ЗАСТОСУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДИСТАНЦІЙНОГО ЗОНДУВАННЯ ПРИ ПРОГНОЗНО-ПОШУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

ЗАСТОСУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДИСТАНЦІЙНОГО ЗОНДУВАННЯ ПРИ ПРОГНОЗНО-ПОШУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Матеріали дистанційного зондування широко використовуються при пошуку корисних копалин, і на сьогодні накопичений великий позитивний досвід ї ефективного використання. З цією метою вже відносно давно використовуються аерофотоматеріали, хоча безпосередньо на знімках родовища і рудопрояв не відображаються, а виявляються лише їх непрямі де шифрувальні ознаки.

Використання матеріалів дистанційного зондування при прогнозно-мінерагенічних дослідженнях

Аерокосмічна інформація використовується головним чином для виявлення рудоконтролюючих структур і створення прогнозно-пошукових моделей.

Об’єкти досліджень

Лінеаменти. Тектонічним факторам контролю зруденіння завжди приділялось велике значення. Важливими об’єктами досліджень є розломні рудоконцентруючі і рудоконтролючі зони глибинного походження. Ідея про існування наскрізних систем розломів (прихованих лінеаментів), що перетинають області з різною тектонічною будовою і які відповідають за розміщення мінералізації, розробляється з 40-х рр. XX в., починаючи з праць В. І. Смирнова. Лінеаменти виявлялись за комплексом ознак, і в першу чергу за геологічним і морфоструктурним аномаліям. У 1968 р. І. Н. Томсоном і М. А. Фаворською була сформульована концепція наскрізних рудоконцентруючих структур. Під цими структурами розуміють системи дислокацій глибокого закладення, що відрізняються тривалістю і багатоактністю активізації і які проявляються на багатьох ділянках у прихованому, завуальованому вигляді. Їх металогенне значення полягає в тому, що вони визначають розміщення найбільш крупних об’єктів корисних копалин в межах тієї або іншої мінерагенічної провінції. Були визначені основні ознаки, що відрізняють наскрізні рудоконцентруючі структури від інших діз’юнктивів глибокого закладення. Структури першого порядку перетинають не тільки платформи і різновікові складчасті системи, але й границі континент-океану. Серед наскрізних структур усіх масштабів переважають широтні і меридіональні. Вони проявлені в елементах рельєфу, зазвичай, відображаються в будові поверхні М, але не завжди мають єдину вираженість у геофізичних полях. наскрізні зони порушень переважно широтного і меридіонального простягання, неявний прояв наземної поверхні, відповідають зазвичай структурному плану докембрійського фундаменту. Вони відрізняються неоднорідністю геологічної будови, оскільки, закладені в докембрії, випробували неодноразове оживлення в періоди тектоно-магматичної активізації. В них локалізовані рудоносні і нафто- і газоносні площі (рис. 17.1). Протягом рудоконцентруючих структур копалини можуть належати різним типам.

Рис. 17.1. Схема співвідношень рудоносних, нафто- і газоносних площ з ортогональною системою порушень Азії (за М. А. Фаворською та ін.):

1 – головні ортогональні системи порушень, що виявлені на основі аналізу геологічних даних: а – меридіональні, б – широтні; 2 – те ж, по морфоструктурних данних; 3 – рудоносні площі; 4 – нафто- і газоносні площі

Космічні знімки відкрили нові можливості пошуку рудоконцентруючих наскрізних структур, що сприяють концентрації зруденіння, а також структур, що визначають спеціалізацію зруденіння, – рудоконтролючі металогенічні зони. Трансконтинентальні лінеаменти являють собою глобальні зони протяжних підвищено проникних глибинних розломів. Їх передбачуване мантійне закладення підтверджується наявністю серед локалізованих у них родовищ представників таких формаційних типів, для яких безсумнівно мантійне походження як материнських порід, так і рудних елементів. У місцях перетинання трансконтинентальними і трансрегіональними лінеаментами металогенічних зон з різною рудною спеціалізацією знаходяться крупні рудні об’єкти відповідного профілю (рис. 17.2, 17.3).

Рис. 17.2. Схеми найголовніших лінеаментів наскрізних зон штатів Каліфорнії і Невади США і положення найкрупніших родовищ (за І. К. Волчанською): 1 – границі геоморфологічних провинцій; 2 – границі геоморфологічних областей; 3 – інші лінійні елементи, що є границями геоморфологічних зон і підзон; 4 – границі зміни структурного плану; 5 – найбільші наскрізні зони; 6 – інші поперечні наскрізні зони; 7 – найбільші рудні родовища (а) і металогенічні пояса (б); 8 – епіцентри найбільших землетрусів

Рис. 17.3. Схема розміщення крупних розломів і родовищ Кордильєр Північної Америки (по І. К. Волчанській): 1 – зони субдукції; 2 – трансформні розломи дна Тихого океану; 3 – найбільші лінеаменти в гірничо-складчастому поясі Кордильєр; 4 – наскрізні системи порушень; 5 – області четвертинного вулканізму; 6-7 – найбільші родовища: 6 – нафтові, 7 – рудні

Лінеаменти високих порядків мають рудолокалізуюче значення.

В 1984 р. була складена Космогеологічна карта СРСР масштабу 1:2500 000. З’ясувалось, що ендогенні родовища, особливо крупні, в здебільшого просторово співпадають з виділеними на цій карті лінеаментами. Причому цей зв'язок характерний не тільки з лінеаментами меридіонального і широтного, але й північно-західного і північного східного простягань, а також з вузлами їх перетинань (рис. 17.4).

Рис. 17.4. Лінеаментна мережа і родовища корисних копалин СРСР (за В. В. Архангельською)

1 – лінеаменти ортогональної системи; 2 – лінеаменти діагональної системи; 3 – родовища нафти і газу (а) і твердих корисних копалин (б)

Наприклад, в Транскавказському лінеаменте (4) знаходяться всі родовища Великого і Малого Кавказу. В Єнісейському лінеаменті (8), у вузлу його перетинання з широтними і північно-східними лінеаментами, розташовані найбільші мідно-нікелеві родовища Норильского району. У вузлі перетинання меридіонального лінеаменту (11) з лінеаментами північно-східного і північно-західного простягань локалізовані родовища молібдену, вольфраму, золота, олова Південно-Східного Забайкалля. Зазвичай одна й та ж лінеаментна зона проявляється на космічних знімках переривчасто, фрагментарно, дискретно і може маркуватися різними ознаками, які неоднаково виражаються по всій її довжині. Вони зазвичай мають різну глибину закладення по довжині і перетинають різні структурно-формаційні зони. Їх минерагенічна спеціалізація визначається особливостями минерагенії тієї крупної геоструктурної області, яку лінеамент перетинає.

Лінеаментні зони сприяють концентрації зруденіння головним чином у вузлах їх перетинання, які доволі часто супроводжуються кільцевими розломами. Це – ділянки аномально високої роздрібненості і проникності земної кори (вузли тривалої ендогенної активності), до яких приурочені найбільш інтенсивні прояви магматичних і гідротермальних процесів. У них найбільш яскраво виражені аномальні геологічні, геоморфологічні, геофізичні і геохімічні ознаки. До них приурочені поля дайок, вулканітів, інтрузивні утворення різної основності, а також продукти флюїдних мантійних тепломассопотоків. Вузли перетинання лінеаментів найчастіше виявляються рудоносними на цілий комплекс різних корисних копалин, а рудоутворення в них могло проявлятись неодноразово (з докембрію до кайнозою). Чим більше лінеаментів сходитися у вузлі, тим більше родовищ в ньому знаходиться. Тривала ендогенна активність лінеаментів проявляється в появі поліхронних магматичних мас різного, переважно основного і підвищено лужного складу. В лінеаментах і особливо у вузлах їх перетинання сусідять родовища не тільки різних корисних копалин, але й різних генетичних типів і віку, що пояснюється збереженням високої проникності таких вузлів протягом тривалої геологічної історії. Саме в них зосереджені найбільші і найбагатші родовища, що формуються, як правило, тривалий час і в декілька етапів.

Для одних рудних родовищ, що приурочені до лінеаментів, встановлюється генетичний зв’язок магматизму і зруденіння, інші родовища, що асоціюються з магматичними породами, пов’язані з ними парагенетично – єдністю джерела магми і зруденіння. На думку М. А. Фаворської й інших дослідників, у більшості родовищ, локалізованих у лінеаментах, процес утворення йшов приблизно одночасно з магматичним, джерелом руд були мантійні наскрізномагматичні флюїди, а утворення магм і рудних еманацій є результатом єдиного глибинного процесу, що проявлявся в структурних зонах (в лінеаментах) у верхніх поверхах земної кори. Приклади структурного контролю рудних об’єктів наведені на рис. 17.5 і 17.6.

Кільцеві структури також є важливим об’єктом сучасних прогнозно-пошукових робіт. Вони бувають різних генетичних типів і таксономічних рангів і мають різне металогенічне значення. Кожен тип кільцевих структур має свій набір корисних копалин. Для більшості кільцевих структур, особливо невеликого і середнього діаметра, встановлюється чіткий зв’язок з лінеаментами. Статистичним аналізом встановлено, що рудоконцентруючими слугують кільцеві структури, що ускладнюють лінеаменти, або кільцеві структури великих діаметрів. Малі структури (наприклад, кімберлітові трубки) контролюють тільки один вид корисних копалин, крупні структури – цілу їх низку.

Нуклеари і метаморфогенні кільцеві структури є найбільшими кільцевими утвореннями, що містять безліч родовищ корисних копалин, що здебільшого пов’язані з ним генетично (рис. 17.7).

Периферійні частини цих структур відрізняються найбільшою мобільністю, роздрібненістю і проникністю. До них відносяться зеленокам’яні пояса, в яких виявлено найбільша кількість родовищ заліза (Пілбар, Австралія), кобальту і нікелю. Наприклад, у зовнішній частині Алдано-Станового нуклеару локалізовані крупні родовища залізистих кварцитів, а Вітімо-Олекмінського – родовища азбесту і поліметалів, генетично пов’язаних з основними і ультраосновними породами. У зовнішній частині нуклеарів відомі родовища не тільки докембрійського віку, але й такі, що асоціюються з молодими інтрузіями лужних ультраосновних порід (наприклад, Хета-Оленекська структура).

Рис. 17.5. Структурна позиція рудного вузла в Анадирському секторі (за Н. І. Филатовою і А. Н. Дворянкиним):

1 – четвертинні рихлі відклади; 2 – фундамент Охотсько-Чукотського пояса (вулканогенно-теригенні юрс–ько-раннекрейдові відклади); 3-5 – крейдові вулканогенні відклади Охотсько-Чукотського пояса; 3 – кремнекислі вулканіти, 4 – вапняково-лужні- вулканіти, нерозчленовані; 5 – вулканіти сублужні, нерозчленовані; 6 – габбро-плагіограніти і їх екзоконтактові породи; 7 – ранньокрейдові гранітоїди; 8 – піздньокрейдові гранітоїди; 9 – піздньокрейдові грано-сієніти; 10 – ранньокрейдові габбро-плагіограніти; 11 – субвулкани показані поза масштабом; 12 – розломи головні (а) і другорядні (б); 13 – дугові розломи кільцевих мегасистем (а) і структур (б); 14 – рудні об’єкти

Рис. 17.6. Схема дешифрування космічного знімка Південного Уралу і Мугоджар (за С. С. Шульцем) Родовища міді: 1 – Сибайське, 2 – Подольське, 3 – Ювілейне, 4 – Блявинське, 5 – Гайське, 6 – Приорське; БА – Башкирський антиклінорій

Рис. 17.7. Схема розташування рудоносних і магмоактивних зон у центральній частині Алданської кільцевої структури (за В. В. Серединим і І. М. Томсоном):

1 – границі (а – концентричної структури, б – ядерної частини); 2 – радіальніе і концентричні дислокації: а – найбільші (К – Каранахська, Э – Ельконська, Д – Джекондинська, Т – Томмотська, Ю – Юхтинська), б – інші; 3 – зона прихованих розломів, що виявлена за геофізичними даними;

4 – зони концентрації магматичних утворень (а – їх границі, б – найбільші масиви лужних і лужно-ультраосновних порід); 5-9 – зони розвитку різнотипної рудної мінералізації: 5 – сульфідної, 6 – пов’язаної з пірит-анкерит-калієвошпатовими метасоматитами, 7 – пов’язаної з піріт-кварцевими метасоматитами, 8 – молібденіт-кварцевий, 9 – ділянки поширення розсипів

С матаморфогенними кільцевими структурами пов’язані докембрійські родовища заліза, титаномагнетіту, мідно-нікельових руд, апатиту, флогопиту, які розташовуються по периферії гнейсових складчастих овалів у зонах глибокого метаморфізму. В. М. Моральов і М. 3. Глуховськой пояснили можливість локалізації зруденіння в переферичних частинах матаморфогенних кільцевих структур процесами виносу і перевідкладення фемічних й інших елементів.

Магматичні структури. Інтрузії різного складу, вулканічні і субвулканічні тіла представляють великий пошуковий інтерес, оскільки з ними пов’язані багато видів найважливіших корисних копалин. Серед них на МДЗ переважають магматогенні структури, яким на земній поверхні відповідають розкриті чи нерозкриті масиви інтрузивних порід, зони впливу нерозкритих інтрузивних тіл на породи,що їх вміщують, вулканічні підняття (вулкани, некки тощо) або, найчастіше, депресії (кальдери опускання, котловини) тощо.

Магматичні кільцеві структури, зазвичай, не перевищують у діаметрі 200-300 км, причому плутонічні і вулканічні структури зазвичай дрібні (50-70 км і менше), а вулканоплутонічні – як крупні, так і більш дрібні. Розташовуються магматогенні структури ізольовано і групами, маркуючи доволі часто глибинні розломи. Родовища, генетично пов’язані з масивами інтрузивних порід, але розташовані цілком або частково за їх границями, локалізуються як всередині, так і по краях магматогенних плутонічних кільцевих структур, а низькотемпературні гідротермальні і скарнові родовища потрапляють здебільшого на периферію таких структур.

Дешифрування на МДЗ тіл гранітних плутонів дає підставу для попередніх прогнозів про їх хімізм і рудну специфіку. За даними С. С. Шульца мол., в залежності від проекції гранітних плутонів на земну поверхню, нахилу їх контактів, наступних деформацій, глибини денудаційного зрізу один і той же гранітний масив може мати різну форму. Але, незважаючи на це, кожному геохімічному типу гранітоїдних масивів відповідає не більше двох-трьох морфологічних типів на аеро- і космічних знімках. Наприклад, найбільші мідно-порфирові родовища Чілі, Перу, США і Мексики пов’язані з масивами, які на знімках мають усього три морфологічних види: ”дракон”, ”пень” і ”корень”, що наближено відповідають зображенням. До такого ж типу відносяться й більшість інших мідно-порфирових родовищ – Кальмакир в Альмаликському рудному районі Тянь-Шаня, Бощекуль і Коксай в Центральному Казахстані, Каджаран і Акарак у Закавказзі. Масиви апатиноносних порід часто зображуються у вигляді ”колець” і ”бус”. Специфічні рисунки на знімках мають і тіла сієніт-діоритів з вольфрамовим і молібден-вольфрамовим зруденінням, лужні граніти і граніти з оловорудною мінералізацією тощо. Виявлені своєрідності морфологічних типів зображення на знімках гранітних плутонів з різною рудною спеціалізацією розширили перспективи прогнозу і пошуку рудних родовищ за МДЗ.

До додатних вулканічних магматогених структур тяжіють деякі родовища миш’яку, ртуті, золота, особливо в зонах молодого вулканізму, а до від’ємних вулканічних і вулканоплутонічних структур – мідно-порфирові, мідно-молибденові, деякі свинцево-цинкові і окремі мідно-колчеданні родовища. Вулканічні магматогені рудоносні кільцеві структури відомі в Кличкинському районі Забайкалля, в Пенжинському і Анадирському регіонах Камчатсько-Корякського вулканогенного пояса (рис. 17.8). Вивчення МДЗ вулканічних областей разом з геодинамічною і петрохімічною інформацією дозволили виявити родовища свинцево-цинково-мідних масивних руд, міді і поліметалів, мідно-цинкових у Японії, Канаді, Мексиці, на Кубі, Алясці, Великому і Малому Кавказі, в Середньому і Південно-Західному Тянь-Шані, в Центральному Казахстані, на Алтаї, в Примор’ї.

Рис. 17.8. Рудоконтролюючі структури в Західно-Корякському секторі Камчатсько-Корякського пояса (за І. В. Єгоровим и Н. І. Филатовою):

1 – виступи фундаменту Камчатсько-Корякського пояса; 2 – вулканічні породи Олюторської тектонічної зони; 3-6 – палеоген-неогенові утворення Камчатсько-Корякського пояса: 3 – вулканічні породи, 4 – нерозкриті інтрузивні масиви, що передбачаються за космогеофізичними даними, 5 – гранітоїди, б – екструзії і субвулкани: 7 – розломи крутонахилені (а – головні, б – другорядні); 8 – дугові розломи кільцевих тектоно-магматогених структур; 9 – насуви; 10 – границі Камчатсько-Корякського пояса; 11 – контури від’ємної гравіметричної аномалії; 12 – рудні об’єкти

Структури, виникнення яких зобов’язано вертикальному тиску магматичних мас, що піднімались, називають осередковими (за І. М. Томсоном, М. А. Фаворською та ін.). Осередкові структури мають свої особливості. Вони накладені на складчасті структури і виникають у періоди автономної тектоно-магматичної активізації. В центральних частинах структур відмічаються гравітаційні мінімуми, а в периферичній – зони додатних магнітних аномалій. До них приурочені ареали магматичних порід різної, переважно кислої і середньої основності, близьких генетично і за віком. В цих структурах локалізовані рудні вузли, поля, райони, родовища, причому розміщення родовищ контролюється внутрішніми дислокаціями. З кільцевими структурами діаметром понад 350 км пов’язана як глибинна, так і корова поверхнева рудоносність, а з більш дрібними – тільки поверхнева.

Виявлені загальні закономірності контролю зруденіння кільцевими структурами. Рудна речовина концентрується (за В. В. Соловйовим):

1) у зовнішніх або периферичних контурах кільцевих структур, особливо в умовах, коли вони оконтурені кільцевими розломами або являють собою плутони різних розмірів;

2) за контурами кільцевих структур (але поблизу них), якщо вони облямовуються складчастими поясами;

3) в зонах перетинання кільцевих структур з перетинаючи ми їх або зі сполученими з ними розломами (або лінеаментами) різних рангів і розмірів;

4) в областях інтерференції (згущення) кільцевих структур різного розміру і різного генезису;

5) в апікальних частинах плутонів, відображених у вигляді кільцевих структур.

Об’єкти дешифрування

Об’єктами дешифрування МДЗ при пошуках родовищ алмазів є кімберлітові тіла і лампроітові масиви, тобто структури глибинного магматизму, з якими й пов’язані алмази. Вони іноді дешифруються у вигляді невеличких субізометричних тіл, що відрізняються, як правило, кольором на аерознімках, якщо не перекриті (рис. 17.19), і на спеціально оброблених МДЗ. Але зазвичай на закритих територіях використання методів дистанційного зондування для прямих пошуків кімберлітів мало- або безперспективно.

Перші результати застосування матеріалів радіолокаційної аерозйомки при виявленні структур трубочного типа на території Ленінградської і Новгородської областей отримані В. А. Старостіним.

На основі дешифрування РЛ-знімків були складені структурно-тектонічні схеми, виявлені структури, що ототожнюються зі структурами, пов’язаними з кимберлітовим магматизмом, які будуть локалізовані при проведенні висококоточної аеромагнітної зйомки, електророзвідки й інших методів. Багаточастотна радіолокаційна зйомка особливо ефективна в залісенних і заболочених районах Північного-Заходу Росії (рис. 17.20).

Рис. 17.19. Кімберлітова трубка Зарниця: а – космічний знімок високого розрізнення (1986 р.), б – аерофотознімок (1956 р.). Східний Сибір (за Ю. М. Серокуровим та ін.)

1 – кімберлітові трубки (а) і дайки (б); 2 – олдонинська свита ордовика (доломіти з прошарками мергелей, алевролітів); 3 – моркокинська свита кембрію (вапняки, доломити, мергелі, аргилліти)

Рис. 17.28. Схема тектонічної будови Вартовської (а) і Ханти- Мансійської (б) кільцевих структур (за Г. С. Бурлаковою):

1 – контури і дугові вали кільцевої структури зі зверненим рельєфом; 2 – контури і дугові вали кільцевої структури, що прямо виражена в рельєфі; 3 – дугові, радіальні і діаметральні грабени; 4 – структурні сходи; 5 – лінеаменти; 6 – родовища нафти

Тому провідну роль при дешифруванні нафтогазоносних структур відіграє геоіндикаційний аналіз. У розвитку ландшафтно-індикаційного метода дешифрування МДЗ стосовно до пошуків нафтогазоносних структур велика роль належить В. І. Астахову, В. І. Башилову, Ю. М. Гололобову, А. А. Кірсанову, Б. М. Можаєву, В. Г. Можаєвій, І. О. Смирновій та ін.

Індикатори локальних структур, перспективних для промислових скупчень нафти і газу, в залежності від ландшафтно-кліматичних зон, у яких розташовані крупні седиментаційні басейни, різні. Родовища нафти і газу приурочені до пасток структурного типа (складки осадочного чохла), екранованими (прирозломним) і пасткам змішаного типу (структурно-літологічним, структурно-тектонічним тощо (рис. 17.29).

Численні дослідження засвідчили, що віддешифровані об’єкти можуть повністю відповідати нафтогазоносній структурі або бути значно більше за розмірами, а родовища виявляються приуроченими до локальних структур на їх периферії. Утворення останніх Д. М. Трофимов пояснює наявністю крупних плутонів або склепінь, у бортах яких формуються системи локальних підняттів, які є пастками вуглеводнів. Природа аномалій виявляється на підставі комплексного аналізу наявних на дану територію геологічних, геофізичних, геохімічних, гідрогеологічних й інших матеріалів.

Найбільш упевнено дешифруються структури осадового чохла (складки, соляні купола), які розвиваються успадковано і активні на новітньому і сучасному етапах розвитку земної кори.

Рис. 17.29. Види пасток

Одними з основних індикаторів таких структур є рисунок ерозійного розчленування і дрібні форми рельєфу (озера, болота, ками, піщані гряди, такири, солончаки тощо), що створюють ландшафтні аномалії (рис. 17.30).

Рис. 17.30. Схема геоморфологічного дешифрування району структури Кемачі. Амудар’їнська синекліза (за І. О. Смирновою та ін.):

1 – піщана рівнина; 2– піщані гряди (а– крупні, б – дрібні); 3 – нахилені такири з рідкою рослинністю; 4 – нахилені такири з густою рослинністю; 5 – горизонтальні такири; 6 – контури безстічних впадин;

7– денудаційні останці корінних порід; 8– лінії ймовірних розривних порушень; 9-10 – контури структур по: 9 – покрівлі вапняків палеогену,

10 – покрівлі вапняків келловея-оксфорда верхньої юри. Локальна нафтогазоперспективна структура проявлена по наявності кутастих котловин на рівнінній поверхні

Застосування дистанційних досліджень ефективно навіть для початкових стадій зародження локальних підняттів у рельєфі акумулятивних рівнин, при мізерно малих уклонах, що не находять відображення в горизонталях детальних топографічних карт і які залишаються, зазвичай, непоміченими під час безпосередніх спостережень. В таких умовах надійним індикатором локальних підняттів є місцеві зміни характеру екзогенних процесів на ділянці височини, що зароджується. Ці зміни зумовлені багатьма факторами, проте головним чином типом денудаційних процесів і кліматичними умовами. Неотектонічний аналіз МДЗ займає важливе місце при пошуку перспективних локальних структур (рис. 17.31).

 

Рис. 17.31. Схема новітньої тектонічної структури правобережжя Широтного Приоб’я (за даними структурно-геоморфологічного аналізу КЗ середнього розрізнення) (за Л. І. Соловйовою та ін.):

Ландшафтно-геоморфологічні елементи: 1-3 – полігенетичні поверхні вирівнювання верхнього (стародавнього) геоморфологічного рівня рельєфу: 1 – розчленовані, добре дреновані височини центрально-тайгової зони, 2 – горбкуваті, слабо залісенні височини тайгової зони, 3 – заболочені, слабко дреновані височини межиріч північно-тайгової зони; 4-5 – полігенетичні поверхні вирівнювання нижнього (молодого) геоморфологічного рівня рельєфу; 4 – низинні озерно-болотні рівнини басейнів основних рік, 5 – те ж з ерозійним розчленуванням; 6 – сучасні (голоценові) долини рік. Структурно-геоморфологічні (морфоструктурні) елементи: 7 – узагальнені контури субрегіональних підняттів і поєднаних понижень; 8 – склепіння новітніх підняттів; 9 – лінеаменти, розломи і флексурні зони; 10 – кільцеві елементи; 11 – гідромережа

 

Відомі приклади крупних нафтогазоносних структур – нафтогазоносних областей або басейнів, що були проявлені кільцевими об’єктами на космічних знімках. Такі мегаструктури зазвичай характеризуються концентричним планом розташування нафтогазових родовищ. Це перед усім Прикаспійський нафтогазоносний басейн, оточений по периферії ”бортовим уступом”, до занурюваного крила якого приурочений ланцюг газових, газоконденсатних і нафтових родовищ в обширних підняттях підсольового палеозою. В центральній же частині басейну розташовуються нафтові родовища в надсольовому мезозойському комплексі, які повязані з солянокупольними структурами.

Розриви – це канали міграції флюїдів. Вони сприяють утворенню тріщинних резервуарів і органогенних пасток, часто екранують поклади і одночасно іноді руйнують їх. Тому вивчення розривів надзвичайно важливе при пошукових роботах на нафту і газ. Зазвичай локальні підняття и родовища вуглеводнів розташовуються або над розломами, в безпосередній близькості від них, або в місцях їх перетинань. Надвигові і принадвигові антикліналі як правило виражені вузькими валоподібними додатними формами рельєфу, які обмежені зонами тріщинуватості.

Сховані розломи, не виведені на сучасний денудаційний зріз, проявляються зонами тріщинуватості порід осадового чохла, які різко покращують колекторські властивості порід, таких як вапняки, з якими пов’язано багато родовищ. Нерідко до таких зон можуть бути приурочені джерела прісних і мінералізованих вод, ланцюги грязьових вулканів тощо, які слугують індикаторами похованих розломів. Регіональні розломи часто групуються в системі, одна з яких проявляються найбільш яскраво, наприклад, в Тімано-Печорському басейні – діагональна (особливо північно-східна), а в Західному-Сибірському – ортогональна система розломів (рис. 17.32).

Рис. 17.32. Схема новітньої тектонічної структури Широтного Приоб’я (за Л. І. Соловйовою та ін.):

1– границі субширотниых зон підняттів і приєднаних прогинів; 2 – границі субмеридіональних зон підняттів і приєднаних прогинів; 3– ділянки інтерференції ортогональних зон підняттів (а) і прогинів (б); 4– найважливіші лінеаменти, виділені за КЗ малого розрізнення; 5 – інші лінеаменти

Помічено, що положення розломів, виявлених за МДЗ, не завжди точно співпадає з тими, що встановлюються при бурінні і за геофізичними даними. Нерідко вони паралельні, що може бути зумовлено нахиленим положенням поверхні зміщувача розлому.

На півдні Північно-Каспійської нафтогазоносної провінції за допомогою геолого-геофізичних робіт встановлені найголовніші субширотні розломи, по яких поверхня кристалічного фундаменту східчасто занурюється від південного борта до центральної, найбільш зануреної, частини Прикаспійської синеклізи. Діагональні і субмеридіональні лінеаменти поділяють ступені на блоки, які ускладнюють структуру фундаментів. До міст згущення сітки лінеаментів прагнуть локальні структури, в тому числі нафтогазоносні.

Дослідження, що проводились у Туранській провінції, дозволили виявити зв’язок родовищ нафти і газу з регіональними зонами, що відрізняються підвищеною неотектонічною активністю, виділити крупні поперечні зони відносних підняттів, раніше невідомі. Встановлено також, що сітка лінеаментів, відешифрованих на космічних знімках, контролює розподіл структур і зони тріщинуватості, які визначають колекторські властивості порід.

У залежності від стадії геологорозвідувальних робіт розв’язуються різні задачі: тектонічного і нафтогазоперспективного районування території з виділенням нафтогазоперспективних ділянок; виявлення пасток нафти і газу різних типів з визначенням першочергових об’єктів для побудови сейсморозвідувальних робіт і пошукового буріння; детального вивчення нафтогазоперспективних площ для найбільш раціонального розміщення розвідувальних свердловин. МДЗ дозволяють визначати ділянки і зони розвитку тріщинуватості в карбонатних колекторах. Ці дані використовуються для вибору оптимального положення і напрямку свердловин з метою одержання найбільших притоків нафти.

Методика пошуку вуглеводнів

 

Над родовищем вуглеводнів потік тепла, обумовлений життєдіяльністю бактерій, виходить на поверхню, утворюючи термогеохімічні аномалії з підвищеним тепловим фоном. Ці ”теплі” структури за допомогою високочутливих датчиків можна виявити в інфрачервоному і радіотепловому діапазонах з літальних апаратів. Позитивні результати, наприклад, дала зйомка по сніжному покриву в Західному Сибіру, що ґрунтувалась на визначенні газів, які дифундують з продуктивних пластів до земної поверхні.

Для оцінки перспектив нафтогазоносності локальних структур будують геотемпературні карти. При використанні інфрачервоної зйомки в діапазоні 10-14 мкм реєструється енергетичний потік, який характеризує власне теплове випромінювання об’єктів на земній поверхні. Аномальний тепловий режим осадочного чохла може бути обумовлений вловлюванням тепла пастками антиклінального типу і екзотермічними реакціями в нафтогазових покладів. На глибинах залягання продуктивних горизонтів ці температурні аномалії можуть досягати 20°С. Результатом області спектра, є побудова градієнтних температурних полів і виділення теплових аномалій на фоні екзогенних і ландшафтних факторів.

Термогеохімічні аномалії, що формуються над покладами вуглеводнів находять те чи інше відображення на знімках. Такі фотоаномалії, що відрізняються кольором, структурою, тональністю тощо, виявляються на МДЗ, отриманих у певний сезон зйомки і в певному вузькому діапазоні електромагнітного спектра, а також при спеціалізованій обробці КЗ. Слабкі ландшафтні аномалії, що виникають над нафтогазоносними структурами за рахунок міграції вуглеводневих флюїдів і аномальний вміст мікроелементів, що утворюються в ґрунтово-рослинному шарі, можуть бути виділені при комп’ютерній обробці МДЗ з високим спектральним розрізненням, отриманим в ІЧ-діапазоні.

При прогнозно-пошукових роботах на нафту і газ, як і при пошуках зруденіння, необхідний системний підхід. На МДЗ різних рівнів генералізації проявляється інформація про границі і головні особливості тектонічного плану седиментаційних басейнів (КЗ континентального рівня), деталях внутрішньої будови басейнів, структурах другого порядку: склепіннях, валах, авлакогенах, впадинах, розривних порушеннях (КЗ регіонального рівня), деталях складчастих і розривних деформацій, розташування локальних структур тощо (КЗ локального і детального рівнів).

На КЗ континентального рівня генералізації аналізуються загальні риси ландшафтно-геоморфологічної будови, що відображають основні закономірності регіональної тектонічної структури. Дешифрування морфологічних елементів ландшафту, аналіз напрямку їх розвитку за регіональними і локальними знімками дозволяють виявляти і картувати детальні структурні елементи. Результати дешифрування КЗ фіксуються у вигляді ландшафтно-індикаційних карт і схем. Їх геологічна інтерпретація заснована на дослідженні причинно-наслідкових зв’язків аномалій з геологічними об’єктами. Виявлені за КЗ структурно-геоморфологічні елементи відбивають складну картину новітньої тектонічної структури, закономірності розташування в просторі розривних і складчастих різнопорядкових деформацій осадового чохла, що виникли під активним впливом деформацій фундаменту, що відіграють роль штампів, різних за масштабом і конфігурацією. Збіг глибинних і приповерхневих структурних елементів, характерний для більшості рівнинних районів молодих платформ, дозволяє виявити по КЗ основні риси гл

1234567Следующая ⇒

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

---

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: