Сутність клірингу. Клірингова палата.

Кліринг – залік взаємних вимог і зобов'язань, класифікується залежно від: виду біржового товару: на кліринг ринку ЦП, на кліринг ринку ф'ючерсних контрактів; від рівня централізації: кліринг окремої біржі, міжбіржовий кліринг, міжнародний кліринг; від обслуговуючого кола: кліринг між членами клірингової палати, кліринг між членами біржі.

Організація клірингових розрахунків основана на дотриманні ряду принципів:

клірингові розрахунки здійснюються спеціальним структурним підрозділом біржі або юридично самостійною організацією – Кліринговою чи Розрахунковою палатою;

з метою захисту інтересів клієнту велика увага приділяється дотриманню вимог про окреме ведення та обліку коштів клієнта від коштів біржових посередників;

укладені біржові угоди надходять у розрахункову систему тільки після їх реєстрації й звірення всіх реквізитів;

наявність твердого розкладу клірингу в часі. Кожна операція має строго обмежений інтервал часу, порушення якого спричиняє штрафні санкції;

наявність системи гарантування виконання укладених на біржі угод.

Механізм клірингу гарантує, що у випадку, якщо одна зі сторін біржової угоди виявиться неспроможною виконати свої зобов'язання, біржа візьме на себе виконання зазначених зобов'язань біржової угоди.

Особливістю клірингу на ринку ЦП є необхідність перереєстрації проданого цінного паперу з одного власника на іншого.

Основними етапами клірингового процесу укладених на фондовій біржі угод з ЦП є:

2. Підтвердження її реквізитів учасниками угоди.

3. Передача коштів і ЦП від клієнтів до брокерів.

4. Передача ЦП Розрахунковою палатою до Депозитарного центру для їх реєстрації на нового власника.

5. Перереєстрація ЦП у депозитарії на нового власника.

6. Повернення ЦП до Розрахункової палати біржі.

7. Передача коштів та ЦП із Розрахункової палати відповідним брокерам.

8. Передача брокерами коштів чи ЦП новим власникам.

Час, що займає клірингово-розрахунковий цикл (час між укладенням угоди й розрахунками по ній) називається розрахунковим періодом. Дата розрахунків (розрахунковий день) визначається:

П – кількість днів, відпущена на виконання розрахункових операцій.

Протягом розрахункового періоду брокери з однієї сторони повинні одержати від своїх клієнтів кошти, з іншого боку – продані ЦП. У країнах з розвиненою інфраструктурою розрахункові періоди фіксуються.

В розрахунковий день брокер-продавець передає в Розрахункову палату ЦП й одержує за них відповідні кошти (чек). У той же час брокер-покупець передає в Розрахункову палату кошти за куплені ЦП, але одержати ці зареєстровані на нового власника ЦП він зможе через кілька днів, які необхідні для їх перереєстрації в депозитарії.

Поняття "кліринг" (англійське clearіng), що припускає порядок розрахунків, заснований на заліку взаємних вимог, було введено в обіг в середині XVІІІ століття у Великій Британії. Першим одержав поширення кліринг грошових зобов'язань. У той період в умовах швидкого розвитку виробництва і багаторазового зростання торгівлі нерідко виникала недостача реальних платіжних засобів – металевих грошей. Щоб виключити зайві рухи реальних грошей у 1760 році була створена Лондонська розрахункова палата. Фактично, це було місце, де на постійній основі могли збиратися клерки й обмінюватися платіжними дорученнями – в основному чеками. Згодом стало зрозуміло, що сортування і розподіл чеків можуть бути виконані більш ефективно спеціально найнятими людьми. Отже у 1775 році грошовий кліринг оформився як окрема послуга. З часом також стало зрозуміло, що кліринг можна застосовувати не тільки на грошовому, але й на інших ринках.

У зв'язку з різним змістом клірингової діяльності в платіжних системах і при здійсненні торгових операцій з біржовими товарами, нерідко виникає плутанина в застосуванні терміна клірингу в зазначених сферах фінансової діяльності. Залік взаємних зобов'язань за коштами у такому випадку є тільки частиною клірингового механізму.

Кліринг це надання послуг з визначення різносторонніх взаємних зобов'язань по угодах з коштами, цінними паперами та іншими інструментами фінансового ринку, їхній залік, створення гарантійних фондів для зниження ризику невиконання угод і забезпечення завершення розрахунків по угодах.

Кожна країна вибудовувала систему клірингу виходячи з історичного розвитку власних біржових інститутів, рівня довіри між учасниками ринку, принципів торгів і розрахунків.

У загальному випадку, існує дві принципові системи клірингових взаємин: коли клірингова компанія не є центральною стороною по угоді і коли вона є такою.

У першій схемі клірингова організація сама не є безпосереднім учасником угоди, хоча при цьому гарантує її виконання. Ризик невиконання зобов'язань у рамках процедури клірингу усувається за рахунок реалізації принципу Постачання Проти Платежу (Delіvery Versus Payment). Після того як Продавець цінних паперів укладає угоду з Покупцем (через біржового посередника), з біржі направляється інформація про угоду в клірингову компанію, що у свою чергу (провівши залік і розрахувавши нетто позицію) відправляє доручення в Депозитарій (для завершення розрахунків по цінних паперах) і в Центральний Банк чи в будь-яку іншу дублюючу платіжну систему (для завершення грошових розрахунків). Таким чином, при здійсненні клірингу на основі DVP клірингова компанія бере на себе ризики розрахунку вимог і зобов'язань і виконання угод (постачання паперів і грошей). Відзначимо, що механізми управління ризиками при використанні принципу DVP можуть бути різними. Зокрема, може застосовуватися правило повного або часткового депонування коштів і паперів, чи, наприклад, розвинута система кредитування коштами і паперами, забезпечена пулом банків.

Також використовується принцип солідарної відповідальності учасників ринку (створення гарантійного фонду), різні види страхування, система лімітів тощо.

Оскільки провідні світові ринки стають усе більш ліквідними, і кількість біржових угод постійно зростає, провідні біржі світу стикнулися з необхідністю створення нового підходу до клірингу. Основною вимогою до нової системи здійснення клірингу є підвищена гнучкість і зручність у використанні порівняно з першою схемою. Відзначимо, що описана вище схема клірингу, у більшості випадків припускає двосторонній залік вимог і зобов'язань учасників, що при великій кількості угод різко ускладнює роботу торгово-розрахункового комплексу і збільшує документообіг. Так у процесі еволюції клірингових систем з'явилася друга схема клірингу, що принципово відрізняється. Це припускає багатосторонній залік (неттинг) зобов'язань по угодах і, у більшості випадків, передбачає участь клірингової організації як центральну сторону по угоді (принцип CCP).

Основна відмінність другої схеми клірингу від першої полягає в тому, що клірингова компанія в даному випадку стає контрагентом по угоді. Фактично, вона стає продавцем для покупця цінного паперу і покупцем для його продавця. При цьому клірингова компанія бере на себе кредитний ризик, що виникає при здійсненні угоди: у випадку відмови чи неможливості завершення угоди однієї зі сторін, клірингова компанія буде зобов'язана завершити цю угоду (продавши цінні папери покупцю або виплативши їхню вартість продавцю).

Залучення клірингової організації в операції на ринку багаторазово збільшує рівень ризику, якому піддається клірингова компанія, але це так само знижує ризики, яким піддаються учасники торгів. Відзначимо, що управління ризиками при розрахунках між центральною стороною й учасником ринку здійснюється на принципі DVP, а конкретний механізм, що гарантує виконання зобов'язань кліринговим центром, включає розвинуту систему кредитування (грошима і паперами), страхування, гарантійні фонди, ліміти тощо.

З технічного боку можна виділити дві принципово різні схеми клірингу на основі CCP – "відкрита пропозиція" і "новація".

Відкрита пропозиція. Особливість методу відкритої пропозиції полягає в тому, що при укладенні угоди договір між контрагентами по угоді не підписується.

Фактично, при збігу цін зустрічних заявок автоматично формуються два контракти: на купівлю активу між кліринговою палатою і брокером і аналогічний контракт на продаж активу з іншим брокером. У результаті брокерська організація – кліринговий член не піддається кредитному ризику. Метод відкритої пропозиції особливо ефективний у випадку анонімних торгів, при яких використовують принцип безупинного зустрічного аукціону.

Новація. Другий метод проведення клірингу за принципом CCP припускає укладення контракту на купівлю/продаж активу між контрагентами-брокерськими компаніями, з наступною перереєстрацією (новацією) виникаючих прав і зобов'язань на клірингову палату. При такому методі проведення клірингу і розрахунків учасники ринку несуть кредитні ризики до моменту реєстрації контрактів у кліринговій компанії, тобто до моменту здійснення новації. Метод новації більш пристосований для ринку низьколіквідних активів, а також для ринку, на якому знаходяться в обігу інструменти з відстроченим терміном виконання зобов'язань (наприклад, термінові контракти – ф’ючерси й опціони, для яких кредитний ризик є відкладеним у часі). Крім того, метод новації може бути використаний для ринку великих разових угод (наприклад, для великих облігаційних пакетів), що припускає договірний неанонімний характер здійснення операцій.

Схема клірингу на основі CCP, незважаючи на свою популярність, застосовується переважно до "блакитних фішок "ринку, торги за якими мають регулярний характер, а обсяги цих торгів дозволяють ефективно застосовувати принципи CCP. До інших паперів застосуються принцип DVP.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: