Побудова тренування у великих циклах (макроциклах)

Макроцикл – це великий тренувальний цикл типу піврічного (в окремих випадках 3–4 місяці), річного, багаторічного (наприклад, чотирирічного), пов’язаного з розвитком, стабілізацією і тимчасовою втратою спортивної форми та включає закінчений ряд періодів, етапів, мезоциклів.

Побудова тренування в багаторічних макроциклах (на етапі вищих досягнень). У практиці спорту прийнято виділяти чотирирічні цикли, пов’язані з підготовкою до головних змагань – Олімпійських ігор, що проводяться один раз на 4 роки.

Побудова тренування в річних циклах. У підготовці високо-кваліфікованих спортсменів зустрічається побудова річного тренування на основі одного макроциклу (одноциклова), на основі двох макроциклов (двоциклова) і трьох макроциклов (трициклова). У кожному макроциклі виділяються три періоди – підготовчий, змагальний і перехідний. При дво- і трицикловій побудові тренувального процесу часто використовуються варіанти, що отримали назву «здвоєного» і «строєного» циклів. У цих випадках перехідні періоди між першим, другим і третім макроциклом часто вже не плануються, а змагальний період попереднього макроциклу плавно переходить у підготовчий період подальшого.

Підготовчий період спрямований на становлення спортивної форми – створення міцного фундаменту (загального та спеціального) підготовки до основних змагань та участі в них, вдосконалення різних сторін підготовленості. У змагальному періоді стабілізація спортивної форми здійснюється через подальше вдосконалення різних сторін підготовленості, забезпечується інтегральна підготовка, проводяться безпосередня підготовка до основних змагань і самі змагання. Перехідний період (період тимчасової втрати спортивної форми) спрямований на відновлення фізичного та психічного потенціалу після високих тренувальних і змагальних навантажень, на підготовку до чергового макроциклу.

Загальнопідготовчий етап. Основні завдання етапу – підвищення рівня фізичної підготовленості спортсменів, вдосконалення рухових здібностей, що лежать в основі високих спортивних досягнень у конкретному виді спорту, вивчення нових складних змагальних програм. Тривалість цього етапу залежить від числа змагальних періодів в річному циклі і становить, як правило, 6–9 тижнів (в окремих видах спорту зустрічаються варіації від 5 до 10 тижнів).

Етап складається з двох, в окремих випадках – з трьох мезоциклів. Перший мезоцикл (тривалість 2–3 мікроциклів) – втягувальний – тісно пов’язаний з попереднім перехідним періодом і є підготовчим до виконання високих за обсягом тренувальних навантажень. Другий мезоцикл (тривалість 3–6 тижневих мікроциклів) – базовий – спрямований на вирішення головних завдань етапу. У цьому мезоциклі продовжується підвищення загальних обсягів тренувальних засобів, односпрямованих приватних обсягів інтенсивних засобів, розвиваючих основні якості і сприяючих оволодінню новими змагальними програмами.

Спеціально підготовчий етап. На цьому етапі стабілізуються обсяг тренувального навантаження, обсяги, спрямовані на вдосконалення фізичної підготовленості, і підвищується інтенсивність за рахунок збільшення техніко-тактичних засобів тренування. Тривалість етапу 2–3 мезоцикли.

Змагальний період (період основних змагань). Основними завданнями цього періоду є підвищення досягнутого рівня спеціальної підготовленості і досягнення високих спортивних результатів у змаганнях. Ці завдання вирішуються за допомогою змагальних і близьких до них спеціально підготовчих вправ.

Організацію процесу спеціальної підготовки в змагальному періоді здійснюють відповідно до календаря головних змагань, яких у кваліфікованих спортсменів у більшості видів спорту зазвичай буває не більше 2–3. Всі інші змагання носять як тренувальний, так і комерційний характер; спеціальна підготовка до них, як правило, не проводиться. Вони самі є важливими ланками підготовки до основних змагань. Змагальний період найчастіше ділять на два етапи: 1) етап ранніх стартів або розвитку власне спортивної форми; 2) етап безпосередньої підготовки до головного старту.

Етап ранніх стартів або розвитку власне спортивної форми. На цьому етапі тривалістю в 4–6 мікроциклів вирішуються завдання підвищення рівня підготовленості, виходу в стан спортивної форми та вдосконалення нових техніко-тактичних навичок у процесі використання змагальних вправ. У кінці цього етапу зазвичай проводиться головне відбіркове змагання.

Етап безпосередньої підготовки до головного старту. На цьому етапі вирішуються такі завдання:

- відновлення працездатності після головних відбіркових змагань і чемпіонатів країни;

- подальше вдосконалення фізичної підготовленості і техніко-тактичних навичок;

- створення і підтримка високої психічної готовності у спортсменів за рахунок регуляції і саморегуляції станів;

- моделювання змагальної діяльності з метою підведення до старту і контролю за рівнем підготовленості;

- забезпечення оптимальних умов для максимального використання усіх боків підготовленості (фізичної, технічної, тактичної та психічної) з метою трансформації її на максимально можливий спортивний результат.

Тривалість цього етапу коливається в межах 6–8 тижнів. Він зазвичай складається з 2 мезоциклів. Один із них (з великим сумарним навантаженням) спрямований на розвиток якостей і здібностей, що обумовлюють високий рівень спортивних досягнень, інший – на підведення спортсмена до участі в конкретних змаганнях з урахуванням специфіки спортивної дисципліни складу учасників, організаційних, кліматичних та інших факторів.

Перехідний період. Основними завданнями цього періоду є забезпечення повноцінного відпочинку після тренувальних і змагальних навантажень минулого року або макроциклу, а також підтримання на певному рівні тренованості для забезпечення оптимальної готовності спортсмена до початку чергового макроциклу. Особлива увага повинна бути звернена на повноцінне фізичне й особливо психічне відновлення. Ці завдання визначають тривалість перехідного періоду, склад застосовуваних засобів і методів, динаміку навантажень тощо. Тривалість перехідного періоду коливається звичайно від 2 до 5 тижнів і залежить від етапу багаторічної підготовки, на якому знаходиться спортсмен, системи побудови тренування протягом року, тривалості змагального періоду, складності та відповідальності основних змагань, індивідуальних здібностей спортсмена.

Тренування в перехідному періоді характеризується зниженням сумарного обсягу роботи і незначними навантаженнями. Порівняно, наприклад, з підготовчим періодом, обсяг роботи скорочується приблизно в 3 рази; число занять протягом тижневого мікроциклу не перевищує, як правило, 3–5; заняття з великими навантаженнями не плануються і т.д. Основний зміст перехідного періоду складають різноманітні засоби активного відпочинку та загальнопідготовчі вправи. Наприкінці перехідного періоду навантаження поступово підвищується, зменшується обсяг засобів активного відпочинку, збільшується число загальнопідготовчих вправ. Це дозволяє зробити більш гладким перехід до першого етапу підготовчого періоду чергового макроциклу.

При правильній побудові перехідного періоду спортсмен не тільки повністю відновлює сили після минулого макроциклу, налаштовується на активну роботу в підготовчому періоді, але і виходить на більш високий рівень підготовленості порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Тривалість і зміст періодів та їх складових етапів підготовки в межах окремого макроциклу визначаються багатьма факторами. Одні з них пов’язані зі специфікою виду спорту – структурою ефективної змагальної діяльності, структурою підготовленості спортсменів, що склалася в даному виді спорту системою змагань; інші – з етапом багаторічної підготовки, закономірностями становлення різних якостей і здібностей тощо, треті – з організацією підготовки (в умовах централізованої підготовки або на місцях), кліматичними умовами (жаркий клімат), матеріально-технічним рівнем (тренажери, обладнання та інвентар, відновлювальні засоби, спеціальне харчування і т.п.).

Планування на різних етапах спортивної підготовки

Технологія планування процесу спортивної підготовки – це сукупність методологічних і організаційно-методичних установок, що визначають на конкретний відрізок часу конкретні завдання, підбір, компоновку і порядок використання найбільш доцільних засобів, методів, організаційних форм, матеріально-технічного забезпечення занять, а також складання конкретної тренувальної документації. Вона визначає стратегію, тактику і техніку організації процесу спортивної підготовки.

Предметом планування тренувально-змагального процесу є його зміст, форми та результати, намічені на основі об’єктивних закономірностей розвитку спортивних досягнень і спрямованого формування особистості спортсмена. Визначаються цілі та завдання на різні періоди тренувального процесу. На основі аналізу динаміки навантаження за попередній рік (або роки) встановлюють величину тренувального навантаження, її обсяг і інтенсивність. Визначаються засоби, методи, контрольні нормативи та інші показники.

Основне завдання при розробці плану тренувань полягає в тому, щоб з урахуванням рівня підготовленості спортсмена, його віку, спортивної кваліфікації, стажу занять обраним видом спорту, календаря спортивних змагань, особливостей виду спорту, умов проведення навчально-тренувального процесу визначити показники модельованого стану спортсмена в планований період часу, намітити оптимальну програму тренування.

Перспективне планування. Вихідними даними для складання багаторічних (перспективних) планів є оптимальний вік для досягнення найвищих результатів, тривалість підготовки для їх досягнення, темпи зростання спортивних результатів від розряду до розряду, індивідуальні особливості спортсменів, умови проведення спортивних занять та інші фактори. На основі характеристики спортсмена, мети і завдань багаторічної підготовки визначаються спортивно-технічні показники по етапах (роках), плануються основні засоби тренування, обсяг та інтенсивність тренувальних навантажень, кількість змагань. Відзначаються ті сторони підготовленості спортсмена, на яких слід зосередити основну увагу тренера і спортсмена, щоб забезпечити виконання запланованих показників.

У перспективному плані слід передбачити етапи підготовки, переважну спрямованість тренування на кожному з них, основні змагання на етапі. Кількість і тривалість змагань залежать від структури багаторічної підготовки в даному виді спорту, календаря спортивно-масових заходів та інших факторів. Перспективні багаторічні плани підготовки складаються як для групи спортсменів (3-го і 2-го розрядів), так і для одного спортсмена (який сягнув 1-го розряду і більш високих результатів).

Груповий план містить дані, що намічають перспективу та основні напрями підготовки всієї групи. У ньому відбиваються тенденції до зростання вимог до різних сторін підготовки спортсмена, а конкретні показники плану по роках – відповідати рівню розвитку спортсменів даної групи.

Індивідуальний перспективний план містить конкретні показники, які намічає тренер спільно зі спортсменом на основі аналізу попереднього досвіду підготовки (фактичне виконання спортсменом розділів групового плану) з урахуванням його індивідуальних особливостей.

У перспективному плані слід відобразити тенденцію зростаючих з року в рік вимог до різних сторін підготовленості спортсмена і передбачити послідовну зміну завдань тренування, величин тренувальних навантажень, контрольних нормативів та інших показників у кожному році підготовки. Перспективний план носить цілеспрямований характер.

Планування в річному циклі. На основі перспективних планів складаються поточні (річні) плани тренування спортсменів. У них більш докладно перераховуються засоби тренування, конкретизуються обсяги тренувальних навантажень, терміни спортивних змагань. Планування річного циклу здійснюється з урахуванням особливостей періодизації тренування відповідно з закономірностями розвитку спортивної форми.

Планування річного тренування й визначення її кількісних показників може мати два варіанти – помісячний і потижневий. Тому при графічному зображенні плану підготовки тренер виділяє дванадцять місячних вертикальних колонок або 52 вертикальні колонки, відповідні числу тижнів у річному циклі.

Структура річного плану (число і послідовність макроциклів, періодів і мезоциклів) уточнюється в зв’язку з системою індивідуального календаря змагань спортсмена або команди в кожному конкретному виді спорту. Річний цикл може складатися з декількох макроциклів, найчастіше з двох або трьох, що диктується числом головних стартів і тимчасовими інтервалами між ними, які визначають набір і чергування періодів.

У річний план підготовки спочатку вводять календарну сітку, що складається з порядкових номерів тижнів і назв місяців. Наступною операцією є нанесення на цю сітку головних змагань, а потім визначення кордонів макроциклів, що входять до складу річного плану періодів і основних етапів (мезоциклів), що забезпечують досягнення стану спортивної форми в необхідні терміни головних стартів. Після цього наноситься індивідуальний календар змагань, а для команд зі спортивних ігор – весь ігровий календар. Потім слідує розподіл загальних показників тренувального процесу по кожному тижню або місяцю макроциклу. Далі також розподіляються загальні обсяги тренувальних навантажень, приватні обсяги найбільш специфічних і інтенсивних засобів (до 5–9 показників): терміни контрольного тестування, динаміка спортивних результатів, терміни тренувальних зборів, основні напрями відновлювальних заходів. Розділи плану, надруковані на розгорнутому аркуші, роблять цей документ наочним і дуже зручним у практичній повсякденній роботі тренера. Така форма планування дозволяє здійснювати його аналіз на ЕОМ.

При розробці річних планів необхідно враховувати наступні організаційно-методичні положення:

- раціональне співвідношення навантажень різної переважної спрямованості – від виборчих на ранніх етапах підготовчих періодів до комплексних на заключних етапах підготовчого та змагального періодів;

- послідовне або комплексне вдосконалення рухових здібностей, що лежить в основі прояву техніко-тактичної майстерності, зменшення впливу лімітуючих факторів за рахунок хвилеподібного характеру динаміки тренувального навантаження, зміни співвідношення її компонентів, обсягу та інтенсивності роботи і відпочинку.

При плануванні засобів загальної, спеціальної фізичної та технічної підготовки рекомендується дотримуватися наступної найбільш доцільної послідовності:

- у використанні засобів загальної фізичної підготовки – від розвитку загальної витривалості у різних видах тренувальної діяльності до спеціальної і силової витривалості через основні засоби підготовки в обраному виді спорту;

- від широкого використання засобів, розвиваючих рухових здібностей і зміцнювальних рівень здоров’я спортсмена, – до виконання специфічних для обраного виду спорту вправ з акцентом на вдосконалення певних рухових здібностей, що грають вирішальну роль у досягненні високих спортивних результатів.

При плануванні засобів спеціальної фізичної підготовки:

- слід переходити від спеціальної витривалості до підвищення швидкості пересування, швидкості і темпу рухів (швидке напруження і швидке розслаблення в роботі м’язів) до контролю над швидкими рухами (поєднання довжини і темпу кроків для створення максимальної швидкості);

- від опрацювання провідних м’язових груп з великими амплітудами рухів при значних зусиллях до підвищення потужності рухів і градієнта сили при робочих (відповідно до параметрів змагальної діяльності) амплітудах і траєкторіях рухів; у спеціальних і основних вправах обраного виду спорту (стрибки, метання, комбінації і т.д.) від спрощених умов до ускладнених, змагальних і перевищуючих змагальні в окремих елементах рухів, комбінацій і в цілому.

Одним із провідних методичних положень є планування варіативності тренувальних навантажень за всіма компонентами: число і темп повторень, амплітуда і свобода рухів, тривалість і інтенсивність виконання вправ, величина обтяжень і опорів, зміна місць занять (зал, манеж, стадіон, лісовий або водний масив, паркова зона, спеціалізовані траси, узбережжя і т.д.), час (рано вранці до сніданку, вдень, ввечері), тривалість і число занять, музичний, світловий, шумовий і т.п. супровід занять, а також різноманітність в організації їх проведення для створення емоційної насиченості в підготовці, що особливо важливо для досягнення необхідної адаптації систем організму спортсмена.

Оперативне планування. Цей вид припускає планування тренування на певний мезоцикл, мікроцикл, окреме тренувальне заняття. Воно здійснюється на основі річного плану. У спортивних школах найбільш широке поширення набуло планування тренування на один місяць. У місячному плані конкретизуються основні положення річного плану. Найбільш докладно наводяться підбір засобів тренування, динаміка обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень, контрольні нормативи. При складанні оперативних планів необхідно, щоб спрямованість тренувальних занять чітко відповідала завданням, що розв’язуються в даний відрізок певного тренувального циклу.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: