Тема 1. Основні принципи і умови функціонування бірж

Тема 1. Основні принципи і умови функціонування бірж

Поняття біржі, її функції, біржовий товар.

Біржа – організований регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля товаром.

- сукупність операцій із продаж товару, цінних паперів і валюти в спеціально відведеному місці;

- об'єднання торговців, біржових посередників, які за домовленістю оплачують витрати на організацію торгів, установлюють правила торгівлі, визначають санкції за їхні порушення;

Біржова діяльність є самостійною формою комерційної діяльності з метою одержання прибутку. Разом з тим, самі біржі є неприбутковими організаціями. Це місце, де здійснюються комерційні операції.

Біржова торгівля ввібрала в себе особливості як звичайної ринкової, так і аукціонної торгівлі. Торгівці організовують її для полегшення власне процесу торгівлі, створення більш ефективного механізму торгівлі, а також з метою вироблення механізму захисту інтересів як продавців, так і покупців від несприятливих змін цін.

Біржова діяльність, як і біржа загалом, має такі особливості:

- концентрується в місцях виробництва і споживання товару, тобто у великих промислових, сільськогосподарських і торгових центрах (наприклад, Чикаго, Токіо, Дніпропетровськ, Одеса, Київ);

- торгівля здійснюється специфічними видами товарів, так званими біржовими товарами, великими партіями;

- торгівлю здійснюють за відсутності товару, тобто за взірцями, описанням, каталогами, а також за контрактами і договорами на поставку товарів у майбутньому з правом укладання таких договорів у майбутньому;

- торги проводяться регулярно, враховується можливість концентрації попиту і пропозиції продавців і покупців у часі і просторі;

- відзначається відкритістю торгів, тобто всі, хто бажає, можуть отримати вичерпну інформацію про обсяги товарів, проданих на торгах, і ціни, що склалися;

- характеризується вільним ціноутворенням, тобто ціни формуються залежно від попиту і пропозиції за наявності конкуренції; ціни не постійні і змінюються залежно від кон’юнктури ринку;

- здійснюється, як правило, біржовими посередниками, які можуть виступати від імені і в інтересах товаровиробників або споживачів товару. Біржове посередництво в біржовій торгівлі здійснюється виключно біржовими посередниками – брокерськими фірмами, конторами і незалежними брокерами. Сама біржа не може бути біржовим посередником;

- передбачає відсутність прямого державного втручання у процес біржових торгів;

- здійснюється за єдиним історично сформованими і законодавчо затвердженими правилами, дію яких регулює ринок (з використанням типових документів для оформлення контрактів), і певними вимогами до умов поставки проданих товарів;

- виробляє два основних стандарти – щодо якості і ціни товару, який є об’єктом купівлі-продажу.

Таким чином, біржова діяльність, а відтак і біржі є класичним інститутом ринкової економіки, який формує оптовий ринок товарів і має організаційну, економічну і юридичну (правову) основи.

Біржовий товар є об’єктом торгівлі на біржах. Характерними рисами біржового товару є: масовість виробництва і споживання, стандартність, збереженість, транспортабельність, незалежність якісних ознак товарі від конкретного споживача, коливання цін під впливом природних, сезонних, політичних та інших чинників.

У світовій практиці на товарних біржах функціонують приблизно 70 видів товарів. Це товари, які пройшли лише первинну обробку, тобто сировина та напівфабрикати. Вони поділяються на дві групи. Перша група це сільськогосподарські товари і товари лісівництва та продукти їх переробки:

- олійно-насіннєві (бавовняне насіння, боби, соя, шрот);

- живі товари (велика рогата худоба, свині) та м’ясо;

- текстильні товари (бавовна, джут, шерсть, натуральний та штучний шовк, льон);

- харчові товари (цукор,, кава, какао-боби, картопля, арахіс тощо);

- Друга група – це мінеральна сировина і напівфабрикати:

- кольорові метали (мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній тощо);

- дорогоцінні метали (золото, срібло, платина);

- товари нафтового комплексу (нафта, бензин, газ, мазут тощо)

Проте до сучасного рівня розвитку біржовий ринок йшов еволюційним шляхом. Товарні біржі за п’ятивікову історію у своєму розвитку пройшли кілька етапів – від звичайних форм оптового до сучасного ф’ючерсного ринку змінювався характер угод, їх економічна сутність та організаційна структура.

Для кращого розуміння особливості бірж, слід розглянути стисло історію їх розвитку. З давніх-давен купці збиралися в певному місці, щоб знайти покупця, отримати ділову інформацію і насамперед відомості про останні ціни на ті чи інші товари. Відомо, що такі збори у Стародавньому Римі відбувалися вже наприкінці II ст.. н.е.

У 1553 р. марсельські купці почали вимагати для себе „місце, яке б служило їм приміщенням для зустріч, щоб уникнути дискомфорту, який вони відчували, перебуваючи на вулиці”.

Поступово складався порядок здійснення біржових торгів. Їх учасники зрозуміли, що зовсім необов’язково привозити товар із собою. Досить домовитись про його ціну. Все інше має бути обумовлено в підсумковому договорі. На біржових зборах, крім купівлі-продажу, вирішувались питання страхування, перепродажу векселів та інше.

Походження слова „біржі” пов’язане з назвою найбільшого торгового пункту Фландрії – Брюгге. Тут торгова штовханина відбувалася біля готелю „Бурсе”. Ван де Бурсе – так звали господаря готелю – побудував будинок для приїжджих. Його фронтон він прикрасив власним гербом, на якому було зображено три гаманці.

Іноземні комерсанти, що прибували до Брюгге, часто зупинялися в цьому готелі, знайомились там з іншими торговцями, укладали угоди, дізнавалися останні новини. „Бурсе” був вигідний для торговців ще й тим, що поряд із ним розміщувалося представництво найбільших торгових центрів – Флоренції та Генуї. Так склалася вираз „йти до Бурсе”, тобто брати участь в торгових зборах. Від слова „бурсе”, найімовірніше, і пішло сучасне „біржа”.

Перша спеціальна будівля для біржі була споруджена в 1556 році в Антверпені, конкуренті міста Брюгге. На фронтоні будівля розташовано напис: „Для торгових людей усіх країн і мов”.

На початку XVII ст. центр торгової та фінансової діяльності перемістився в Амстердам. Родоначальником ринку цінних паперів теж вважається Амстердам у XVII ст. тут виникла перша фондова біржа. Хоча ще раніше облігаціями державних позик торгували у Венеції та Флоренції. В Генуї існував активний ринок розписок та платіжних зобов’язань.

Справжній розквіт світової біржової торгівлі припадає на XIX ст. Пальму першості захоплює Лондонська біржа. Однак з часом найпрестижнішою стає Нью-Йоркська біржа, що розмістилася на відомій усім сьогодні Уолл-Стріт.

Розвиток світової торгівлі сприяв виникненню різних видів бірж. Як правило, біржі класифікують за такими критеріями:

- номенклатурою товарів, що є об’єктом біржового торгу;

За видами біржового товарурозрізняють товарні біржі, фондові, валютні, фрахтові, біржі праці.

Товарна біржа– здійснює операції із купівлі-продажу масових однорідних товарів з певними параметрами чи за зразками, характеризується регулярністю торгівлі у суворо визначеному місці, уніфікацією основних вимог до якості товару, умов та термінів постачання.

Фондова біржа спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів, що випускаються урядом, місцевими органами влади та приватними підприємствами. Призначення фондовою біржі – мобілізація тимчасово вільних коштів через продаж цінних паперів, встановлення їх ринкової вартості, переливання капіталу між галузями, компаніями та сферами. Обслуговує в основному вторинний ринок цінних паперів.

Валютна біржа здійснює угоди з іноземною валютою і визначає поточний курс вітчизняної грошової одиниці щодо іноземної валюти.

Фрахтова біржа – постійно діючий ринок фрахтових суден, де концентрується уся інформація про попит на тоннаж та його пропозицію, про рівень фрахтових ставок, про умови угод фрахтування.

Біржа праці – це установа (здебільшого державна), яка надає посередницькі послуги на ринку праці між працівниками та підприємцями у здійсненні угод купівлі-продажу робочої сили; займається працевлаштуванням безробітних, а також осіб, які бажають змінити роботу; вивчає попит та пропозицію робочої сили, веде облік безробітних.

За організаційно-правовою формою біржі можуть бути зареєстровані як акціонерні товариства (відкритого чи закритого типу) або як товариства з обмеженою відповідальністю.

За формою участі у біржових торгах поділяються на відкриті (публічні) та закриті.

Біржа відкритого типу (публічна) – це біржа прямих, безпосередніх контактів виробників та споживачів; на ній діє вільний доступ кола клієнтів-продавців та замовників-покупців.

Біржа закритого типу– це біржа, на якій усі операції здійснюються тільки через брокерські контори, які створюються членами (учасниками) біржі. Діє заборона на доступ до біржового кола покупців та продавців; необхідна спеціальна система збирання та добіржової обробки замовлень за межами біржі; передбачається наявність органів посередників-професіоналів, які обслуговують процес купівлі-продажу.

За номенклатурою товарів, що є об’єктом біржового торгу, виокремлюють універсальні, спеціалізовані та вузькоспеціалізовані біржі.

На універсальних біржах торги ведуться за широким колом різноманітних біржових товарів.

Спеціалізовані мають по товарну спеціалізацію за групами товарів. Наприклад, товарно-сировинна біржа спеціалізується на купівлі-продажу переважно сировини та сільськогосподарської продукції (паливно-енергетичні ресурси, метали, зерно, цукор, кава тощо).

Вузькоспеціалізованітоварні біржі спеціалізуються на купівлі-продажу одного виду товару (сирої нафти, твердої пшениці та ін.)

За переважаючим видом біржових угод вирізняють біржі реального (наявного) товару; строкові або ф’ючерсні; комплексні (змішані).

В світовій практиці прийнято для спрощення біржових операцій стандартизувати об'єми товару, що постачається за одним контрактом (біржова одиниця або фасовка). Лот – це стандартна за кількістю та якістю партія товару – кратна біржовій одиниці. Біржовий товар повинен мати певні якості. Відповідно з тим товаром яким торгують посередники на біржі, біржі можуть бути: спеціалізованими (один товар): зернова, кавова, універсальними (декілька товарів).

Базис – різниця між ціною н товар на реальному ринку й ціною на ф'ючерсний контракт.

Базис = (Ціна на реальному ринку) – (Ціна на ф'ючерсному ринку)

Для наведеного приклада кінцева ціна (ціна пшениці) = 98 + 3 = 101 у.од.

Розрізняють базис позитивний та негативний та нульовий.

При негативному базисі ціна на ф'ючерсному ринку вище ціни на реальному ринку. Ринок називається нормальним (ситуація «контанго»).

При позитивному базисі ціни на реальному ринку перевищують ціни ф'ючерсного. Ринок – перевернений (ситуація «беквардейшн»).

Розглянемо вплив базису на результат хеджування

Взагалі, у практиці хеджування розрізняють наступні комбінації короткого й довгого хеджу:

Короткий хедж, звуження базису на нормальному ринку. Ціни знижуються, базис звужується, і прибуток за ф'ючерсним контрактом перевищує витрати на реальному ринку. Короткий хедж, розширення базису на нормальному ринку. Ф'ючерсний контракт дозволяє одержати менше прибутку, не покриває збитки на реальному ринку.

Довгий хедж, звуження базису на нормальному ринку. Ф'ючерсний контракт дозволяє одержати менші прибутки або більші збитки, ніж реальний ринок.Довгий хедж, розширення базису на нормальному ринку. Ф'ючерсний контракт дозволяє одержати більші прибутки або мінімальні збитки.

Короткий хедж, звуження базису на перевернутому ринку. Ф'ючерсний контракт дозволяє одержати менші прибутки або більші збитки, ніж реальний ринок. Короткий хедж, розширення базису на переверненому ринку. Ф'ючерсний контракт дозволяє одержати більше прибутки або мінімальні збитки, ніж реальний ринок.

Довгий хедж, звуження базису на переверненому ринку. Прибутки ф'ючерсного контракту перевищують прибутки на реальному ринку. Довгий хедж, розширення базису на переверненому ринку. Збитки ф'ючерсного контракту високі в порівнянні з реальним ринком.

Арбітражисти використовують географічну різницю в цінах. Арбітраж припускає одночасно покупку й продаж контракту (товару) на різних біржах.

Спредери використають тимчасову різницю в цінах на товар, вивчаючи закономірності й взаємозв'язок цін на нього в різні періоди часу.

Досвід здійснення спекулятивних операцій на ф’ючерсних ринках дозволив сформулювати ряд правил успішної спекуляції.

1) Перед початком кожної операції слід встановити рівень ризику й очікуваний рівень прибутку.

2) На кожній позиції можна ризикувати не більш ніж 5% спекулятивного капіталу.

3) Необхідно переконатися, що середній прибуток в 10-15 разів більше витрат по кожній операції. (Витрати на операцію включають комісійні брокерам і діловий спред пропозиції на купівлю і продаж).

4) Не збільшувати кількість відкритих позицій, поки остання з відкритих позицій не покаже прибуток.

Суб’єкти ринку ЦП - організації або фізичні особи, які продають або купують ЦП, а також обслуговують їх обіг. Основними суб’єкти є:

1. Емітенти. Емітенти ЦП – юридичні особи, які випускають ЦП від свого імені й зобов'язані виконувати свої обов'язки, що випливають із умов випуску. Емітентом ЦП може бути також держава, що випускає ЦП для задоволення потреб у фінансуванні витрат бюджету й окремих проектів.

2. Інвестори, які можуть бути представлені індивідуальними й інституціональними учасниками.

5. Організації, які обслуговують ринок ЦП. Функції учасників, які обслуговують фондовий ринок:

- емісійна – організація випускає й контролює розміщення ЦП;

- брокерська – здійснення угод з ЦП у ролі комісіонерів або довіреної особи;

- дилерська – здійснення угод з ЦП від свого імені;

- управлінська – представлення інтересів однієї зі сторін в угоді з ЦП;

- консалтингова – надання юридичної, економічний, технічних й інших видів консультацій щодо ЦП;

- аудиторська – перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку й фінансового стану емітента;

- депозитарна – надання послуг із заощадження, передачі й обліку ЦП;

- клірингова – здійснення операцій по збору, перевірці, підготовці документів щодо виконанню угод;

- реєстраторська – ведення реєстру власниками ЦП;

- регулююча – правове регулювання діяльності учасників фондового ринку.

Поняття "кліринг" (англійське clearіng), що припускає порядок розрахунків, заснований на заліку взаємних вимог, було введено в обіг в середині XVІІІ століття у Великій Британії. Першим одержав поширення кліринг грошових зобов'язань. У той період в умовах швидкого розвитку виробництва і багаторазового зростання торгівлі нерідко виникала недостача реальних платіжних засобів – металевих грошей. Щоб виключити зайві рухи реальних грошей у 1760 році була створена Лондонська розрахункова палата. Фактично, це було місце, де на постійній основі могли збиратися клерки й обмінюватися платіжними дорученнями – в основному чеками. Згодом стало зрозуміло, що сортування і розподіл чеків можуть бути виконані більш ефективно спеціально найнятими людьми. Отже у 1775 році грошовий кліринг оформився як окрема послуга. З часом також стало зрозуміло, що кліринг можна застосовувати не тільки на грошовому, але й на інших ринках.

У зв'язку з різним змістом клірингової діяльності в платіжних системах і при здійсненні торгових операцій з біржовими товарами, нерідко виникає плутанина в застосуванні терміна клірингу в зазначених сферах фінансової діяльності. Залік взаємних зобов'язань за коштами у такому випадку є тільки частиною клірингового механізму.

Кліринг це надання послуг з визначення різносторонніх взаємних зобов'язань по угодах з коштами, цінними паперами та іншими інструментами фінансового ринку, їхній залік, створення гарантійних фондів для зниження ризику невиконання угод і забезпечення завершення розрахунків по угодах.

Кожна країна вибудовувала систему клірингу виходячи з історичного розвитку власних біржових інститутів, рівня довіри між учасниками ринку, принципів торгів і розрахунків.

У загальному випадку, існує дві принципові системи клірингових взаємин: коли клірингова компанія не є центральною стороною по угоді і коли вона є такою.

У першій схемі клірингова організація сама не є безпосереднім учасником угоди, хоча при цьому гарантує її виконання. Ризик невиконання зобов'язань у рамках процедури клірингу усувається за рахунок реалізації принципу Постачання Проти Платежу (Delіvery Versus Payment). Після того як Продавець цінних паперів укладає угоду з Покупцем (через біржового посередника), з біржі направляється інформація про угоду в клірингову компанію, що у свою чергу (провівши залік і розрахувавши нетто позицію) відправляє доручення в Депозитарій (для завершення розрахунків по цінних паперах) і в Центральний Банк чи в будь-яку іншу дублюючу платіжну систему (для завершення грошових розрахунків). Таким чином, при здійсненні клірингу на основі DVP клірингова компанія бере на себе ризики розрахунку вимог і зобов'язань і виконання угод (постачання паперів і грошей). Відзначимо, що механізми управління ризиками при використанні принципу DVP можуть бути різними. Зокрема, може застосовуватися правило повного або часткового депонування коштів і паперів, чи, наприклад, розвинута система кредитування коштами і паперами, забезпечена пулом банків.

Також використовується принцип солідарної відповідальності учасників ринку (створення гарантійного фонду), різні види страхування, система лімітів тощо.

Оскільки провідні світові ринки стають усе більш ліквідними, і кількість біржових угод постійно зростає, провідні біржі світу стикнулися з необхідністю створення нового підходу до клірингу. Основною вимогою до нової системи здійснення клірингу є підвищена гнучкість і зручність у використанні порівняно з першою схемою. Відзначимо, що описана вище схема клірингу, у більшості випадків припускає двосторонній залік вимог і зобов'язань учасників, що при великій кількості угод різко ускладнює роботу торгово-розрахункового комплексу і збільшує документообіг. Так у процесі еволюції клірингових систем з'явилася друга схема клірингу, що принципово відрізняється. Це припускає багатосторонній залік (неттинг) зобов'язань по угодах і, у більшості випадків, передбачає участь клірингової організації як центральну сторону по угоді (принцип CCP).

Основна відмінність другої схеми клірингу від першої полягає в тому, що клірингова компанія в даному випадку стає контрагентом по угоді. Фактично, вона стає продавцем для покупця цінного паперу і покупцем для його продавця. При цьому клірингова компанія бере на себе кредитний ризик, що виникає при здійсненні угоди: у випадку відмови чи неможливості завершення угоди однієї зі сторін, клірингова компанія буде зобов'язана завершити цю угоду (продавши цінні папери покупцю або виплативши їхню вартість продавцю).

Залучення клірингової організації в операції на ринку багаторазово збільшує рівень ризику, якому піддається клірингова компанія, але це так само знижує ризики, яким піддаються учасники торгів. Відзначимо, що управління ризиками при розрахунках між центральною стороною й учасником ринку здійснюється на принципі DVP, а конкретний механізм, що гарантує виконання зобов'язань кліринговим центром, включає розвинуту систему кредитування (грошима і паперами), страхування, гарантійні фонди, ліміти тощо.

З технічного боку можна виділити дві принципово різні схеми клірингу на основі CCP – "відкрита пропозиція" і "новація".

Відкрита пропозиція. Особливість методу відкритої пропозиції полягає в тому, що при укладенні угоди договір між контрагентами по угоді не підписується.

Фактично, при збігу цін зустрічних заявок автоматично формуються два контракти: на купівлю активу між кліринговою палатою і брокером і аналогічний контракт на продаж активу з іншим брокером. У результаті брокерська організація – кліринговий член не піддається кредитному ризику. Метод відкритої пропозиції особливо ефективний у випадку анонімних торгів, при яких використовують принцип безупинного зустрічного аукціону.

Новація. Другий метод проведення клірингу за принципом CCP припускає укладення контракту на купівлю/продаж активу між контрагентами-брокерськими компаніями, з наступною перереєстрацією (новацією) виникаючих прав і зобов'язань на клірингову палату. При такому методі проведення клірингу і розрахунків учасники ринку несуть кредитні ризики до моменту реєстрації контрактів у кліринговій компанії, тобто до моменту здійснення новації. Метод новації більш пристосований для ринку низьколіквідних активів, а також для ринку, на якому знаходяться в обігу інструменти з відстроченим терміном виконання зобов'язань (наприклад, термінові контракти – ф’ючерси й опціони, для яких кредитний ризик є відкладеним у часі). Крім того, метод новації може бути використаний для ринку великих разових угод (наприклад, для великих облігаційних пакетів), що припускає договірний неанонімний характер здійснення операцій.

Схема клірингу на основі CCP, незважаючи на свою популярність, застосовується переважно до "блакитних фішок "ринку, торги за якими мають регулярний характер, а обсяги цих торгів дозволяють ефективно застосовувати принципи CCP. До інших паперів застосуються принцип DVP.

1. Крамаренко В.І. Біржова діяльність: навч. посіб./ В.І. Крамаренко – К.: ЦУЛ, 2003. – 264 с.

2. Кравченко В.Я. Фондовий ринок: навч. посіб./ В.Я. Кравченко. – Київ: Дакор, КНГ, 2008. – 733 с.

3. Солодкий М.О. Біржовий ринок: навч.посіб. / М.О. Солодкий – К.: Джерела М, 2001. – 336 с.

4. Рынок ценных бумаг и биржевое дело: учебник для вузов / под ред. О.И. Дергтяревой, Н.М., Коршунова, Е.Ф. Жукова – М.: ЮНИТИ, 2002. – 500 с.

5. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: навчальний посібник. 2-ге вид., доповн. / Р.П. Дудяк, С. Я. Бугіль. - Львів: Новий Світ-2000", 2003. - 360 с.

6. Менеджмент зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності для магістрів: навч.посіб./ С.С. Шаповал, М.А. Заєць, Ю.Г. Козак та ін.– К.: Фенікс, 2009 – 588 с.

7. Смолянська О.Ю. Финансовий ринок: навч. посіб./ О.Ю.Смолянська – К.: Центр навч. літер., 2005. – 384 с.

8. М.Томсетт. Биржевые секреты: опционы / М. Томсетт – Смоленск: Русич, 2008. – 384 с.

9. Т.Лофтон Биржевые секреты: фючерсы / Т. Лофтон – Смоленск: Русич, 2008. – 368 с.

10.Менеджмент для магістрів навч.посіб./ С.С. Шаповал, М.А. Заєць, Ю.Г. Козак та ін.– К.:

Тема 1. Основні принципи і умови функціонування бірж

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: