Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Установки й засоби гасіння пожеж.





Всі установки й засоби, застосовувані для гасіння пожеж підрозділяються на стаціонарні, пересувні й первинні.

Стаціонарні пожежогасні установки являють собою нерухомо змонтовані апарати, трубопроводи й устаткування, які призначаються для подачі вогнегасних речовин до місць загоряння. Такі установки можуть бути автоматичними або дистанційними. Автоматичні установки (рис. 2) при виникненні пожежі приводяться в дію відповідним датчиком, а дистанційні - людьми. У якості вогнегасної речовини в стаціонарних установках пожежогасіння застосовуються: вода, піна, порошок, інертні гази. Найбільше поширення в цей час знайшли спринклерні й дренчерні установки гасіння пожежі водою.

 

Рисунок 2.Принципова схема автоматичної установки пожежогасіння

 

Керування автоматичною установкою пожежогасіння здійснюється з пульту 1 або від автоматичної розподільної системи 2, яка аналізуючи подану інформацію з устрою 3, на який входить сигнал з систем протипожежного датчика 4 приведений у дію від полум’ям 6, подає воду на форсунки 5.

Спринклерні установки призначені для швидкого автоматичного гасіння й локалізації вогнища пожежі, коли в якості вогнегасної речовини можна використовувати воду. Одночасно з подачею розпиленої води на вогнище пожежі система автоматично подає сигнал про пожежу.

У спринклерних установках у якості вогнегасного засобу, може бути використана й повітряно-механічна піна. Це особливо важливо для складів, де зберігаються хімічні речовини, каучук і інші легкозаймисті речовини.

Спринклерні установки, пристосовані для гасіння повітряно-механічною піною, обладнають замість спринклерних голівок СП-2 спеціальними пінними голівками (пінний зрошувач ОП), що дозволяють однією голівкою захищати площу підлоги 20-25 м2. Для утворення повітряно-механічної піни в установках застосовують 3-5%-ный розчин піноутворювача ПО-1.



Залежно від температури в захищаемих приміщеннях, спринклерні установки підрозділяють на водяні, повітряні й повітряно-водяні.


Водяні спринклерні установки встановлюють у приміщеннях, у яких постійно підтримується температура вище 4 ºС. Трубопроводи цієї системи завжди заповнені водою. При підвищенні температури повітря або впливі полум'я легкоплавкі замки спринклерних установок розпаюються, вода виходить із отворів, зрошуючи зону захисту.

Повітряні спринклерні установки встановлюють у неопалюваних будинках. Трубопроводи цієї системи заповнені стисненим повітрям. При цьому до контрольно-сигнального клапана перебуває стиснене повітря, а після контрольно-сигнального клапана - вода. При розкритті спринклерної голівки повітряної системи після виходу повітря в мережу надходить вода й гасить вогнище горіння.

Повітряно-водяні системи являють собою сполучення повітряної й водяник спринклерних установок. Приведення в дію спринклерної установки робите автоматично за рахунок розплавлювання легкоплавкого замка спринклерної голівки.

Спринклерна система гасіння пожежі водою (рис. 3) являє собою мережа водопровідних труб l, розташованих під перекриттям. У трубах постійно перебуває вода під тиском і вмонтовані спринклерні голівки 2 з умови зрошення одним спринклером 9-12 м2 площі підлоги.

 

Рисунок 3.Схема спринклерної установки

 

При звичайних умовах отвір у спринклері (рис. 4), через яке надходить вода, закрито легкоплавким замком 4. При підвищенні температури сплав замка плавиться, замок розпадається на пластини й випадає разом з важелями 5 і клапаном 2, що замикає воду. При цьому вода надходить у голівку, ударяється об розетку l і розприскується. До трубопроводу спринклер кріпиться за допомогою штуцера 3. Як тільки розкривається хоча б один спринклер, то автоматично подається сигнал тривоги.

 

Рисунок 4.Спринклерна зрошувальна голівка

 

У спринклерних установках спрацьовують тільки голівки, опинившись в зоні високої температури (вогнищі пожежі), крім того, вони володіють порівняно великий інерціонністью - розкриваються через 2-3 хвилини з моменту підвищення температури в приміщенні. Іноді така інерціонність неприйнятна, а доцільно подавати воду відразу на всю площу приміщення. У таких випадках застосовують дренчерні установки (рис. 5), у яких замість спринклерних голівок установлені дренчери - відкриті зрошувальні голівки без замків. Вода надходить через штуцер 3, яким дренчер кріпиться до труб, розприскується розеткою l, утримуваної дужками 2. При звичайних умовах вхід води в мережу закритий клапаном групової дії, що у випадку пожежі відкривається автоматично (від датчика) або вручну, при цьому також подається сигнал тривоги.

 

Рисунок 5.Дренчерна зрошувальна голівка


Дренчерні установки призначені для автоматичного й дистанційного гасіння пожежі водою. Розрізняють дренчерні установки автоматичної й ручної дії. В автоматичних дренчерних установках води в мережу подається за допомогою клапана групового дійства В нормальних умовах автоматичний спонукальний клапан утримується в закритому положенні за допомогою та совою системи з легкоплавкими замками. При пожежі замок розплавляється, трос обривається, клапан під тиском виючи відкривається й вода надходить у дренчери. У дренчерної установці ручної дії вода подається після відкриття вентиля. На відміну від спринклерних у дренчерних установках розпилювачі води (дренчери) перебувають постійно у відкритому стані.

Гасіння вогню здійснюється з використанням різних вогнегасних речовин. Для гасіння легкозаймистих рідин широке застосування одержавши хімічні й повітряно-механічні піни.

Пересувні пожежні засоби.

Пересувними пожежними засобами є різні пожежні машини, автонасоси, мотопомпи, пожежні поїзди, теплоходи, танки, літаки й ін.

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих загорянь до прибуття пожежної команди. До них ставляться пересувні й ручні вогнегасники, внутрішні пожежні крани, ящики з піском, повстини, азбестові покривала, бочки з водою й цебра до них, протипожежні щити з набором інвентарю й ін. Найбільше поширення як первинні засоби гасіння пожеж одержали різні вогнегасники.

Хімічна піна утвориться при взаємодії карбонату або бікарбонату з кислотою в присутності піноутворювача. Повітряно-механічна піна складається із суміші повітря (90%), води (9, 6-9,8%) і піноутворювача (0, 2-0,4%) Дрібні пухирці повітря змішуються з водою, до якої додається піноутворювач, утворять стійку піну. Суміш нешкідлива для людини, не електропровідна й економічна.

Інертні гази (CO2, і N2) і пари - ефективні вогнегасні речовини. Змішуючись із горючими парами й газами, вони знижують концентрацію кисню й сприяють припиненню горіння більшості горючих речовин. Інертні гази й водяна пара використовують для гасіння пожеж у закритих приміщеннях, а також на відкритій місцевості при невеликій площі горіння.

До твердих (порошковим) вогнегасних речовин належать хлориди лужних і лугоземельні метали (флюси), альбумін, двовуглекисла й вуглекисла сода, твердий двоокис вуглецю, пісок, суха земля й т.п. Вогнегасна дія цих речовин полягає в тім, що вони своєю масою, особливо при плавленні, ізолюють зону горіння від горючої речовини.

Для гасіння пожеж застосовують також водяні розчини двовуглекислої й вуглекислої соди, повареної солі, глауберової солі, хлористого амонію, бромєтилу й ін. Водяні розчини солей володіють вогнегасною дією: випадаючи з розчину, вони утворять на поверхні палаючої речовини ізолюючі плівки й при цьому виділяють інертні вогнегасні гази.

Широке поширення для гасіння пожеж всіх видів нафтопродуктів і інших горючих речовин одержують вогнегасні сполуки на основі галлоїдованих вуглеводнів (бромистого єтилу, тетрафтордібромєтану).

Вогнегасні речовини подають у вогнище горіння стаціонарні й пересувні установки пожежогасіння, а також за допомогою вогнегасників. Вогнегасники призначені для гасіння пожежі за допомогою різних вогнегасних речовин. Залежно від вогнегасних речовин розрізняють рідинні, пінні, газові й порошкові вогнегасники.

Рідинні й пінні вогнегасники являють собою металевий балон, заповнений лужною рідиною, усередину якої уведена скляна або поліетиленова трубка (склянка), заповнена сірчаною кислотою. До скляної трубки зовні проведений ударник. Від удару ударник розбиває трубку. Кислота, з'єднуючись із лужною рідиною, утворить піну. Внаслідок змішання кислоти з лугом у балоні відбувається бурхлива хімічна реакція з високим тиском (до 4 атм), завдяки якому з вогнегасника викидається струмінь піни довжиною від 8 до 12 м. Тривалість дії вогнегасника приблизно 60 с. Перевага пінних вогнегасників полягає в тім, що піна гасить більшість палаючих речовин, у тому числі палаючі рідини (масла, гас, бензин, нафта). На практиці одержали поширення ручні пінні хімічні вогнегасники ОПХ-5.

Для гасіння електроустановок і приладів, що перебувають під струмом, а також багатьох твердих і рідких горючих речовин застосовують вуглекислотні вогнегасники типу ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8. Вуглекислотний ручний вогнегасник складається з металевого балона, у якому під тиском 170 кг/см2 перебуває рідкий діоксид вуглецю, вентиля із сифонною трубкою й розтруба. Вентиль постачений запобіжною мембраною, що розривається при температурі 50°С и при підвищенні тиску в балоні до 220 кг/см2.

Для приведення вогнегасника в дію направляють розтруб на палаючий предмет і відкривають вентиль. Завдяки миттєвому розширенню рідкий діоксид вуглецю викидається у вигляді снігу. Час дії вуглекислотних вогнегасників - 25-60 з, поливна довжина струменя - від 1,5 до 3,5 м.

Відповідно до правил експлуатації вогнегасники підлягають перезарядженню (раз у три місяці).

Хімічні пінні вогнегасники (рис. 6, а) призначені для гасіння легкозаймистих і горючих рідин і твердих речовин. Вогнегасник ОХП-10 являє собою сталева посудина обсягом близько 10 л з горловиною, закритою кришкою. У корпусі вогнегасника перебуває лужна частина заряду з піноутворювачем, а в склянці - кислотна. Для приведення вогнегасника в дію повертають ручку запірного пристрою на 180°, перевертають вогнегасник нагору дном і направляють сприском у вогнище загоряння. При повороті ручки відкривається склянка, кислотна й лужна частини заряду змішуються, у результаті їхньої взаємодії утвориться газоподібний діоксид вуглецю, що інтенсивно перемішує рідину, утворюючи піну. Тиск у корпусі підвищується й піна викидається через сприск назовні. Варто мати на увазі, що хімічна піна може містити частини заряду, що не прореагували, тому її небажано використовувати для гасіння коштовного встаткування й матеріалів.

Повітряно-пінні вогнегасники (ОВП-5, ОВП-10) (рис. 6, б) застосовуються в аналогічних випадках, що й хімічні пінні. У відмінності від хімічної повітряно-механічна піна не викликає корозію, більше економічна, однак менш стійка. Зарядом вогнегасника ОВП-10 є 6%-ный водяний розчин піноутворювача, що перебуває в корпусі. Тиск у корпусі створюється стислим діоксидом вуглецю, що перебуває у балоні.

Повітряно-механічна піна утвориться в дифузорі, де розчин, що виходить із корпуса, перемішується з повітрям.

Пінні (хімічні й повітряно-механічні) вогнегасники не можна застосовувати для гасіння електроустановок, що перебувають під напругою, а також лужних металів і їхніх карбідів, оскільки до складу піни входить вода.

 

Рисунок 6.Ручні вогнегасники:

а - вогнегасник хімічний пінний ОХП-10:

1 - корпус, 2 - склянка, 3 - ручка, 4 - шток пробки;

б - вогнегасник повітряний - пінний ОВП-10:

1 - корпус, 2 - сифонна трубка, 3 - балон, 4 - ручка,
5 – розпилювач, 6 - дифузор із сіткою;

в – вогнегасник вуглекислотний ОУ-2:

1 - балон, 2 - запобіжник, 3 - вентиль, 4 - трубка сифонна,
5 – дифузор снігоутворювач;

г - порошковий вогнегасник ОП-1 «Момент»:

1 - корпус, 2 - кронштейн, 3 - балончик з діоксидом вуглецю, 4 - бойок, 5 - насадок з поліетиленовим ковпачком.


Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) (рис. 6, в) застосовуються для тушкована легкозаймистих і горючих рідин, твердих речовин, електроустановок, що перебувають під напругою, коштовних речей і матеріалів. У ручному вогнегаснику ОУ-2 діоксид вуглецю перебуває у балоні в рідкому стані. При відкриванні вентиля рідкий діоксид вуглецю направляється в дифузор, де розширюючись перетворюється в снігоутворювану масу. При цьому її обсяг збільшується в 500 разів, а температура знижується до -70 °С. Вогнегасник варто оберігати від нагрівання, тому що робочий тиск у балоні при температурі 20 °С становить 6 МПа (60 кгс/см2), а при температурі 50 °С досягає 18 МПа, у результаті чого спрацьовує запобіжний клапан.

Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирт, ацетон і таке інше), речовин, що жевріють (відсутнє змочування), а також речовин, які можуть горіти без доступу повітря (целулоїд, магній і ін.).

Вуглекислотно-бромєтілові вогнегасники (ОУБ-3, ОУБ-7) застосовуються в аналогічних випадках, що й вуглекислотні, однак мають ряд переваг. Вони не замерзають при русі по вентилі галоідоводневого складу й мають значно менше (0,9 МПа) тиск у балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вагу яких менше.

Порошкові вогнегасники (ОП-1, ОП-2, ОП-5, ОП-10) (рис. 6, г) є універсальними й характеризуються широким діапазоном застосування. У відмінності від інших видів вогнегасників ними можна гасити лужні й луго-земельні метали і їхні карбіди. Для створення тиску в корпусі й виштовхування порошку у вогнегаснику ОП-1 служить газоподібний діоксид вуглецю, що перебуває в невеликому балончику. Вогнегасник приводиться в дію натисканням грибовідної кнопки, при цьому шток опускається й бойок проколює мембрану балончика.

Кожне підприємство (судно) повинне мати найпростіший ручний пожежний інвентар (багри, цебра, сокири, лопати, ломи й ін.), розміщений на спеціальному щиті. Використання інвентарю для цілей, не пов'язаних з пожежогасінням, заборонено.

Питання для перевірки знань:

1. Способи припинення процесу горіння.

2. Основні вогнегасні речовини.

3. Класифікація пожеж.

4. Рекомендовані вогнегасні речовини в залежності від класу пожежі.

5. Установки й засоби гасіння пожеж.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.