Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Вибір величини напруги живлення





При проектуванні систем електропостачання промислових підприємств важливим питанням є вибір раціональних напруг для схеми, оскільки їхні значення визначають параметри ліній електропередачі й електроустаткування підстанцій і мереж, а отже, розміри капіталовкладень, витрата кольорового металу, втрати електроенергії й експлуатаційні витрати.

Для отримання найбільш економічного варіанту електропостачання підприємства в цілому, напруга кожної ланки системи електропостачання повинна вибиратися перш за все з урахуванням напруг суміжних ланок. Вибір напруг ґрунтується на порівнянні техніко-економічних показників різних варіантів у випадках, коли:

1) від джерела живлення можна одержувати енергію при двох або більш напругах;

2) при проектуванні електропостачання підприємств доводиться розширювати існуючі підстанції і збільшувати потужність заводських електростанцій;

3) мережі заводських електростанцій пов'язувати з мережами енергосистем.

Перевагу при виборі варіантів слід віддавати варіанту з вищою напругою навіть при невеликих економічних перевагах (що не перевищують 10—25%) нижчої з порівнюваних напруг.

Для живлення| великих і особливо великих підприємств слід застосовувати напруги 110, 150, 220, 330 і 500 кВ. На перших ступенях розподілу енергії на таких великих підприємствах слід застосовувати напруги 110, 150 і 220 кВ.

Напругу 35 кВ в основному рекомендується використовувати для розподілу енергії на першому ступені середніх підприємств за відсутності значного числа електродвигунів напругою вище 1000 В, а також для часткового розподілу енергії на великих підприємствах, де основна напруга першого ступеня рівна 110 — 220 кВ. Зокрема, напругу 35 кВ можна застосовувати для повного або часткового внутрішньозаводського розподілу електроенергії за наявності:



а) потужних електроприймачів на 35 кВ (сталеплавильних печей, потужних ртутно-випрямних установок і ін.);

б) електроприймачів підвищеної напруги, значно віддалених від джерел живлення;

в) підстанцій малої і середньої потужності напругою 35/0,4 кВ, включених по схемі «глубокого вводу».

Напругу 20 кВ слід застосовувати для живлення:

а) підприємств середньої потужності, що віддалені від джерел живлення і не мають своїх електростанцій;

б) електроприймачів, віддалених від підстанцій великих підприємств (кар'єрів, копалень і т. п.);

в) невеликих підприємств, населених пунктів, залізничних вузлів і т.п., що підключаються до ТЕЦ найближчого підприємства. Доцільність застосування напруги 20 кВ повинна обґрунтовуватися техніко-економічними порівняннями з напругами 35 і 10 кВ з урахуванням перспективного розвитку підприємства.

Напругу 10 кВ необхідно використовувати для внутрішньозаводського розподілу енергії:

а) на підприємствах з потужними двигунами, що допускають безпосереднє приєднання до мережі 10 кВ;

б) на підприємствах невеликої і середньої потужності за відсутності або незначному числі двигунів на 6 кВ;

в) на підприємствах, що мають власну електростанцію з напругою генераторів 10 кВ.

Напругу 6 Кв зазвичай застосовують за наявності на підприємстві:

а) значної кількості електроприймачів на 6 кВ|;

б) власної електростанції з напругою генераторів 6 кВ. Застосування напруги 6 кВ повинно обумовлюватися наявністю електроустаткування на 6 кВ і техніко-економічними показниками при виборі величини напруги.

При напрузі розподільної мережі 10 кВ двигунів середньої потужності (350—1000 кВт) слід застосовувати напругу 6 кВ з використанням в необхідних випадках схеми блоку «трансформатор — двигун» при невеликій кількості двигунів на 6 кВ.

Для живлення освітлювальних установок промислових, житлових і загальних будівель, в більшості випадків, застосовують трифазні чотирьох

провідні мережі змінного струму 380\220В при заземленій нейтралі, і 220В при ізольованій нейтралі або постійному струмі.

Для живлення спеціальних ламп і апаратів, що мають трифазні або двохфазні схеми включення, допускається використовувати 380В з дотриманням наступних умов:

1. Ввід в світильник або пускорегулюючий апарат повинен виконуватись мідними проводами з ізоляцією на напругу більше 500 В.

2. Фазні проводи, що вводяться в світильник, повинні мати одночасні включення.

3. В приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, на світильниках повинні бути нанесені добре видні знаки напруги, що використовується „380 В”.

При установці світильників з люмінесцентними лампами у всіх приміщеннях, окрім приміщень без підвищеної небезпеки , проводи декількох фаз системи 380\220В, що вводяться в світильник, повинні мати одночасне включення всіх фаз.

При підвищених вимогах до електробезпеки використовуються трифазні трьох провідні мережі з ізольованою нейтраллю 3х 220 В.

Зниження напруги в найбільш віддалених лампах в нормальному режимі лінії не повинно перевищувати:

1. В лампах робочого освітлення підприємств і загальних будівель, а також прожекторного освітлення в зовнішніх установках 2.5% Uном;

2. В лампах освітлення житлових будівель, аварійного і зовнішнього освітлення, виконаного світильниками 5% Uном.

Втрати напруги в живлячих і групових мережах діляться шляхом техніко-економічних розрахунків.

В мережах 12-42 В допускається втрата напруги до 10 %, рахуючи від виводів вищої напруги понижуючих трансформаторів. Найбільша напруга в лампах, не повинна бути більшою 105 % номінальної. Допускаються відхилення напруги до 1,5% в мережах з різко змінним характером навантаження при необмеженій їх частоті.

Максимальна напруга, допустима для ламп, визначається конструкцією світильників, типом джерела світла, системою освітлення, категорією приміщення за умовами електробезпеки, висотою підвісу і т.д.

В наш час існує тенденція: в приміщеннях з тяжкими умовами середовища при висоті установки світильників менше 2,5 м. приймати малу напругу, до 42 В загального освітлення при світильниках будь-якої конструкції.

При напрузі силових електроприймачів 380В живлення робочого освітлення повинно виконуватися від загального для силового і освітлювального навантаження трифазних трансформаторів з заземленою нейтраллю. Інші рішення допускається використовувати:

а) для реконструювання об’єктів, коли потрібно зберегти існуючу систему живлення;

б) для об’єктів, по відношенню до джерел живлення яких діють спеціальні вимоги;

в) для особливих об’єктів в яких вибір джерела живлення і їх напруг пояснюється техніко-економічними розрахунками;

г) у випадках коли це необхідно для дотримання вимог.

При напрузі силових електроприймачів вище 380 В повинен проводитися вибір між використанням для освітлення самостійних трансформаторів, що живляться від мережі високої напруги або проміжних трансформаторів, що живляться через силові трансформатори.

Таким чином всі споживачі електричної енергії поділяються на два види: споживачі населених міст та споживачі промислових підприємств. Кожен вид містить в собі три категорії споживачів. Теплиці відносяться до споживачів промислових підприємств так як допускається ручний ввід резерву для окремих споживачів.

 

ВИСНОВОК

Отже, в даному підрозділі було приведено основну класифікацію споживачів електроенергії по ступені надійності електропостачання, що дає змогу встановити їх пріоритет у випадках виїзду ремонтних бригад при зникненні живлення того чи іншого підприємства.

Таким чином, на обраном для розрахунків підприємстві здійснюється серійне виробництво, а теплиця є частиною процесу серійного виробництва, тому за надійністю електропостачання вона відноситься до другої категорії надійності.

В ході роботи над даним розділом було проаналізовано керівні положення (вимоги ПУЕ, ПТЕ і СНіП) . Були проаналізовані Характеристики споживачів електричної енергії. На основі проведених аналізів була вибрана схема електропостачання тепличного господарства та вибрані величини напруг живлення.

 

 

 
 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.