Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Структура світового фінансового ринку.





Світовий фінансовий ринок являє собою систему ринкових відносин, що забезпечує нагромадження й перерозподіл фінансових ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами господарювання.

Він розвивається на основі національних фінансових ринків під безпосереднім впливом процесів міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, широкого застосування інформаційних технологій удіяльності його суб'єктів.

Кожний елемент світового фінансового ринку — це ринок певної групи фінансових активів, що складається з окремих сегментів, тобто з ринків окремого конкретного фінансового активу.

Світовий фінансовий ринок охоплює такі взаємозалежні сегменти, які умовно можна зобразити у вигляді трьох основних кіл за рівнями (рис. 9.2): наведена сегментація має певним чином умовний характер:

на першому рівні сегментоутворення — це міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки похідних фінансових інструментів, міжнародні ринки боргових зобов'язань, міжнародні ринки титулів (прав) власності;

на другому рівні — міжнародні ринки капіталів, міжнародні грошові ринки, міжнародні ринки боргових цінних паперів та міжнародні кредитні ринки;

третій рівень сегментоутворення охоплює безліч спеціалізованих ринків фінансових активів та інструментів.

Повторимо, що наведена сегментація має певним чином умовний характер: по-перше, через відсутність уніфікованого підходу до визначення фінансових ринків; по-друге, через різний набір фінансових активів, за якими здійснюються операції на цьому ринку; по-третє, через багатокомпонентний характер (наприклад, деякі фінансові активи ринків містять одночасно борговий та валютний компоненти).



Види фінансових ринків

Залежно від обсягу й характеру фінансових операцій, різноманітності фінансових активів, рівня нормативно-правового регулювання фінансові ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).

Міжнародні фінансові ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки та біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах — у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, у Південно-Східній Азії (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур і т. д.). На цих ринках банки проводять операції з основними фінансовими активами, у тому числі із ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.

Поряд зі світовими центрами торгівлі фінансовими активами діють регіональні фінансові ринки, наприклад у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.

Національний (місцевий) фінансовий ринок — це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території певної країни. Це, по-перше, операції банків із фінансового обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на міжнародних фінансових операціях), а, по-друге, власні фінансові операції уповноважених банків.У країнах з обмежувальним фінансовим законодавством офіційний фінансовий ринок звичайно доповнюється «чорним» ринком (неофіційним) і «сірим» ринком (операції з неконвертованими валютами). Національні фінансові ринки забезпечують рух коштів усередині країни та здійснюють зв'язок зі світовими фінансовими центрами.

Характер залучення національних ринків в операції міжнародного фінансового ринку залежить від ступеня інтегрованості економіки країни усвітове господарство, під стану її валютно-фінансової та кредитної системи, банківської, системи оподаткування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (ступеня свободи дій нерезидентів на національному ринку), від розвитку системи банківського нагляду, від політичної стабільності країни, її географічного розташування тощо.

На регіональних та національних фінансових ринках здійснюється операції з окремими фінансовими активами. Котирування фінансових активів, які використовуються для операцій у регіоні, відносно регулярно проводиться регіональними банками, а активів місцевого значення — банками, для яких цей актив є національним й широко застосовуваним в угодах із місцевими клієнтами.

Слід зазначити, що з розвитком технологій поділ фінансових ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набуває доволі умовною характеру, оскільки на всіх цих ринках можуть проводитись операції з активами, які широко використовуються у міжнародній сфері. Фактично фінансовий ринок набув відносної організаційної цілісності у глобальному масштабі.

Фінансовий ринок існує ще у двох формах: організованій та неорганізованій. Організований ринок функціонує за визначеними правилами, встановленими банками та біржами.

Організованим ринком є біржовий ринок. Біржа — це, як правило, не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в отриманні прибутку, а в організації торгів фінансовими активами та у мобілізації тимчасово вільних коштів. У деяких країнах (Японії, скандинавських державах, Франції тощо) функціями бірж є встановлення курсів на фінансові та валютні активи або фіксація довідкових курсів валют.

Неорганізований ринок являє собою сферу обігу фінансових активів (тобто їх купівлю-продаж) через інші канали — брокерів, інвестиційні компанії, інвестиційні магазини і т. п.

Переважна частина операцій здійснюється на неорганізованому — позабіржовому, або міжбанківському, фінансовому ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв'язку.Більшість фінансових операцій проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків кореспондентів. Це дає змогу здійснювати фінансові операції безготівковим шляхом. Серед комерційних банків чи інших учасників фінансового ринку є дилери, які грають на пониження («ведмеді») або на підвищення («бики») курсу фінансового активу.

Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський. Брокерські (маклерські) фірми, працюючи і конкретним банком, виступають як посередники між продавцем і покупцем фінансового активу. До переваг роботи через брокера можна віднести анонімність при здійсненні угод, безперервність, процесу котирування, можливість пропонувати власні ціни.

З розвитком електронних засобів міжбанківського зв'язку і здійснення фінансових операцій значення брокерських фірм на міжбанківському ринку зменшилося, хоча вони й надалі відіграють вагому роль в операціях приватних осіб та невеликих фірм.

Для багатьох фінансових активів (цінні папери усіх видів, капітал, нерухомість) існує дві форми розміщення: первинна реалізація і вторинний продаж. Тому розрізняють первинний і вторинний ринки. На первинному ринку здійснюється первинне розміщення щойно випущених в обіг фінансових активів. На вторинному ринку перебувають в обігу раніше випущені фінансові активи. Тут у процесі купівлі-продажу активу визначається його дійсний курс (ціна), тобто проводиться котирування курсу фінансового активу. Іноді вторинний ринок називають біржовим та вуличним (позабіржовим).

За спеціалізацією фінансові ринки можна підрозділити на:

- ринки процентових ставок на іноземні валюти;

- ринки конверсійних операцій;

- ринки окремих розрахункових одиниць. За видами операцій:

- спот-ринки;

- форвард-ринки;

- ф'ючерсні ринки;

- своп-ринки.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.