Семантична Теорія і Теорія Перекладу

Хоча існує незаперечна і дуже важливе сполучна ланка між семантикою і перекладом, одна з цих наук займається значенням, а інша – передачею цього значення, семантична теорії та теорії перекладу не тісно пов'язані, і фахівцям з перекладу принципи семантичної теорії часто навіть завдають клопоту, а ніж допомагають. Необхідно перерахувати деякі основні питання, вивченням яких займається семантика: (1) філософські, епістемологічні проблеми співвідношення мови, мислення і зовнішнього світу, (2) співвідношення між значущими елементами мови і іншими елементами цього ж рівня аналізу; (3) спілкування між людьми, які розмовляють однією мовою, усна та письмова комунікація. 1. Перша проблема має важливі наслідки для перекладача. Якщо є зв'язок між мовою, мисленням і дійсністю, різні реалії породжують різні мови, але і різні мови формують різні реалії. У своїй так званій гіпотезі Сепір-Уорф стверджує, що спілкування між двома людьми, рідні мови яких різні, неможливе, навіть якщо один з них вивчив мову іншого. 2. Друге питання семантики стосуються іманентного аналізу, кожен елемент якого визначається по відношенню до інших елементів того ж рівня і завдяки їм. Цей принцип структурування мовних елементів і їх опису з функціональної точки зору, а не посилаючись на будь-яких інших фізичних функцій, які вони можуть мати окремо, є найвідомішим з фонології, запропонований празькими структуралістами, в першу чергу Трубєцким. У деяких однорідних лексичних полях, однак, можна спостерігати ситуації, аналогічної ситуації в фонологічної системі. Є, однак, деякі відмінності, незважаючи на схожість:. А). Фонеми дискретних одиниць, в той час значення лексем часто набагато розпливчате. Б). У межах однієї мовної спільноти є тільки невеликі зміни в фонологічної системі. Такими відмінностями є групове явище, вік, стать, соціальний клас, і регіональне походження, що виступають визначальними факторами. С). Реальна дійсність, соціальна структура, спосіб життя відрізняються у різних мовних спільнотах. Семантичні поля відображають ці відмінності (іноді вже не актуальна в сучасному суспільстві). Одиниця мови в різних мовах може належати до різних сфер чи груп. D). Іманентний аналіз має бути доповнений референціями, тобто знаннями і досвідом, здобутим носієм мови в реальні дійсності. 3. Третя проблема. Мовець і слухач, відправник та одержувач, або закодовувач і розкодовувач, у комунікаційна моделі існує той, хто формує повідомлення і той, хто отримує це повідомлення і інтерпретує його. Якщо обидві людини дотримуються однакових граматичним правил, використовують один і той самий лексичний інструментарій, повідомлення не зазнає зміни і акт спілкування є успішним. Семантична теорія фокусується на когнітивному сенсі і залишає поза увагою складності наміру та інсинуації. Джон Лайонз у своїй книзі про семантику докладно розглядаються проблеми мовних актів, паралінгвістичних явищ, а також рівні численних(великої кількості) інтерпретацій.

Женевська школа, з Шарлем Баллі, Альбертом Сеше і голландським автором французького синтаксису, Корнелісом де Буром, роблять акцент на різниці між старою і новою інформацією в тема-рематичній теорії. Ця теорія передбачає поняття «висунення на перший план", який був введений в якості уточнення опису трансформації. Незважаючи на те,що складові елементи однакові, інший порядок слів, інший наголос чи інша будова спричинюють зміщення фокусу, привертаючи особливу увагу слухача / читача до елементів,які відрізняються.

Клаус Хегер і Луїс Прієто роблять спробу вийти за межі мовної дихотомії. Це дихотомія виявилася каменем спотикання, коли парадигматичний мовний знак повинен бути інтегрованим у синтагматичне повідомлення. Для Хегера знаком Соссюра є те, що він називає signème, наголошуючи такою назвою на емічний характер цієї мовної одиниці. Луїс Прієто, як і Хегер, не виходить за рамки структуралістської традиції Соссюра, але його підхід відрізняється. Його знак – це неізольована лексична одиниця; Прієто називає її завершеним повідомленням. Оригінальність Прієто полягає в тому,що він інтерпретує поняття екстралінгвістичних обставин. Для нього не тільки фізичне середовище, але і особистість мовця, його оцінка знань та особистості співрозмовника і культурні традиції є частиною екстралінгвістичної установки мовного акту. Таким чином, в залежності від контексту і екстралінгвістичних умов одне і те саме повідомлення може набувати різні форми, бути виражене різним значенням. Що стосується інтерпретації, Прієто керується таким самим методом. Інтерпретація залежить від тих же факторів і варіюється в залежності від контексту і екстралінгвістичні обставинах. Найбільш вичерпне дослідження на цю тему виконав голландський лінгвіст і славіст Карл Ебелінг. Ебелінг дотримується принципу цілеспрямованості (intentionality), беручи до уваги порядок слів і наголос, упускаючи соціолінгвістичні та регіональні мимовільне ознаки. Складна система взаємозв'язків і абстрактна форма, в яких існує більше двохсот правила розкриття процесу виступають основним каменем спотикання для тих, хто хоче застосувати теорію Ебелінга для вирішення практичних проблем.

З багатьох причин принцип довільності знака не є надійним для перекладача і викликає заперечення вчених.

Особливий випадок виникає, коли відмінність, яке є необов'язковою у вихідній мові та обов'язковою в мові перекладу не виражається у початковому тексті. Роман Якобсон, який вказав на цю проблему, при якій перекладач повинен додати інформацію, відсутню у вихідному тексті, вважає, що перехід від обов'язкового до не обов'язкового завжди можна створити, а лакуни можна заповнити визначеннями або неологізмами. Питання чи руйнується естетична цінність вихідного літературного тексту внаслідок таких рішень є спірним. Перекладач повинен вирішити, чи варто зберегти громіздкі елементи,чи замінити їх або залишити незмінними. Його вибір часто залежить від цільової аудиторії, для якої виконується переклад. Роль перекладача в якості закодовувача в цільовому мовою після декодування вихідного мови ставить його в положення, яке описує Прієто, де точна форма повідомлення адаптується відповідно до передбачуваної обізнаності і фонових знань приймача повідомлення.

Ніда та Табер дають більш зрозумілий та повний аналіз перекладацьких проблем, але автори обмежуються лише одним конкретним текстом, Біблією, розглядаючи його не як шедевр мистецтва, а як текст написаний для того, щоб навчити.

Тому з Нідою та Табером ми стикаємося з набором конкретних текстів та конкретних аудиторій (слухачі чи читачі), і зовсім відкидаємо основний рівень, на якому базується лінгвістика. І саме це є причиною, чому семантична теорія та переклад художніх текстів мають так мало спільного.

19. Майкл Риффатер “Переміщення прессупозиції на семіотику художнього перекладу”

Художній переклад відрізняється від перекладу взагалі через те, що література відрізняється від не літературного використання мови. А саме вона різниться по-перше, через семіотизацію дискурсних ознак (наприклад лексичний вибір зроблений морфофонемічно краще ніж семантично). По-друге, заміна семіозиса на мімесіс. І по-третє, через текстуальність, що об’єднує семантичні компоненти вербальної послідовності.

Літературний переклад повинен відображати чи імітувати ці відмінності. По-перше, він повинен семіотизувати форми і звуки, як оригінал, незважаючи на те, що це інша система. По-друге, художній переклад повинен відображати як значення так і важливість тексту. Художній текст потребує подвійне декодування, як на рівнях структурної системи так і на рівнях його компонентних частин.

Легким шляхом подолання цих проблем та визначення їх обмежень є вираження їх у вигляді прессупозицій – внутрішніх та необхідних умов тексту. Переклад передбачає оригінал тексту. В межах оригіналу, його художні особливості в свою чергу передбачають, і вони функціонують через те, що вони передбачають.

Ні один художній переклад не може бути успішним без еквівалентів, які відповідають цим художнім прессупозиціям. Деякі еквіваленти неможливо знайти в мові перекладу на тому ж рівні, що і в оригіналі: еквіваленти лексичних особливостей оригіналу можуть бути знайдені на синтаксичному рівні при перекладі, і навпаки.

Переміщення прессупозицій означатиме заміна внутрішнього зовнішнім чи бокове переміщення за умови семантичного відхилення, метафорична зміна фрази, наприклад, замінюються метонімією.

Оскільки нормальна перифраза витісняє лексему через перетворення її на словосполучення, перифраза перекладача зберігає художнє значення лексеми та набуває важливості.

Ніде ми не знайдемо кращого прикладу прессупозицій як у специфічних, деталізованих художніх описах. Їх функцію виконує діапазон від створення ілюзії реальності до створення небажаного образу. В попередньому прикладі подібні описи викликають правдивість. А в останньому, мімесіс формує індивідуальний словниковий запас, який надає видимої та унікальної форми важливості тексту. В обох випадках, наскільки б протилежними вони не здавалися, точність у зображенні та назві є дуже важливими для формування доречного аспекту вхідного тексту.

Деякі вважають перифразу відхиленням, легким шляхом позбавлення труднощів. Безсумнівно найкращим рішенням буде зберегти в мові перекладу внутрішні якості, підставляючи оригінал під передбачення. Але таке прагнення може бути марним, і навіть може призвести до втрати правильної конотації оригіналу, у випадку, якщо передбачення є інтралінгвістичним. На цих прикладах перекладач не може уникати певних частин, шукаючи точний еквівалент. У багатьох випадках неможливо знайти порівняльний підтекст у мові перекладу, в якій художні властивості повинні різнитися від тих, які містяться в оригінальному тексті. Підбиваючи підсумки, Фомбейре використовує код винного урожаю, щоб описати вечну, так само як поет Кітс використав код віяння для опису волосся,піднятого вітром, своєї алегоричної осені.

Як перекладач, роблячи рішення щодо пояснення фрази винного урожаю, висмикнутої з прикметника, здається я занадто вчитуюсь у авторські неологізми Рабель’є.

Будучи фундаментальною структурою уяви, переклад не завдасть складнощів. Будьте впевнені, що ”рівнобедрені мігратори” можуть здаватися штучними в англійській мові, тоді в такому випадку вони залишаться вірними прийомами французького походження. В обох мовах, з іншої сторони, ці штучні прийоми збалансовані, виправлені та їм надана невідповідна до норм сумісність, згідно з тим фактом,що геометричний термін, даний для опису птахів у повітрі, також є різновидом стереометрії.

Мабуть,для найлегшого способа визначення різниці між літературним та не літературним перекладом слід сказати, що останній використовується для перекладу того що є у тексті, а перший – лише для переклату того,що мається на увазі в ньому.

«Вавилон» є власною назвою на сьогоднішній час. Але коли ми кажемо «Вавилон»,чи ми знаємо його справжнє значення?

Те, що справді обмежує складність ідіом, не лише «справжній» переклад, прозоре і адекватне вираження, а також структура, її зв’язність.

Ніколи не слід оминати питання мови,в якому саме питання мови є головним на яку перекладається дискурс.

По- перше:на якій мові була сконструйована на демонтована Вавилонська вежа. На мові,у якій власна назва Вавилону могла випадково бути перекладена як «плутанина».

За легкою іронією Вольтейна Вавилон є не тільки власною назвою, посилання значущого до одиничного (і по цій причини неможливого для перекладу),а й загальним іменником.

На сьогоднішній день ми сприймаємо Вавилон як власну назву. Справді,але власну назву чого або кого? Тепер ця власна назва, якою вже названо як мінімум три речі, також має,і це найголовніше, ще й значення загального іменника. Історія про Вавилон, окрім всього іншого, показує інтерференцію мов, різномаїття ідіом, важливі і неможливі завдання перекладу, його важливість як неможливість.

Кожен письменник насправді є перекладачем, і його завдання полягає в передачі фактів, переживань, думок в іншу реальність – в реальність мови. Було б ідеально, якщо б кожному перекладачеві було до душі те,що він перекладає. Ми,письменники, які хочуть, щоб наші книжки бути перекладені, є напряму залежними від емоційного, людського фактора перекладу. Ми припускаємо, що саме таким способом можна донести більше про себе і наміри нашої книги до зарубіжного читача, аніж через філологічно точний переклад. Також зазначу, що критики часто створюють шум, коли знаходять три або чотири помилки в книзі об’ємом в п'ятсот сторінок, тим самим переконуючи пересічних читачів у тому, що книга зовсім не варта їхньої уваги. Це дивовижна несправедливість. Помилки ні в якому разі не можуть бути виправдані, але не будемо забувати, що найчастіше так звані помилки в перекладі, є предметом інтерпретації, про яку можна сперечатися протягом багатьох років. У випадку з перенесенням незвичайних метафор, це майже завжди так. Я визнаю абсолютно відкрито, що як читач я б волів закрити очі на пару незначних помилок, які я, можливо, навіть не помічу, ніж сфальсифікувати весь дух книги, який я не зможу не помітити, навіть якщо тільки тому, що книга являє собою неживе нагромадження і наводить на мене нудьгу. Коли я був молодий, ніхто не сказав мені, що більше, ніж що-небудь інше, перекладач повинен вміти говорити і писати іноземною мовою. Це є очевидним, однак, дане припущення викликає жаль і, як усім відомо, вводить в оману. Знову і знову можна зустріти переклади,які вважаються досить авторитетними просто тому, що вони були зроблені на мові фахівців, які можуть насправді довести, що вони знають всі нюанси іншої мови і говорять нею вільно, як рідною, так як вони жили і працювали в країні протягом двадцяти чи тридцяти років. Але оволодіння іноземною мовою на рівні синхронного перекладача перш за все вказує на ідеальне знання рідної мови. Можна спотворити витвір мистецтва з іноземної мови, використовуючи незграбну чи неправильну англійську, аніж просто зробивши декілька незначних помилок в перекладі. Завдання полягає в тому, щоб книга була легкою для прочитання, не дилетантською чернеткою, в якій на кожному кроці зустрічаються англіцизми, германізми та інші подібні слова з романських мов в синтаксичних конструкціях. Я отримав цінний досвід від своїх перекладів, і я завжди намагаюся передати його молодим письменникам. Я раджу їм, що вони повинні намагатися перекласти хоча б один раз, без усякого наміру стати професійним перекладачем. Лише для того, щоб повністю пізнати порядок цієї справи. Не обов'язково знати все про іноземну мову, важливим є володіння своєю рідною мовою. Для того, щоб знайти вірний еквівалент для тієї чи іншої метафори в іноземній мові, необхідно використовувати слова, які не належать до твого активного словникового запасу. Робочий запас слів перекладача в більш ніж 2 рази перевищує його звичайний словниковий запас для щоденного спілкування. З цієї точки хору, переклад безумовно є своєрідним тренуванням для кожного письменника. Він вчиться розпізнавати багатство своєї мови і користуватися її гнучкістю. Написання вже саме по собі є перекладом. Зараз я хотів би зробити акцент на відносно новому вид практики, пов'язаної з мізерністю перекладу-це прагнення іноземних видавців збільшити успіх книги, яка щойно стала «бестселером» на мові оригіналу, наполягаючи на поспішності перекладу. Було кілька випадків за останні роки, де переклади були такі жахливі, що автори були змушені подати судові позови, щоб запобігти другій публікації цих перекладів своїх творів. Ми всі повинні бути проти такої практики, яка дискредитує літературу в цілому. Як би ми всі не хотіли заробити побільше грошей, необхідно пам'ятати, що література не випускається як предмет споживання. Тим не менш, справа тут у тому, що в сучасному світі акт перекладу здійснює певну місію, яка помилково вважається непродуктивною або навіть повністю пригнічується у світі самовпевнених політиків. Це марнославство унеможливлює навіть визнати, що можуть бути й інші потреби, крім політичних чи економічних. З цієї причини переклад являє собою засіб обміну новинами між людьми. Завданням всіх, хто намагається творити літературу, будь то письменник чи перекладач, - зробити тишу відчутною. Давайте на хвилину задумаємося, що ж нас приваблює у книгах, що були написані в іншій країні,іншою мовою, навіть в інший час. Це не фольклор або екзотика. В кращому випадку, це просто цікаво, і, як і відбувається з усім цікавим, журнали та туристичні агентства все віддадуть за можливість отримання прибутку від нього. Це не іноземні манери одягатися, що ми приймаємо за звичайний одяг. Це не життєві звички іноземців, які відрізняються від наших власних. Це не іноземна релігія, ідеологія чи установа. Але, як і все, що це просто є цікавим, воно підлягає модним тенденціям і цілком минуще. Тим не менш, ми, як читачі відразу зрозуміємо щось окрім цих поверховостей: використовуючи затерті фрази, ми визнаємо, що стан речей в іншому місці мало чим відрізняється від нашого. Ми визнаємо, що людські проблеми скрізь однакові, не дивлячись на те, якими б ідеальними чи дивними на перший погляд вони б не здавались. Ми визнаємо, що за полірованою вульгарністю мегафонів, які ми слухняно поважаємо, щоб не виділятися з натовпу, є ще один засіб зв'язку,набагато реалістичніший, ніж сам "реалізм" системи. Іншими словами, іноземна мова існує поза межами офіційного жаргону. І ця мова створена для простих людей. Це великий шанс для перекладачів сьогодення мати змогу передати цю мову і тим самим зберегти і зміцнити понаднаціональні і надідеологічні спільноти людей. Я вже згадував, що я був вихований на літературі, перекладеній з творів таких письменників як Стріндберг, Стендаль, і, звичайно, Достоєвський. Ці майстри вже давно померли, коли вони вчили мене, і в мене ніколи не було можливості подякувати їм особисто. Тим не менш, я усвідомлюю той факт, що вони суттєво вплинули на мене саме завдяки перекладачам, які на той момент ще були живі. Однак, я ніколи не подякував їм також. Я був надто молодий і просто вважав само собою зрозумілим, що книги треба перекладати. Тепер я знаю, що переклад це дещо більше, ніж просто спосіб заробити на життя. Переклад є вимогливим заняттям, яке приносить користь людині. Перш за все, це користь таким же молодим людям, як і я,котрі все ще знаходяться у пошуку свого шляху в житті. Сьогодні я хочу виправити своє упущення и публічно подякувати всім перекладачам.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: