Клітина побудована з хімічних сполук неорганічних і органічних речовин.

СОЦІАЛЬНО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

Організм як єдина система, що саморозвивається і саморегулюється.

8. Функціональні зміни в організмі при фізичних навантаженнях.

9. Зовнішнє середовище. Природні та соціально-екологічні фактори та їх вплив на організм.

1. Айунц Л. Р. Сучасна система фізичної та спортивної підготовки / Л. Р. Айунц // Теоретичні питання з фізичного виховання студентів педагогічних ВНЗ / Вісник ЖДПУ. – Житомир, 2002. – С. 92–104.

2. Озолин Н. Г. Настольная книга тренера / Н. Г. Озолин. – М.: Астрель, 2006. – 863 с.

3. Теория и методика спорта: Підручник для ВНЗ / А. А. Васильков. – Ростов н/Дону: Феникс, 2008. – 379 с.

4. Теория и методика физической культуры / Ред. Ю. Ф. Курамшин. М.: Сов. Спорт, 2004. – С. 463–490.

5. Туманян Г. С. Здоровый образ жизни и физическое совершенствование: учеб. пособ для студ ВУЗов / Г. С. Туманян. – М.: Академия, 2006. – 336 с.

6. Фізичне виховання. Теоретичний розділ / С. І. Присяжнюк, В. П. Краснов, М. О. Третьяков, В. Й. Кійко, В. Ф. Панченко. – К.: Ц. уч. літ., 2007. – 192 с.

7. Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта: уч. пос. для студ. ВУЗов. / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов. – М.: Академия, 2002. – 480 с.

8. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. – Тернопіль: Богдан, 2002. – 516 с.

Організм як єдина система, що саморозвивається і саморегулюється

Соціально-біологічні основи спортивної підготовки – це принципи взаємодії соціальних і біологічних закономірностей у процесі оволодіння людиною цінностями фізичної культури.

Поглиблене та всебічне вивчення якогось феномена, в тому числі й фізичного виховання, неможливе без залучення знань з інших суміжних дисциплін, які дають змогу створити цілісне уявлення про цей предмет.

При організації процесу фізичного виховання велику роль відіграють знання комплексу медико-біологічних, соціально-психологічних, педагогічних (анатомія, фізіологія, біологія, гігієна, педагогіка, психологія, соціологія) та багатьох інших наук. Без знання будови людського тіла, закономірностей діяльності окремих органів і функціональних систем організму, особливостей перебігу складних процесів життєдіяльності неможливо належним чином організувати процес формування здорового способу життя, фізичної і спортивної підготовки.

При вивченні органів і функціональних систем організму виходять із принципів цілісності та єдності організму із зовнішнім навколишнім і соціальним середовищем. Цілісність організму, що знаходиться у взаємодії з навколишнім середовищем, забезпечується нервовою системою та її провідним органом – корою головного мозку. Кора головного мозку дуже тонко вловлює зміни зовнішнього середовища, а також внутрішнього стану організму і своєю діяльністю забезпечує пристосування організму до оточуючого середовища і його активний вплив на навколишнє середовище. Всі його органи пов’язані між собою і взаємодіють завдяки нервовій, кровоносній, лімфатичній та ендокринній системам. Порушення діяльності одного з органів призводить до порушення діяльності інших органів, тобто організм являє собою нерозривне ціле, що існує в певних постійно мінливих умовах навколишнього середовища.

Організм – єдина біологічна система, що саморегулюються та саморозвивається, функціональна діяльність якої обумовлена взаємодією психічних, рухових і вегетативних реакцій на вплив навколишнього середовища.

Саморегуляція організму полягає в тому, що будь-яке відхилення від нормального складу внутрішнього середовища організму автоматично включає нервові і гуморальні (за допомогою рідкого середовища) процеси, які повертають склад внутрішнього середовища до вихідного рівня. Внутрішнє середовище організму, в якій існують всі його клітини – кров, лімфа, міжтканинна рідина – характеризується відносною сталістю різних показників (гомеостаз).

Гомеостаз – сукупність реакцій, що забезпечують підтримання або відновлення відносної динамічної постійності внутрішнього середовища і деяких фізіологічних функцій організму людини (кровообігу, обміну речовин, терморегуляції та ін.). Цей процес забезпечується складною системою координованих пристосовних механізмів, спрямованих на усунення або обмеження факторів, що впливають на організм як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Пристосувальні механізми дозволяють організму зберігати сталість складу, фізико-хімічних і біологічних властивостей внутрішнього середовища, незважаючи на зміни у зовнішньому світі. До постійних показників гомеостазу відносяться: температура внутрішніх відділів тіла, що зберігається в межах 36–37°С; кислотно-основну рівновагу крові, що характеризується величиною pH=7,4–7,35; осмотичний тиск крові – 7,6–7,8 атм.; концентрація гемоглобіну в крові 130–160 г/л та ін.

Людський організм – складна біологічна система, що саморозвивається, в якій безперервно йде ріст і розмноження клітин, обмін речовин і енергії, процеси збудження і гальмування, асиміляції і дисиміляції. Величезна кількість клітин, кожна з яких виконує лише свої, притаманні їй, функції в загальній структурно-функціональній системі організму, забезпечується поживними речовинами і необхідною кількістю кисню для здійснення життєво необхідних процесів енергоутворення, виведення продуктів розпаду, забезпечення різних біохімічних реакцій життєдіяльності і т. д., в цілому здійснюючи процеси росту, самовідновлення та саморозвитку цілісного організму.

Організм – єдина цілісна, складно організована жива саморегулююча система, що складається з органів і тканин. Органи побудовані з тканин, тканини складаються з клітин і міжклітинного простору.

Клітина – це жива система, що саморегулюється та самовідновлюється, і яка є основою будови, розвитку і життєдіяльності всіх живих і рослинних організмів. Клітини різняться за формою, величиною, функціональним значенням. Незважаючи на різноманіття форм, клітини мають загальний план будови.

Основними частками клітини є цитоплазма і ядро. В ядрі клітини розташовані ниткоподібні утворення – хромосоми. До складу хромосом входять молекули складної органічної речовини – дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). У молекулах ДНК як би записана особливою хімічною мовою – генетичним кодом – спадкова інформація.

Цитоплазма клітини неоднорідна: до неї входять безліч дрібних структур – цитолемма, органели, цитоплазматичні включення.

Цитолемма відокремлює клітину від навколишнього середовища, регулює обмін речовин в клітині і забезпечує сталість її внутрішнього середовища. До органел належать рибосоми, мітохондрії, лізосоми та інші структури.

Рибосоми виробляють білок, причому специфічний для кожного виду клітин (наприклад, у м’язовій клітці м’язові білки: актин, міозин).

Мітохондрії містять макроенергетичні з’єднання, які є універсальним джерелом енергії. Лізосоми містять велику кількість ферментів і здійснюють внутрішньоклітинне травлення.

Клітина побудована з хімічних сполук неорганічних і органічних речовин.

Із неорганічних сполук у клітинах є вода, вуглекислота, різні кислоти і солі. Для нормальної життєдіяльності клітини необхідно, щоб вміст у ній окремих неорганічних речовин, наприклад, мінеральних солей, був суворо визначеним. Так, клітини серцевого м’яза можуть виконувати роботу тільки в умовах певного балансу іонів натрію, калію і кальцію.

Роль органічних речовин (білки, жири, вуглеводи) в життєдіяльності клітини різноманітна. Одні з них є будівельним матеріалом живого організму, інші забезпечують клітини енергією, треті незамінні в хімічних процесах, у передачі спадкових властивостей організму.

Неодмінною умовою життя клітини є безперервний процес обміну речовин з навколишнім середовищем. В обміні речовин (метаболізмі) виділяють два взаємопов’язаних, але різноспрямованих процеси – асиміляцію та дисиміляцію.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: