Основні тенденції міжнародних фінансових ринків

Аналізуючи динаміку та структуру показників сучасних міжнародних фінансових ринків, можна назвати ряд основних тенденцій.

1. По-перше, значне посилення міжнародної фінансової інтеграції, особливо серед країн із розвинутою економікою.

Хоча тенденція до збільшення міжнародних операцій з активами спостерігалася від початку 1970-х років, від середини 90-х вона помітно активізувалася. У країнах з розвинутою економікою відбувалося суттєве збільшення авуарів у формі міжнародних активів як за борговими інструментами, так і за інструментами участі в капіталі (останні охоплюють ПІІ та портфельні вкладення в інструменти участі в капіталі). У країнах з ринком, що формується, і країнах, що розвиваються, також відбувалося різке зростання авуарів у формі іноземних інструментів участі в капіталі, але сукупний обсяг бортових інструментів (активи, в тому числі офіційні резерви та зобов'язання) залишався порівняно стабільним від середини І980-х років. Очевидно, що такі фактори, як розширення торгівельних зв’язків, скорочення обмежень на операції з капіталом, поглиблення внутрішнього фінансового ринку, прогрес у галузі телекомунікацій і розширення доступу до інформації, відіграли важливуроль у подальшому прискоренні міжнародної фінансової інтеграції.

Фінансова інтеграція являє собою процес прогресуючого переплетення національних фінансових ринків, зменшення бар'єрів між внутрішніми та міжнародними фінансовими ринками, внаслідок чого відбувається вільний рух значних за обсягом ресурсів грошей та капіталу між сегментами світової фінансової системи.

Фінансова інтеграція виражається у скороченні бар'єрів на шляху потоків капіталу, у ціновій конвергенції та збільшенні транскордонних операцій. Як свідчить практика, за останні ЗО років було усунено багато законодавчих обмежень на шляху прямування капіталів. Держави, що ліквідували прямий контроль за рухом капіталу та встановили національний режим для іноземних фірм, вважали за можливе стандартизувати процедуру транснаціональної системи керування таким рухом.

Отже, фінансова інтеграція, яка є логічним результатом глобалізації, характеризується:

• відсутністю законодавчих обмежень щодо руху капіталу;

• ступенем відповідності фінансових ринків законові однієї ціни (lаw оf оnе ргісе);

• кількістю транскордонних фінансових операцій.

Суттєві кроки у напрямі до фінансової інтеграції було зроблено в регіональних організаціях (ЄС і НАФТА). Деякі вчені припускають, що такі інтеграційні об'єднання, як АСЕАН і МЕРКОСУР, також залучатимуть до сфери своїх повноважень фінансові питання. Проте в цілому нині тільки-но розпочинається вивчення проблем, пов'язаних із впливом регіональних фінансових зон на глобалізацію світового рівня та на національні фінансові системи країн, що приєднуються до таких зон.

Водночас, незважаючи на конвергенцію цін на активи, залишаються розбіжності у відсоткових ставках на основних ринках, що створює можливості для проведення арбітражу. Ціни на фінансові активи також відрізняються залежно від фінансового ринку та його географічного розташування. І якщо, наприклад, простежувалося наближення характеристик за основними торговельними короткотерміновими фінансовими інструментами, то продовжувала існувати значна різниця у цінах на ринках цінних паперів.

Не викликає сумнівів, що уряд тієї чи іншої країни має право вирішувати, які сфери економічної діяльності буде лібералізовано, а які залишаться під контролем. Важче встановити межу між вільною та підконтрольною діяльністю.Можна очікувати, що лібералізація торговельних відносин між країнами приведе до розвитку близьких фінансових відносин. Це своєю чергою спонукатиме до застосування заходів щодо лібералізації міжнародних потоків фінансів і капіталів. Саме така лібералізація тривалий час була характерною рисою світової економіки (період прогресивної економічної інтеграції). Врешті-решт інтеграція піднялася до вищого рівня — глобалізації.

2. По-друге, розбіжності у нормах прибутку між зовнішніми активами й зобов'язаннями приводять до істотних переміщень ресурсів між країнами.

Наприклад, якщо зовнішні активи і зобов'язання становлять 100 % ВВП, різниця в нормі прибутку між активами і зобов'язаннями в розмірі 2 % здійснює такий самий вплив на зовнішню позицію країни, що й профіцит або дефіцит торговельного балансу в розмірі 2 % ВВП. Такі розходження в нормах прибутку можуть виникати з ряду причин, у тому числі пов'язаних з валютою, у якій виражені відповідні інструменти, і структурою портфеля (наприклад, авуари у формі інструментів участі в капіталі в середньостроковій перспективі звичайно приносить вищий прибуток, ніж боргові інструменти). У загальному випадку більш ризиковані портфелі приноситимуть у середньому вищий прибуток, ніж більш консервативні.

Так, інвестори США отримували більш високий прибуток від своїх активів, ніж від зобов'язань, особливо у 2002—2004 рр. Такі норми прибутку містять надходження інвестиційних доходів (наприклад, дивідендів або виплат відсотків за борговими цінними паперами), які відбивають у рахунку поточних операцій, а також прибуток і збитки від зміни вартості капіталу через коливання вартості активів і зобов'язань. Ці ефекти вартісної оцінки, викликані змінами біржових курсів, процентових ставок або валютних курсів, не відбивають у рахунку зовнішніх поточних операцій. Тому вони можуть приводити до змін чистої зовнішньої позиції, навіть якщо чисті зовнішні позики країни за рубежем дорівнюють нулеві.

Разом із тим у 2002—2004 рр. динаміка валютних курсів і цін на активи також відігравала ключову роль у визначенні різниці в нормах прибутку. Тоді як зобов'язання США були практично цілком виражені в доларах, значна частина їхніх активів (ПІІ, портфельні інвестиції в інструменти участі в капіталі, частка портфельних боргових зобов'язань і валютних резервів) була виражена в іноземній валюті та в основному зберігалася в європейських та інших розвинутих країнах. Істотне послаблення долара стосовно валют цих країн привело до збільшений прибутку на іноземні активи США за рахунок механізму вартісної оцінки, що підсилювалося динамікою відносних курсів акцій, котрі за рубежем зросли більш різко, ніж у США. Проте є свідчення того, що інвестори США в середньому отримують більш високі прибутки й у рамках окремих категорій активів — зокрема по ПІІ.

Таким чином стає зрозуміло, чому в 2002—2004 рр. зовнішня позиція США істотно не погіршилася, незважаючи на величезне чисте зовнішнє запозичення. З погляду «доларової зони» динаміка валютних курсів і цін на активи збільшувала вартість активів США за рубежем, тоді як з «європейської» точки зору послаблення долара спричинило значні капітальні збитки для власників боргових Інструментів, виражених у доларах США.

Виходячи з неповних даних, що маються даний час, капітальні збитки у зв’язку з підвищенням курсу у долара, компенсувалися більш високими, ніж у США, показниками зростання фондового ринку в інших частинах світу (в тому числі в Європі, Японії та країнах Азії з ринком, що формується), і, таким чином, 2005 рік для економіки США став четвертим роком безперервного отримання значного чистого зовнішнього капітального прибутку. Так, у цьому році індекс Моrgan Stanley Capital International для світових фондових ринків (крім США) зріс на 12 % у доларовому вираженні порівняно з 4-процентним підвищенням індексу S&Р 500.

Значне збільшення авуарів у формі транскордонних інструментів участі в капіталі, зростання ППІ, а також зміни у структурі міжнародних запозичень і кредитування можна розглядати як фактори, що знижують уразливість країн із ринком, що формується, стосовно зовнішніх шоків. Зобов'язання за інструментами участі в капіталі (в тому числі ПІІ) нині складають приблизно половину сукупних зовнішніх зобов'язань країн із ринком, що формується, і країн, що розвиваються, узятих разом. Крім того, деякі країни з ринком, що формується, різко скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов'язань або навіть перетворилися на чистих кредиторів, домігшись високих профіцитів за рахунком поточних операцій і нагромадивши резерви, що явно знизило ризик фінансових криз. Інші, подібно до більшості країн Центральної та Східної Європи, навпаки, швидко нагромадили значні чисті зовнішні зобов'язання, але при цьому активно спиралися на фінансування за рахунок інструментів участі в капіталі, що поліпшувало розподіл ризиків за рахунок більш тісного ув'язування прибутку за зовнішніми зобов'язаннями з результатами функціонування національної економіки.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: