Заслуги Парацельса в розвитку фармації.

В 1495 р. виходить капітальна праця Джованні Піко (1462-1494) з 12 книг- «Disputationes adversus astrologos» («Заперечення астрології»), в якій подається глибоко обгрунтована нищівна критика ятроматематики, доводиться вся безпідставність науки про гороскоп. У ці ж часи засновник Платонівської академії у Флоренції Марсіліо Фічіно (1453-1499) в праці «De abditidis morborum causis» («Приховані причини хвороб») доводить всю важливість і необхідність не тільки пильних спостережень біля ліжка хворих, а й перевірки і зіставлення симптомів, які спостерігалися за життя, із змінами в органах померлих. У його праці вперше наводяться результати 20 аутопсій.

Особливо гостро цей протест виявився в діяльності Парацельса. Величезний вклад в розвиток фармації вніс Парацельс (Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Ґоґенґейм) (1493–1541).

Сучасники порівнювали його з Лютером, що дуже ображало Парацельса. «Alterius non sit, qui suus esse posset (Нема потреби йти за другого, коли можеш бути самим собою)»,- казав він. Парацельс - справжнє ім'я Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493-1541) - був сином швейцарського лікаря-хіміка. Медичну освіту здобув у Феррарі (Італія); по закінченні навчання, як було тоді прийнято серед учених, він узяв собі латинізоване ім'я Para-Celsus - подібний до Цельса. Розчарувавшись у медицині давніх греків і арабській медицині, він шукає нових знань в університетах і у лікарів-практиків Англії, Франції, Німеччини, Польщі. Маючи вже авторитет видатного лікаря-новатора, він повертається до Базеля, де дістає посаду міського лікаря з правом читання лекцій.

Про початок свого курсу він повідомив надрукованим німецькою мовою оголошенням: «У наш час мало хто має щастя успішно займатись лікарським мистецтвом. Дехто бажає очистити його від внесених варварами грубих помилок: надто боязкі, вони, як за оракула, тримаються за імена Гіппократа, Галена, Авіценни. Не красномовство і знання мов, не вивчення книг і прикрашення титулами творить лікаря, а лише пізнання таємниць природи. Щоденно по дві години читатимуться лекції на основі власних праць з практичної і теоретичної медицини, а не з крихіток Гіппократа і Галена, грунтуючись на власному досвіді, здобутому у найвищої вчительки - природи...»

Курс лекцій Парацельса був розрахований на два семестри. Частина занять провадилась біля ліжка хворих, під час екскурсій у полі і в горах. На знак відмовлення від будь-яких авторитетів на вступній лекції Парацельс спалив праці Галена і Канон Авіценни. Основним девізом його було: «Summa docet experientia (Всьому вчить досвід)». Для правильного розуміння походження хвороб і успішного лікування потрібно, вважав він, докладно вивчати не старі книжки, а природні речі. «Яка користь сьогодні нам від дощу, який випав тисячу років тому».

Античне вчення про те, що тіло складається з чотирьох соків - крові, слизу, чорної і жовтої жовчі, він вважав марнослів'ям. Людина, за Парацельсом, створена із землі, і тіло її побудоване з тих самих складових частин, що й грунт. Усі процеси в організмі мають хімічний характер. Дотримуючись такого погляду, Парацельс почав у медичній практиці широко застосовувати мідь, залізо, олово, миш'як, сурму, мінеральні води.

Парацельс звертав особливу увагу на дозування призначуваної хворому лікувальної речовини. «Все є отрута,- вчив він, - ніщо не позбавлене отруйності. Лише доза робить отруту непомітною». Рівень тогочасних знань не давав змоги навіть бунтівному розумові Парацельса повністю звільнитися від містики. Основу життєвих процесів, відмінність живої природи від мертвої він вбачав у дії вищих сил - археїв. Парацельс написав капітальні праці з хірургії, тісно пов'язуючи цей розділ медицини з терапією. У справі лікування ран він був прибічником Гуго Бургоньйона.

«Тримай рану в чистоті і бережи від ворогів, які можуть потрапити іззовні, так виліковуються всі рани». Заперечуючи проти різкого поділу на лікарів і хірургів, що існував тоді, Парацельс демонстративно називав себе доктором обох медицин- Doctor utriusque medicinae: «і та й друга виходять з одного знання». Парацельс приділяв увагу хворобам, пов'язаним з різними професіями, описав хвороби гірників, ливарників, а також ковалів, рибалок, воїнів та ін.

Сифіліс Парацельс розглядав як поєднання прокази із сапом, лікував його втиранням ртуті, а не настоєм гваякового дерева, як було прийнято.

Парацельс, займаючись дослідженнями хімічного порядку, провадив досліди і на тваринах. Він помітив анестезуючу дію суміші сірчаної кислоти з алкоголем. Про цю суміш, названу Фробеном у 1734 р. ефіром, він писав: «Вона приємна на смак, кури п'ють її охоче і потім впадають у глибокий сон; через деякий час вони знову просинаються без будь-яких хворобливих змін». Цю суміш Парацельс рекомендував призначати хворим при сильних больових відчуттях. О.І.Герцен в «Листах про вивчення природи» відзначає Парацельса як першого в історії професора хімії.

Парацельс засуджував галенізм у медицині, заявляв у лекціях, що праці Галена «гідні спалення». Будучи протягом недовгого часу міським лікарем Базеля, він боровся із зловживаннями аптекарів і лікарів, за що його було вигнано з міста. Зазнавав він переслідувань і в багатьох інших місцях. Багато подорожуючи, він побував майже у всіх європейських країнах, знайомлячись з місцевою медициною, читаючи лекції, проводячи диспути. Зокрема, у Вільні (нині Вільнюс) він провів довгий і пристрасний диспут «з видатним місцевим лікарем». Гадають, що то був Ф.Скорина, відомий учений і лікар, білорус за походженням, який на той час перебував у Вільні. «Лікар багато подорожувати повинен,- писав Парацельс,- що не країна, то сторінка науки. І так слід сторінки ці перегортати». Пристрасний, гострий на слово і вчинки, Парацельс мав багато ворогів серед прибічників схоластичної школи. Все життя його проходило бурхливо, в боротьбі. Він один з перших обстоював погляд, що лише вивчення природи, досвід біля ліжка хворих і експеримент можуть зумовити прогрес медицини. Парацельс вимагав від лікаря високих моральних якостей і був противником характерного для тих часів погляду на медицину як на ремесло, предмет торгівлі. «Лікар не сміє,- зазначав він,- бути лицеміром, старою бабою, мучителем, катом або прислужником ката, брехуном, легковажним... Лікар повинен удень і вночі думати про свого хворого, щоденно спостерігати його, всі свої думки й гадки спрямовувати на те, як найкраще його лікувати».

Медичні факультети, особливо в Лейпцігу, Відні, виступали проти поширення ідей Парацельса, обвинувачуючи його навіть у магії, що дуже утруднювало друкування його праць, та, незважаючи на це, дони мали великий успіх. Надруковану в 1529 р. в Нюрнберзі його працю про хірургію та лікування сифілісу було перевидано вже на другий рік. Надрукована з великими труднощами в Аугсбурзі в 1536р. «Велика хірургія» другим виданням вийшла через два роки. Такий же успіх мали інші праці, в яких Парацельс доводив необхідність зв'язку медицини з природничими науками, передусім з хімією. Свої праці він друкував не латинською мовою, як це було прийнято в ті часи для медичних праць, а німецькою. Помер Парацельс в Зальцбургу на 48-му році життя. Лише до 1600 р. було надруковано близько 200 праць Парацельса, незважаючи на те що католицька церква включила їх до індексу єретичних книг.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: