Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Використання матеріалів дистанційного зондування при прогнозно-мінерагенічних дослідженнях





Аерокосмічна інформація використовується головним чином для виявлення рудоконтролюючих структур і створення прогнозно-пошукових моделей.

Об’єкти досліджень

 

Лінеаменти. Тектонічним факторам контролю зруденіння завжди приділялось велике значення. Важливими об’єктами досліджень є розломні рудоконцентруючі і рудоконтролючі зони глибинного походження. Ідея про існування наскрізних систем розломів (прихованих лінеаментів), що перетинають області з різною тектонічною будовою і які відповідають за розміщення мінералізації, розробляється з 40-х рр. XX в., починаючи з праць В. І. Смирнова. Лінеаменти виявлялись за комплексом ознак, і в першу чергу за геологічним і морфоструктурним аномаліям. У 1968 р. І. Н. Томсоном і М. А. Фаворською була сформульована концепція наскрізних рудоконцентруючих структур. Під цими структурами розуміють системи дислокацій глибокого закладення, що відрізняються тривалістю і багатоактністю активізації і які проявляються на багатьох ділянках у прихованому, завуальованому вигляді. Їх металогенне значення полягає в тому, що вони визначають розміщення найбільш крупних об’єктів корисних копалин в межах тієї або іншої мінерагенічної провінції. Були визначені основні ознаки, що відрізняють наскрізні рудоконцентруючі структури від інших діз’юнктивів глибокого закладення. Структури першого порядку перетинають не тільки платформи і різновікові складчасті системи, але й границі континент-океану. Серед наскрізних структур усіх масштабів переважають широтні і меридіональні. Вони проявлені в елементах рельєфу, зазвичай, відображаються в будові поверхні М, але не завжди мають єдину вираженість у геофізичних полях. наскрізні зони порушень переважно широтного і меридіонального простягання, неявний прояв наземної поверхні, відповідають зазвичай структурному плану докембрійського фундаменту. Вони відрізняються неоднорідністю геологічної будови, оскільки, закладені в докембрії, випробували неодноразове оживлення в періоди тектоно-магматичної активізації. В них локалізовані рудоносні і нафто- і газоносні площі (рис. 17.1). Протягом рудоконцентруючих структур копалини можуть належати різним типам.



 

 

 

Рис. 17.1. Схема співвідношень рудоносних, нафто- і газоносних площ з ортогональною системою порушень Азії (за М. А. Фаворською та ін.):

1 головні ортогональні системи порушень, що виявлені на основі аналізу геологічних даних: а меридіональні, б широтні; 2 те ж, по морфоструктурних данних; 3 рудоносні площі; 4 нафто- і газоносні площі

Космічні знімки відкрили нові можливості пошуку рудоконцентруючих наскрізних структур, що сприяють концентрації зруденіння, а також структур, що визначають спеціалізацію зруденіння, – рудоконтролючі металогенічні зони. Трансконтинентальні лінеаменти являють собою глобальні зони протяжних підвищено проникних глибинних розломів. Їх передбачуване мантійне закладення підтверджується наявністю серед локалізованих у них родовищ представників таких формаційних типів, для яких безсумнівно мантійне походження як материнських порід, так і рудних елементів. У місцях перетинання трансконтинентальними і трансрегіональними лінеаментами металогенічних зон з різною рудною спеціалізацією знаходяться крупні рудні об’єкти відповідного профілю (рис. 17.2, 17.3).

 

Рис. 17.2. Схеми найголовніших лінеаментів наскрізних зон штатів Каліфорнії і Невади США і положення найкрупніших родовищ (за І. К. Волчанською): 1 – границі геоморфологічних провинцій; 2 – границі геоморфологічних областей; 3– інші лінійні елементи, що є границями геоморфологічних зон і підзон; 4 – границі зміни структурного плану; 5 – найбільші наскрізні зони; 6– інші поперечні наскрізні зони; 7 – найбільші рудні родовища (а) і металогенічні пояса (б); 8 – епіцентри найбільших землетрусів Рис. 17.3. Схема розміщення крупних розломів і родовищ Кордильєр Північної Америки (по І. К. Волчанській): 1 – зони субдукції; 2– трансформні розломи дна Тихого океану; 3– найбільші лінеаменти в гірничо-складчастому поясі Кордильєр; 4 – наскрізні системи порушень; 5 – області четвертинного вулканізму; 6-7 – найбільші родовища: 6– нафтові, 7рудні  

 

Лінеаменти високих порядків мають рудолокалізуюче значення.

В 1984 р. була складена Космогеологічна карта СРСР масштабу 1:2500 000. З’ясувалось, що ендогенні родовища, особливо крупні, в здебільшого просторово співпадають з виділеними на цій карті лінеаментами. Причому цей зв'язок характерний не тільки з лінеаментами меридіонального і широтного, але й північно-західного і північного східного простягань, а також з вузлами їх перетинань (рис. 17.4).

 

 

Рис. 17.4. Лінеаментна мережа і родовища корисних копалин СРСР (за В. В. Архангельською)

1 – лінеаменти ортогональної системи; 2 – лінеаменти діагональної системи; 3 – родовища нафти і газу (а) і твердих корисних копалин (б)

Наприклад, в Транскавказському лінеаменте (4) знаходяться всі родовища Великого і Малого Кавказу. В Єнісейському лінеаменті (8), у вузлу його перетинання з широтними і північно-східними лінеаментами, розташовані найбільші мідно-нікелеві родовища Норильского району. У вузлі перетинання меридіонального лінеаменту (11) з лінеаментами північно-східного і північно-західного простягань локалізовані родовища молібдену, вольфраму, золота, олова Південно-Східного Забайкалля. Зазвичай одна й та ж лінеаментна зона проявляється на космічних знімках переривчасто, фрагментарно, дискретно і може маркуватися різними ознаками, які неоднаково виражаються по всій її довжині. Вони зазвичай мають різну глибину закладення по довжині і перетинають різні структурно-формаційні зони. Їх минерагенічна спеціалізація визначається особливостями минерагенії тієї крупної геоструктурної області, яку лінеамент перетинає.

Лінеаментні зони сприяють концентрації зруденіння головним чином у вузлах їх перетинання, які доволі часто супроводжуються кільцевими розломами. Це – ділянки аномально високої роздрібненості і проникності земної кори (вузли тривалої ендогенної активності), до яких приурочені найбільш інтенсивні прояви магматичних і гідротермальних процесів. У них найбільш яскраво виражені аномальні геологічні, геоморфологічні, геофізичні і геохімічні ознаки. До них приурочені поля дайок, вулканітів, інтрузивні утворення різної основності, а також продукти флюїдних мантійних тепломассопотоків. Вузли перетинання лінеаментів найчастіше виявляються рудоносними на цілий комплекс різних корисних копалин, а рудоутворення в них могло проявлятись неодноразово (з докембрію до кайнозою). Чим більше лінеаментів сходитися у вузлі, тим більше родовищ в ньому знаходиться. Тривала ендогенна активність лінеаментів проявляється в появі поліхронних магматичних мас різного, переважно основного і підвищено лужного складу. В лінеаментах і особливо у вузлах їх перетинання сусідять родовища не тільки різних корисних копалин, але й різних генетичних типів і віку, що пояснюється збереженням високої проникності таких вузлів протягом тривалої геологічної історії. Саме в них зосереджені найбільші і найбагатші родовища, що формуються, як правило, тривалий час і в декілька етапів.

Для одних рудних родовищ, що приурочені до лінеаментів, встановлюється генетичний зв’язок магматизму і зруденіння, інші родовища, що асоціюються з магматичними породами, пов’язані з ними парагенетично – єдністю джерела магми і зруденіння. На думку М. А. Фаворської й інших дослідників, у більшості родовищ, локалізованих у лінеаментах, процес утворення йшов приблизно одночасно з магматичним, джерелом руд були мантійні наскрізномагматичні флюїди, а утворення магм і рудних еманацій є результатом єдиного глибинного процесу, що проявлявся в структурних зонах (в лінеаментах) у верхніх поверхах земної кори. Приклади структурного контролю рудних об’єктів наведені на рис. 17.5 і 17.6.

Кільцеві структури також є важливим об’єктом сучасних прогнозно-пошукових робіт. Вони бувають різних генетичних типів і таксономічних рангів і мають різне металогенічне значення. Кожен тип кільцевих структур має свій набір корисних копалин. Для більшості кільцевих структур, особливо невеликого і середнього діаметра, встановлюється чіткий зв’язок з лінеаментами. Статистичним аналізом встановлено, що рудоконцентруючими слугують кільцеві структури, що ускладнюють лінеаменти, або кільцеві структури великих діаметрів. Малі структури (наприклад, кімберлітові трубки) контролюють тільки один вид корисних копалин, крупні структури – цілу їх низку.

Нуклеари і метаморфогенні кільцеві структури є найбільшими кільцевими утвореннями, що містять безліч родовищ корисних копалин, що здебільшого пов’язані з ним генетично (рис. 17.7).

Периферійні частини цих структур відрізняються найбільшою мобільністю, роздрібненістю і проникністю. До них відносяться зеленокам’яні пояса, в яких виявлено найбільша кількість родовищ заліза (Пілбар, Австралія), кобальту і нікелю. Наприклад, у зовнішній частині Алдано-Станового нуклеару локалізовані крупні родовища залізистих кварцитів, а Вітімо-Олекмінського – родовища азбесту і поліметалів, генетично пов’язаних з основними і ультраосновними породами. У зовнішній частині нуклеарів відомі родовища не тільки докембрійського віку, але й такі, що асоціюються з молодими інтрузіями лужних ультраосновних порід (наприклад, Хета-Оленекська структура).

 

Рис. 17.5. Структурна позиція рудного вузла в Анадирському секторі (за Н. І. Филатовою і А. Н. Дворянкиним):

1 – четвертинні рихлі відклади; 2 – фундамент Охотсько-Чукотського пояса (вулканогенно-теригенні юрс–ько-раннекрейдові відклади); 3-5 – крейдові вулканогенні відклади Охотсько-Чукотського пояса; 3– кремнекислі вулканіти, 4 – вапняково-лужні- вулканіти, нерозчленовані; 5 – вулканіти сублужні, нерозчленовані; 6– габбро-плагіограніти і їх екзоконтактові породи; 7– ранньокрейдові гранітоїди; 8 – піздньокрейдові гранітоїди; 9– піздньокрейдові грано-сієніти; 10 – ранньокрейдові габбро-плагіограніти; 11– субвулкани показані поза масштабом; 12 – розломи головні (а) і другорядні (б); 13– дугові розломи кільцевих мегасистем (а) і структур (б); 14– рудні об’єкти

 

Рис. 17.6. Схема дешифрування космічного знімка Південного Уралу і Мугоджар (за С. С. Шульцем) Родовища міді: 1 – Сибайське, 2 – Подольське, 3 – Ювілейне, 4 – Блявинське, 5 – Гайське, 6 – Приорське; БА – Башкирський антиклінорій

Рис. 17.7. Схема розташування рудоносних і магмоактивних зон у центральній частині Алданської кільцевої структури (за В. В. Серединим і І. М. Томсоном):

1 – границі – концентричної структури, б – ядерної частини); 2 – радіальніе і концентричні дислокації: а – найбільші – Каранахська, Э – Ельконська, Д – Джекондинська, Т – Томмотська, Ю – Юхтинська), б – інші; 3 – зона прихованих розломів, що виявлена за геофізичними даними;

4 – зони концентрації магматичних утворень (а – їх границі, б – найбільші масиви лужних і лужно-ультраосновних порід); 5-9 – зони розвитку різнотипної рудної мінералізації: 5 – сульфідної, 6 – пов’язаної з пірит-анкерит-калієвошпатовими метасоматитами, 7– пов’язаної з піріт-кварцевими метасоматитами, 8 – молібденіт-кварцевий, 9 – ділянки поширення розсипів

 

С матаморфогенними кільцевими структурами пов’язані докембрійські родовища заліза, титаномагнетіту, мідно-нікельових руд, апатиту, флогопиту, які розташовуються по периферії гнейсових складчастих овалів у зонах глибокого метаморфізму. В. М. Моральов і М. 3. Глуховськой пояснили можливість локалізації зруденіння в переферичних частинах матаморфогенних кільцевих структур процесами виносу і перевідкладення фемічних й інших елементів.

Магматичні структури. Інтрузії різного складу, вулканічні і субвулканічні тіла представляють великий пошуковий інтерес, оскільки з ними пов’язані багато видів найважливіших корисних копалин. Серед них на МДЗ переважають магматогенні структури, яким на земній поверхні відповідають розкриті чи нерозкриті масиви інтрузивних порід, зони впливу нерозкритих інтрузивних тіл на породи,що їх вміщують, вулканічні підняття (вулкани, некки тощо) або, найчастіше, депресії (кальдери опускання, котловини) тощо.

Магматичні кільцеві структури, зазвичай, не перевищують у діаметрі 200-300 км, причому плутонічні і вулканічні структури зазвичай дрібні (50-70 км і менше), а вулканоплутонічні – як крупні, так і більш дрібні. Розташовуються магматогенні структури ізольовано і групами, маркуючи доволі часто глибинні розломи. Родовища, генетично пов’язані з масивами інтрузивних порід, але розташовані цілком або частково за їх границями, локалізуються як всередині, так і по краях магматогенних плутонічних кільцевих структур, а низькотемпературні гідротермальні і скарнові родовища потрапляють здебільшого на периферію таких структур.

Дешифрування на МДЗ тіл гранітних плутонів дає підставу для попередніх прогнозів про їх хімізм і рудну специфіку. За даними С. С. Шульца мол., в залежності від проекції гранітних плутонів на земну поверхню, нахилу їх контактів, наступних деформацій, глибини денудаційного зрізу один і той же гранітний масив може мати різну форму. Але, незважаючи на це, кожному геохімічному типу гранітоїдних масивів відповідає не більше двох-трьох морфологічних типів на аеро- і космічних знімках. Наприклад, найбільші мідно-порфирові родовища Чілі, Перу, США і Мексики пов’язані з масивами, які на знімках мають усього три морфологічних види: ”дракон”, ”пень” і ”корень”, що наближено відповідають зображенням. До такого ж типу відносяться й більшість інших мідно-порфирових родовищ – Кальмакир в Альмаликському рудному районі Тянь-Шаня, Бощекуль і Коксай в Центральному Казахстані, Каджаран і Акарак у Закавказзі. Масиви апатиноносних порід часто зображуються у вигляді ”колець” і ”бус”. Специфічні рисунки на знімках мають і тіла сієніт-діоритів з вольфрамовим і молібден-вольфрамовим зруденінням, лужні граніти і граніти з оловорудною мінералізацією тощо. Виявлені своєрідності морфологічних типів зображення на знімках гранітних плутонів з різною рудною спеціалізацією розширили перспективи прогнозу і пошуку рудних родовищ за МДЗ.

До додатних вулканічних магматогених структур тяжіють деякі родовища миш’яку, ртуті, золота, особливо в зонах молодого вулканізму, а до від’ємних вулканічних і вулканоплутонічних структур – мідно-порфирові, мідно-молибденові, деякі свинцево-цинкові і окремі мідно-колчеданні родовища. Вулканічні магматогені рудоносні кільцеві структури відомі в Кличкинському районі Забайкалля, в Пенжинському і Анадирському регіонах Камчатсько-Корякського вулканогенного пояса (рис. 17.8). Вивчення МДЗ вулканічних областей разом з геодинамічною і петрохімічною інформацією дозволили виявити родовища свинцево-цинково-мідних масивних руд, міді і поліметалів, мідно-цинкових у Японії, Канаді, Мексиці, на Кубі, Алясці, Великому і Малому Кавказі, в Середньому і Південно-Західному Тянь-Шані, в Центральному Казахстані, на Алтаї, в Примор’ї.

Рис. 17.8. Рудоконтролюючі структури в Західно-Корякському секторі Камчатсько-Корякського пояса (за І. В. Єгоровим и Н. І. Филатовою):

1 – виступи фундаменту Камчатсько-Корякського пояса; 2 – вулканічні породи Олюторської тектонічної зони; 3-6 – палеоген-неогенові утворення Камчатсько-Корякського пояса: 3 – вулканічні породи, 4 – нерозкриті інтрузивні масиви, що передбачаються за космогеофізичними даними, 5 – гранітоїди, б – екструзії і субвулкани: 7 – розломи крутонахилені (а – головні, б – другорядні); 8 – дугові розломи кільцевих тектоно-магматогених структур; 9– насуви; 10 – границі Камчатсько-Корякського пояса; 11 – контури від’ємної гравіметричної аномалії; 12 – рудні об’єкти

 

Структури, виникнення яких зобов’язано вертикальному тиску магматичних мас, що піднімались, називають осередковими (за І. М. Томсоном, М. А. Фаворською та ін.). Осередкові структури мають свої особливості. Вони накладені на складчасті структури і виникають у періоди автономної тектоно-магматичної активізації. В центральних частинах структур відмічаються гравітаційні мінімуми, а в периферичній – зони додатних магнітних аномалій. До них приурочені ареали магматичних порід різної, переважно кислої і середньої основності, близьких генетично і за віком. В цих структурах локалізовані рудні вузли, поля, райони, родовища, причому розміщення родовищ контролюється внутрішніми дислокаціями. З кільцевими структурами діаметром понад 350 км пов’язана як глибинна, так і корова поверхнева рудоносність, а з більш дрібними – тільки поверхнева.

Виявлені загальні закономірності контролю зруденіння кільцевими структурами. Рудна речовина концентрується (за В. В. Соловйовим):

1) у зовнішніх або периферичних контурах кільцевих структур, особливо в умовах, коли вони оконтурені кільцевими розломами або являють собою плутони різних розмірів;

2) за контурами кільцевих структур (але поблизу них), якщо вони облямовуються складчастими поясами;

3) в зонах перетинання кільцевих структур з перетинаючи ми їх або зі сполученими з ними розломами (або лінеаментами) різних рангів і розмірів;

4) в областях інтерференції (згущення) кільцевих структур різного розміру і різного генезису;

5) в апікальних частинах плутонів, відображених у вигляді кільцевих структур.

 

 







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2022 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.