ПОЗААУДИТОРНИХ ТЕМ З БІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ГЕНЕТИКИ

ПОЗААУДИТОРНИХ ТЕМ З БІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ГЕНЕТИКИ

Рекомендовано Вченою Радою Донецького національного медичного университету ім. М.Горького.

Степанова М.Г., Старостенко О.В., Мєхова Л.С., Усікова З.Л., Зайка Д.С.

1. Басій Р.В. – к.мед.н., пофесор, координатор навчально-методичного відділу Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

2. Прокопенко О.Б – к.мед.н., доцент, методист навчально-методичного відділу.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (заочна форма навчання) ІЗ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ПОЗААУДИТОРНИХ ТЕМ З БІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ГЕНЕТИКИ / [М. Г. Степанова, Е. В. Старостенко, Л. С. Мехова и др.]. – Донецк, 2013. – 66 с.

Методичні вказівки підготовлені співробітниками кафедри медичної біології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького у відповідності до програми з біології з основами генетики для студентів, що навчаються за спеціальністю «Фармація». Вказівки містять інформацію, необхідну для самостійного вивчення студентами 1 курсу фармацевтичного факультету поза аудиторних тем з біології з основами генетики.

Протягом навчання майбутні фахівці за спеціальністю „ Фармація ” вивчають дисципліну «Біологія з основами генетики». Вивчення біологіі є невід’ємною часткою медичної освіти. Розуміння механізму біологічних процесів, що протікають в організмі людини дозволяє визначати природу захворювання та розуміти механізм дії ліків на організм людини.

При заочній формі навчання більшість матеріалу вивчається студентами самостійно. Згідно освітньо-професійній програмі на практичних заняттях студент заочної форми навчання повинен уміти (цілі модуля):

1. Трактувати поняття суті життя на сучасному рівні та визначити місце людини в системі живої природи.

2. Класифікувати біологічні системи та рівні організації живого.

3. Інтерпретувати значення процесів, що відбуваються на молекулярно-генетичному, клітинному та організмовому рівнях організації життя для розуміння патогенезу спадкових, соматичних, онкологічних, інфекційно-запальних й інших хвороб людини.

Об’єм матеріалу, що вивчається, припускає вивчення наступних тем:

1. Клітинний рівень організації живого. Структурно-функціональна організація еукаріотичних клітин. Генетичний апарат клітини. Розмноження на клітинному рівні.

2. Молекулярні основи спадковості та мінливості.

3. Паразити різних систематичних груп як збудники та переносники інфекцій та інвазій.

Молекулярно-клітинний рівень організації життя: основи будови і життєвих процесів клітини прокаріот та еукаріот.

Організмовий та біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в цьому.

Об’єм матеріалу, що розбирається самостійно, припускає вивчення наступних тем:

2. Структурно-функціональна організація спадкового матеріалу еукаріотичних клітин.

3. Молекулярні основи спадковості та мінливості.

6. Організмовий рівень реалізації генетичної інформації.

7. Взаємодії генів та їх прояв при різних типах успадкування.

8. Хромосомна теорія спадковості. Генетика статі.

9. Мінливість у людині як властивість життя та генетичне явище.

10. Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини.

Організмовий та біогеоценотичний рівень організації життя та місце людини в цьому.

1. Аналізувати інформацію про будову клітини.

2. Інтерпретувати структурно-функціональну організацію спадкового матеріалу.

3. Інтерпретувати механізми спадковості та мінливості на різних рівнях організації життя.

4. Вмітивизначати й класифікувати представників царства найпростіші, гельмінтів, та членистоногих, які мають медичне значення, знати шляхи зараження, методи діагностики та науково обґрунтовувати заходи щодо профілактики захворювань.

Клітина – структурна, функціональна й генетична одиниця організмів нашої планети. Знання загальнобіологічних закономірностей будови, функцій та еволюції клітини є фундаментом для вивчення в подальшому морфологічних і медико-біологічних дисциплін (анатомії, гістології, фізіології, мікробіології, медичної ботаніки, фармакогнозії тощо).

Ціль навчання (загальна). Знати особливості будови і процесів життєдіяльності клітин. Уміти пов’язувати структурно-функціональну організацію клітин з процесами регуляції життєдіяльності організмів.

2. З яких основних компонентів побудована клітина, як вони функціонують?

3. У чому сутність основних положень клітинної теорії?

4. Які основні компоненти входять до складу еукаріотичної клітини?

7. Яку будову мають мембрани та які функції вони виконують?

8. Яку будову мають безмембранні, одномембранні та двомембранні органоїди клітини та які функції вони виконують?

9. Які відмінності будови та функціонування мають рослинна, тваринна клітини та клітини грибів?

10. Які функціональні особливості має клітина як відкрита система?

11. Як відбуваються пластичний та енергетичний обмін у еукаріотичній клітині. Наведіть приклади.

Граф логічної структури теми (див. додаток).

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Пiдручник.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.- с. 35 -70.

2. Руководство к лабораторним занятиям по биологии. Учеб. пособие / Под ред. Богоявленского, - М.: Медицина, 1988. – С. 17 – 26.

3. Уилсон Дж., Хант Т. Молекулярная биология клетки: В 4 т. - М.: Мир, 1994.

4. Слюсарев А.А., Жукова С.В. Біологія. – К.: Вища шк., 1987. – С.11 – 26.

У генетичному контролі ознак організмів провідна роль належить хромосомам ядра, які містять спадкову інформацію та передають її подальшим поколінням при розмноженні. Для правильного розуміння поведінки хромосом під час мітозу та мейозу, механізму виникнення хромосомних і геномних мутацій, а також спадкових хвороб, обумовлених хромосомним дисбалансом, потрібно знати молекулярну та морфологічну організацію хромосом і каріотип людини. Матеріал, що вивчається в цій темі, є необхідним для засвоєння курсу медичної генетики.

Ціль навчання (загальна). Оцінити значення ядра й особливості будови його структур для життєдіяльності клітини.

1. Визначати будову структур ядра на молекулярному рівні.

2. Характеризувати рівні пакування хромосомного апарату.

3. Пояснювати структурну організацію хроматину.

4. Характеризувати морфологічну організацію хромосомного апарату на клітинному рівні.

5. Розпізнавати в каріотипі хромосоми різних груп.

6. Аналізувати каріотип людини та складати ідіограму.

1. Назвіть структурні компоненти ядра еукаріотичної клітини.

3. Якою є молекулярна організація хроматину?

5. У чому полягають відмінності інтерфазного й метафазного хроматину?

6. Яку морфологічну характеристику мають еухроматин і гетерохроматин?

7. Яке значення мають еухроматин і гетерохроматин?

9. Поясніть правила хромосом (сталості, парності, індивідуальності, безперервності).

Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.I. Бажори. Пiдручник.- Вінниця: Нова книга, 2004. — С. 71-80.

Медична біологія: Посібник з практичних занять / О.В.Романенко, М.Г.Кравчук, В.М. Грiнкевич та ін..- К.: Здоров’я, 2005.

Для розуміння явищ спадковості та мінливості необхідним є знання молекулярно-біологічної сутності гена, його структури та функцій. Концентрація мутагенних факторів у довкіллі, яка постійно зростає, може призводити до змін структури ДНК і, як наслідок, структури й кількості ферментів, що беруть участь у метаболічних процесах. Такі зміни генетичного матеріалу називаються генними мутаціями. В одних випадках вони можуть призводити до появи нових алелів генів (множинний алелізм), що забезпечує генетичний поліморфізм ознак, в інших — до порушення нормального обміну речовин і бути основною причиною генних хвороб. Одержані знання відіграють істотну роль у розумінні питань етіології, патогенезу, отже, і лікування багатьох хвороб як спадкової моногенної, так і мультифакторіальної природи. Матеріал, що вивчається в цій темі, є необхідним для засвоєння курсу медичної генетики, педіатрії, акушерства, гінекології, психіатрії, невропатології з його подальшим використанням у практиці лікарів будь-якої спеціальності, де будуть зустрічатися хворі зі спадковою патологією.

Ціль навчання (загальна). Уміти пов’язувати структурно-функціональну організацію генома з процесами регуляції життєдіяльності організмів та оцінювати вплив факторів середовища на молекулярну структуру спадкового матеріалу клітини.

2. Характеризувати екзон-інтронну структуру генома.

3. Розпізнавати етапи синтезу білкових молекул.

5. Розрізняти функції структурних і регуляторних генів.

8. Характеризувати генетичні наслідки мутацій.

5. З яких етапів складається біосинтез білка?

6. Де в клітині відбуваються етапи транскрипції та трансляції?

8. Як здійснюється експресія генів прокаріот і еукаріот?

10. Яку роль відіграють регуляторні гени в процесі синтезу білка?

13. Які особливості мають мутації за типом заміни основ? Наведіть приклади.

14. Як характеризуються мутації, що викликають зрушення рамки зчитування?

17. Як порушується метаболізм клітини в результаті змін у структурних генах?

18. До чого призводять мутаційні зміни у функціональних генах?

19. Дайте характеристику фотосинтезу. Опішить механізм світової та темнової фази.

20. Дайте характеристику енергетичному обміну. Назвіть етапи енергетичного обміну у евкаріотичній клітині.

Реплікация -процес самовідтворення нуклеїнових кислот, генів та хромосом.

Репарація- набір процесів, за допомогою яких клітина знаходить і виправляє пошкодження молекул ДНК, які кодують її геном.

Генетичний код- набір правил розташування нуклеотидів в молекулах нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), що надає всім живим організмам можливість кодування амінокислотної послідовності білків за допомогою послідовності нуклеотидів.

Регулярна послідовність (регуляторний регіон або регуляторинй елемент) — промотор, енхансер або інший фрагмент ДНК, до якого приєднуються регуляторні білки, наприклад фактори транскрипції. Вони регулюють експресію генів і, таким чином синтез білків.

Структурні гени- кодують білки, що здійснюють послідовно етапи біосинтезу певної речовини. Цих генів може бути один, два або кілька

Екзон- ділянка ДНК в межах гену, яка переводиться у зрілу молекулу матричної РНК (мРНК) в процесах транскрипції і сплайсингу.

Інтрон- ділянка ДНК, яка є частиною гену, але на відміну від екзонів, не містить інформації про послідовність амінокислот білка.

Оперон функціональна одиниця організації генетичного матеріалу прокаріотів (бактерій та архей), в якій истрони (гени, одиниці транскрипції), що кодують спільно або послідовно працюючі білки, об'єднуються під одним (або кількома) промоторами

Фотосинтез- процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергії світла й за участю фотосинтетичних пігментів: (хлорофіл у рослин, хлорофіл, бактеріохлорофіл і бактеріородопсин у бактерій), часто з виділенням кисню як побічного продукту.

Генні мутації- зміна послідовності нуклеотидів у певній ділянці молекули ДНК.

Місенс-мутації- заміна нуклеотида, що призводить до зміни амінокислотного шифру кодона і зумовлює зміну амінокислоти у складі білка.

Нонсенс-мутації- мутація, яка супроводжується передчасним закінченням синтезу поліпептидного ланцюга.

Зрушення рамки зчитування- послідовність нуклеотидів, яка складає низку послідовно розташованих кодуючих триплетів, починаючи зі стартового кодона і закінчуючись стоп-кодоном.

Транзиція - перехресна заміна основ у ДНК.

Трансверсія - заміна однієї основи на іншу в ДНК.

Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.I. Бажори. Підручник.- Вінниця:

Клітини, які є основою організації живого, як і будь-які біологічні системи, проходять свій шлях індивідуального розвитку (онтогенез). При цьому утворення нових клітин пов’язане тільки з діленням вже існуючих, тобто їх відтворенням. Для одноклітинних організмів це співпадає з розмноженням на організменому рівні, для багатоклітинних ділення клітин забезпечує ріст і розвиток, поновлення та відновлення їх окремих частин, розмноження. Вивчення цих питань необхідне для розуміння процесів виникнення хромосомних аномалій, а також формування матеріалістичних уявлень під час вивчення таких розділів курсу біології, як фундаментальна й медична генетика, індивідуальний розвиток організму, еволюційне вчення тощо, які вивчаються на кафедрах мікробіології, анатомії та фізіології.

Ціль навчання (загальна). Уміти оцінить й схарактеризувати основні процеси життєвого циклу клітин і різні способи їх ділення як основи розмноження та індивідуального розвитку організмів; мати цільне уявлення про будову та життєдіяльність клітин.

1. Характеризувати основні способи ділення клітин.

2. Характеризувати основні напрямки життєвого циклу клітин.

3. Розрізняти на препаратах різні види ділення клітин.

4. Характеризувати клітини на різних стадіях інтерфази та мітозу.

6. Показати біологічне значення мітозу та мейозу.

7. Робити висновки про значення розмноження клітин для біології людини й медицини.

1. Яке біологічне й медичне значення мають різні способи розмноження клітин?

3. Як характеризуються життєвий і мітотичний цикли клітин і їх періодизація?

5. Як поводяться хромосоми в різні фази мітозу?

7. Яку мітотичну активність мають різні тканини організму?

11. Яку роль відіграє мейоз в утворенні гамет?

13. Яку будову мають клітинні структури в ході мітозу та мейозу, як вони функціонують?

Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.- с. 128 -132, 136-140.

Медична біологія: Посібник з практичних занять / О.В. Романенко, М.Г. Кравчук, В.М. Грінкевич та ін. – К.: Здоров’я, 2005. – с. 322 – 332.

Розмноження - особливість відтворення собі подібних усіх живих організмів. Явище розмноження тісно пов'язане з однією з рис, що характеризують життя, - дискретністю. Цілісний організм складається з дискретних одиниць - клітин, і розмноження клітин підтримує існування кожної особини. Існування виду підтримується розмноженням особин, тому, розмноження - необхідна умова існування виду й наступності послідовних генерацій у середині виду. Поводження хромосом у мейозі, зокрема незалежний розподіл їх і кросинговер, має глибокі генетичні й еволюційні наслідки. Завдяки мейозу й заплідненню природні популяції диплоїдних організмів складаються з генетично різних особин. Процес мейозу перебуває під генетичним контролем і одночасно залежить від умов. Виявлено мутації, які супроводжуються блокуванням початку мейозу, злипанням хромосом, порушенням кон'югації й розбіжністю хромосом. Порушення процесу гаметогенезу може привести до формування неповноцінних гамет, а надалі - до утворення атипічних зигот.

Ціль навчання (загальна). Інтерпретувати процеси гаметогенезу і запліднення вищих рослин та тварин.

1. Інтерпретувати процес гаметогенезу у тварин та людини.

2. Формулювати відмінності між овогенезом і сперматогенезом.

3. Характеризувати процес запліднення у тварин і людини.

4. Знати особливості мікро- і макроспорогенезу у квіткових рослин.

5. Характеризувати процес подвійного запліднення у квіткових рослин.

1. Біологічне й медичне значення гаметогенезу.

2. Будова й онтогенетична характеристика статевих клітин людини.

3. Якісні відмінності гамет від соматичних клітин.

5. Механізми, які приводять до генетичної різноманітності гамет.

6. Особливості репродукції людини у зв'язку з його біосоціальною сутністю.

7. Назвіть будову андроцею квіткових рослин?

9. Охарактеризуйте процеси утворення мікроспор и макроспор у квіткових рослин.

10. Охарактеризуйте особливості запліднення у квіткових рослин.

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.- с. 132 ‑ 139.

2. Медична біологія: Посібник з практичних занять / О.В. Романенко, М.Г. Кравчук, В.М. Грінкевич та ін. – К.: Здоров’я, 2005.

На знанні законів генетики базується розуміння механізмів передачі всіх спадкових ознак від батьків до нащадків. Менделюючий характер спадкоємства ознак полегшує виявлення спадкової природи патології. Тому діяльність кваліфікованого медичного фахівця неможлива без чіткого представлення основних закономірностей спадковості. Ці знання необхідні для правильного розуміння спадкових хвороб, прогнозування ступеня риски прояву спадкової патології. Знання основ спільної генетики допоможе лікарю глибоко і свідомо засвоювати матеріал багатьох клінічних дисциплін і використовувати ці знання в практичній діяльності.

Ціль навчання (загальна). Уміти інтерпретувати основні закономірності спадкоємства ознак, відкритих Менделем при моно- і полігібридному схрещуванні.

1. Пояснювати і застосовувати основні терміни і поняття генетики.

2. Сформулювати і записати символічно закони Менделя і пояснювати їх цитологічні основи.

3. Вирішувати завдання на моно- і дигібридне схрещування і взаємодію алельних генів, використовуючи закони Менделя.

4. Гібридологічний метод вивчення спадковості.

6. Правило одноманітності гібридів першого покоління.

7. Правило розщеплювання гібридів другого покоління.

8. Ді- і полігібридне схрещування. Їх цитологічні основи.

10. Статистичний характер закономірностей Менделя.

1. Медична біологія / За ред.. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця:НОВА КНИГА, 2004.-с. 547 – 557.

2. Слюсарев А.О., Жукова С.В., Биология. - К.: Вища шк., 1992. - С.131-139.

3. Руководство к лабораторным занятиям по биологии. / Под ред. Н.В.Чебышева. - М: Медицина, 1996. -С 122-126.

На основі знайомства з прикладами успадковування ознак при моно- й дигібридному схрещуванні може скластися уявлення, що генотип організму складається з суми окремих генів, що діють незалежно, і кожен з яких визначає розвиток тільки своєї ознаки або властивості. Таке уявлення про прямий і однозначний зв’язок гена з ознакою частіше за все не відповідає дійсності. Насправді існує величезна кількість ознак і властивостей живих організмів, які визначаються двома й більше парами генів, і навпаки, один ген часто контролює багато ознак. Крім того, дія гена може бути змінена сусідством інших генів і умовами довкілля. Таким чином, в онтогенезі діють не окремі гени, а весь генотип як цілісна система зі складними зв’язками та взаємодіями між її компонентами. Ця система динамічна: поява в результаті мутацій нових алелів або генів, формування нових хромосом і навіть нових геномів призводить до помітних змін генотипу з часом.

Характер проявів дії гена в складі генотипу як системи може змінюватись у різних ситуаціях і під впливом різних факторів. У цьому можна легко переконатися, якщо розглянути властивості генів і особливості їх проявів у ознаках. Явища, що вивчаються, мають велике значення для розуміння того, що формування в людини будь-яких, зокрема й патологічних, ознак має генетичну основу й визначається взаємодією продуктів реалізації генетичної інформації в конкретних умовах довкілля.

Ціль навчання (загальна). Уміти трактувати вплив взаємодії генів (тобто продуктів реалізації генетичної інформації) на прояви ознак, що визначаються цими генами, для формування уявлення про генотип як цілісної системи.

1. Трактувати прояви ознак при взаємодії алельних генів.

2. Трактувати прояви ознак при взаємодії неалельних генів (епістазі, комплементарній дії, полімерії).

3. Трактувати прояви ознак при множинній дії одного гена (плейотропії).

4. Інтерпретувати матеріальну основу взаємодії генів для формування уявлення про генотип як цілісну систему.

2. Які види взаємодії алельних генів існують?

3. Які види взаємодії алельних генів проявляються при формуванні такої ознаки, як група крові за системою AB0?

4. У чому полягає сутність явищ епістазу, комплеметарної дії генів, полімерії?

5. У чому полягає сутність явища плейотропії?

6. Які є можливі біологічні механізми, що складають матеріальну основу взаємодії генів?

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.- с. 557 -566.

2. Медична біологія: Посібник з практичних занять / О.В. Романенко, М.Г. Кравчук, В.М. Грiнкевич та ін. – К.: Здоров’я, 2005. – с. 322 – 332.

У країні, де розповсюджена малярія, у сім’ї народилося троє дітей. Одна дитина померла від малярії, двое інших не хворіли на малярію, але хворі на серпоподібноклітинну анемію. Домінантна ознака - наявність відповідного варіанта гемоглобіну. У вижилих дітей вид взаємодії алельних генів буде:

Хромосомна теорія спадковості виникла на основі клітинної теорії на початку ХХ ст. Згідно з хромосомною теорією, хромосоми, що містяться в ядрі клітини, є носіями генів і являють собою матеріальну основу спадковості. Не дивлячись на універсальність законів Менделя, існує велика кількість випадків, коли декілька якісних ознак, які контролюються однією парою алелів, при дигібридному схрещуванні успадковуються не так, як припускають ці закони. Деякі причини цього явища, наприклад, летальні сполучення генів, було розглянуто раніше, однак величезна частина таких винятків є наслідком об’єднання генів у групи зчеплення — хромосоми. Гени, розташовані в одній хромосомі, успадковуються зчеплено. Зчеплення може бути повним або, у разі кросинговеру, — неповним.Ці явища мають велике значення для розуміння ролі хромосом у передаванні спадкових ознак, зокрема генетичному визначенні статі.

Ціль навчання (загальна). Уміти трактувати основні положення хромосомної теорії спадковості для формування уявлення про закономірності успадковування ознак.

1. Інтерпретувати цитологічну основу хромосомної теорії спадковості для формування уявлення про закономірності успадковування ознак.

2. Трактувати прояви ознак у разі розташування генів, що визначають ці ознаки, в одній групі зчеплення.

3. Трактувати роль кросинговеру у формуванні генотипу.

4. Складати генетичні карти хромосом людини на основі інформації про відстань між генами та їх взаємне розташування.

5. Інтерпретувати хромосомний механізм успадковування статі.

3. Які фактори впливають на успадковування генів, розташованих в одній групі зчеплення?

2. В яких одиницях вимірюється відстань між генами, у чому полягає доцільність застосування цих одиниць вимірювання?

3. Які існують відмінності в механізмах успадковування ознак, що визначаються аутосомними генами, голандричних або зчеплених зі статтю ознак?

4. Чи існують алельні гени в статевих хромосомах чоловіків?

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.- с. 557 -566.

2. Медична біологія: Посібник з практичних занять / О.В. Романенко, М.Г. Кравчук, В.М.

Грінкевич та ін. – К.: Здоров’я, 2005. – с. 322 – 332.

Актуальність вивчення даної теми для майбутніх лікарів полягає в тому, що людині, як біологічному виду, властивий великий діапазон мінливості морфологічних, фізіологічних і біохімічних ознак. Ці зміни можуть бути наслідком мутаційної, комбінативної або модифікаційної мінливості. Розуміння сутності цих форм мінливості має велике значення для лікаря. Так, усі спадкові хвороби людини – це мутації. Вивчення комбінативної мінливості дозволяє прогнозувати появу потомства з обтяженою спадковістю. Причини багатьох аномалій в онтогенезі людини можна зрозуміти, якщо враховувати фенотипову (модифікаційну) мінливість, яка виявляється в результаті взаємодії генотипу і навколишнього середовища.

Знання матеріалу цієї теми необхідне при вивченні відповідних розділів теоретичних і клінічних дисциплін: анатомії і фізіології людини, педіатрії, акушерства і гінекології, нервових хвороб.

Ціль навчання (загальна). Розпізнавати, характеризувати мутаційну, комбінативну і модифікаційну мінливість людини на організмовому рівні та інтерпретувати її медичне значення.

1. Називати й коротко характеризувати різні форми мінливості людини.

2. Диференціювати рівні генотипової та фенотипової мінливості у людини.

3. Інтерпретувати джерела мінливості в організмі людини.

4. Характеризувати біологічні механізми, що викликають мінливість.

5. Інтерпретувати варіанти прояву форм мінливості у людини.

6. Характеризувати властивості різних форм мінливості у людини.

7. Визначати межі модифікаційної і генотипової мінливості.

8. Аналізувати значення різних форм мінливості для індивідуума і людства.

1. Охарактеризуйте мінливість – фундаментальну властивість живого організму.

2. Назвіть основні рівні генотипової та фенотипової мінливості у людини.

3. Які джерела мінливості по відношенню до людини Ви знаєте?

4. Охарактеризуйте механізми фенотипової та генотипової мінливості.

5. Які варіанти прояву форм мінливості у людини?

6. Опишіть прояв специфічних властивостей різних форм мінливості у людини?

7. Охарактеризуйте норму реакції і межі прояву різних форм мінливості.

8. Проаналізуйте значення різних форм мінливості для індивідуума, людства і практичної охорони здоров'я.

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.- с. 192 - 202.

2. Слюсарев А.А., Жукова С.В. Бiологiя. Киiв, Виш. шк, 1992, С. 91-94, 99-104.

4. Медична біологія: Посібник з практичних занять/ О.В. Романенко, М.Г. Кравчук, В.М. Грінкевич та ін. – К.: Здоров’я, 2005. – с. 132 – 144.

Знання паразитарних інвазій у людини є необхідним для випускників медичних навчальних закладів. Паразити різних груп вони є збудниками та переносниками тяжких захворювань людини. Вивчення морфології та циклів розвитку паразитів необхідне для діагностики, лікування та профілактики паразитарних захворювань. Успішне засвоєння цього розділу стане підґрунтям для подальшого вивчення епідеміології, інфекційних, шкірних, гінекологічних і тропічних хвороб на старших курсах медичного ВНЗу.

Ціль навчання (загальна). Уміти трактувати основні терміни медичної паразитології.

8. Аналізувати шляхи розселення й проникнення паразитів в організм хазяїна..

9. Класифікувати паразитарні захворювання людини.

11. Визначати профілактичні заходи щодо паразитарних інвазій

1. Охарактеризуйте явище паразитизму та його поширення у природі.

4. Назвіть шляхи розселення й проникнення паразитів в організм хазяїна.

6. Дайте визначення специфічним й механічним переносникам збудників захворювань.

8. Визначте трансмісивні й природноосередкові захворювання.

9. Сформулюйте основи профілактики захворювань в медичній паразитології.

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2004.

2. Медична біологія: Посібник з практичних занять / О.В. Романенко, М.Г. Кравчук, В.М., Грінкевич та ін. – К.: Здоров’я, 2005. – с. 322 – 332.

Знання біології паразитичних форм одноклітинних є необхідним для лікаря, оскільки вони є збудниками тяжких захворювань людини. Успішне засвоєння цього розділу стане підґрунтям для подальшого вивчення епідеміології, інфекційних, шкірних, гінекологічних і тропічних хвороб на старших курсах медичного ВНЗу.

Ціль навчання (загальна). Вмітивизначати й класифікувати паразитичних одноклітинних.

1.Визначати й давати латинську назву паразитичних видів джгутикових і споровиків, патогенних для людини (лямблій, трихомонад, токсоплазм).

2. Характеризувати місце локалізації в організмі, ж

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: