Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема 1: «Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів».





Тема 1: «Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів».

1.1 Сутність, об’єкт і суб’єкт інноваційної діяльності.

1.2 Етапи, стадії і моделі інноваційного розвитку.

1.3 Класифікація інновацій.

1.4 Життєвий цикл інновацій.

Тема 2: «становлення і сучасні тенденції розвитку інноваційно-підприємниц. теорій»

2.1 Встановлення і сучасні тенденції розвитку іннов-но п-цьких теорій (В конспекті Класичні інноваційно-підприємницькі теорії).

2.2 Теорії технократичного суспільства.

2.3 Сучасні концепції інноваційного розвитку.

Тема 3: «Особливості створення інновацій і формування попиту на неї»

3.1 Особливості створення інновацій.

3.2 Планув. і орг-зація створення нового товару.

3.3 Види попиту на інновацію та чинники, що впливають на неї.

Тема 4: «Інноваційна політика підприємства »

4.1 Сутність і завдання інноваційної політики.

4.2 Принципи формування інноваційної політики

4.3 Складові інноваційної політики.

4.4 Інноваційні тенденції підприємства.

Тема5: «Система управління інноваційними процесами»

5.1 Інноваційна діяльність як об’єкт управління.

5.2 Стратегічне управління інноваційної д-сті.

5.3 Оперативне управління інноваційної д-сті.

5.4 Орг-ція структури управління інновац. д-стю.

Тема 6: «Сучасні організаційні форми реалізації інновацій.»

6.1 Інноваційні підприємства та інфраструктура інноваційної діяльності.

6.2 Організаційнім форми інтеграції науки і виробництва.

Тема 7: «Фінансування інноваційних процесів

7.1. Завдання системи фінансував. інновац. д-сті.

7.2. Види і джерела фінансування інновац. д-сті.

7.3. Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора.

7.4. Фінансування інноваційної діяльності



Тема 8. «Лізингове фін-ня іннов-ї д-ті»

8.1.Форми та особливості лізингового фін-ня.

8.2.Склад лізингових платежів

Тема 9. Іннов. Проект як об’єкт оцінювання і фін-ня

9.1. Специфіка іннов. проектів і програм

9.2. Процедура обгрунтування та оцінка здійснимості іннов.проектів.

3. Проблеми інвестування іннов.проектів

Тема 10: Моніторинг інновацій

10.1. Моніторинг інновацій при планув. інновац. процесів та джерела інформації

10.2. Джерела інновац. можливостей

10.3. Моніторинг інновацій і формування інновац. політики

10.4. Моніторинг інновацій в органах держ управління

Тема 11: Оновлення техніко-технологічної бази підприємства

11.1. Техніка та технологія як складові техніко-технолог. бази п-ва

11.2. Техн. розвиток і показники техн. рівня П

11.3. Відтвор. і вдоскон. техніко-технолог. бази п-ва

Тема 12: Державне регулювання інноваційної діяльності

12.1.Сутність і завдання держ.іннов. політики

12.2. Методи та інструм. держ. регулюв. інновац. діяльн.

12.3. Стимулювання інноваційної діяльності.

Тема 13: Правові аспекти охорони інтелект. власності

13.1. Поняття інтелект. власності. Об’єкти та суб’єкти авторського права

13.2. Передавання права на об’єкти промислової власності.

13.3. Види ліцезій та їх характеристика

Тема 14: Комплексне оцінювання ефективності інновац. діяльн. фірми.

14.1. Принципи оцінювання і показники ефективності іннов. д-сті

14.2. Основні показники економічної ефективності іннов. проектів.

14.3. Оцінювання ек-ї ефективності інновацій, спрямованих на зниження рівня виробничих витрат.

Тема 15: Оцінювання соц. ефективності інновацій та ефективності придбання і продажу ліцензій

15.1. Оцінювання соціальної ефективності інноваційної діяльності

15.2. Економічне обґрунтування придбання ліцензій

15.3. Економічне обґрунтування продажу ліцензій

Тема 16: Інноваційні пріоритети розвитку економіки

16.1. Виробництво високо технолог. наукомісткої продукції

16.2. Формув. і розвиток нової економіки

16.3. Сутність і розвиток інформ.-комунікац. технологій

Тема1: Сутність і хар-ка інновацій та іноовац-х процесів

Сутність, об’єкти, суб’єкти іннов.д-ті

Новація – це продукт інтелектуальної діяльності людей, це оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень в будь-якій сфері люд.д-ті, спрямований на ↑ еф-ті виконання робіт. Новації постають як відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, методи, стандарти.

Інновація - кінцевий результат інноваційної д-ті, що отримав втілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, новоо чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній д-ті або нового підходу до соц.послуг.

Нововведення = інновації (поняття рівнозначні)

Інновац.д-ть – це д-ть спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційний лаг – період між появою новації та її впровадженням, тобто з моменту прийняття новації до реалізації і розповсюдження вона набуває нової якості, стає інновацією.

Інноваційний менеджмент – підсистема менеджменту, метою якої є упр-ня інновац.процесами на п-ві.

Субєкти іннов.д-ті – фізичні чи юрид.особи, які провадять інновац.д-ть і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію іннов.проектів.

Дифузія – поширення інновації в інші галузі.

Етапи, стадії, моделі іннов.процесу

Інновац.д-ть та інновац.процес за змістом дещо різняться. Іннов.процес є ширшим поняттям, він охоплює всі стадії створення новинки, від ідеї до конкретного продукту чи технології, які використовуються в госп.практиці, охоплює всі етапи життєвого циклу інновації.

Спрощено модель іннов.процесу можна розгляд.як кілька послідовних етапів: наука, техніка, в-во.

Наука: розробляють теоретичні основи певної проблеми, охоплює стадії фундаментальних і прикладних досліджень. Фундаментальні спрямовані на вивчення теоретичних засад процесів чи явищ, результатом можуть бути відкриття або винаходи. Прикладні дослідження визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень. Результат – нові технології, матеріали,системи.

Техніка: на цьому етапі втілюють теоретичні конструкції в матеріальну оболонку, тобто визначають технічні хар-ки нової прод-ї, розробляють інженерно-технічну документацію, створюють дослідні зразки, починають експериментальне в-во.

В-во:цей етап хар-є впровадження у в-во нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Охоплює стадії: 1) дослідження ринку, 2) конструювання, 3) ринкове планування, 4) дослідне в-во, 5) ринкове випробування, 6) комерційне в-во.

Основні етапи іннов.процесу на будь-якому п-ві:1. Генерація ідей2. Розроблення задуму і попереднє оцінювання його ринкової привабливості3. Аналіз умов реалізації задуму, визначення необхідних затрат і зіставлення їх з фінансовими можливостями п-ва.4. Конструкторське і технологічне розроблення нового товару5. Пробний маркетинг6. Планування і орг.-я процесу в-ва нового товару.7. Комерційна реалізація новинкиЦі етапи є сутністю іннов д-ті на п-ві для кожного суб’єкта ринку.

Трансфер технологій – передавання суб’єктам, які не є авторами технологічних новацій права на їх використання через продаж ліцензій і надання інжинірингових послуг.

Класифікація інновацій

Першу класифікацію інновацій, як і термін «інновація» запровадив австрійський економіст Й.Шумпеттер, який в 1912р. у своїй роботі «Теорія ек.розвитку» вжив словосполучення інновація, маючи на увазі нову якість засобі в-ва,що досягалася шляхом певних поліпшень існуючих засобів

Шумпеттер виділив 5 типів інновацій:

1) В-во невідомого споживачам нового продукту чи продукту з якісно новими властивостями;

2) Впровадження нового засобу в-ва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання.3) Освоєння новго ринку збуту певною галуззю промисловості, незалежно від того чи існував цей ринок раніше.4) Залучення нових джерел сировини і напівфабрикатів, незалежно від того існували ці джерела раніше чи ні.

5) Впровадження нових організаційних форм.

На сучасному етапі відомі різні підходи до класифікації інновацій: класифікація Пригожина (9 ознак), Інєнкової (4 ознаки), Завліна (7озн.). Основними критеріями класифікації інновацій є такі, які враховують комплексність набору класифікаційних ознак, можливість кількісного чи якісного визначення критеріїв, які враховують наук.новихну і практичну цінність ознаки.

Найпоширеніші класифікаційні ознаки:

1. за сферою д-ті п-ва2. за змістом д-ті (економічні, технологічні)3. за інтенсивністю інноваційних змін (змінюються від інновацій 0 порядку до 7-го)4. за рівнем об’єктивного і суб’єктивного сприйняття (абсолютн, відносна, умовна новизна)5. за причинами виникнення (реактивні, стратегічні інновації)

Кодування інновацій проводиться для спрощення упр-ня інноваційною д-тю; може бути укрупненим (з 1 знаком для ознаки) і детальним (2 і більше). Кодування можливе в рамках країни і в світовому масштабі.

В США найбільше уваги приділяється продуктовим інноваціям, в Яп. – іннов.процесів, в Європі – власні наукові дослідження, направлені на удосконалення продукту за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів.

Життєвий цикл інновацій

ЖЦІ – це період від зародження ідеї створення новинки і її практичного використання до моменту зняття з в-ва.

За характером ЖЦІ відповідає типовому ЖЦТ і проходить етапи:1) етап розроблення

2) просування на ринок3) етап зростання4) зрілості5) занепадуЦі етапи хар-ся різним співвідношенням затрат, пов’язаних із розробленням і виведенням новинки на ринок та доходів від її продажу.

Етап розроблення – включає стадії зародження ідеї, проведення наук-досл і досл-конструкторських робіт розробленн технології. (приб.відсутній)

Етап виведення на ринок – це налагодження технол.процесу, випуск пробної партії, ринкова апробація, формування стратегії збуту. (приб.відсутній)

Етап зростання – це період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого ↑ прибутку.

Етап зрілості – товар перестає бути новинкою, прибуток стабілізується або ↓. Цим етапом ЖЦІ практично завершується.

Етап занепаду – різкий спад прибутку, зменшення збуту, товар знімають з в-ва.

Тривалість ЖЦІ залежить від внутр.чинників, що обумовлюють здатність фірми-інноватора прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт. ЖЦІ включає час її перебування в межах фірми-інноватора та час поза її межами, коли інновація використовується іншими.

Слід розрізняти ЖЦІ в окремо взятій орг.-ї, у галузі до якої належить під-во-інноватор або у економіці загалом (стосується технологічних інновацій).

Продовження ЖЦІ є доцільним лише стосовно тих стадій, які передбачають її пром.використання чи споживання, а термін впровадження інновації повинен скорочуватися.

Планування та орг-я ств.нового товару

Нова прод-я, яку виводять на ринок може бути 3 видів: яка раніше не існувала; яку раніше виготовляли, але конструкцію було суттєво змінено; яка має лише новий дизайн.

Абсолютно нових (піонерних) товарів не багато. За всю історію людства їх налічується лише кілька сотень. Більшість під-в випускає на ринок модернізовані, модифіковані або удосконалені вимоги.

Оригінальний продукт – це принципово новий продукт, конструктивне викор.якого та склад спож.властивостей не були відомі раніше. Оригінальність виробу підтверджується виданим на нього патентом або авторським свідоцтвом.

Інноваційний товар – це продукт науково-техн.та інновац.д-сті, що пропонує новий засіб чи спосіб в-ва товарів і послуг, відкриває для споживача нові сфери задоволення своїх потреб. Інновац.продукт може мати не тільки мат-реч.форму. Це можуть бути маркетингові, інформ.технології (кредит.картки).

Яку б мат-реч.форму новий продукт не мав, процес його ств.передбачає здійснення інновац.д-сті у кілька етапів: генерування ідей, оцінювання і відбір перспективних ідей, розроблення концепції товару, розроблення і ств.дослідного зразка (проектування товару, його параметри, дизайн, упаковка, назва марки товару), пробний маркетинг, впровадження нового товару відбув.одночасно з в-вом нових товарів.

До методів генерування ідей відносять: метод інверсій, ідеалізації, аналогій, ключових запитань, фокальних об’єктів, синектики.

Асортиментна політика під-ва має передбачати наявність у портфелі замовлень про-ції, що перебуває на різних стадіях ЖЦТ. Осн.про-я, яка забезпечує 75-80% заг.обсягу, решта прод-ї – це в-во прод-ї, яка згортається або в-во якої розпоч. Процес оновлення асортименту прод-ї здійсн.на основі аналізу зовн.і внутр.сер.

 

 

3. Види попиту на інновацію і чинники, що впливають на нього.

Попит— це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності. Саме з цим поняттям щоденно стикається підприємець. Розрізняють кілька видів попиту на товари і послуги:-негативний — покупець може, але не хоче купувати товар, оскільки ставиться до нього негативно;-нульовий — покупець може купити але не купує даний товар, оскільки ставиться до нього байдуже або й взагалі не знає про його існування;-спадний — обсяги закупівель зменшуються, як правило, через втрату товаром ринкової привабливості;

-нерегулярний (сезонний, непостійний) — обсяги закупівель товару коливаються протягом року;-креативний (прихований) — попит, що існує у вигляді запитів або окремих покупок;-повноцінний — досить високий з погляду комерційної вигоди продавця;-оманливий — повноцінний протягом короткого часу, але такий, що не має перспектив у майбутньому;-ажіотажний — високий, але штучно створений і тому нетривалий;-небажаний (нераціональний) — на товари, небезпечні для здоров’я або небажані з етичних або соціальних стандартів суспільства (тютюнові вироби, алкоголь, наркотики);-повсякденний (перманентний) — майже постійні обсяги продажу за короткі проміжки часу (день, тиждень, місяць);-особливий — на унікальні та ексклюзивні товари та послуги;-інфляційний — на товари, які купують з метою збереження грошових заощаджень від інфляції.

Протягом ЖЦТ попит на один і той самий товар може змінюватися. За цією ознакою розр.: попит на стадії розроблення новинки; попит, що форм.на етапі утвердження нової прод-ї на ринку; попит, що форм.на етапі утвердження нової прод-ї на ринку. На цій стадії на нього можуть діяти різноманітні чинники, які умовно под.на 2 групи: зовн.і внутр.

Основних принципів ІП:

1.Переважання стратегічної спрямрованості. Інноваційну дія-сть слід планувати в межах обраної стратегії, а реалізація інновацій повинна забезпечувати досягнення стратегічних цілей. Тип заг. стратегії визначає напрям інноваційного пошуку та зміст іннов. дія-ті і впливає на вибір форм її організації.

2.Орієнтація на потреби ринку – розроблення і впровадження інновацій буде доцільним за умов, якщо вони внесуть у товар чи послугу, те що вигідно відрізнятиме його від аналогічних товарів конкурентів, тобто створить йому конкурентні переваги.

3.Цілеспрямованість – чітке визначення цілей інноваційної дія-сті дає змогу вибрати засоби їх здійснення і контролювати процес реалізації інновацій через розроблення ієрархії цілей для структурних одиниць під-ва.

4.Комплексність: цей принцип вказує на необхідність залучення у процес розроблення інновацій усіх внут. елементів під-ва. Конкретні інновації повинні розглядатися не як проблема конкретного підрозділу, а як процес, який стосується всіх служб під-ва.

5.Планомірність – дотримання принципу планомірності дає змогу координувати роботу всього під-ва у період створення інновацій, підготовки до її впровадження, реалізації та згортання.

6.Інформаційна забезпеченість - передбачає формування ІП з врахуванням досягнень наук.-техн. політики і тенденції розвитку науки та техніки у відповідній галузі.

ІП під-ва має визначати напрямки його змін відповідно до вимог зовн середовища, окреслювати коло можливих інноваційних рішень, формувати інноваційні завдання залежно від типу обраної стратегії, створювати умови для оперативної реалізації інновацій.

Складові ІП під-ва

Склад лізингових платежів

Обєктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу. До її обовязкових складових відп. до ЗУ “Про лізигн” віднс.: 1)Величину амортизаційних відрахувань; 2)Плати за кредитні ресурси, які використовуються лізингодавцем; 3)Комісійна винагорода лізингодавця; 4)Компенсація страх-х платежів за угодою страхування обєкта лізингу, якщо обєкт застрахований; 5)Інші витрати передбачені угодою лізингу.

Лізингові платежі можуть різнитися за формою, способом нарахування, періодичністю сплати, формою розрахунків.

За формою лізингові платежі можуть здійс-ся:- грошовими коштами, - продукцією чи послугами, - у вигляді комбінації перших 2-х форм.

Лізингові платежі відносять на собівартість прод-ї чи послуг, що дає змогу зменшити базу оподаткування.

Особливим видом платежів є інформація та права. Закордонні інвестори приймають як плату за обєкти лізингу: - патенти, - технічні розробки готові до впровадження.

Лізингові платежі поділяються на: піврічні, щоквартальні, щомісячні, щорічні.

За способам їх виплати поділяють на такі:- що здійс-ся рівними частинами, - ті що поступово зростають, - ті що поступово зменшуються.

Також виділяють платіж з обумовленим початковим вкладом.

Найрозповсюдженішим і простим варіантом лізингових платежів в Україні є лінійна чи рівномірна виплата з першим внеском, який часто збігається зі ставкою лізингового %. В Укр. Також застосов. Спосіб лізингових виплат з прискореними платежами. В основі методик розрахунку лізингових платежів лежить методика, яка базується на формулі ануїтету.

Тема 1: «Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів».

1.1 Сутність, об’єкт і суб’єкт інноваційної діяльності.

1.2 Етапи, стадії і моделі інноваційного розвитку.

1.3 Класифікація інновацій.

1.4 Життєвий цикл інновацій.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.