Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Соціальні функції спорту





СПОРТ ЯК СКЛАДОВА СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ І СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

 

План вивчення теми

1. Спорт як соціальне явище.

2. Соціальні функції спорту.

3. Особливості сучасного етапу розвитку спорту.

4. Основні напрями в розвитку спортивного руху.

5. Фактори, що впливають на динаміку спортивних досягнень.

6. Цілі і завдання спортивного тренування.

7. Засоби і методи спортивного тренування.

8. Принципи спортивного тренування.

9. Технічна підготовка.

10. Тактична підготовка.

11. Фізична підготовка.

12. Психічна підготовка.

13. Спортивна підготовка як багаторічний процес.

14. Побудова тренування в малих циклах (мікроциклах).

15. Побудова тренування в середніх циклах (мезоциклах).

16. Побудова тренування у великих циклах (макроциклах).

17. Планування на різних етапах спортивної підготовки.

18. Види контролю в підготовці спортсмена.

19. Контроль за змагальними і тренувальними впливами.

20. Контроль за станом підготовленості спортсмена.

21. Контроль за факторами зовнішнього середовища.

22. Облік у процесі спортивного тренування.

Рекомендована література:

1. Айунц Л. Р. Сучасна система фізичної та спортивної підготовки / Л. Р. Айунц // Теоретичні питання з фізичного виховання студентів педагогічних ВНЗ / Вісник ЖДПУ. – Житомир, 2002. – С. 92–104.

2. Теория и методика спорта : Підручник для ВНЗ / А. А. Васильков. – Ростов н/Дону: Феникс, 2008. – 379 с.


3.

Спорт як соціальне явище

Термін «фізична культура» дуже часто поєднується з терміном «спорт», коли говорять «фізична культура і спорт». Спорт у великій частині входить до складу фізичної культури, а саме в тій частині, яка включає більшість сучасних видів спорту, які є високоактивними видами рухової діяльності, що призводить за певних умов до видатних показників фізичної досконалості індивіда. Але спорт загалом не поглинається поняттям «фізична культура». Не поглинається вже тому, що спорт включає, крім рухово-активних видів спорту, і ряд видів спорту зовсім іншого типу, які безпосередньо не пов’язані з підвищеною руховою активністю (наприклад, шаховий спорт та інші види спорту, в змаганнях за якими домінує абстрактно-логічне протиборство суперників). Причому число останніх досить стрімко зростає. Це означає, що поняття «фізична культура» і «спорт» співвідносяться один з одним у співвідношенні, відомому в логіці як відносини часткового збігу.



Потрібно врахувати у зв’язку з цим, що спорт на рівні вищих досягнень набуває характеру експериментальної діяльності, в ході розгортання якої спортсмен просувається по новим, незвіданим шляхам до висот людських можливостей, шляхам, не вільним від ризику, в тому числі ризику травм і функціональних порушень. І хоча науково-методичне та медичне забезпечення спортивної діяльності намагається нівелювати цей ризик, повністю усунути його практично не вдається. Для основних же видів фізкультурної діяльності такий ризик неприйнятний. Щоб ясніше стали уявлення про спорт, звернемося до його визначень.

Термін «спорт» не однозначний. Спочатку він означав щось на зразок забав і розваг, поєднуваних із відпочинком та включав елементи змагання. Поступово під потужним впливом відродження олімпійських ігор і розвитку інших упорядкованих форм змагальної діяльності поняття «спорт» набувало суворої визначеності. У сучасній спеціальної термінології розрізняють вузьке і широке його визначення.

У вузькому сенсі спорт являє собою власне змагальну діяльність. Це є діяльність, історично сформована переважно у сфері фізичної культури і яка виділилася у формі змагань як особливий тип активності, яка виявляється в умовах чітко регламентованого суперництва і спрямована до максимальної реалізації можливостей індивіда (його сил, здібностей, умінь) в упорядкованій формі з об’єктивізованою оцінкою результатів, що досягаються.

Сформульоване вузьке розуміння спорту як власне змагальної діяльності не вичерпує, зрозуміло, всієї його суті і рис як багатогранного соціального феномену, включеного в розгалужену систему міжособистісних, міжколективних і глобальних міжлюдських стосунків. Повніше його відображає розширене поняття, прийняте поряд із вузьким.

У широкому розумінні поняття «спорт» охоплює власне змагальну діяльність, процес підготовки до досягнень у ній, а також специфічні міжлюдські відносини, що виникають на основі цієї діяльності. Але й таке, розширене розуміння спорту, природно, не вичерпує всього багатства його конкретних проявів у суспільстві.

Система підготовки спортсмена являє собою сукупність методичних основ, організаційних форм і умов тренувально-змагального процесу, оптимально взаємодіючих між собою на основі певних принципів і які забезпечують найкращу ступінь готовності спортсмена до високих спортивних досягнень.

Система підготовки спортсмена включає в себе чотири великих блоки:

- систему відбору та спортивної орієнтації;

- спортивне тренування;

- систему змагань;

- позатренувальні і позазмагальні фактори оптимізації тренувально-змагального процесу.

Спортивне тренування є основною формою підготовки спортсмена, яка являє собою спеціалізований педагогічний процес, побудований на системі вправ і спрямований на управління спортивним вдосконаленням спортсмена, що обумовлює його готовність до досягнення вищих результатів.

Найважливішим компонентом у системі підготовки спортсмена є змагання, виступаючі як мета, засіб і метод підготовки спортсмена. Змагання визначаються як спеціальна сфера, в якій здійснюється діяльність спортсмена, що дозволяє об’єктивно порівнювати певні його здібності і забезпечити їх максимальні прояви.

У практиці спорту широко поширені поняття «спортивна діяльність» і «змагальна діяльність». Найчастіше їх вживають як синоніми, проте утримання та смислове значення кожного з них значно відрізняються один від одного.

Спортивна діяльність є впорядкована організація діяльності щодо забезпечення максимального оздоровлення та вдосконалення людини у сфері спорту. Її основні принципи і форми визначаються соціальними умовами функціонування спорту в суспільстві.

Змагальна діяльність – це специфічна рухова активність людини, здійснювана, як правило, в умовах офіційних змагань на межі психічних і фізичних сил людини, кінцевою метою якої є встановлення суспільно значущих і особистих результатів.

Кінцевим результатом змагальної діяльності є спортивне досягнення, яке характеризується кількісним або якісним рівнем показників у спорті.

Спортивне досягнення – це показник спортивної майстерності та здібностей спортсмена, виражений у конкретних результатах.

Спортивна та змагальна діяльність, організація та проведення різного роду змагань органічно вливаються в спортивний рух, оскільки у всіх напрямах останнього (масовий загальнодоступний спорт і спорт вищих досягнень) вони відіграють істотну роль. Звідси спортивний рух – це соціальна течія, спортивна практика у сфері масового спорту та спорту вищих досягнень.

 

Соціальні функції спорту

 

Під функціями спорту розуміють об’єктивно притаманні йому властивості впливати на людину і людські стосунки, задовольняти і розвивати певні потреби особистості і суспільства.

Функції спорту можна умовно поділити на специфічні (властиві тільки йому як особливому явищу дійсності) і загальні. До перших відносять змагально-еталонну й еврістично-досягницьку функції. До других нині зараховують функції, що мають соціально-суспільне значення, такі, як функція особистісно-спрямованого виховання, навчання і розвитку; оздоровчо-рекреативна функція; емоційно-видовищна функція; функція соціальної інтеграції та соціалізації особистості; комунікативна функція і економічна функція.

Змагально-еталонна функція. Основу специфіки спорту складає власне змагальна діяльність, суть якої полягає в максимальному виявленні, уніфікованому порівнянні та об’єктивній оцінці певних людських можливостей у процесі змагань, орієнтованих на перемогу або досягнення високого в особистому плані спортивного результату або місця в змаганні.

Зафіксовані в спорті рекорди і досягнення, виконання класифікаційних норм набувають широке визнання і є своєрідним показником індивідуальних і загальнолюдських можливостей. На відміну від технічних еталонів «спортивний еталон» історично не залишається незмінним, а весь час прогресує, стимулюючи тим самим мобілізацію зусиль спортсмена на самовдосконалення. Еталонна функція найбільш яскраво виражена в спорті вищих досягнень, проте в тій чи іншій мірі вона властива і спорту в цілому, у тому числі масовому загальнодоступному через систему спеціально організованих змагань.

Еврістично-досягальна функція. Для спорту характерна творча пошукова діяльність, сполучена з пізнанням людиною своїх можливостей, поряд з вишукуванням ефективних способів максимальної реалізації і їх збільшення. Ця функція найбільш повно виражена в спорті вищих досягнень, так як на шляху до них необхідно постійно вдосконалювати систему підготовки, шукати нові засоби, методи тренування, нові зразки найскладніших елементів техніки і тактичних рішень ведення спортивної боротьби.

Необхідно удосконалювати здібності до повної мобілізації своїх можливостей у змаганнях і найбільш ефективно їх використовувати на різних етапах багаторічної підготовки, щоб підніматися весь час на новий рівень майстерності. Подібно гігантській творчій лабораторії спорт проторює таким чином шляхи до висот людських досягнень. Підтвердженням цьому можуть служити слова лауреата Нобелівської премії Арчібальда Хілла про те, що найбільша кількість сконцентрованих фізіологічних даних міститься не в книгах по фізіології, а в світових спортивних рекордах.

До соціально-громадських, насамперед, відносять функцію особистісно-спрямованого виховання, навчання і розвитку. Спорт представляє великі можливості не тільки для фізичного і спортивного вдосконалення, але й морального, естетичного, інтелектуального і трудового виховання. Приваблива сила спорту, високі вимоги до прояву фізичних і психічних сил представляють широкі можливості для особистісно-спрямованого виховання духовних рис і якостей людини. Істотно, що кінцевий результат у досягненні виховних цілей залежить не тільки і не стільки від самого спорту, скільки від соціальної спрямованості всієї системи виховання і розвитку. Таким чином, виховні можливості спорту реалізуються не самі по собі, а за допомогою системи виховно-спрямованих відносин, що складаються у сфері спорту.

Так як спорт включений у соціально-педагогічну систему, він є також дієвим засобом фізичного виховання, а завдяки заняттям професійно-прикладними видами спорту стає найважливішим компонентом у трудовій і військової діяльності.

Оздоровчо-рекреативна функція проявляється в позитивному впливі спорту на стан і функціональні можливості організму людини. Особливо це яскраво виражено в дитячому та юнацькому спорті, де позитивний вплив занять спортом на організм, що розвивається і формується, неоціненний. Саме в цьому віці закладаються основи здоров’я, прищеплюються навички систематичних занять фізичними вправами, формуються звички особистої та громадської гігієни. Спорт одночасно є і джерелом позитивних емоцій, він нівелює психічний стан дітей, дозволяє знімати розумову втому, дає пізнати «м’язову радість». Особливо велика його роль у справі ліквідації негативних явищ гіподинамії у дітей.

Велика роль відводиться спорту і в роботі з дорослим населенням. Він є засобом оздоровлення, захисту від несприятливих наслідків науково-технічного прогресу з характерним для нього різким зменшенням рухової активності у трудовій діяльності та в побуті. Спорт є однією з найпопулярніших форм організації здорового дозвілля, відпочинку та розваг. Особливо це яскраво проявляється в масовому спорті, де не ставиться мети досягнення високих спортивних результатів.

Емоційно-видовищна функція розкривається в тому, що спорт (багато його видів) несе в собі естетичні властивості, які проявляються в гармонії фізичних і духовних якостей людини, що межує з мистецтвом. Особливо в цьому плані привабливі складнокоординовані види спорту, такі, як спортивна та художня гімнастика, фігурне катання, стрибки у воду та ін. Краса людського тіла, технічно складні і відточені рухи, святковий настрій – все це приваблює справжніх шанувальників спорту. Популярність спорту як видовища характеризується емоційністю і гостротою сприйняття, що стосується особисті та колективних інтересів безлічі людей, а також універсальністю «мови спорту», зрозумілої практично кожному.

Майже для всіх спорт цікавий як емоційно насичене видовище. Сучасні технічні засоби комунікацій, особливо телебачення, сприяли тому, що аудиторія спортивних видовищ, як ніколи раніше, розширилася, а це збільшило вплив спорту на емоційний світ людства. Без уболівальників спорт перестав би бути скільки-небудь загальнозначущим соціальним явищем. Співпереживаючи з тими, хто змагається на спортивній арені, вболівальники ототожнюють себе з ким-небудь із них, як би самі беруть участь у спортивних баталіях, боротьбі характерів, рішенні спортивних конфліктів на емоційно-образному рівні, знаходять яскраві приклади для наслідування і приводи ствердитися у своїй життєвої позиції.

Функція соціальної інтеграції та соціалізації особистості. Спорт є одним із потужних факторів залучення людей у суспільне життя, залучення до нього і формування досвіду соціальних відносин. На цьому заснована його важлива роль у процесі соціалізації особистості.

Специфічні спортивні відносини (міжособистісні, міжгрупові, межколлектівні) так чи інакше залучаються до системи соціальних відносин, що виходять за рамки спорту. Сукупність цих відносин складає основу впливу спорту на особистість, засвоєння її соціального досвіду як у сфері спорту, так і в більш широкому масштабі.

Спортивний рух як масове соціальне набуло чималого значення і в якості одного з факторів соціальної інтеграції, тобто зближення людей та об’єднання їх у групи, організації, спілки, клуби на основі спільності інтересів і діяльності щодо їх задоволення. Популярність спорту, природна оцінка спортивних успіхів з престижними інтересами, народу, нації, держави роблять його зручним каналом для впливу на масову свідомість. У сучасному світі цей канал використовується і в комерційних цілях.

Комунікативна функція. Гуманізація суспільства в даний період розвитку людства робить спорт фактором розгортання міжнародних зв’язків, взаєморозуміння та культурного співробітництва народів, зміцнення миру на землі.

Спорт давно вже зайняв одне з провідних місць у міжнародному спілкуванні. Не дивно, що міжнародні спортивні зв’язки виросли в нашу епоху до глобальних розмірів, а такі форми спортивного руху, як «Спорт для всіх» та олімпійський рух стали найширшими інтернаціональними течіями сучасності. Слід зазначити, що в даний час Міжнародний олімпійський комітет об’єднує близько 200 національних олімпійських комітетів.

Економічна функція. Спорт має велике економічне значення, що виражається в тому, що кошти, вкладені в розвиток спорту, сторицею окупаються насамперед у підвищенні рівня здоров’я населення, підвищенні загальної працездатності, продовження життя людини. Розвиток науки про спорт, матеріально-технічної бази, підготовка кадрів – все це сприяє розвитку дитячого та юнацького спорту, масового спорту та спорту вищих досягнень.

Економічне значення мають також фінансові кошти, одержувані від спортивних видовищ, експлуатації спортивних споруд. Однак це мала дещиця того, що вкладають держава і громадські організації у розвиток спорту. Основна цінність нашого суспільства – це здоров’я, і в цьому аспекті роль спорту неоціненна.

 









Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.