Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Основи калькуляції собівартості продукції





Собівартість промислової продукції – це поточні витрати всіх видів ресурсів на виробництво і реалізацію продукції підприємства в грошовому вираженні. Розрізняють два види собівартості продукції: виробничу і повну. У виробничій собівартості враховуються витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Повна собівартість включає виробничу собівартість і витрати на реалізацію продукції.

У витрати на виробництво і реалізацію продукції включаються такі:

- Безпосередньо на виробництво продукції, обумовлені технологією і організацією виробництва;

- З використання природного сировини;

- На підготовку і освоєння виробництва;

- На вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції, її надійності і довговічності, поліпшення експлуатаційних властивостей (некапітальні витрати);

- На винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та випробування моделей і зразків, виплату авторських винагород;

- На обслуговування виробничого процесу, включаючи витрати щодо забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, електричною енергією, інструментами та іншими засобами і предметами праці, а також з підтримки основних виробничих фондів у робочому стані, виконання санітарно-гігієнічних вимог;

- Щодо забезпечення нормальних умов праці та дотримання вимог техніки безпеки;

- З управління виробництвом, включаючи утримання працівників апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, оплату відряджень, утримання і обслуговування технічних засобів управління, оплату консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг, представницькі витрати, пов'язані з комерційною діяльністю підприємства;



- З утримання та експлуатації фондів природно-охоронного призначення;

- З підготовки та перепідготовки кадрів;

- Відрахування на державне та недержавне соціальне страхування і пенсійне забезпечення, в державний фонд зайнятості, з обов'язкового медичного страхування відповідно до законодавчо встановленого порядку;

- На відтворення основних виробничих фондів у формі амортизаційних відрахувань на повне відновлення;

- Податки, збори та платежі, що входять до складу собівартості продукції відповідно до законодавчо встановленого порядку та ін.

До складу собівартості не включаються витрати, не пов'язані з виробництвом продукції. До їх числа відносяться витрати на виконання робіт (або оплату робіт) з благоустрою міст і селищ, з будівництва, обладнання та утримання культурно-побутових та інших невиробничих об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства.

З метою однаковості обліку витрат у різних галузях економіки при їх плануванні, обліку і калькулюванні (розрахунку) діє наступна класифікація:

- за видом виробництва - основне і допоміжне;

- за місцем виникнення витрат - виробництво, цех, дільниця, бригада;

- за видами витрат - калькуляційні статті та елементи витрат;

- за видами продукції - окремий виріб, серія, група однорідних виробів, замовлення, переділ.

До основного виробництва відносяться підрозділи підприємства, безпосередньо зайняті виробництвом продукції; до допоміжного - підрозділи, що забезпечують виробництво основної продукції енергією, запасними частинами, інструментом.

Номенклатура калькуляційних статей, їх склад та порядок віднесення на окремі види продукції в різних галузях економіки різняться. У промисловості зазвичай застосовується наступне групування статей витрат:

1. «Сировина і матеріали»;

2. «Покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби і послуги кооперованих підприємств»;

3. «Зворотні відходи»;

4. «Паливо і енергія на технологічні цілі»;

5. «Основна заробітна плата виробничих робітників»;

6. «Додаткова заробітна плата виробничих робітників»;

7. «Відрахування на соціальне страхування» (у вигляді Єдиного соціального внеску);

8. «Витрати на підготовку і освоєння виробництва»;

9. «Знос інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати»;

10. «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування»;

11. «Цехові витрати»;

12. «Загальнозаводські витрати»;

13. «Втрати від браку»;

14. «Інші виробничі витрати»;

15. «Позавиробничі витрати».

Сума витрат по перших одинадцяти статях становить цехову собівартість продукції; сума цехової собівартості, загальнозаводських витрат і втрат від браку - виробничу собівартість. Сума всіх статей утворює повну собівартість продукції.

Крім калькуляційних статей, витрати підприємства групуються за такими елементами:

1. «Матеріальні витрати»;

2. «Витрати на оплату праці» - основна та додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства, в т.ч. премії робітникам з фонду заробітної плати, витрати на оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства і зайнятих в основній діяльності;

3. «Відрахування на соціальні потреби» - обов'язкові відрахування у вигляді Єдиного соціального внеску;

4. «Амортизація» - амортизаційні відрахування на повне відновлення (реновацію) основних виробничих фондів;

5. «Інші витрати» - всі витрати, які не ввійшли до складу вищеперерахованих елементів витрат: збори, податки, що входять до складу собівартості продукції, відрахування в спеціальні фонди, витрати на відрядження, оплату послуг зв'язку тощо.

При розрахунках собівартості продукції витрати також класифікуються за кількома ознаками.

За способом віднесення на собівартість одиниці різних видів продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати включають до собівартості окремих видів продукції безпосередньо. Наприклад, вартість сировини, основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів включається в собівартість окремих видів продукції безпосередньо за допомогою прямої оцінки.

На відміну від прямих непрямі витрати пов'язані з роботою цехів і підприємств в цілому і відносяться на собівартість окремих видів продукції пропорційно витратам тих чи інших вимірників. Для їх розподілу за видами продукції використовуються один або декілька з наступних вимірників:

- Фонд оплати праці виробничих робітників загальний або за вирахуванням прогресивно-преміальної оплати;

- Витрати на обробку за винятком вартості основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, а також доплат по прогресивно-преміальної оплати;

- Кількість машино (станко) – годин роботи устаткування;

- Кошторисні ставки (норми), розраховані на основі коефіцієнт-машино-годин однорідних груп устаткування;

- Цехова собівартість;

- Кількість людино-годин;

- Кількість видобутої продукції;

- Вага сировини, що переробляється тощо.

Залежно від економічного змісту витрати по калькуляційних статтях поділяються на основні, загальноцехові і загальнозаводські. Основні витрати включають витрати, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції; загальноцехові і загальнозаводські - витрати по організації, управлінню, технічної підготовки виробництва продукції тощо.

За ступенем і характером зміни в залежності від обсягу виробництва витрати діляться на пропорційні (умовно-змінні, змінні, залежні) і непропорційні (умовно-постійні, незалежні). У тривалій перспективі при значних змінах обсягів виробництва, виробничих потужностей і виробничих площ всі без винятку витрати можна віднести до змінних. Однак у практиці економічних розрахунків найбільш часто оцінюються незначні, в межах наявних виробничих потужностей і виробничих площ зміни обсягів виробництва. У цьому випадку при стабільних нормах, цінах, технології і якісних показниках роботи змінні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва (вартість сировини, основних матеріалів, палива та енергії на виробництво тощо). Умовно-постійні витрати при цьому практично не змінюються (витрати на опалення, освітлення, ремонт та амортизацію будівель і споруд, а також на утримання апарату управління тощо).









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.