Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Асиміляція, або анаболізм, – сукупність процесів біосинтезу, що визначають утворення речовин, потрібних для заміщення старих і побудови нових клітин.





Дисиміляція, або катаболізм, – процес розщеплення складних речовин на більш прості, які забезпечують енергетичні і пластичні потреби організму.

Процес асиміляції не завжди знаходиться у рівновазі з процесами дисиміляції. Так, у зростаючому організмі процеси асиміляції переважають над процесами дисиміляції. Завдяки цьому забезпечується накопичення речовин і зростання організму. Під час м’язової діяльності, навпаки, посилюються процеси дисиміляції. Це, в свою чергу, потребує значного поповнення витрачених джерел енергії, що вдасться зробити за допомогою посилення харчування. Якщо протягом тривалого часу переважають процеси дисиміляції над процесами асиміляції, організм виснажується.

Тканина – це сукупність клітин і міжклітинної речовини, які подібні за походженням, будовою та виконуваними функціями. Розрізняють тканини епітеліальні, тканини внутрішнього середовища або сполучні, м’язові тканини і нервову тканину.

Епітеліальні тканини виконують захисні, секреторні функції. Захисна функція епітеліальної тканини полягає в тому, що вона, утворюючи зовнішній шар шкіри, її епідерміс, вистилаючи зсередини всі органи, захищає їх від пошкоджень і проникнення до них мікробів і інших шкідливих речовин, а в шлунково-кишковому тракті – від руйнування його стінки травними соками. Секреторна функція епітеліальної тканини полягає в тому, що вона, беручи участь в утворенні залоз, виробляє секрети, наприклад травні соки (залози органів травної системи), жир (сальні залози), піт (потові залози).

Сполучні тканини або тканини внутрішнього середовища поділяються на тканини з переважанням трофічних, опорних або захисних функцій.



Трофічну, тобто живильну функцію, виконують рідкі види сполучної тканини – кров і лімфа, які беруть участь у постачанні організму живильними речовинами і киснем, а також у видаленні продуктів обміну речовин і вуглекислоти. Опорну функцію виконують, головним чином, щільна сполучна тканина (сухожилля, зв’язки), хрящова і кісткові тканини.

М’язові тканини (гладкі, середні, поперечносмугасті) здійснюють рухові процеси в організмі. Основною функціональною властивістю м’язової тканини є її скоротливість, яка залежить від здібності існуючих у клітинах цієї тканини скорочувальних структур змінювати свою довжину, стаючи то коротше і товстіше (скорочення, укорочення), то довше і тонше (розслаблення, подовження).

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) з їх відростками і закінченнями цих відростків. Нервові клітини, відростки яких йдуть до органів і несуть до них імпульси, які спонукають їх до діяльності (від спинного і головного мозку до м’язів і внутрішніх органів, називають руховими вихідними). Нервові клітини, відростки яких проводять імпульси від периферії до центру (від внутрішніх органів, м’язів у спинний і головний мозок), є чутливими, привідними.

Орган – це частина цілісного організму (сукупність тканин), що склалася в процесі еволюційного розвитку і має своєрідні положення, форми, розміри, внутрішню будову, специфічні функції (серце, легені, печінка тощо). В будові кожного органу бере участь не одна яка-небудь тканина, а різні види тканин. Наприклад, в утворенні кістки (як органу) бере участь м’язова (у стінці кровоносних судин, що живлять кістку) та нервова (в утвореннях, що іннервують кістку) тканини. Органи, що виконують загальні функції і мають спільні джерела походження, утворюють анатомічну систему органів (наприклад, м’язову, травну, дихальну, кровоносну).

Функціональне об’єднання систем і органів, що мають різні джерела походження, – це анатомічний апарат (опорно-руховий, вестибулярний).

Опорно-руховий апарат

Опорно-руховий апарат (ОРА) об’єднує кісткову і м’язову системи, велике число парних і непарних кісток, м’язів, суглобів, зв’язок, м’язових сухожиль.

Твердою опорою тіла людини є кістяк, що складається з кісток та їх з’єднань. При будь-яких положеннях тіла (стоячи, сидячи, лежачи) всі органи спираються на кістки скелета. Скелет захищає від пошкоджень більш глибоко розташовані структури (наприклад, кістковий мозок, центральну нервову систему, серце та ін.). Рух кісток можливі завдяки дії м’язів, що прикріплюються до них.

Деякі частини скелета – хребет з його функціональними вигинами і суглобами нижніх кінцівок спільно зі зв’язково-м’язовим апаратом – здійснюють амортизаційні функції.

Крім опорної, захисної і рухової функцій кістки скелета мають велике значення у мінеральному обміні та кровотворенні. Саме в кістках містяться основні запаси мінеральних речовин організму (кальцій, фосфор, та ін.), тут вони відкладаються у разі їх надлишку і звідси вони черпаються при необхідності. Кістковий мозок, що знаходиться у кістках, бере участь в утворенні формених елементів крові (лейкоцити, еритроцити).

У живому організмі кістка на 50 % складається з води, до складу іншої частини входять органічні (12,4 %) і неорганічні (21,85 %) речовини. Органічною речовиною кістки є осеїн, неорганічні речовини – вапняні солі, а також хлористий натрій. Неорганічні речовини надають кісткам твердість, органічні – гнучкість і пружність.

Співвідношення органічних і неорганічних речовин у людей неоднакова і може змінюватися залежно від віку, умов харчування, занять спортом і т.п. У дитячому віці відносний вміст органічних речовин у кістках більший, внаслідок чого вони мають меншу твердість і велику гнучкість; до старості відносна кількість осеїну зменшується, разом із тим збільшується крихкість кісток. Заняття фізичними вправами сприяють поліпшенню таких механічних властивостей кістки, як опірність на злам, вигин, здавлення, розтягування, скручування. Слід знати, що як недостатнє, так і надмірне фізичне навантаження гальмує ріст кісток.

Рухливі з’єднання кісток утворюють суглоб (ліктьовий, колінний та ін.). На одній із кісток, що утворюють суглоб, знаходиться суглобова западина, на іншій – відповідна їй за формою головка. З’єднані в суглобі поверхні кісток покриті шаром гіалінового хряща, що полегшує рух однієї кістки відносно другої. Еластичність хряща в суглобах сприяє пом’якшенню ударів і струсів при ходьбі, стрибках та інших рухах.

Зверху суглоб покритий спеціальною оболонкою – суглобовою сумкою. Порожнина суглоба герметично закрита і має невеликий об’єм, що залежить від форми і розмірів суглоба. Вона заповнюється синовіальною (суглобовою) рідиною, яка зменшує тертя між суглобовими поверхнями при русі.

Важливими структурними утвореннями суглобів є внутрішньосуглобові диски, меніски, зв’язки. Внутрішньосуглобові диски (хрящові утворення) забезпечують більшу рухливість у суглобі. Меніски покращують рухливість кісток, амортизують поштовхи і струси, сприяють різноманітності рухів.

Зміцнюючи суглоби, зв’язки одночасно відіграють роль гальма, що обмежує рухливість з’єднаних кісток. За допомогою фізичних вправ можна збільшити еластичність зв’язкового апарату і ступінь рухливості в суглобі. Ступінь рухливості суглобів залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей, ступеня тренованості, температури і навіть часу дня.

Відсутність достатньої рухової активності призводить до розпушення суглобового хряща та зміни суглобових поверхонь, що зчленовують кістки, до появи больових відчуттів; створюються умови для утворення запальних процесів.









ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.