Казка «Заєць-Коська та Джерельце»

Живе в нашому лісі Заєць-Коська – шкірка сіра, вуха довгі. Цілими днями бігає він по лісу, очима у всі сторони косить, все на світі довідатися хоче. Біг якось Коська по лісу і зустрів білку.

- Ти хто така?

- Я білка.

-А я Заєць-Коська. Пішли шукати де-небудь чого-небудь, дізнаватися у кого-небудь що-небудь.

- Та ніколи мені, відповідає білка. - До зими готуюся.

Біжить Коська далі. Бачить - дупло на дереві, а з нього виглядає хтось.

- Ти хто?- питає Коська.

-Я пугач Семен. У-ху! У-ху! Вдень сплю, вночі зайців ловлю.

Вправа 1. Страх

Один з дітей виконує роль пугача, інші - зайців. «Зайці» стрибають, танцюють. Як тільки лунає ухання «пугача», зайці завмирають на місці і зображують переляк: розкривають рота, округлюють очі, піднімають брови, напружують руки, плечі, шию, зіщулюються від страху.

Після закінчення вправи діти стоячи розслабляються, відпускають напругу.

Використання казкотерапії для агресивних дітей: правила спілкування із агресивними дітьми та підлітками.

Досить часто до психологів звертаються мами і тата агресивних дітей. Одні батьки скаржаться на те, що їх дитина б'ється з однолітками, інші на те, що їх син (або дочка) знущається над тваринами, треті називають своє чадо «руйнівником» або «варваром», громящім все навколо, і т. п.

Поведінкові психологи виділяють ряд сімейних факторів, які впливають на формування агресивних тенденцій у поведінці дитини. Серед них:

- Нестача тепла, ласки з боку батьків;

- Незацікавленість, байдуже ставлення;

- Неприйняття, демонстрація поганого ставлення;

- Відсутність контролю, байдуже ставлення до прояву агресивної поведінки;

- Непослідовність у використанні покарань;

- Застосування фізичних покарань.

ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З агресивними дитини:

- Бути уважним до потреб і потреб дитини.

- Демонструвати модель неагресивного поведінки.

- Бути послідовним у покараннях дитини. Наказивать необхідно тільки за конкретні вчинки. Покарання не повинні принижувати дитину.

- Розширювати поведінковий репертуар дитини, навчати його прийнятним формам вираження гніву і відпрацьовувати навички неагресивного реагування в конфліктних ситуаціях.

- Навчати розпізнаванню власного емоційного стану і стану оточуючих людей.

- Розвивати здатність до співпереживання.

- Вчити брати відповідальність на себе.

Львенок в школе

папа, мама и два львенка, один постарше, другой помладше. Львиная семья была дружная и в лесу уважае­мая. Все звери в лесу ценили льва-отца за мудрость и смелость. Маму-львицу любили за ее доброту и мягкость. Стар­шего львенка уважали за спокойный нрав и выдержку. А младшего львенка

юдном лесу жила семья львов:

еще полюбить не успели, потому что он по лесу один не гулял и с другими лесными жителями общался редко.

Пришло время младшему львенку идти в школу.

Наконец-то другие зверята узнают и полюбят меня как папу, маму и брата, — мечтал маленький львенок, — пойду в школу и заставлю всех себя уважать.

С первого дня в школе львенок добивался уважения одно­классников. Бросит в белочку шишку и спрашивает: «Кто самый меткий? Кто самый сильный?» Повалит на землю медвежонка и радуется: «Я — самый ловкий, я — самый сильный». Ударит слоненка книжкой по голове и кричит от восторга: «И тебя по­бедил. Я в классе самый сильный».

Прошло две недели, только никто из одноклассников не хотел с львенком дружить. Грустно стало львенку, пришел он домой и спрашивает старшего брата:

Почему никто со мной не дружит? Почему звери меня не уважают, как тебя?

Молчит старший брат. Спокойно наблюдает из-за куста за молодым козленком, который на полянке пасется. А маленький львенок все вокруг брата бегает, то за ухо укусит, то за хвост потянет:

Скажи, почему меня никто не уважает, никто не хочет со мной дружить? Я же сильный, самый сильный в классе! Я же сын царя зверей!

Царская сила не в том, чтобы кулаками размахивать да одноклассников обижать. Царская сила в выдержке и в спокой­ствии. Вот ты бегаешь вокруг меня, мелькаешь перед глазами, как суетливая муха, а я глаз не отвожу от козленка. Сила моя в выдержке и в спокойствии. За то меня другие звери уважают, что ни на кого напрасно не кидаюсь.

Послушал маленький львенок старшего брата и пошел к маме-львице:

Скажи, мама, почему меня никто не уважает, никто не хочет со мной дружить? Я же сильный, самый сильный в классе! Я же сын царя зверей!

Обняла львица своего сыночка, лизнула его нежно и шеп­нула на ушко:

Любимый мой котенок, ты же нежный и ласковый. Сила твоя царская в доброте. Если будешь к другим зверятам внима­тельным и добрым, они все с тобой дружить захотят.

Маленький львенок для себя уже решил: «Буду спокойным и сдержанным, буду добрым и внимательным». Но вдруг заду­мался: «А для чего мне тогда царская сила?» С этим вопросом маленький львенок побежал к отцу.

Сказал мне старший брат, что сила царская в выдержке и спокойствии. Мама сказала, что моя сила в доброте. А для чего мне тогда царская сила, для чего мне мускулы, когти и острые зубы? — спрашивает львенок отца.

Посмотрел царь зверей на своего сына, положил тяжелую львиную лапу ему на плечо и мягким голосом произнес:

Правы и мама, и брат. Сила царская нужна не для того, чтобы других зверят обижать. Будешь спокойным и добрым, одно­классники тебя полюбят и будут с тобой дружить. А мускулы нужны, чтобы выигрывать спортивные соревнования. А когти и острые зубы необходимы, чтобы защищать младших и слабых.

Обрадовался львенок, что раскрылась ему царская тайна. Он знал, теперь у него обязательно будут друзья, а однокласс­ники будут его уважать и любить, как все звери в лесу уважают и любят папу, маму и брата.

6. Типова проблема ігрової терапії: що робити, коли дитина хоче принести на заняття власну іграшку чи їжу.

Іноді діти можуть принести з собою на перший прийом іграшку або улюблену ляльку, і це свідчить про те, що вони відчувають почуття тривоги. Тому бажання дитини принести з собою в ігрову кімнату свою ляльку слід визнати і прийняти. Якщо дитина слідує за терапевтом по коридору, прямуючи в ігрову кімнату, і обома руками притискає до грудей іграшку, йому потрібно це дозволити і використовувати цю-обставину для встановлення контакту з дитиною по дорозі в ігрову кімнату: «Я бачу, ти що- то вирішив з собою взяти в ігрову кімнату. Напевно, це зовсім особлива іграшка. Вантажівка зелений, з чорними колесами». У цій репліці терапевт визнає бажання дитини взяти вантажівку в ігрову кімнату, дозволяє йому це зробити, визнає важливість вантажівки і показує, що вантажівка йому дуже сподобалась.

Реагуючи на заборонений предмет, терапевт повинен дбайливо поставитися до почуттів дитини: «Я знаю, тобі хотілося б взяти цю гру з собою в ігрову кімнату, але вона повинна залишитися тут, у приймальні. Коли ти повернешся вона буде чекати тебе тут». Тим самим терапевт бере на себе відповідальність за те, щоб нагадати дитині сорок п'ять хвилин по тому, що іграшка знаходиться в приймальні. Точно так же діти схильні забувати, що вони принесли в ігрову кімнату якусь свою іграшку; тому наприкінці сеансу терапевта слід нагадати про це дитині.

Приходячи на прийом, діти можуть жувати якісь ласощі. Найкраще виключити прийоми їжі в ігровій кімнаті, оскільки їжа відволікає дитини.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: