Права і обов'язки судово-психіатричного експерта

Термін "судово-психіатричний експерт" вживається у двох основ­них значеннях. Згідно з першим, судово-психіатричний експерт — це співробітник судово-психіатричної експертної установи, у поса­дові обов'язки якого входить проведення судово-психіатричних екс­пертиз. Друге значення має процесуальний характер. У процесуаль­ному значенні судово-психіатричний експерт — це особа, яка не є співробітником експертної установи, але якій у передбаченому зако­ном порядку доручено проведення судово-психіатричної експертизи.

Судово-психіатричний експерт як співробітник експертної устано­ви є службовцем, на якого поширюються норми законодавства про працю (робочий час, відпочинок, трудова дисципліна, посадовий ок­лад тощо), а також правила внутрішнього трудового розпорядку ус­танови, де він працює.

Судово-психіатричний експерт у другому значенні — це самостійна процесуальна фігура, діяльність якої регламентується відповідними положеннями Кримінально-процесуального і Цивільного процесуаль­ного кодексів України. Ці положення можуть не збігатися з нормами трудового права.

Так, співробітник експертної установи зобов'язаний виконати вка­зівки вищої посадової особи, що перебувають у межах його компе­тенції. За порушення службових обов'язків судово-психіатричний ек­сперт як службовець несе дисциплінарну відповідальність.

Експерту, який проводить конкретну експертизу, ніхто не має пра­ва давати жодних вказівок щодо її проведення. При проведенні кон­кретної експертизи у складі комісії всі експерти процесуально рівно­правні незалежно від того, яку посаду вони обіймають. За порушення процесуальних вимог експерти можуть нести не тільки дисциплінар­ну, а й юридичну відповідальність (наприклад, за те, що дали свідо­мо неправдивий висновок).

Згідно з Кримінально-процесуальним і Цивільним процесуальним кодексами всі судово-психіатричні експерти мають певні процесуальні права і процесуальні обов'язки, що має сприяти успішному проведен­ню експертизи.

Основним обов'язком експерта-психіатра є дослідження наданих йому об'єктів і матеріалів, включаючи психіатричний огляд підекс-пертного і складання об'єктивного висновку з питань, поставлених судово-слідчим органом, що здійснює розслідування у справі.

Крім того, експерт-психіатр зобов'язаний:

• з'явитися за викликом в орган, що призначив експертизу. Вик­
лик може зумовлюватись необхідністю здійснення експертних
досліджень у кабінеті слідчого чи в залі суду або потребою до­
питати експерта з приводу проведеної ним експертизи;

• заявити самовідвід за наявності підстав, передбачених законом;

• повідомити в письмовій формі про неможливість дати експерт­
ний висновок, якщо поставлені питання виходять за межі його
спеціальних знань або коли наданих йому матеріалів недостат­
ньо для того, щоб дати висновок;

• не розголошувати дані попереднього розслідування без дозволу
органу дізнання, слідчого, прокурора;

• проводити експертизу у присутності слідчого в його кабінеті.
Якщо, на думку експерта, присутність слідчого може негативно

позначитись на експертному дослідженні (значно ускладнити необхід­ний психологічний контакт із підекспертним), він має право просити слідчого про проведення експертного дослідження наодинці з підекс­пертним. Однак остаточне рішення залишається за слідчим.

За невиконання або неналежне виконання перелічених обов'язків експерт-психіатр несе юридичну відповідальність — дисциплінарну і

кримінальну. Кримінальна відповідальність настає за розголошення даних попереднього розслідування, а також за свідомо неправильний експертний висновок. Експерт, що дав неправильний висновок через недбалість або неправильно вибрану методику дослідження та з ін­ших подібних причин, кримінальної відповідальності не несе, але може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Водночас експерт-психіатр має такі процесуальні права:

• ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета
експертизи; за загальним правилом одержувати матеріали кри­
мінальної чи цивільної справи в повному обсязі (медична доку­
ментація досліджуваного є складовою цих матеріалів); у разі
направлення на експертизу особи, яка перебуває під вартою,
одержувати особисту справу заарештованого;

• клопотатися про надання додаткових матеріалів, необхідних для
того, щоб дати висновок;

• бути присутнім з дозволу слідчого чи суду при виконанні слідчих
(судових) дій, ставити допитуваним запитання, що стосуються
предмета експертизи, і просити занести у протокол вагомі об­
ставини для того, щоб дати в подальшому об'єктивний вис­
новок;

• радитися у процесі проведення експертизи з іншими експертами
комісії;

• вказувати у своєму висновку обставини, через які не були по­
ставлені необхідні запитання органом, який призначив експертизу,
за умови, що ці обставини мають значення для справи і не вихо­
дять за межі компетенції експерта; зазначена правомочність ек­
сперта називається правом експертної ініціативи;

• викладати на допиті свої показання особисто;

• одержувати відшкодування витрат, пов'язаних із з'явленням за
викликом слідчого, судді, відрядженням (проїзд, наймання житла,
добові), а також винагороду за проведення експертизи; якщо про­
ведення експертизи входить у службові обов'язки лікаря-психі-
атра, він не має права на додаткову винагороду за проведену
експертизу.

Експерт-психіатр має право відмовитися від проведення експерти­зи і надання висновку не тільки через те, що поставлені питання ви­ходять за межі його психіатричних знань або недостатньо матеріалів про об'єкт дослідження, а й з інших причин. До підстав для відмови експерта-психіатра від проведення експертизи належать такі:

• відсутність у місці проведення експертизи умов для нормальної
експертної роботи (характерно для експертиз, які проводяться
поза експертною установою: у кабінеті слідчого, у приміщенні
СІЗО, у залі суду);

• неможливість вирішення експертного питання за сучасним рів­
нем розвитку наукових знань;

• відмовлення особи від проходження експертизи, проведення якої
без її згоди неможливе (не потрібна згода підозрюваного, обви­
нувачуваного, підсудного). Потерпілі й свідки, позивачі й від­
повідачі піддаються експертизі тільки з їхньої добровільної згоди
чи зі згоди їх законних представників (це стосується неповно­
літніх і осіб, які визнані судом недієздатними).

Експерт-психіатр не має права повідомляти будь-кому результати проведеної експертизи без дозволу установи, яка її призначила.

При проведенні судово-психіатричної експертизи експерт зобов'я­заний зберігати таємниці, які охороняються законом (дані поперед­нього слідства, лікарську таємницю). Повідомлення експертом-психіат-ром у своєму висновку чи у процесі свого дослідження відомостей, що становлять лікарську таємницю, зрозуміло, не можна вважати її роз­голошенням. Тому експерту-психіатру варто повідомляти тільки ті відомості, що становлять лікарську таємницю: стосуються предмета конкретної експертизи; безумовно необхідні для відповіді на постав­лені питання.

Згідно з чинним законодавством на експерта-психіатра заборо­няється покладати обов'язки, не передбачені процесуальним законом і не сумісні зі статусом судового експерта. Тому експерта можна до­питувати, але тільки з обставин, що стосуються предмета проведеної ним експертизи, і саме як експерта, а не як свідка. Як свідок експерт-психіатр може допитуватися в судовому засіданні, якщо він дав про­фесійний висновок на адвокатський запит.

При проведенні судово-психіатричної експертизи кількома експер­тами діє принцип їхньої процесуальної рівноправності. На кожного з них незалежно від місця роботи і обійманої посади в повному обсязі поширюються права і обов'язки, надані судовому експерту процесу­альним законом.

З принципом процесуальної рівноправності експертів тісно пов'я­зано положення про те, що експерт завжди дає висновок від власного імені й несе за нього особисту відповідальність. Експерти, які дійшли одностайної думки, мають право підписати спільний висновок. Екс-

перт чи експерти, не згодні з думкою інших членів експертної комісії, дають власний висновок, а установі, яка призначила експертизу, на­правляють всі експертні висновки.

Принципу процесуальної рівноправності експертів і положення про особисту відповідальність кожного з них за даний висновок по­винні неухильно дотримуватися всі без винятку експертні установи. Між членами СПЕК експертна робота поділяється так: голова комісії здійснює загальну організацію її діяльності та координує дії всіх її членів, лікар-доповідач здійснює первинний огляд підекспертного, заповнює медичну документацію, доповідає на засіданні експертної комісії про зібрані матеріали кримінальної чи цивільної справи, а та­кож про результати обстеження підекспертного. Зміни щодо функціо­нальних обов'язків голови, членів комісії і лікаря-доповідача припу­стимі лише за умови, що вони не порушують процесуально-правових положень — рівноправності експертів, особистої відповідальності кож­ного з них за проведене дослідження і даний висновок.

Особи, які беруть участь у судово-психіатричній експертизі, по­винні бути компетентними (мати знання, необхідні для надання вис­новку) і об'єктивними (не мати особистого інтересу до результату справи). Якщо особа не відповідає зазначеним вимогам, вона не має права проводити експертизу і підлягає відводу. Крім того, експерт-психіатр підлягає відводу у справі, якщо він є безпосереднім учасни­ком процесу або родичем будь-кого з учасників процесу, або перебу­ває у службовій чи іншій залежності від слідчого, прокурора, судді, обвинувачуваного, потерпілого, позивача чи відповідача. Експерт підлягає відводу й у разі виявлення його некомпетентності.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: