Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Основна термінологія, що використовується





При проектуванні вікон. Визначення вікон, типи вікон.

 

Вікно – це обмежена частина екрану, на якій розміщується якась інформація. Ця інформація може сприйматися користувачем як окрема частина інформації, а також як інформація що потрібна користувачу для вирішення задач додатку. Якщо при вирішенні задач використовується послідовність вікон, то говорять, що додаток працює у віконному середовищі. Розрізняють три типи вікон:

- первинне

- вторинне

- спливаюче.

Первинне – це вікно в якому розпочинається діалог. Це вікно може містити в собі стільки форм буде необхідно для реалізації діалогу.

Мал.10. Первинне вікно.

Вторинне – це вікно в якому користувач і машина ведуть діалог паралельно даному додатку. Це може бути додаткова інформація, розтлумачення інформації користувачу, довідкова інформація. Користувач повинен мати засоби переходу з первинного вікна у вторинне і навпаки.

Засоби переходу з первинного вікна у вторинне і навпаки

Мал.11. Первинне та вторинне вікна одного проекту.

 

 

 
 

 

 


 

 

Спливаюче – це вікно, яке являє собою ділянку екрану, що може бути пов’язане з додатком або ні, але в усіх випадках інформація корисна для користувача (виклик контекстного меню з опціями і командами), або з опціями які дозволяють перейти в інший додаток і повернутися знову в точку алгоритму.

Мал.12.Спливаюче вікно: подання інформації, корисної користувачу.

 

Всі вікна, які створені в середовищі, передають додатку властивості цього середовища

Спосіб проектування інтерфейсу користувача

З орієнтацією на дані.

 

Цей спосіб використовується у випадку, коли додаток орієнтований на роботу з великою БД, тобто розроблювач повинен створити ряд форм згідно алгоритму введення, аналізу і виведення даних, а саме на формах вводу повинні розташовуватись елементи для вводу даних з заголовками полів, коментарями, кнопками навігації, кнопками для редагування, видалення, пересилання даних в інше середовище.

Кнопки навігації, редагування, вилучення даних
Заголовки полів вводу даних
Поля вводу даних

Мал.23. Форма вводу даних.

Мал.24. Таблиця – форма представлення даних.

 

На формах аналізу повинен міститися граф відображення кількості або зміни даних за деякий період часу, результат розрахунків – діаграми, звіти.

Мал.25. Діаграма – результат розрахунків в додатку.

 

Для форм виводу і пересилки даних треба використовувати форми попереднього перегляду даних готових до друку, можливість попереднього зв’язку з адресатом, формування протоколу взаємодій між цим додатком і додатком адресату. Цей підхід розроблявся в перші роки створення систем зберігання і обміні інформації і мав, частіше, місцеве призначення (локальні мережі в одній фірмі чи підприємстві).

Мал.26. Форма перегляду даних, готових до друку.

 

Спосіб проектування інтерфейсу користувача

З орієнтацією на документи.

 

В теперішній час при світовій інтеграції економіки заздалегідь плануються уніфіковані форми документів, які водночас придатні до застосування в різних фірмах, установах, організаціях. Форма цих документів ясна і прозора і відображає дані, якими користуються всі фірми деякого корпоративного об’єднання (декілька галузевих підприємств в об’єднанні, об’єднання банків однієї групи, державні установи одного підпорядкування). В цьому випадку повинна бути заздалегідь розроблена форма для кожного документа з відомими позиціями, назвами, одиницями виміру, мовами тощо, щоб цей документ був зрозумілим адресату. Вершиною розробки додатків є автоматичне розпізнавання документів з логічним аналізом даних, які в ньому розміщуються.

 

Мал. 27. Форма заповнення квитка подорожі

 

Вибір моделі інтерфейсу.

 

В основі побудови інтерфейсу покладений принцип перегляду інформації для ухвалення рішення. Для кожного конкретного користувача порція інформації може бути великою, малою або достатньою для прийняття рішень, тобто велику роль відіграють фізичні здібності вибирати із всієї кількості лише те, що потрібно класифікувати, провести аналіз і прийняти рішення. Виникають питання: як, скільки, яким чином представити інформацію на екрані, щоб прийняття рішення було найбільш ефективним. Використовується два підходи до побудови інтерфейсу:

SDI (Single Document Interface);

MDI (Multi Document Interface).

Щодо проектування додатку з орієнтацією на документи, це означає, що одночасно на екрані для SDI – повинна розташовуватися інформація одного документу, для MDI – зразу декількох. Більшість користувачів вважає підхід SDI найбільш ефективним з точки зору середнього користувача. MDI підходить для найбільш обдарованих користувачів або у випадку, коли вся низка документів, що розміщуються на екрані, є послідовною для аналізу і прийняття рішень.

 

Розробка вікна.

 

При проектуванні вікон загальне положення щодо зменшення витрачання енергії зору на аналіз інформації залишається. Сучасні монітори розміром 14¢¢ використовуються здебільшого для опрацювання тексту на екрані, а 17¢¢ - для опрацювання графічної інформації. Інтерфейси користувача мають як текстову так і графічну інформацію (малюнки, піктограми, діаграми). Якщо це існує в інтерфейсі, то слід продумати співвідношення на кожному екрані текстової і графічної інформації. Якщо текстової інформації більше, то слід рухатися в сторону 14¢¢, а якщо більше графічної то в сторону 19¢¢.

За одиницю проектування приймають форму, що є частиною екрану має прямокутну форму і описується своїми атрибутами, тобто властивостями, подіями, методами.

Для конкретного користувача треба обирати найбільш ефективне взаємовідношення між площею форми і площею екрану дисплея. Площа форми в більшості випадків складає від 40%-60% площі екрану, бажано, щоб це співвідношення встановлював користувач.

Мал.28.Форма головного вікна мала: напруженість на зір користувача

 

На формі будуть розташовуватись тексти і графічні елементи, а на екрані за межами форми можуть розташовуватись – заставка, яка відображає інформацію, щодо дій, які виконуються користувачем або машиною, або ця площа може бути пустою.

Мал.29. Заставка головної форми: відображає роботу додатку.

Мал.30. Головна форма з фоновою заставкою: мінімально звертає увагу користувача.

Мал.31. Розташування форми на фоні екрану: фон подібраний невірно.

Мал.32. Розташування форми на фоні екрану: фон подібраний вірно.

 

В першому випадку треба підібрати такий фон, який би не привертав великої уваги користувача при роботі з формою, а зосередження на формі було б максимальним. Коли вводиться і аналізується важлива інформація, тоді цю площу треба заповнити нейтральним фоном з кольором або відтінком щодо мінімального звертання уваги.

Форма – основний елемент проектування інтерфейсу. Вона має компоненти, які теж підлягають проектуванню. Зовні форма має обрамлення, рядок заголовку, поле форми і, можливо, статусний рядок – все це властивості форми. Кожна форма має висоту і довжину

H=0.37*(H+L), L=0.63*(H+L).

 

       
   
Довжина форми
 
 

 

 


Висота форми

Мал.33. Форма – основна одиниця проектування додатку.

 

Обрамлення в залежності від призначення може мати одну лінію різної товщини, дві лінії або лінію із спецефектами. Рядок заголовку повинен мати в лівій частині піктограму додатку для якого створюється ця форма. Далі – назва форми, повинна мати кореляцію з тими процесами або діями, які відбуваються в формі. Якщо в додатку використовується багаторівневий діалог і користувач повинен знати на якому рівні він знаходиться, то потрібно використовувати складені найменування в заголовку форм. Кожна наступна частина записується через крапку. Більше 3-х частин не використовують. На відміну від вікон і діапазонів в Windows піктограми згорнення, розгорнення не використовують.

 

       
 
   
 

 

 


Мал.34. Заголовок форми

 

Мал.35.Другий рівень роботи додатку: відображає заголовок форми

 

Фон рядка заголовку може відрізнятися від фону поля. Найчастіше це більш темний фон, ніж фон поля. Шрифт і колір заголовку повинен бути таким, щоб він звертав увагу користувача на призначення цієї форми чи дії в ній. А з іншої точки зору “не тягнув” більшу увагу. Фон поля форми повинен бути скорегованим з фоном екрану. Всі елементи форми, їх стиль, товщина, розміри повинні відповідати загальній побудові всього інтерфейсу, і не змінюватись при переході від однієї форми додатку до іншої і бути обґрунтованими.

Мал.36. Шрифт заголовка на формі напружує зір: подібраний невірно

Мал.37. Шрифт заголовка на формі ненапружує зір: подібраний вірно

 

Статусний рядок може бути використаний, або ні. В цьому рядку взагалі може бути розташована допоміжна інформація, яка щось додає до тієї інформації, що вже існує в полі форми. Але, якщо ця змінна інформація буде звертати на себе більшу частину уваги ніж на основне поле, то це погіршить умови праці користувача.

Статусний рядок

Мал.38. Наявність на форомі статусного рідка.

 

У тілі форми розміщується інформація для аналізу та ухвалення рішень. Реалізація рішень здійснюється за допомогою об’єктів форми.

 

Поля вводу   Мітки   Поля вибору   Поля виводу   Функціональні кнопки  
Об’єкти форми:

Мал.39. Приклад об’єктів форми

 

 







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.