і раніше, а дієвих засобів відповісти на неї чи запобігти їй все ще немає. Якщо поглянути на ситуацію в контексті системи, то Росія усе ще живе за реаліями Віденського конгресу, коли нерівність прав держав документально закріплювалася, а кордони їхніх сфер впливу чітко окреслювалися. Сучасна система – перша, що дійсно вийшла за межі Вестфальського правопорядку – діє згідно з принципами суверенної рівності, невтручання у суверенітет та прав людини. У теперішній ситуації можна виявити іще один приклад з історії – «потурання агресору» з боку західних демократій. Франція та Італія роблять свої заяви «спеціально для російської влади», незважаючи на цілий параграф у Провіднику по Уельському саміті НАТО, присвячений відповіді на російські звинувачення у «затягуванні» України в блок та прояснення питання про те, що обіцянок не просуватися на схід Росії ніхто не давав. [28, c.253] Очевидна непослідовність у позиції блоку та його окремих членів.

 







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2022 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.