ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНОГО І ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 15Следующая ⇒

Ознаки порівняння	Традиційне навчання	Дистанційне навчання
«Центр» освітньої парадигми	Університет, викладач, його професійні знання, жорстко визначені освітні технології	Студент та вибрані ним методи, технології і засоби навчання
Сутність процесу навчання	Репродуктивні технології відтворення результату освіти з використанням спрощених проблем	Постановка студентами реальних проблем виробничого (науково-дослідного) характеру, детальне вивчення методів і засобів їх розв'язування
Роль викладача	Практично єдиний доступний експерт у даній галузі та єдине джерело інформації	Радник і помічник для студента
Роль студента	Пасивно накопичує знання від викладача	Активна (студент сам ставить реальні завдання або одержує їх від організації і шукає підходи до їх розв'язання)
Навчальна програма	Жорстка, статична	Гнучка, динамічна
Термін навчання	Жорстко регламентується	Визначається самим студентом
Підручник з курсу	Друкований, пасивний, статичний	Електронний, постійно понов-нюється новою інформацією, мультимедійний з можливістю виклику зовнішніх програм, необмежені джерела глобального інформаційного простору
Технічні засоби навчання	Лабораторії і комп'ютерні мережі, що надаються університетом	Університетські комп'ютерні класи і лабораторії, домашній комп'ютер, мережа «Інтернет»
Додаткові інформаційні джерела з курсу	Локальні, лімітовані	Глобальні світові інформаційні джерела, необмежені
Період активної освіти в житті	Університетська освіта, як правило, один раз у житті у віці 18—ЗО років	Постійна освіта протягом усього активного життя (від 18— 65 років)

Як свідчить соціологічний аналіз, впровадження дистанційного навчання у вищій школі надає великі можливості для подальшого розвитку традиційних форм освіти і піднесення їх на новий якісний щабель. Однак повноцінне розгортання ДН постійно натрапляє на недостатній рівень матеріальної і програмно-апаратної бази, методологічного і навчально-методичного забезпечення у ВНЗ, а також на відсутність бюджетного фінансування досліджень.

Для того щоб впровадити в освітні нововведення (у тому числі і дистанційне навчання), вищі навчальні заклади повинні змінити чинну парадигму освіти, в центрі якої стоїть університет, викладач та його професійні знання на нову — в центрі якої повинен стояти студент та його потреби до освіти. Освіта повинна стати доступною для будь-якої людини, у будь-якому місці, у будь-який час і з будь-якої спеціальності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Форми активізації навчального процесу.

2. Дидактичні засоби активізації процесу навчання.

3. Педагогічні освітні технології.

4. Соціологізаторська і біхевіористська педагогіка.

5. Програмоване навчання.

6. Теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Галь-періна.

7. Теорія управління процесом засвоєння знань Н. Ф. Тализіної

8. Алгоритмічний процесу педагогіці.

9. Суб 'єкт-суб 'єктні відносини в навчальному процесі.

10. Методи навчання.

11. Проблемно-пошукові методи навчання.