|
|
Методи пошуку кімберлітових тіл
Для виявлення ділянок, перспективних на виявлення кімберлітових полів, застосовуються різні методи лінеаментного аналізу (рис. 17.21), а також спеціалізовані обробки МДЗ, наприклад класифікації з начанням. При комп’ютерній обробці лінеаментних полів увага звертається на аномальні ділянки підвищених значень щільності лінеаментів, їх групування, місця ”обриву” ліній, пучки і вузли перетинання лінеаментів, довгі прямолінійні ділянки градієнтних зон, які можуть проявлятись і в розташуванні екстремумів тощо. Результати таких обробок необхідно зіставляти з даними, отриманими з інших джерел. Помічено, що кімберліти розташовуються на ізотропних ділянках лінеаментної мережі. Працями Г. А. Ландера зі співавторами в кімберлітових районах Архангельської і Якутської алмазоносних провінцій засвідчено, що аналіз структури лінеаментних полів, доповнений морфоструктурними побудовами, виявляє загальну закономірність: кімберлітові поля розташовуються в бортах протяжних структур фундаменту, утворених складним сполученням горсто- і грабеноподібних структур, що виділяються по цифрових моделях передбачуваного рельєфу фундаменту. Чітко виражених розломів в межах платформ небагато; більш поширені приховані розломи, які проявляються на матеріалах дистанційних зйомок лінеаментами і їх зонами. Тісна кореляція сучасного рельєфу з будовою чохла і фундаменту платформ, що відмічається багатьма дослідниками дозволяє використовувати морфоструктурний і лінеаментний аналізи для вияву рельєфу і структури похованих горизонтів земної кори.
Рис. 17.21. Схеми обробки лінеаментів одного з районів Західної Якутії (за Д. Г. Загубним): а – щільність лінеаментів усіх напрямків; б-в – щільність лінеаментів вибраних простягань; г – аномалії нуля ізотропії; д – вектори максимумів роз простягань лінеаментів; е – аномалії поля анізотропії лінеаментів у вікні 10x10 км; ж – зони, виділені за сходженням лінеаментів в область діаметром км у вікні радіусом 3 км; з – градієнтні зони (вікно 5 км) поля анізотропії-ізотропії; і – сума величини довжин лінеаментів, що виходять за ізотропну область, що розрахована у вікні 10 км. Точки – кімберлітові трубки Велика увага приділяється концентричним структурам, які не виявляються традиційними геологічними методами, проте так або інакше проявляються на перетворених космічних зображеннях, при комп’ютерній обробці схем лінеаментів, цифрового рельєфу і річної мережі. Так, за даними Ю. М. Серокурова і його співавторів, одним з провідних факторів структурного контролю кімберлітів у Далдино-Алакитском кімберлітовому районі Якутії є радіально-концентрична структура діаметром -200 м (рис. 17.22, 17.23), що обумовлена глибинними процесами, пов’язаними з розігрівом верхньої мантії, і яка розташована у вузлі інтерференції трансрегіональних лінеаментних зон.
Ця структура ускладнена січними лінеаментами, серед яких переважають північно-західні (320-330°), узгоджені з простяганням структур фундаменту, і північно-східні (40-50°), узгоджені з простяганням смуги відомих тут кімберлітових тіл, і локальними концентричними структурами менших розмірів. Концентричні структури, які просторово контролюють кімберлітовий магматизм на Сибірьскій платформі, проявлені, хоча й неявно, в сучасному рельєфі і в новітньому структурному плані (рис. 17.24), що робить корисним неотектонічний і морфоструктурний аналіз при прогнозно-пошукових роботах. Головними елементами зведеної космоструктурної схеми Далдино-Алакитського району кімберліового магматизму, поданих Ю. М. Серокуровим із співавторами, стали найбільші зони лінеаментів, що фіксують лінійні ділянки найбільшої деструкції й проникності земної кори, а також радіально-концентричні системи, що фіксують сліди великих осередків активізації, що функціонують у фанерозої і які впливають на будову осадового чохла і сучасний ландшафт території.
Рис. 17.24. Прояв у новітньому тектонічному плані радіально концентричної структури Далдино-Алакитського району. Західна Якутія: а – 1-2 – новітні підняття: 1 – помірні; 2 – слабкі; 3 – елементи структури; 4 – січні лінеаменти Космоструктурні компоненти прогнозно-пошукової моделі району наведені на рис. 17.25.
Рис. 17.25. Космоструктурні компоненти прогнозно-пошукової моделі району кімберлітового магматизму, що подаються окремими шарами (за Ю. М. Серокуровим та ін.): 1-3 – радіально-кільцеві структури діаметром: 1 – 30 км, 2 – 80 км, 3 – 200 км, 4 – центральна (ядерна) частина структури діаметром 200 км, 5-7 – зони згущення односпрямованих лінеаментів. Точками показані кімберлитові трубки Геофізичні компоненти прогнозно-пошукової моделі включають ділянки відносного розущільнення кори, що фіксується пониженням поля сили тяжіння, мінімальної диференційованості градієнтів поля сили тяжіння, відносного розмагнічування порід фундаменту за ослабленням магнітного поля, мінімального розвитку високочастотних магнітних аномалій. Прогнозні моделі розповсюдження різновікових кімберлітових тіл у Західній Якутії отримані Д. Г. Загубним на підставі дистанційних даних (космічних знімків, цифрового рельєфу, річкової мережі) з використанням методів комп’ютерного моделюванням. Ним виявлені інформативні пошукові ознаки структурного контролю кімберлітових тіл. Для областей розповсюдження палеозойських трубок характерна підвищена щільність лінеаментів. Анізотропність лінеаментної мережі є від’ємною ознакою, трубки тяжіють до ізотропних областей. Встановлено, що кімберліти мезозойського і палеозойського віку мають різний структурний контроль, що нерідко відображується в різних інформативних інтервалах. Крім того, знайдений інтервал 1-го каналу знімку Modis, що маркує основні області розповсюдження кімберлітів. Оцінка інформативності ознак проводилась за допомогою спеціалізованої комп’ютерної програми, яка дозволяє з’ясувати, чи можна вважати, що виділена ознака контролює необхідні об’єкти. При розв’язанні прогнозно-пошукових задач об’єктами, для яких розраховується інформативність поля структурних ознак, слугують еталони – родовища або рудопрояви корисних копалин. Під полем ознак розуміють сітка або матрицю даних: цифрові або скановані знімки, цифрова модель рельєфу, геофізичні і геохімічні поля, результати тематичної обробки вихідних матеріалів і даних, отриманих при обробці векторних і растрових матеріалів (схем дешифрування, геологічних, тектонічних, металогенічних та інших карт). У процесі виділення інформативного інтервалу орієнтуються на коефіцієнт інформативності і процент попадання точок об’єкта у виділений інтервал (рис. 17.26).
Рис. 17.26. Оцінка інформативності поля щільності лінеаментів відносно полів палеозойських кімберлітових трубок. Західна Якутія (за Д. Г. Загубним) Емпірично для інформативної ознаки процент попадання повинен бути не менше 70 %, а коефіцієнт інформативності не менше 2 (тобто. на 35 % площі поширення ознаки повинно припадати не менше 70 % досліджуваних об’єктів). Коефіцієнт інформативності дозволяє створювати на його основі прогнозну статистичну модель.
  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
