Види і джерела фінансування інноваційної діяльності.

Інвестиції для фінансування інн-ої програми поділяються на 3 групи: (види) прямі – використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту до них відносять інв.-ї в ОЗ, матеріальні і нематеріальні активи, в оборотні кошти. Інв.-ї в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням нової технології і торгівельної марки.

1. супутні інв.-ні вкладення в об’єкти які пов’язані територіально і функціонально з інноваційним об’єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації а також вкладення невиробничого характеру.

2. інв.-ї в науково дослідні роботи забезпечення і супроводження проекту, це матеріальні засоби необхідні для проведення досліджень а також оборотні кошти для забезпечення поточної діяльності НД установ. Таким чином загальний обсяг ін.-й це сума прямих, супутних та інв.-й в нд роботи. Джерела фінансування п-ва можуть бути такими:

1. власні фінансові кошти і внутрішні господарські резерви використовуються для фінансування не великих за обсягом робіт інн-х проектів чи програм. Вони включають прибуток та амортизаційні відрахування, мобілізацію внутрішніх активів і грошову частину внесків власників п-в.

2. залучені фінансові кошти – є способом збільшення власного капіталу оскільки не повертається особам що їх надали. Формами залучення є емісія акцій і доброчинні внески спонсорів.

3. позикові фінансові кошти передбачають повернення їх зі сплатою % за користування або без сплати. Їх джерелами є кошти бюджетів комерційні та ін. кредити, позабюджетні фонди та іноземні інв.-ї. найбільш поширеними джерелами фінансування інноваційних проектів є довгострокові кредити. Лізинг – довгострокова оренда машин та обладнання що дозволяє зменшити розмір початкових інвестицій.

Форфейтинг – фінансова операція що перетворює комерційний кредит на банківський. Це дає змогу акумулювати фінансові кошти в процесі реалізації інноваційного проекту якщо в інвестора бракує коштів для інновації. Франчайзинг – передбачає теражування інновацій завдяки залученюю великого капіталу і крім фінансових ресурсів за договором франшизи дає змогу отримати не матеріальні активи такі як технології ноу – хау, торгівельний знак. Іноземні інвестиції залучаються переважно для реалізації масштабних проектів пов’язаним з технологічним оновленням в-ва. Найпоширенішим є спільне інвестування на правах дольової участі.

Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора.

Надані на інноваційний проект кошти мають вартість і за їх використання потрібно платити не залежно від джерела їх отримання. Формою плати за використання фінансових ресурсів можуть бути дивіденди акціонерам, відсотки відрахованих кредит, та інші форми враховуючи і аналіз розміру плати за користування фінансовими ресурсами є однією із основних задач при визначенні джерел засобів інв.-й. Особливості податкового законодавства можуть створювати додаткові вигоди п-вам що використовують кредитування для інноваційних цілей. Такий ефект називається ефектом податкової економіки. Вибір джерел інвестування інноваційних проектів залежить від умов надання кредитів. Джерела фінансування залежить також від етапів інноваційного процесу. На етапі фундаментального дослідження, це як правило державний бюджет. На етапі прикладного дослідження це можуть бути державні бюджети, технопарків. На стадії конструкторських та експериментальної розробки це власні кошти п-в, кошти замовників і державний бюджет на етапі комерціалізації новинки та її дифузії це власні кошти п-в, емісія цінних паперів, банків кредити, і залучені кошти фірм партнерів.

4. фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.

Венчурний капітал це якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та ін..фондів. акції малих інноваційних фірм що мають значний потенціал зростання і реалізацію інноваційних проектів з високим рівнем ризику. Обов’язковою умовою є участь інвестора в управлінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від її акцій на фондовій біржі. Доходами венчурних фірм є різниця між початковою ціною акцій п-ва та її величиною на завершальному етапі інв.-й. особливістю фінансування у венчурний бізнес це те що фінансові кошти вкладено без матеріального забезпечення і без гарантій з боку венчурна. За оцінками економістів у 15% вкладений капітал цілком втрачається, 25 % таких фірм мають збитки протягом тривалого часу ніж передбачалось, 30% дають невеликий прибуток і 30% протягом декількох років багаторазово перекривають прибутки. Усі вкладені кошти залежно від інноваційних проектів виділяють 3 типи венчурних фірм. 1. низько потенційні п-ва для венчурного капіталу прибуток яких за 5р. становив близько 50 млн.дол. 2. вен чури середнього ринку прибуток від 10 – 50 млн.щорічно. 3. високо потенційні п-ва понад 50 млн.дол/рік впродовж 5р. в США понад 1,5 млн. венчурних компаній. Венчурні фінанси є невід’ємною частиною технопарків, технополісів та інкубаторів.

Відмінність лізингу від банківських та кредитних операцій в тому, що він відрізняється правом власності лізингової компанії на інвестиційний проект. По суті є поміжною формою між кредитуванням та прямим інвестуванням.

Всі лізингові операції діляться: на оперативний та фінансовий лізинг.

Фін-вий лізинг - це лізинг з повною окупністю, за якого витрати лізингодавця повязані з придбанням майна, яке здають у лізинг, окуповуються повністю за перший термін оренди. Сума орендної плати достатня для повної амортиз-ї майна і забезпечує фіксований прибуток лізингодавцеві.

Особливостями фні-го лізингу є: 1) Участь 3-ї сторони; 2) Обєктом лізингу є, як правило, нове обл-ня, цілеспрямованого придбання для потреб лізингоодержувача; 3) Висока вартість обєктів лізингових угод; 4) Тривалість лізингової угоди наближена до терміну служби обєкта угоди; 5) Технічне обслуг-ня устаткування зддійсн-ся п-ом постачальником, або лізингоодержувачем.

Відомо, що близько 80% від загальної к-ті лізингових компаній створені банками, або контролюються ними.

Перевага лізингового бізнесу полягає у високому ступені його рентабельності для банку. Через лізингові платежі банк отримує нове джерело доходів у вигляді комісійних.

Учасниками лізингових операцій можуть бути: 1)Комерційні лізингові компанії; 2)Напівкомерційні лізингові компанії; 3)Держ. лізингові компанії; 4)Лізингові компанії, що входять до структур великих комерц банків.

Комерц лізингові компанії створюються за галузевою чи лізинговою ознакою і зорієнтовані на обслуг-ня під-в певної галузі.

Напівкомерц створюються за участю держ. чи муніципальних органів влади і фін-ся за рах відповідних боджетів.

Обєктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу. До її обовязкових складових відп. до ЗУ “Про лізигн” віднс.: 1)Величину амортизаційних відрахувань; 2)Плати за кредитні ресурси, які використовуються лізингодавцем; 3)Комісійна винагорода лізингодавця; 4)Компенсація страх-х платежів за угодою страхування обєкта лізингу, якщо обєкт застрахований; 5)Інші витрати передбачені угодою лізингу.

Лізингові платежі можуть різнитися за формою, способом нарахування, періодичністю сплати, формою розрахунків.

За формою лізингові платежі можуть здійс-ся:- грошовими коштами, - продукцією чи послугами, - у вигляді комбінації перших 2-х форм.

Лізингові платежі відносять на собівартість прод-ї чи послуг, що дає змогу зменшити базу оподаткування.

Особливим видом платежів є інформація та права. Закордонні інвестори приймають як плату за обєкти лізингу: - патенти, - технічні розробки готові до впровадження.

Лізингові платежі поділяються на: піврічні, щоквартальні, щомісячні, щорічні.

За способам їх виплати поділяють на такі:- що здійс-ся рівними частинами, - ті що поступово зростають, - ті що поступово зменшуються.

Також виділяють платіж з обумовленим початковим вкладом.

Найрозповсюдженішим і простим варіантом лізингових платежів в Україні є лінійна чи рівномірна виплата з першим внеском, який часто збігається зі ставкою лізингового %. В Укр. Також застосов. Спосіб лізингових виплат з прискореними платежами. В основі методик розрахунку лізингових платежів лежить методика, яка базується на формулі ануїтету.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: