Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Політика та її сутнісна характеристика





Категорія політики має багато відтінків і визначень – від строго наукових до публіцистичних чи образних. Так, політику ототожнюють з владою, державою, урядом, силою; це поняття трактують як спосіб ухвалення рішень, владний розподіл благ, публічне життя; нарешті, політику розуміють в сенсі мистецтва можливого, ремесла та навіть “брудної справи”.

У найбільш загальному й універсальному вигляді політика – це особливий вид людської діяльності, пов`язаний з одержанням і здійсненням влади, насамперед державної. Цей термін першим ввів у наукову літературу, а, відтак, і в повсякденну лексику давньогрецький мислитель Арістотель (384-322 рр. до н.е.). Саме під назвою “Політика” вийшла одна з його праць, де він виклав свої спостереження і роздуми про державний устрій Стародавньої Греції. У перекладі з грецької мови термін політика означає державні справи, державна діяльність.

Політика починається там, де усвідомлюється спільність інтересів і позицій, де формуються і розпадаються об`єднання та рухи, що визначають своє ставлення до існуючої державної влади.

Політика має місце там, де прямо чи опосередковано виражена орієнтація на консолідацію, об`єднання, на визначення ставлення державної влади до інших об`єднань і товариств, до свого місця в суспільстві.

Політика присутня і там, де функція об`єднання і збереження цілісності суспільства відступає на другий план, а першочерговим стає завдання зламу та руйнування всього старого, віджилого, хоч і не завжди це пояснюється чи мотивується необхідністю створення нового суспільного устрою. При цьому усвідомлення спільності інтересів одних груп людей чи класів неминуче активізує усвідомлення протилежності цих інтересів з боку представників інших груп і громадських утворень. В цьому прихований механізм внутрішньої суперечності політики. З одного боку, вона спрямована на збереження цілісності суспільства, а, з другого, – відсутня реальна можливість досягти такого об`єднання в ідеалі.

Політика – сфера людської діяльності, що пов’язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання, утримання і використання влади. Охоплює як певні настанови й цілі, якими суб’єкти керуються у своїх справах, так і практичну діяльність щодо їх реалізації.

У політиці виділяють три рівні її функціонування: 1) мегарівень – пов’язаний із здійсненням державами не тільки внутрішньої, але й зовнішньої політики, міжнародним життям взагалі; у цьому плані він насамперед стосується діяльності таких міжнародних організацій як ЄС, ООН, НАТО; 2) макрорівень – характеризує державу як єдине ціле, поєднує державну владу з її структурою (урядом, міністерствами, відомствами тощо); на макрорівні політика виступає насамперед у якості держави та управління і пов’язаного з ними авторитарного розподілу благ; 3) мікрорівень – визначає політику як публічне явище, яке допомагає особистості реалізуватися, тобто, за словами українського політолога І.Мигула, “відчути сенс свого публічного я” (Мигул І. Політичні ідеології: порівняльний аналіз. – К., 1997. – С.10); на мікрорівні політика інституційно в першу чергу охоплює окремі структури та організації (політичні партії, громадські організації, профспілки тощо).

Отже, політика – це сфера суспільної діяльності, діяльність класів і політичних партій, яка визначається їхнім становищем у суспільстві та їхніми інтересами. Основу політики становить проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Як історичне явище політика виникає і розвивається з утворенням і ускладненням соціальної організації суспільства. Політику навіть можна ототожнювати з суспільним способом існування. Тобто, жити в суспільстві означає жити політично, оскільки політика виступає як всезагальна форма соціальних зв’язків. Все, що пов’язане з політикою, політичними проблемами називають політичним життям суспільства. Це поняття включає в себе найрізноманітніші політичні процеси, явища і відносини, що існують або мають місце не тільки в якомусь суспільстві чи державі, але й у стосунках між державами. Все це знаходить свій вияв у різноманітних формах політичного співробітництва та конфронтації в діяльності партій, рухів і громадських організацій, в їхньому суперництві за вплив на народні маси.

Об’єкт політики необмежений, а тому існує багато її сфер. Залежно від об`єкту політика поділяється на економічну (вона, як правило, становить центральну ланку партійних програм, наріжний камінь різноманітних соціально-політичних доктрин), соціальну, національну, демографічну, економічну, аграрну, військову, культурно-освітню тощо.

За спрямованістю розрізняють внутрішню і зовнішню політику держави. Відносини між класами і націями певної країни становлять сферу внутрішньої політики, відносини між державами – зовнішньої політики. Зовнішня політика не тільки залежить від характеру внутрішньої, але й може певною мірою впливати на характер і протікання внутрішньополітичних процесів.

Реальним суб’єктом політики є той, хто залишає слід у політичному житті, хто спроможний визначити зміст політичних відносин.

У політиці можна виділити чотири рівні суб’єктації:

1) цілісна, організована, велика суспільна група. Нею може бути нація, суспільний клас, населення певної території, демографічна група;

2) організація великої суспільної групи. Це державні інститути, партії, профспілки, народні фронти, різні рухи;

3) органи, ланки і центри політичних організацій. Вони виступають суб`єктами конкретних політичних рішень і діяльності;

4) конкретний індивід як найбільш повний, багатий і неповторний вияв суб`єкту політики. Ним може бути і визначна особа і звичайна людина, які впливають на політичні процеси.

Нарешті, важливо характеризувати головні фактори політики (географічні, демографічні, економічні, соціальні, культурні). Так, соціальна структура становить підвалини політики, визначаючи її суб`єкти, імпульси, інтереси, характер і спрямування політичних процесів. Залежно від соціальної структури формуються політичні сили і рухи.

Геополітична доктрина вирішальним фактором політики розглядає певні географічні умови. Дійсно, географічне розташування країни істотно впливає на її економіку, особливо на формування концепції оборони.

Одним із факторів політичного життя, який надає йому специфічного забарвлення є демографічна ситуація і національний склад населення. Вони визначають певні риси і структуру суб`єктів політичного процесу.

Істотне місце посідають соціально-психологічні фактори, які позначаються на політичній поведінці мас та окремих індивідів. За певних умов ці фактори можуть стати вирішальними. Наприклад, якщо йдеться про феномен натовпу або політичного лідерства.

Від духовної культури значною мірою залежить вибір політичних інститутів, методів їхнього функціонування і цілей, навіть державний устрій народів (конституційні монархії чи парламентські республіки). Духовна культура виливає на характер політичної соціалізації індивідів, систему їхніх політичних цінностей і політичні позиції.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.