|
РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУСтр 1 из 15Следующая ⇒ РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Тема 1 Управління інноваційним розвитком підприємств: основні поняття, принципи, методи та функції
1 Вплив інноваційної діяльності на різні сторони життєдіяльності суспільства. 2 Поняття інновації, інноваційної діяльності, інноваційного процесу. 3 Класифікація інновацій. 4 Етапи виникнення інновації. 5 Типи шляхів економічного розвитку. 6 Принципи інноваційного шляху розвитку. 7 Методи управління інноваційним розвитком на макрорівні. 8 Функції управління інноваційним розвитком на мікрорівні. 9 Система управління інноваційним розвитком. Вплив інноваційної діяльності на різні сторони життєдіяльності суспільства У наш час результати інноваційної діяльності, ініційованої прискоренням темпів науково-технічного прогресу (НТП), істотно позначаються на усих аспектах розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку. Схема такої взаємодії наведена на рис. 1.1 [17, 18, 7].
Рисунок 1.1 – Схема впливу інноваційної діяльності на різні сторони життєдіяльності суспільства Класифікація інновацій Інновації класифікують за такими ознаками [3]: 1) за сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські; 2) за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процесні (нові технології, методи керування, організаційні форми і т. п.); 3) залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні), ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифікують (модернізації); 4) за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку; 5) за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому; 6) за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні, неуспішні; 7) за відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють; ті, що відкривають; ретроінновації; 8) за обсягом: точкові, системні, стратегічні; 9) за ступенем інтенсивності: “бум”, рівномірні, слабкі, масові; 10) за рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління.
Етапи виникнення інновації
На основі вищевикладеного подано комплексну схему появи інновацій (рис. 1.2), яка характеризує процес створення радикальної або революційної інновації [22]. Принципи інноваційного шляху розвитку Підприємство, що стало на інноваційний шлях розвитку, повинне функціонувати згідно з такими принципами [15]: 1) адаптивності - прагнення до підтримання певного балансу зовнішніх і внутрішніх можливостей розвитку (внутрішніх спонукальних мотивів діяльності суб'єкта господарювання, і зовнішніх, що генеруються ринковим середовищем); 2) динамічності - динамічне приведення у відповідність цілей і спонукальних мотивів (стимулів) діяльності підприємства (у тому числі його власників, менеджерів, фахівців, працівників); 3) самоорганізації - самостійне забезпечення підтримки умов функціонування, тобто самопідтримка обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами виробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем; 4) саморегуляції - коригування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування; 5) саморозвитку - самостійне забезпечення умов тривалого виживання і розвитку підприємства (відповідно до його місії і прийнятої мотивації діяльності). На цих принципах повинна функціонувати і система управління інноваційним розвитком суб'єктів господарської діяльності. РОЗДІЛ 2 УПРАВЛІННЯ ВИБОРОМ НАПРЯМКІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ Тема 1 Напрямки інноваційного розвитку: поняття, класифікація та порівняльна характеристика
1 Сутність і класифікація напрямків інноваційного розвитку підприємств. 2 Порівняльна характеристика напрямків інноваційного розвитку залежно від спонукальних мотивів
Приклад Сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє створити освітлювальні прилади в кілька разів більш економічні, ніж існуючі, при тій самій освітлювальній здатності. Оскільки електроенергія досить дорога, то існує реальна потреба в таких виробах.
Роботи даного етапу важко піддаються формалізації, а тому їх тривалість складно прогнозувати. Певну методичну допомогу можуть надати результати детального і системного аналізу методів генерації ідей (взагалі – методів проектування). Слід зауважити, що точність прогнозування значною мірою залежить від досвіду залучених фахівців. Вибір ідей. На даному етапі з усієї множини згенерованих ідей відбирають прийнятні для конкретного суб'єкта господарювання. Тобто здійснюється перевірка ідей інновацій, спрямованих на реалізацію існуючих ринкових можливостей інноваційного розвитку. Перевірка може бути виконана на основі: 1) перевірки відповідності ідей інновацій вимогам, які були визнані адекватними в аналогічних ситуаціях; 2) перевірки відповідності ідей інновацій заздалегідь визначеним вимогам; 3) порівняння ідей інновацій за встановленим переліком критеріїв і їхніх показників і вибору оптимальних із них. Попередня оцінка сформульованих ідей інновацій передбачає одержання відповідей на такі запитання: 1) чи буде ринок для конкретної інновації?; 2) чи існує технічна й економічна можливість розроблення, виробництва і просування інновації на ринок?; 3) чи буде інновація давати прибуток і як це позначиться на діяльності підприємства? Такого роду оцінка виконується найчастіше експертним методом, оскільки на даному етапі звичайно дуже великий вплив елементів невизначеності внаслідок великої частки неточної, неповної і суперечливої інформації, яка характеризує можливу інновацію, процеси її розроблення і просування на ринку. З огляду на суб'єктивізм експертів, результати оцінки прямо залежать від їх кваліфікації і досвіду. До групи експертів, які проводять оцінку, доцільно відносити: фахівців у відповідній галузі і суміжних науково-технічних галузях, маркетингу, інноваційного менеджменту, економіки та ін., які раніше брали участь у виконанні подібних оцінок, і по можливості, потенційних споживачів. Для об'єктивізації оцінку можна виконувати в такій послідовності: 1) виділити оцінні показники; 2) визначити найкращі значення показників із усіх порівнюваних ідей інновацій; 3) визначити вагові характеристики показників; 4) розрахувати підсумкову (інтегральну) оцінку одним із відомих методів, наприклад, методом відстаней. У такому випадку елементи суб'єктивізму збережуться в основному тільки при виборі оцінних показників і визначенні їх вагових характеристик. У випадку об'єднання в одній особі розробника і виробника інновацій необхідно здійснювати перевірку можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень, що вимагає оцінки інноваційного, а також виробничо-збутового потенціалу інноватора. Роботи цього етапу є більш формалізованими, ніж попереднього, однак вплив елементів неповної визначеності є досить значним. Правильний вибір методики відбору ідей дозволяє досить точно прогнозувати тривалість робіт етапу, яка може складати від кількох тижнів до кількох місяців. Розроблення задуму інновації (який слід розуміти як виражену в зрозумілій для споживачів формі ідею інновації) і його перевірка. Відібрані на попередньому етапі ідеї трансформують у задуми товарів. Приклад Згадана вище ідея може бути виражена у вигляді таких задумів товарів: § настільна лампа, що заощаджує 50 % електроенергії; § освітлювальний елемент, що заощаджує 60 % електроенергії і який можна використовувати замість звичайних ламп накалювання без переробки світильників. Як правило, перевірка задуму інновації (нового товару – виробу або послуги) виконується шляхом проведення опитувань (анкетування) споживачів і аналізу отриманих результатів. Роботи даного етапу є значною мірою формалізованими і тому їх тривалість досить легко спрогнозувати. Як правило, вона становить не більше кількох місяців. Розроблення стратегії маркетингу щодо просування інновації на ринок. Виконується на основі результатів маркетингових ринкових досліджень, проведених за наступними напрямками: 1) вивчення споживача; 2) дослідження мотивів його поведінки на ринку; 3) аналіз власне ринку підприємства; 4) дослідження продукту (виробу чи послуги); 5) вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції; 6) аналіз форм і методів збуту (реалізації) продукції; 7) визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; 8) аналіз динаміки цін і т. д. Метою досліджень є точне визначення інноватором свого місця на ринку, на якому він зможе повною мірою реалізувати свої порівняльні переваги і згладити відносні недоліки. Стратегія маркетингу містить перспективні й поточні цілі підприємства (у т.ч. умови перегляду цілей), опис завдань, які необхідно вирішити для досягнення цих цілей, перелік заходів, спрямованих на вирішення поставлених завдань, контрольні показники і критерії досягнення цілей. У загальному випадку вона передбачає: стратегію формування і розвитку цільового ринку; товарну стратегію; цінову стратегію; стратегію просування продукції на ринку (враховуючи збут і товарорух); стратегію створення і стимулювання попиту тощо. Оскільки для виконання робіт цього етапу застосовується достатньо перевірений практикою, а тому достовірний інструментарій маркетингу, то тривалість їх спрогнозувати неважко. Загалом – це один із найтриваліших етапів ІЦ. На ньому збирають, систематизують і аналізують великі обсяги інформації. Тривалість робіт може становити рік і навіть більше. Оцінка можливості й економічної доцільності досягнення суб'єктом господарювання показників, визначених у маркетинговій програмі. На даному етапі виконується оцінка достатності виробничо-збутового потенціалу суб'єкта господарювання для реалізації цілей інноваційного розвитку, визначених у маркетинговій стратегії, а також визначаються економічна можливість і ефективність її реалізації. Оцінка виробничого потенціалу суб'єкта господарювання може бути виконана на основі відомих методичних підходів, наприклад [1, 2]. Оцінка збутового потенціалу – відповідно до методичних підходів оцінки конкурентоспроможності, оцінки достатності каналів збуту та ін. [8, 9]. Даний етап є формалізованим (практично формальним) і тому його тривалість прогнозувати неважко. Для виконання робіт можуть бути застосовані комп’ютерні інформаційні системи, що дозволяє звести тривалість робіт до кількох тижнів чи навіть днів. Розроблення конструкторської і технологічної документації інновації, виготовлення дослідних зразків і їх випробування. При проектуванні новацій, для оцінки можливостей втілення задуму інновації в новий продукт, можна скористатися рекомендаціями [3], де викладений досить повний опис методів проектування і рекомендацій з їх використання. Методи розроблення конструкторської і технологічної документації, проведення випробувань і обробка їх результатів є загальновідомими, вони викладені у численних літературних джерелах. Роботи даного етапу займають багато часу, однак вони є формалізованими, а тому для проектування технічної документації застосовують комп’ютеризовані системи автоматизованого проектування (САПР). Існує велика кількість різноманітних САПР, які дозволяють готувати якісну документацію і програми управління для верстатів і технологічного обладнання з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Організація ж виробництва, виготовлення і лабораторні випробування дослідних зразків продукції потребують багато часу. Їх тривалість може складати від кількох місяців (якщо виробництво нової продукції передбачається на існуючих виробничих площах) до кількох років (якщо передбачається організація нових виробництв). Випробування інновації в ринкових умовах виконують з використанням методу пробного маркетингу [7, 9]. Його мета – змоделювати на окремих ділянках ринку процеси виведення і просування товару на ринок, результати моделювання потім будуть використані у масштабах усього ринку. Ринкові випробування нової продукції, як правило, тривають не менше кількох місяців. Розгортання комерційного виробництва інновації в обсягах, визначених у маркетинговій програмі. У ході виконання робіт даного етапу варто постійно контролювати існуючі ринкові можливості і загрози, появу нових і трансформацію одних в інші (перехід можливостей у загрози і навпаки). Необхідно також контролювати сильні і слабкі сторони діяльності підприємства-інноватора, а також ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім (у т.ч. з позицій достатності мотивації ефективної діяльності суб'єктів інноваційного процесу [6]), і при виявленні невідповідності вводити корективи, аж до змін номенклатурної політики і навіть видів діяльності. Для цього використовують перераховані вище інструменти маркетингу і види ринкових маркетингових досліджень (для збору інформації). Незважаючи на досить велику кількість етапів інноваційного процесу (при цьому значна їх частина виконується до втілення ідеї товару в конкретну конструкцію, послугу, технологічні й організаційні рішення), це є, безумовно, необхідним. Витрати на виконання робіт на кожному наступному етапі порівняно з попереднім нелінійно зростають, тому ретельне опрацювання варіантів рішень дозволяє зменшити ймовірність можливих негативних наслідків. Економія на перших етапах може викликати значні втрати на наступних, а це, у свою чергу, може призвести до провалу варіанта інноваційного розвитку, який розглядається, чи навіть банкрутства. Зведена таблиця аналізу етапів інноваційного розвитку наведена у додатку В. Слід зазначити, що ІЦ має ітераційний багаторівневий характер і його роботи можуть неодноразово повторюватися з поступовим підвищенням їх точності і якості. Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що: 1) складовими успіху суб'єкта господарської діяльності, який розвивається інноваційним шляхом, є наявність ринкового, інноваційного і виробничо-збутового потенціалу; 2) розгляд функціональної схеми інноваційного циклу в руслі концепції маркетингу дозволяє знизити ризик невідповідності інновації вимогам ринку. Тема 2 Розроблення ідей і задумів інновацій та їх аналіз
1 Джерела виникнення ідей інновацій. 2 Методи генерації ідей інновацій. 3 Поняття задуму інновацій, його перевірка. 4 Критерії оцінки добору інновацій.
Приклад. У країнах із розвиненою ринковою економікою рівень самофінансування інвестицій вважається високим при перевищенні питомої ваги власних джерел 60%, а при рівні самофінансування нижче 50% інвестування вважається ризиковим. Частка власних джерел інвестування в загальному обсязі інвестицій становить: у Японії – 68,9%, США – 63,5%, Великобританії – 62,1%, ФРН – 55,3%, Франції – 52,1% [19]
Для активізації цього джерела у вітчизняній економіці необхідне розроблення відповідної законодавчої бази, у першу чергу вдосконалення податкового законодавства. Аналізуючи закордонний досвід, слід зазначити, що стимулювання інвестиційних процесів методами податкової та кредитної політики дозволяє підвищити конкурентоспроможність економіки в цілому. Проте вітчизняна політика не стимулює реінвестування коштів вітчизняних суб'єктів господарювання, що призводить до масового вивозу капіталів підприємств за кордон.
Приклад. Обсяги прямих інвестицій за кордоном 108 провідних вітчизняних підприємств перевищують 137,8 млн дол. США (в основному в країни СНД та Балтії) [16]
На рівні окремих підприємств можна робити певні кроки у даному напрямку. Так, для інвестування розвитку виробничо-збутової діяльності підприємства можна, наприклад, спрямовувати кошти, отримані від реалізації фізично та морально застарілих виробничих фондів, їх оренди. Проте макроекономічне регулювання даного механізму все ж є вирішальним. Другим джерелом власних інвестиційних ресурсів є амортизаційні відрахування підприємств. В економічно розвинених країнах вони є важливим джерелом фінансування інвестицій і становлять близько 40% загального обсягу поточних і капітальних затрат підприємств, здійснюваних із позабюджетних джерел. Серед основних позитивних моментів, що має на сьогодні вітчизняна економіка, слід зазначити можливість застосування спеціальної схеми прискореної амортизації, що при будь-якій ставці дисконту дозволяє накопичити більші суми коштів, ніж лінійна амортизація. На розширення обсягів амортизаційних фондів спрямований і ряд постанов Кабінету Міністрів та укази Президента України. Проте вжитих заходів у галузі вдосконалення відповідної законодавчої бази поки недостатньо, хоча слід зазначити їхню позитивну роль. Західний досвід показує, що пільгова амортизаційна політика, разом з політикою кредитної експансії дозволяє підтримувати високий рівень самофінансування інвестицій протягом тривалого періоду. Виділяють й інші джерела власного інвестування [2]: 1) довгострокові фінансові вкладення минулих періодів, термін погашення яких закінчується в поточному році; 2) страхові суми відшкодування збитків, викликаних втратою майна; 3) іммобілізація в інвестиції частини надлишкових оборотних активів. Проте їхня частка в загальних обсягах власних джерел фінансування настільки незначна, що більшість фахівців дане джерело не бере до уваги. Джерела інформації У загальному випадку інформація, необхідна для ухвалення рішень з управління інноваційним розвитком, може надходити з різних джерел (рис. 4.4).
Рисунок 4.4 – Джерела формування і підсистеми інформаційної бази
Розглянемо їх. 1 Внутрішня звітність. Дозволяє контролювати показники, які відображають обсяги виробництва, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, рівень поточного збуту, рух готівки, дані про дебіторську і кредиторську заборгованість і т.п. Джерела інформації знаходяться на самому підприємстві (дані структурних підрозділів підприємства) і є доступними. 2 Інформація про події, які відбуваються в зовнішньому середовищі, що регулярно публікується і поновлюється. Джерела інформації: періодичні видання, інформаційні бюлетені; спеціальна технічна, економічна, політична література; законодавчі і нормативні акти, які публікуються в окремих і періодичних виданнях; дані звітності кредитно-фінансових установ; комп'ютерні банки даних колективного користування; інформаційні комп'ютерні мережі (наприклад Іnternet); працівники збуту, продавці, торгові агенти, дилери; особи, що проводять технічне обслуговування і ремонт продукції; спеціалізовані організації, які займаються постачанням поточної інформації, наприклад, інформаційні центри при великих бібліотеках та НДІ і т. п. 3 Спеціально організовані маркетингові, соціологічні та інші дослідження ринкового середовища. Ці дослідження дозволяють накопичувати і систематизувати інформацію, отриману безпосередньо на території збуту в безпосередньому контакті зі споживачами, торговими і збутовими посередниками. 4 Експерти, якими можуть бути як фахівці і керівники суб'єктів господарювання, так і запрошені особи, а також споживачі. У будь-якому випадку експертами є фахівці в конкретних галузях діяльності. Можливе також використання комп'ютерних інтелектуальних інформаційних систем - експертних систем.
ДОДАТОК А (довідковий) Систематизація підходів щодо визначення сутності інновації
Таблиця А.1 - Варіанти визначення поняття “інновації”
Продовження табл. А.1
Продовження табл. А.1
Продовження табл. А.1
Продовження табл. А.1
ДОДАТОК Б (обов’язковий) Продовження додатка Б
Таблиця Б.2 – Методологія вибору напрямків інноваційного розвитку підприємства в системі: цілі – інноваційні орієнтири – достатність ресурсної бази – рівень конкурентоспроможності – ставлення до ризику
Продовження табл. Б.2
Продовження табл. Б.2
Продовження табл. Б.2
©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.
|