Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Виникнення та етапи розвитку і становлення податків в зарубіжних країнах





Виникнення оподаткування супроводжується із виникненням та появою держави і церкви. Утримання державного апарату передбачало стягнення в дохід держави кошти від усіх її суб’єктів і громадян. До перших податків, які набули такого статусу та мали свої податкові елементи та певну систему адміністрування, можна віднести:

– церковну десятину – оподатковувалося все вироблене в інтересах церкви;

– кошти, які стягувалися на користь та фінансування органів влади.

Різні науковці виділяють декілька етапів розвитку оподаткування.

Так Е. Семиман характеризує (етапи) стадії розвитку податків наступним чином:

І стадія –панує ідея подарунку;

ІІ стадія –характеризується проханням держави про підтримку;

ІІІ стадія –характеризується закріпленням ідеї допомоги;

IV стадія –з’являється ідея про пожертвування, яке вноситься громадянином в інтересах держави;

V стадія –у платника розвивається почуття обов’язку;

VI стадія –з’являється примус у сплаті податків;

VII стадія –встановлення конкретної долі податку незалежно від волі платника.

І.І. Кучеров виділяє IV етапи в історичному розвитку оподаткування. П. Тарасов виділяє п’ять етапів розвитку, які на наш погляд є найбільш прийнятними.

1.Східні держави

2.Держави Греції та Риму

3.Феодалізм

4.Абсолютизм

5. Конституціоналізм

Податки Східних держав, Греції та Риму.

І етапвстановлення перших, примітивних та переважно податків, які були в натуральному вигляді, відсутність системності в їх стягненні та відсутність спеціального податкового апарату.

Єгипет – натуральна форма, наявність податних списків оподатковуваного майна, існувала певна система осіб, які здійснювали контроль за сплатою податків, нарахування податку було досить точним.



Індія:

– закони Ману як джерело податкового права;

– оподаткування здійснювалось з урахуванням поділу населення на класи.

Греція:

– звичайні (монополії, мита, добровільні пожертвування – літургії);

– надзвичайні (податі);

– оподаткування залежало від поділу на класи в залежності від обсягу та вартості майна.

В античні часи з’являються перші наукові дослідження у сфері оподаткування.

Китай:

– обов’язок сплати було покладено на общини;

– основним був податок на землю, який сплачувався зерном;

– існували списки платників податку.

Рим:

– існували такі податки як: промисловий (утримання будинку розпусти), трибут (для військових потреб), стипендіум (сплачували підкорені землі), декум (поземельна подать), натуральна подать (виконання певних робіт). Пізніше з’являються непрямі податки (з провезення іноземних товарів), митні збори тощо.

Податки періоду Середньовіччя.

ІІ етап – характеризується підвищенням ролі податків в доходах держав та відносною стійкістю системи їх стягнення. На даному етапі формуються перші податкові системи. Даний етап наступає у період Середньовіччя.

Особливості даного етапу:

– вводиться так зване декларування вартості майна платника (Германія);

– одним з основних органів контролю була церква;

– наявність юридичних норм у сфері оподаткування;

– основу оподаткування складали поголовні податі, які не враховували доходів населення.

Податки Нового часу

ІІІ етапхарактеризується системністю та удосконаленням механізмів оподаткування на основі отриманого історичного досвіду та проведених наукових досліджень в області фінансів та права.

Саме цей період характеризується:

– проведенням цілеспрямованого та поступового реформування податкових систем;

– інтенсивним розвитком подоходного оподаткування.

(Вперше подоходний податок був введений в Англії. Його призначенням було фінансування військових витрат. Ставки від 1.2 до 10%. Доходи поділялися на шедули в залежності від виду доходу. З’являється прогресивне оподаткування).

Податки, які існували на даному етапі:

Австралія: подоходний податок, земельний податок (прогресивна шкала в залежності від вартості володінь).

Австрія: податок на будівлі (частина – базувалась на кількості кімнат, де проживав власник, частина – в процентному співвідношенні від вартості житла, яке здавалося у найм), подоходний податок (з фізичних осіб та товариств), податок на дивіденди з товариств, податок на ренту), податок на жалування, податок на землю.

Германська імперія:

– єдиний надзвичайний збір на оборону держави (0,5% від всього рухомого та нерухомого майна вартістю до 1000 марок, 2% – більше 50000 марок), гербовий збір (стягувався . о.д.в.).

 

IV етапхарактеризується завершенням формування податкових систем. На цьому етапі переважно приймаються міри по зміні окремих елементів податків. Це сучасний етап розвитку оподаткування.

Особливе місце у формуванні податкової системи відповідного типу та моделі залежить від збалансованої податкової політики.

Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції в розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу та технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Насамперед варто проаналізувати склад органів, які здійснюють податкову політику. Загалом податкова політика в іноземних країнах здійснюється вищими органами представницької або виконавчої влади. Безпосередньо податкова політика здійснюється органами спеціальної компетенції, в якості яких у більшості держав визначені фінансові відомства.

В Україні згідно Конституції основні напрямки податкової політики визначає Кабінет Міністрів України. В свою чергу Міністерство фінансів України та Державна податкова адміністрація України забезпечують її реалізацію на практиці. Така практика розподілу повноважень в даній сфері застосовуються у більшості країн світу.

Особливе місце при характеристиці податкової політики держави займає співвідношення прямих та непрямих податків.

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчить про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури, загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв'язання найгостріших соціальних проблем; традицій оподаткування.

Очевидним є зв'язок між співвідношенням прямих та непрямих податків і рівнем податкової культури. Адже сама податкова культура, що впливає на ефективність збирання податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі прямих податків. Пояснюється це тим, ідо надходження від основних видів прямих податків - податків на прибуток та особистого прибуткового податку залежать від правильності декларування доходів, а остання - як від рівня оподаткування (помірні податки роблять економічно недоцільним ухилення від них, адже деякі способи ухилень потребують великих витрат на їхнє здійснення), так і від податкової культури. Якщо в західних країнах декларування стало невід'ємною складовою громадянського менталітету, а суспільна мораль орієнтована на публічний осуд тих, хто приховує доходи, то в країнах, що розвиваються, культура стосунків ділового світу і громадян із державою ще не набула належного рівня.

Основні напрямки податкової політики в зарубіжних країнах:

· Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західного суспільства на соціальний компроміс, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановлення оптимальної структури податкової системи, отже, оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками. Розглянуті вище чинники зумовили еволюцію структури податкових систем розвинутих країн у напрямку зростання ролі прямих податків.

Що ж до відмінностей у масштабах використання непрямих податків в сучасних розвинутих країнах, то вони зумовлені іншими причинами , зокрема традиціями використання цих податків. Наприклад, у Німеччині, Франції непрямі податки традиційно відіграють значну роль.

· Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме - залежністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах із розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, які утримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5% і відрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту.

Така роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, яка створює можливість зменшення питомої ваги цього податку в податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозв'язку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50% його величини, негативно впливає на стимули до приватнопідприємницької виробничої діяльності. Оптимальним із так званого поєднання фіскальних і стимулюючих завдань вважається податок, що не перевищує третини прибутку. Таке розуміння податку на прибуток викликало поступове скорочення його граничних ставок у процесі податкових реформ, а також застосування широкого спектра податкових пільг. Це свідчило про використання податку на прибуток корпорацій не так у його фіскальній, як у регулюючій ролі.

Отже, активне використання в практиці державного регулювання саме податкових важелів, і зокрема податку на прибуток, а також розуміння характеру регулюючого впливу цього податку на господарську діяльність створили необхідність зменшення його частки в структурі податкових надходжень.

· В більшості держав податкова політика в цілому направлена на поступове обмеження податкового тиску за допомогою скорочення загального числа податків, зниження їх розмірів, спрощення процесу адміністрування. Хоча є приклади іншого характеру, коли держави в силу різних причин посилюють умови оподаткування, вводять нові податки, тощо.









Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.