Поняття витрат та собівартості

З економічної точки зору витрати являють собою оцінку (як правило, грошову) ресурсів, що використовуються в господарчий діяльності упродовж певного періоду часу, або іншими словами – це ціна, що сплачується за залучення ресурсів до господарської діяльності.

З фінансової точки зору витрати звітного періоду (чи поточними витратами) – це зменшення активів, чи збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками.

Операційними витратами є поточні витрати по забезпеченню основної діяльності підприємства. На залізничному транспорті операційні витрати поділяються на витрати з перевезень (або експлуатаційні витрати), витрати допоміжного виробництва та інші витрати операційної діяльності. Експлуатаційні витрати складаються з поточних витрат залізниць, необхідних для виконання перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти.

У складі, як експлуатаційних витрат, так і витрат допоміжного виробництва, виділяю три групи: витрати основної діяльності, адміністративні витрати, витрати на збут. Витрати основної діяльності поділяються на: основні, безпосередньо зв'язані з виконанням виробничого процесу, і загальновиробничі – по обслуговуванню виробництва.

У складі витрат виділяють елементи витрат. Економічні елементи - це однорідні види витрат на виробництво продукції. В загальному випадку, до елементів витрат відносяться: матеріальні; оплата праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші. На залізному транспорті матеріальні витрати розбиті на три групи: матеріали, паливо, електроенергія.

Витрати по окремих виробничих операціях або по декількох однорідних операціях поєднуються у відповідні статті витрат.

Собівартість продукції - це грошове вираження витрат підприємства на її виробництво і реалізацію. Продукцією залізничного транспорту є перевезення, а видами продукції - вантажні і пасажирські перевезення, перевезення по видах тяги, сполучень, категоріям потягів, операціям перевізного процесу, по типах вагонів, родам вантажів тощо. Собівартість цих видів продукції різна. Вона розраховується діленням витрат, що відносяться до визначеного виду продукції, на кількість одиниць цього виду продукції.

Собівартість продукції залізниць калькулюється по таких основних видах діяльності:

- перевезення багажу, вантажобагажу і пошти.

Собівартість перевезень на залізничному транспорті диференціюється по видах повідомлень і по видах тяги.

Калькуляційною одиницею собівартості перевезень вантажів, багажу і вантажобагажу є 10 тонно-кілометрів, пасажирів – 10 пасажиро-кілометрів, пошти – 10 вагоно-кілометрів поштових вагонів. Собівартість визначається у копійках. Середня собівартість залізничних перевезень визначається на 10 приведених тонно-кілометрів (сума тонно-кілометрів і пасажиро-кілометрів).

Собівартість перевезень розраховується по експлуатаційних витратах. Витрати по допоміжному виробництву у собівартість перевезень не включаються. У собівартості перевезень враховуються тільки витрати магістрального залізничного транспорту.

На собівартість перевезень впливає обсяг перевезень, дальність перевезення вантажів і пасажирів, величина якісних показників використання рухомого складу, розходження технічного оснащення і технології виконання окремих операцій технологічного процесу, диференціація перевезених вантажів і типів рухомого складу, різні географічні і кліматичні умови та інше.

Одним з основних резервів впорядкування і зниження експлуатаційних витрат є їх нормування на основі застосування на підприємствах залізничного транспорту нормативного методу управління собівартістю.

Сутність нормативного методу полягає в тому, що при плануванні собівартості перевезень (продукції) застосовуються норми і нормативи використання трудових, матеріальних та грошових ресурсів, тобто нормативна база підприємства.

В результаті нормування праці встановлюються норми витрат праці, які сприяють економному використанню робочого часу, зростанню продуктивності праці, підвищенню ефективності виробництва.

Норми витрат праці являють собою кількість праці, яку необхідно затратити на якісне виконання заданої роботи в певних організаційно-технічних умовах.

Залежно від методів встановлення норми поділяються на технічно обґрунтовані і дослідно-статистичні. Технічно обґрунтовані норми встановлюються аналітичним методом, який забезпечує максимальне використання виробничого потенціалу, раціональні прийоми і методи праці, оптимальну зайнятість працівників продуктивною працею при дотриманні вимог до якості продукції або робіт і збереження здоров'я і працездатності трудящих. Дослідно-статистичні норми встановлюються укрупнено на операцію або всю роботу без розподілу її на складові елементи на основі звітних даних про витрати часу на цю або аналогічну операцію або роботу. Норми можуть встановлюватися і експертним шляхом на підставі досвіду нормувальника.

Норми витрат праці є основою для оплати праці та матеріального заохочення працівника в залежності від його внеску в загальні результати праці колективу.

Тарифне нормування заробітної плати спрямовано на забезпечення правильної оцінки та оплати конкретних видів праці залежно від її кількості і умов, в яких віна здійснюється. Головним змістом тарифного нормування є розробка тарифної системи оплати праці, яка включає тарифні ставки, тарифні сітки і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Використання різних форм і систем оплати праці дозволяє застосувати в кожній категорії і групі працівників певний порядок обчислення середньомісячної заробітної плати, що забезпечує більш точний облік кількості та якості праці, вкладеної працівниками в кінцеві результати виробництва.

Рівень використання матеріальних ресурсів також значною мірою визначається наявністю та станом норм і нормативів їх витрачання.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це економічно обґрунтована планова величина витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, яка може бути витрачена на виробництво одиниці продукції (роботи).

Під структурою норми витрати розуміють склад і кількісне співвідношення окремих елементів, що утворюють норму витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції.

Нормативи витрати – це поелементні складові норми. Вони відображають узагальнене значення витрат матеріальних ресурсів, віднесених на фізичну одиницю виміру, м², м³, пог.м, тонна, або на технічний параметр (на одиницю потужності, вантажонапруженості, пробігу та роботи транспортних засобів і т.ін.). На відміну від норми витрати поняття «нормативи» застосовують безвідносно до одиниці конкретної продукції. При цьому нормативи витрат встановлюють залежно від призначення технічних засобів з урахуванням особливостей і характеру виконуваних ними функцій. Наприклад, робочі та силові машини за витратами матеріалів можуть мати нормативи витрат у розрахунку на одиницю потужності, кг/л.с.; транспортні засоби – на одиницю потужності, пробігу та тонно-кілометри роботи (кг/к.с., кг/км, кг/т-км) і т.ін.

Розрізняють такі методи нормування витрат матеріальних ресурсів: розрахунково-аналітичний, дослідний, звітно-статистичний.

Розрахунково-аналітичний метод розрахунку індивідуальних норм витрат сировини, матеріалів, палива та енергії заснований на виконанні поелементних розрахунків за даними проектно-конструкторської, технологічної та іншої технічної документації. Він є найбільш прогресивним, поєднує техніко-економічні розрахунки з аналізом конкретних виробничих ситуацій, що дозволяє встановити науково обґрунтовані норми витрат.

Дослідний метод – спосіб розробки індивідуальних норм витрат сировини, матеріалів, палива та електроенергії, заснований на вимірах їх витрати та обсягів виробленої продукції (робіт) в лабораторних та дослідно-виробничих умовах. При цьому необхідно прагнути до визначення значень окремо по кожному елементу складу норми витрат. Норми витрати встановлюються шляхом відбору найбільш достовірних результатів і обчислення середнього значення (оптимального) методами математичної статистики.

Звітно-статистичний метод – спосіб розробки індивідуальних і групових норм витрат сировини, матеріалів, палива та електроенергії, заснований на аналізі даних статистичної та бухгалтерської звітностей про фактичне їх витраті на одиницю продукції (робіт) за минулий період.

Для визначення потреби підприємства в певного виду матеріальних ресурсах розраховують середньозважену норму їх витрати в натуральному і грошовому вираженні. Необхідність використання натуральних і вартісних норм витрат матеріальних ресурсів пояснюється тим, що при заміні матеріалу на більш прогресивний не завжди забезпечується одночасна економія як по витраті, так і по вартості матеріальних ресурсів.

В умовах ринкової економіки підприємство при розробці нормативної бази має передбачати або прогнозувати реакцію ринку на зміну цін, тому при формуванні норм воно не орієнтується на суспільну ефективність, а передбачає власну вигоду, яка може бути досягнута тільки за умови, якщо економія від використання більш прогресивних матеріалів у вартісному вираженні буде більше різниці цін до і після впровадження організаційно-технічних заходів.

Тема №3 "Калькуляція собівартості перевезень"

1 Особливості калькуляції собівартості транспортної продукції.

2 Калькуляція собівартості перевезень вантажів та пасажирів.

3 Калькуляція собівартості перевезень за видами тяги.

4 Калькуляція собівартості перевезень за видами сполучень.

5 Калькуляція собівартості вантажних перевезень за операціями перевізного процесу.

6 Визначення собівартості вантажних перевезень за категоріями поїздів.

7 Калькуляція собівартості продукції галузевих структурних підрозділів.

Метод одиничних витратних ставок доцільно застосовувати для визначення собівартості перевезень як в цілому, так і за видами тяги, повідомлення, категорій поїздів та операцій технологічного процесу, оцінки впливу зміни показників використання рухомого складу на експлуатаційні витрати і при багатьох інших техніко-економічних розрахунках.

Витратні ставки являють собою залежні витрати, що припадають на одиницю вимірювача. Метод витратних ставок базується на залежності витрат від обсягу роботи, вираженого в різних вимірниках. Використання методу витратних ставок включає наступні етапи.

- вибирається варіант розрахунку собівартості перевезень (коротко або довгостроковий);

- загальну величину експлуатаційних витрат по дорозі, мережі розподіляють за видами перевезень та тяги;

- визначається перелік витрат, які залежать від обсягу роботи, і їх частка за варіантами розрахунку;

- проводиться групування залежних від розмірів перевезень експлуатаційних витрат по вимірювачів, пропорційно яким ці витрати змінюються при однакових умовах перевезень;

- визначають суму витрат, віднесених на один і той же вимірник, виділяючи по кожній статті витрат основну заробітну плату;

- на основну заробітну плату нараховуються основні залежать витрати, загальні для всіх галузей господарства;

- діленням сум основних та основних загальних витрат, що залежать від одного й того ж вимірника, на величину цього вимірника визначають видаткову ставку. Формула для визначення витратної ставки має вигляд:

E_ij – основні залежать витрати по j-ї статті, віднесені на i-й вимірювач;

К – розмір нарахувань на основну заробітну плату основних, загальних для всіх галузей господарства, витрат;

Доцільно витратні ставки розраховувати не рідше одного разу на рік в довгостроковому і не рідше одного разу в квартал в короткостроковому періодах.

2. Визначення експлуатаційних витрат та собівартості.

В залежності від поставленої задачі розглядаються всі особливості перевезень і встановлюються якісні показники роботи:

- на вибраний обсяг перевезень (1000 т-км, 1000 пасажиро-км, 1 т, 1 ваг. і тд.) встановлюється перелік і розраховується витрата кожного калькуляційного вимірювача при виконанні розглянутих перевезень;

- множенням витратних ставок на відповідні калькуляційні вимірювачі визначають суму залежних витрат;

- обчислюють умовно-постійні витрати на одиницю перевезень, або у відсотках до залежних витрат;

- підсумовуючи залежать витрати, пов'язані з кожним калькуляційних вимірювачем, і додавши до них припадають на прийнятий обсяг перевезень умовно-постійні витрати, визначають загальну суму експлуатаційних витрат, а після поділу її на величину обсягу перевезень (т-км, пас.-км і т. ін.) отримують собівартість одиниці перевезень.

Загальна величина витрат з перевезень вантажів або пасажирів методом витратних ставок:

де Е_уп – умовно-постійні витрати, що припадають на розглянуті перевезення.

Вибір калькуляційних вимірників і встановлення зв'язку з ними мають велике значення, від чого залежать точність і достовірність результатів розрахунку. Однак це складна і трудомістка робота, оскільки виробничий процес на залізничному транспорті є багатоплановим і різноманітним і тому існує багатоваріантний характер зв'язку витрат з вимірниками.

В одних випадках витрати кількох статей пов'язані з одним і тим же вимірником. Наприклад, з маневровими локомотиво-годинами пов'язані витрати локомотивного господарства, витрати станцій, господарства колії. В інших випадках, витрати однієї статті залежать не від однієї, а від декількох вимірників. Наприклад, обслуговування вагонів з живністю; обслуговування, огляд і поточний ремонт автономних рефрижераторних вагонів.

Для встановлення такої системи взаємозв'язку витрат і вимірників, яка б достатньо точно відображала вплив на собівартість основних факторів роботи залізничного транспорту, застосовують різні методи логічного аналізу, а також математико-статистичні – шляхом дослідження кореляційної залежності між пропонованим вимірювачем і витратами на основі даних окремих залізниць за один і той же рік.

Застосовувана система вимірників буде різною при розрахунках на експлуатованих і проектованих залізницях. На експлуатованих залізницях розрахунки проводяться при незначних змінах експлуатаційної довжини залізниці, профіля та плану ліній, розміщення постійних пристроїв. Це дозволяє об'єднати всі умовно-постійні витрати в одну групу витрат або розподілити їх на невелике число груп. На проектованих залізницях зазвичай розглядається кілька варіантів спорудження колії, у зв'язку з чим величини умовно-постійних витрат змінюються за варіантами, а це веде до того, що спочатку їх розподіляють на ряд нових калькуляційних вимірників. Крім того, для вибору раціонального варіанту спорудження нової залізничної лінії необхідний більш детальний розрахунок витрат, пов'язаних із зміною зносу рухомого складу і верхньої будови колії. Для цього вводять додаткові вимірники: «механічна робота локомотива» та «механічна робота сил опору».

Сукупність калькуляційних вимірників, з якими зв'язуються залежать витрати, називають системою вимірників. На експлуатованих дорогах при визначенні собівартості вантажних та пасажирських перевезень в цю систему входить 10 вимірників, але при вирішенні конкретних техніко-економічних завдань кількість калькуляційних вимірників може бути більше або менше.

Вибір системи вимірників залежить і від рівня структурного підрозділу – мережа, залізниця, дирекція з перевезення вантажів і пасажирів. Це пов'язано з характером обліку і розподілу витрат. Система вимірників буде змінюватися в залежності від варіанту аналізу експлуатаційних витрат.

Система калькуляційних вимірників відображає всі елементи технологічного процесу:

- пробіг вагонів, локомотивів, поїздів за видами руху і тяги;

- час, витрачений на виконання роботи, простої рухомого складу;

- роботу бригад при обслуговуванні локомотивів, поїздів;

- прийом і відправлення вантажів, підготовку вантажних вагонів до перевезення;

- обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах.

Зв'язок залежних експлуатаційних витрат за калькуляційними вимірниками:

Вагоно-кілометри: Вагонне господарство: технічне обслуговування, поточний, деповський і капітальний ремонти вагонів; комплексний ремонт автогальм цистерн, піввагонів, вагонів-зерновозів; обслуговування, огляд і ремонт обладнання рефрижераторного рухомого складу (частково), деповський і капітальний ремонти рефрижераторного рухомого складу; ремонт зі зміною колісних пар вантажних вагонів; перестановка вагонів з однієї колії на іншу. Господарство вантажної та комерційної роботи: перевірка правильності навантаження та кріплення вантажів; технічне обслуговування, поточний, плановий, капітальний ремонти контейнерів; обслуговування вагонів з живністю (частково). При пасажирських перевезеннях також витрати пасажирського господарства за поточним, деповскому та капітального ремонтів пасажирських вагонів.

Вагоно-години: Вагонне господарство: амортизація вагонів рефрижераторного рухомого складу. Господарство вантажної та комерційної роботи: амортизація контейнерів. Пасажирське господарство: амортизація пасажирських вагонів. Бригадо-години поїзних бригад: Господарство перевезень: супровід збірних і частково – господарських поїздів кондукторскими бригадами.

Локомотиво-кілометри: Локомотивне господарство: мастило, екіпірування поїзних локомотивів; технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти локомотивів; ремонт по усуненню відмов у міжремонтний період. Господарство електрифікації та електропостачання: технічне обслуговування, технічний і капітальний ремонти контактної мережі і ліній електропередач (частково); амортизація контактної мережі і ліній електропередач (частково).

Локомотиво-години: Локомотивне господарство: амортизація поїзних локомотивів.

Бригадо-години локомотивних бригад: Локомотивне господарство: утримання локомотивних бригад

Вантажні відправлення: Господарство вантажної та комерційної роботи: перевантаження вантажів з однієї колії на іншу; підготовка вагонів і контейнерів до перевезення; обслуговування вагонів з живністю (частково); вантажно-розвантажувальні операції для підприємств основної діяльності залізниць; прийом до відправлення і видача вантажів; утримання ваг і вагових приладів; спеціальні операції з вантажними і дрібними відправками і контейнерами; витрати, пов'язані з наданням послуг клієнтурі. Вагонне господарство: промивання критих і ізотермічних вагонів; підготовка цистерн під налив; пристосування вантажних вагонів для спеціальних перевезень; поточний ремонт порожніх вагонів при підготовці їх під навантаження; технічне обслуговування і поточний ремонт рефрижераторного рухомого складу (частково). Утримання технологічних центрів з вантажних перевезень.

Тонно-кілометри брутто вагонів і локомотивів: Господарство колії: поточне утримання колії і постійних пристроїв, одиночна заміна матеріалів верхньої будови колії, амортизація, і відрахування в резерв на капітальний ремонт верхньої будови колії в частині видатків по головних шляхах. Господарство сигналізації та зв'язку: технічне обслуговування електричної централізації стрілок.

Маневрові локомотиво-години: Локомотивне господарство: робота локомотивів на маневрах; екіпіровка маневрових локомотивів, усунення відмов маневрових локомотивів в міжремонтні періоди, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт цих локомотивів, їх амортизація. Господарство перевезень: витрати по утриманню станційного штату, зайнятого маневровою роботою. Господарство шляху: витрати по станційним коліям на поточне утримання їх по одиночній заміні матеріалів верхньої будови колії, капітальний ремонт та амортизація верхньої будови колії станційних і під'їзних шляхів. Господарство сигналізації та зв'язку: витрати з технічного обслуговування пристроїв механізованих гірок і частково по електричній централізації стрілок.

Вагоно-години в русі: Пасажирське господарство: витрати з обслуговування пасажирських поїздів, їх екіпірування, постачання постільною білизною, інвентарем, утримання інвентарю та обладнання, прання, ремонт і дезинфекція постільних речей.

Відправлені пасажири: Пасажирське господарство: продаж квитків, прийом та видача багажу, витрати, пов'язані з наданням послуг пасажирам.

Секцие-кілометри: Локомотивне господарство: мастило, усунення відмов в міжремонтні періоди, технічне обслуговування, поточний ремонт, витрати на капітальний ремонт електропоїздів та дизель-поїздів, їх обслуговування та прибирання, екіпірування дизель-поїздів. Господарство електрифікації та електропостачання: частково технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти контактної мережі та ліній електропередач; їх амортизація.

Бригадо-години электросекций і дизель-поїздів: Локомотивне господарство: зміст локомотивних бригад в електропоїздах та дизель-поїздах.

Секцие-години: Локомотивне господарство: амортизаційні відрахування по електропоїздах та дизель-поїздах.

1 кілограм умовного палива (1 кВт-год електроенергії): Локомотивне господарство: витрати палива (електроенергії) на тягу поїздів

При перспективному варіанті аналізу собівартості перевезень розглядається зміна витрат в розрізі декількох років, але коли не виробляється розвиток технічних засобів, зростання обсягу перевезень не викликає реконструкції ділянки або не пов'язаний зі значним приростом основних засобів.

При цьому варіанті перелік витрат, які залежать від обсягу роботи, розширюється їх частка у загальній сумі витрат збільшується. Вихідною інформацією для визначення залежних витрат служать дані про виробничо-фінансової діяльності доріг за рік, де дається розподіл експлуатаційних витрат за статтями номенклатури, галузевим господарствам і видами руху.

Частка залежних витрат за окремими статтями номенклатури в основному варіанті встановлюється методами математичної статистики, використовуючи дані всіх залізниць, які розглядаються як характеризують різні стадії розвитку одного об'єкта по мірі зростання обсягу роботи. Крім основних, до залежних відноситься частина витрат, загальних для всіх галузей господарства, і деякі загальногосподарські витрати.

Витрати за вказаними статтями тісно пов'язані з фондом оплати праці виробничого персоналу або безпосередньо (відрахування на соціальні потреби виробничого персоналу, витрати з оплати праці виробничого персоналу), або через контингент працівників (витрати по техніці безпеки, відрядження, знижка з вартості форменого одягу).

Встановлюються дані витрати (крім відрахувань на соціальні потреби) у відсотках до виробничої заробітної плати на основі аналізу зв'язків цих витрат з розмірами оплати праці, усуваючи по можливості впливу інфляційних процесів.

Єдиний соціальний внесок встановлено законодавчо.

Відсоток нарахувань, загальних для всіх галузей господарства і загальногосподарських витрат на виробничу заробітну плату, визначається наступним чином:

де Е_{общ.зав} – залежні основні витрати, загальні для всіх галузей господарства;

Ф_хоз – фонд оплати праці в цілому по галузевим господарству;

Ф_хоз.о – фонд оплати праці за галузевою господарству, що обліковується в складі витрат, загальних для всіх галузей господарства;

Ф_хоз.ох – фонд оплати праці за галузевим господарством, що враховується у складі загальногосподарських витрат;

∑Н_сн – єдиний соціальний внесок у відсотках до фонду оплати праці.

В основу розрахунку одиничних витратних ставок покладено результати розрахунку залежних витрат, що припадають на вимірювачі, і дані статистичної та бухгалтерської звітностей про об'ємних, якісних і фінансових показниках

Розрахунок одиничних витратних ставок виконується окремо у вантажному і пасажирському русі.

1. Розрахунок витратної ставки на 1 вагоно-кілометр.

Витратна ставка визначається діленням залежних витрат, пов'язаних з вагоно-кілометрами, на вагоно-кілометри вагонів вантажного парку у вантажному і господарському русі в поїздах без урахування пробігу вагонів на маневрах.

Величина цієї видаткової ставки враховує всі витрати, пов'язані з пробігом вагонів за статтями: Перевірка правильності навантаження та кріплення вантажів у проходять поїздах; Технічне обслуговування, поточний, плановий та капітальний ремонти контейнерів; Обслуговування вагонів з живністю; Технічне обслуговування вантажних вагонів на станціях; Поточний ремонт вантажних вагонів з выдчепленням (ТР-2); Перестановка вантажних вагонів з однієї колії на іншу; Деповський ремонт вантажних вагонів; Комплексний профілактичний ремонт автогальм цистерн, піввагонів, вагонів-зерновозів; Витрати на капітальний ремонт вантажних вагонів; Витрати на капітальний ремонт вантажних вагонів; Обслуговування, огляд, поточний, деповський і капітальний ремонти внутрішнього обладнання автономних рефрижераторних вагонів і поїздів (секцій); Ремонт зі зміною елементів колісних пар вантажних вагонів.

Для вирішення ряду техніко-економічних завдань необхідна витратна ставка на вимірювач вагоно-кілометр без урахування витрат за спеціалізованими видами перевезень (перевезення швидкопсувних вантажів, дрібних відправок у контейнерах).

Витрати за статтями "Обслуговування, огляд, поточний, деповський і капітальний ремонти внутрішнього обладнання автономних рефрижераторних вагонів і поїздів (секцій)" з двома вимірниками «вагоно-кілометр» (70 %) і «вантажна відправка» (30 %). Необхідність такого розподілу обумовлена структурою обороту рефрижераторного рухомого складу.

Видатки за статтею "Обслуговування вагонів з живністю" також розподіляються на два вимірювача «вагоно-кілометр» (50%) і «вантажне відправлення» (50%).

При необхідності можна виділити витрати по контейнерним перевезенням розрахувати расходнуюставку на 1 контейнеро-кілометр.

Крім витратної ставки на вимірювача "вагоно-кілометр в поїздах" можна розрахувати аналогічну видаткову ставку на маневрах. При цьому слід мати на увазі, що зношеність вагонів на маневрах, за даними професора Орлова, на 60 % вище, ніж у поїздах.

Вагоно-кілометри на маневрах наближено можна визначити наступним чином:

0,3 – коефіцієнт, що характеризує відношення середньої маси маневрового складу до середньої маси вантажного поїзда брутто;

V_ман – середня швидкість маневрових пересувань;

МТ_{манн.гр} – маневрові локомотиво-години, що припадають на вантажні перевезення.

2. Розрахунок витратної ставки на 1 вагоно-годину вантажного вагону

Вагоно-години вагонів вантажного парку розраховують діленням пробігу вагонів на середньодобовий пробіг вантажного вагона і множенням на 24.

Видаткова ставка визначається діленням залежних витрат, пов'язаних з вагоно-годинником (амортизація вантажних вагонів, контейнерів, рефрижераторного рухомого складу), на вагоно-години вагонів вантажного парку.

3. Розрахунок витратної ставки на 1 бригадо-годину поїзних бригад

Кондукторами обслуговуються збірні поїзда. Загальний час роботи поїзних бригад у звітності не наводиться, і його величину визначають множенням поездо-годин збірних поїздів на коефіцієнт додаткової роботи поїзних бригад, який показує співвідношення між загальним часом роботи поїзних бригад на дільницях і часом їх роботи на чолі поїздів і встановлюється за середньомісячним пробігу бригад і загального часу їх роботи. Поездо-годинник збірних поїздів визначаються діленням поездо-кілометрів збірних поїздів на середню дільничну швидкість руху збірних поїздів.

4. Розрахунок витратної ставки на 1 електровозо-кілометр

Вимірником є електровозо-кілометрів загального пробігу у вантажному і господарському русі.

На вимірювач належать статті: Змощування електровозів у вантажному і господарському русі; Усунення відмов електровозів, що працюють у вантажному русі, в міжремонтні періоди; Поточний ремонт електровозів, що працюють у вантажному русі; Витрати на капітальний ремонт електровозів, що працюють у вантажному русі; Екіпіровка електровозів; Технічне обслуговування і поточний ремонт контактної мережі і ліній електропередач районами контактної мережі; Витрати на капітальний ремонт контактної мережі і ліній електропередач (електромереж); Амортизація контактної мережі, ліній електропередач (електромереж) і пристроїв зовнішнього освітлення.

При визначенні залежних витрат враховується, що витрати на змощування електровозів, що працюють у вантажному і господарському русі, входять у статті, де враховуються також витрати по утриманню електровозних бригад та електроенергії для тяги поїздів. Витрати на мастило виділяються з цих статей. Вони є повністю залежними від обсягу перевезень.

Витрати по екіпіровці електровозів, що працюють у вантажному і господарському русі та на маневрах, не поділяються за видами робіт. Доцільно це зробити пропорційно наведеним електровозо-кілометрів. Коефіцієнт приведення для маневрових електровозів – 0,5, для працюючих у вантажному і господарському русі – 1.

У звітності загальний пробіг спеціальних маневрових локомотивів не поділяється на вантажний і пасажирський рух. Доцільно це розподіл проводити пропорційно величині амортизаційних відрахувань за маневрових локомотивів, віднесених на вантажні і пасажирські перевезення.

5. Розрахунок витратної ставки на 1 тепловозо-кілометр.

Вимірник – тепловозо-кілометри загального пробігу у вантажному і господарському русі.

Належать статті: Змощування тепловозів у вантажному і господарському русі; Усунення відмов тепловозів, що працюють у вантажному русі, в міжремонтні періоди; Поточний ремонт тепловозів, що працюють у вантажному русі; Витрати на капітальний ремонт тепловозів, що працюють у вантажному русі; Екіпірування тепловозів.

Залежні витрати в частині витрат на змощення тепловозів, що працюють у вантажному і господарському русі, визначаються аналогічно відповідним витрат по електровозів.

Розподіл витрат по екіпіровці тепловозів, що працюють у вантажному і господарському русі, на поїзні і маневрові локомотиви проводиться аналогічно відповідним витрат по електровозів – пропорційно наведеним тепловозо-кілометрам.

6. Розрахунок витратної ставки на 1 електровозо-годину.

На цей вимірювач відносяться витрати по амортизаційним відрахуванням поїзних електровозів, що працюють у вантажному і господарському русі, за експлуатаційним і неексплуатаційним парками.

Електровозо-годинник поїзних електровозів розраховуються діленням електровозо-кілометрів лінійного пробігу у вантажному і господарському русі на середньодобовий пробіг поїзного локомотива і множенням на 24.

7. Розрахунок витратної ставки на 1 тепловозо-годину.

На цей вимірювач відносяться витрати по амортизаційним відрахуванням поїзних тепловозів, що працюють у вантажному і господарському русі, за експлуатаційним і неексплуатаційним парками. Тепловозо-годинник поїзних тепловозів розраховуються аналогічно електровозо-годинах.

8. Розрахунок витратної ставки на 1 бригадо-годину електровозної бригад.

З вимірювачем бригадо-годину електровозної бригади пов'язані видатки по фонду оплати праці бригади, що працює у вантажному і господарському русі.

Бригадо-години електровозної бригад визначаються діленням лінійного пробігу електровозів у вантажному і господарському русі на середню дільничну швидкості (з урахуванням одиночного проходження локомотивів) та множенням на коефіцієнт, що враховує додатковий час роботи електровозної бригад у вантажному і господарському русі.

Коефіцієнти являють собою відношення загального часу роботи бригад до часу їх роботи на чолі поїздів і обчислюються за даними про середньомісячний пробіг і загальному часу роботи бригади по видам тяги і видами перевезень.

9. Розрахунок витратної ставки на 1 бригадо-годину тепловозних бригад.

З вимірювачем "бригадо-годину тепловозної бригади" пов'язані видатки по фонду оплати праці цієї бригади, що працює у вантажному і господарському русі. Бригадо-години тепловозних бригад визначаються наступним аналогічно бригадо-години електровозної бригад.

10. Розрахунок витратної ставки на 1 вантажну відправку.

Кількість вантажних відправок розраховують діленням відправлених тонн вантажу на середню вагу вантажної відправки в тоннах.

Належать статті: Прийом до відправлення і видача вантажів; Утримання ваг і вагових приладів; Перевантаження вантажів з однієї колії на іншу; Підготовка вантажних вагонів і контейнерів до перевезень; Спеціальні операції по дрібних відправлень і з контейнерами; Обслуговування вагонів з живністю; Загальногалузеві витрати по вантажним перевезенням; Операції з вантажами на прикордонних станціях; Витрати по наданню послуг клієнтурі; Вантажно-розвантажувальні операції для підприємств залізниць; Промивка критих і ізотермічних вагонів; Підготовка цистерн під налив; Пристосування вантажних вагонів для спецперевезень; Поточний ремонт порожніх вагонів при підготовці під навантаження (ТР-1); Обслуговування, огляд і поточний ремонт обладнання АРВ АРП; Утримання технологічних центрів.

Для вирішення ряду техніко-економічних завдань потрібен розрахунок витратної ставки на 1 відправлений вагон. Витрати, що відносяться на 1 відправлений вагон, є частиною витрат, віднесених на 1 вантажну відправку.

11. Розрахунок витратної ставки на 1 відправлений вагон

Вимірник – Кількість відправлених вагонів.

На вимірювач відправлений вагон належать статті:

Перевантаження вантажів з однієї колії на іншу; Перевантаження вантажів з однієї колії на іншу на прикордонних станціях; Підготовка вантажних вагонів і контейнерів до перевезень; Обслуговування вагонів з живністю; Вантажно-розвантажувальні операції, що здійснюються для підприємств основної діяльності залізниць; Промивка критих і ізотермічних вагонів; Підготовка цистерн під налив; Пристосування вантажних вагонів для спеціальних перевезень; Поточний ремонт порожніх вагонів при підготовці під навантаження (ТР-1).

Після розрахунку видаткової ставка на 1 відправлений вагон вантажного парку перераховується витратна ставка на 1 вантажну відправку шляхом виключення витрат на 1 відправлений вагон вантажного парку.

1. Розрахунок витратної ставки на 1 вагоно-кілометр

Вимірник – Вагоно-кілометри вагонів пасажирського парку.

Відносяться залежні витрати за статтями: Технічне обслуговування пасажирських вагонів; Деповський ремонт пасажирських, багажних вагонів; Витрати на капітальний ремонт пасажирських і багажних вагонів; Перестановка пасажирських вагонів з однієї колії на іншу; Ремонт зі зміною елементів колісних пар пасажирських вагонів; Технічне обслуговув

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: