Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Типи облігацій, їх основні характеристики і оцінка





Облігації поділяються на три основних типи: казначейські, корпоративні і муніципальні.

Облігації Казначейства звичайно розглядаються як відносно безпечні вкладення коштів. Однак, при інвестиціях в облігації не виклаючена можливість програшу.

Так, «позбавлені ризику» довгострокові облігації Казначейства США у 1994 р. через зростання відсоткової ставки упали в ціні більш ніж на 20%, а «цілком надійні» облігації мексиканського уряду у 1994 р. за один день знизилися у ціні на 25%. Значні втрати інвесторів у російські облігації мали місце при об’яві суверенного дефолту у 1998 р.

Однак на ринку облігацій можна отримати також і значний прибуток. У 1997 р. облігації Казначейства США мали доходність 14,3%.

 

Наприкінці січня 2008 р. Міністерство фінансів України на черговому первинному аукціоні з розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) продало 40 тис. облігацій зі строком обертання 3,7 року (погашення у вересні 2011 р.) номінальною вартістю 1000 гривень кожна за ставкою 7,5% річних.

Облігації, що пропонувалися за ставкою 7,2% річних зі строком обертання 2,3 року (погашення - травень 2010 р.), продані не були.

За січень 2008 р. в Україні залучено біля 232 млн. грн., а протягом усього року планується наростити запозичення на внутрішньому ринку у 2,1 раза і довести їх до 7,8 млрд. грн.

У 2007 р. Міністерство фінансів України оголосило 165 первинних ацкціонів з розміщення ОВДП, з яких відбулися тільки 28. При цьому перші аукціони були проведені лише 25 червня. У цілому за підсумками 2007 р. доходність розміщених ОВДП склала 6,71% річних, загальна сума продажів - 3,6 млрд. грн.

 

Корпоративні облігації, як говорить сама назва, випускаються корпораціями. На відміну від казначейських облігацій, корпоративні облігації схильні до ризику неплатежу - якщо корпорація, що випускає облігації, почне мати проблеми з ліквідністю, вона може виявитися не в змозі робити необхідні платежі за відсотками і основною сумою позики. Різні корпоративні облігації мають різні рівні ризику неплатежу. Ризик неплатежу часто називають кредитним, і чим він вище, тим вище купонна ставка, яку треба платити корпорації, яка випускає облігації.



Найбільш надійні корпоративні облігації США у 1995 році принесли загальну доходність на рівні 21%.

Муніципальні облігації випускаються місцевими органами владами (муніципальними утвореннями). Як і корпоративні облігації, муніципальні облігації мають ризик неплатежу, рівень якого може бути невеликим. Відповідно невеликий і рівень інвестиційного доходу за ним.

Номінальна вартість - це оголошена ціна облігації. Іншими словами, номінал являє собою грошову суму, яку емітент позичає і обіцяє виплатити при погашенні.

Купонна ставка. Крім виплати номіналу емітенти передбачають періодичні (щорічні, раз на півроку або у квартал) виплати фіксованої суми відсотків. Наприклад, при номіналі 1000 грн. і 10% купонній ставці передбачаються виплати по 100 грн.

У деяких випадках купон може змінюватися з перебігом часу. Для таких облігацій з плавальним купоном купонна ставка одвічно фіксується, наприклад, на початковий період у шість місяців. Пізніше вона коригується кожні шість місяців на основі ринкової ставки доходності - частіше за все в залежності від коливань доходності ставок за казначейськими облігаціями. Це стабілізує ринкову вартість таких облоігацій, хоча й породжує додаткові ризики для емітентів облігацій.

За деякими облігаціями купони можуть не виплачуватись, але облігації пропонуються інвесторам зі значною знижкою у ціні відносно їх номіналу. Тобто, вони приносять інвесторам не купонний доход, а капітальний прибуток. Такі облігації називаються облігаціями з нульовим купоном.

Строк до погашення. Звичайно облігації мають певну дату погашення, коли повинна бути виплачена їх номінальна вартість. Більшість корпоративних облігацій випускаються на строк від 10 до 40 років, але допускається будь-який строк погашення.

Достроковий викуп і дострокове пред’явлення облігацій до погашення. Більшість умов випуску облігацій містять пункт про можливість їх дострокового викупу (погашення) за бажанням емітента. Звичайно при достроковому викупі емітент повинен виплатити інвестору трохи більшу суму, ніж номінал, тобто з премією за викуп. Емітент користується правом дострокового викупу, якщо відсоткові ставки на ринку падають після випуску облігацій нижче рівня купонної доходності.

Наявність права дострокового викупу облігацій вигідне для емітентів, але шкідливе для інвесторів. Інвестори втрачають, коли відсоткові ставки зростають, і не отримують прибутку, коли відсоткові ставки знижуються. Щоб стимулювати інвесторів приймати цей ризик, випуски відкличних облігацій повинні з самого початку забезпечувати більш високу доходність, ніж аналогічні випуски безвідкличних облігацій.

Облігації, які можуть за бажанням інвестора бути пред’явлені до дострокового погашення, захищають інвесторів від росту відсоткових ставок. Надання інвесторам такого права дозволяє емітенту випускати облігації з відносно низьким купоном.

Фонди погашення. Деякі випуски облігацій оговорюються умовою про фонд погашення, який використовується для періодичного вилучення з обертання певної частини випуску облігацій. Це підвищує гарантії погашення випуску облігацій для інвесторів, але породжує відтік грошових коштів емітента.

У більшості випадків емітент має право розпоряджатися фондом погашення одним з двох способів:

  • Емітент може оголосити про щорічне відкликання з ринку певного відсотку випущених облігацій за номінальною вартістю. Облігації мають серійні номери, і їх вибір для погашення відбувається за допомогою жеребкування.
  • Емітент може купити необхідну кількість своїх облігацій на вільному ринку.

Оцінка облігацій. Вартість будь-якого фінансового активу - акції, облігації, депозиту чи фізичного активу (наприклад, жилого будинку або обладнання) - дорівнює приведеному значенню грошових потоків, які цей актив може породжувати.

Потоки грошових коштів за облігацією залежать від її конкретних властивостей. Для купонної облігації потоки грошових коштів складаються з відсоткових платежів протягом строку її життя, а також з виплати номіналу при настанні строку погашення. Для облігацій з плавальним купоном очікувані грошові потоки можуть з плином часу змінюватися. У випадку облігації з нульовим купоном виплати відсотків відсутні, і залишається тільки номінал. Для звичайної облігації з фіксованим купоном часовий графік платежів має вигляд:

 

Періоди 0 1 2 3 N

I-----------I-----------I-----------I------…------I

Платежі i M i M i M i M + M

 

 

Тут: N - число періодів до строку погашення; i - купонна ставка; M - номінальна вартість облігації (ця сума повинна бути виплачена при настанні строку погашення); i M - сума відсотку у грошових одиницях, яка виплачується емітентом за один період (за N періодів буде виплачена сума відсотків у грошових одиницях M i N).

Вартість облігації визначається, як

 

(6.1)

де k - ринкова ставка доходності.

Аналіз даного співвідношення показує, що:

1. Максимальна вартість облігації досягається при нульовій ринковій ставці доходності (k = 0)

 

Тобто при k = 0 вартість облігації складає номінальну вартість плюс сума відсотків у грошових одиницях i M, яка виплачується емітентом за всі N періодів.

Звичайно і для розрахунків можна скористатися більш простим співвідношенням

 

(6.2)

 

 

Аналіз співвідношень (6.1) і (6.2) показує, що ріст ринкової ставки доходності приводить до росту знаменника, тобто до зниження вартості облігації, тому .

2. Якщо ринкова ставка доходності не дорівнює нулю, але менша за купонну ставку (0 < k < i), то вартість облігації менше максимальної вартості , але вище номіналу .

Наприклад, при періоді погашення один рік N = 1, ринковій ставці k= 5%, купонній ставці i = 10% і номіналі облігації M = 1000 грн. вартість облігації буде складати V = 1048 грн. Нерівність V > M свідчить про те, що облігація буде доходнішою, ніж аналогічні цінні папери на ринку.

3. На момент випуску облігації, її доходність звичайно встановлюється на рівні, який дозволить ринковій вартості, принаймні, зрівнятися з номінальною вартістю (V = Mпри i = k). Припустимо, наприклад, що після випуску облігації емітентом відсоткові ставки в економіці впали і стали трохи нижче купона (k < i). У цьому випадку спостерігається ріст вартості облігації, тому що її доходність стала вище ринкової.

4. Якщо ринкова ставка доходності з часом стала вище купонної ставки (k > i) вартість облігації буде нижче номіналу. Наприклад, при періоді погашення один рік N = 1, риночній ставці k = 15%, купоній ставці i = 10% та номіналі облігації M = 1000 грн. вартість облігації буде складати V = 957 грн. Нерівність V < M, свідчить про те, що облігація меньш дохідна, ніж аналогічні цінні папери на ринку.

Ризик зниження вартості облігації, який визваний ростом ринкової ставки доходності k, називається ризиком відсоткової ставки. Схильність ризику відсоткової ставки вище для облігацій з тривалим строком до погашення (чим більше велічина N , тим вище ризик), чим для облігацій, які погашуються у найближчій перспективі. Іншими словами, чим більше значення знаменника у формулі (6.2) 1 + N k, тим нижче вартість облігації. Пояснення цієї обставини досить просте. Припустимо, що інвестор придбав 14-річну облігацію з фіксованим купоном 10% чи 100 грн. на рік. Припустимо, що відсоткові ставки за облігаціями, які мають порівняний ризик, збільшилися до 15%. Інвестор «зависнув» з облігацією, яка приносить тільки 100 грн. на рік, на наступні 14 років. Якщо б інвестор придбав однорічну облігацію, він би отримав доход нижче ринкового тільки за найближчий рік, а потім повернув номінал облігації та реінвестував його у нову облігацію з 15% річним доходом, тобто 150 грн. на рік.

Для того, чтоб стимулювати інвестора приймати цей додатковий ризик, а також інші риизки, облігації повинні мати більш високу доходность (премії за ризик).

Рейтинги облігацій. З початку 90-х років минулого століття у США функціонують рейтингові агентства, і облігаціям почали надавати рейтинги якості, які відображають імовірність того, що за ними може бути оголошений дефолт. Позначення рейтингів за версією одного з агентств та величини відповідних премій за ризик несплати за довгостроковими облігаціями на січень 2001 року наведені у табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Рейтинги облігацій та величини премій за ризик несплати

 

      Інвестиційні облігації     Спекулятивні (бросові) облігації  
Рейтинги облігацій   ААА     АА     А     ВВВ     ВВ     В   ССС   Д
Премія за ризик несплати, %   1,1   1,5   2,0   2,8   4,3   -   -   -

 

Облігації з рейтингами ААА і АА вважаються практично безризиковими. Облігації А і ВВВ також досить безпечні для того, щоб вважатися облігаціями інвестиційного класу. Облігації ВВ та нижче вважаються спекулятивними чи бросовими. Ці облігації мають порівняно високу імовірність того, що за ними не будуть сплачуватися платежі. Американське законодавство не дозволяє банкам та іншим інстітуціональним інвесторам володіти облігаціями класу ніжче інвестиційного.

Для визначення рейтингу облігації агентства не використовують точної формули. але при цьому експерти намагаються врахувати численні фактори. Таким чином, при виставленні рейтингів агентства використовують переважно суб’єктивні оцінки діяльності емітентів.

Рейтинги облігацій важливі як для емітентів, так і для інвесторів. Це зумовлено тим, що, по-перше, рейтинг облігації - це показник ризику неплатежу. Він здійснює прямий вплив на відсоткову ставку за облігаціями і на загальну вартість боргових зобов’язань емітенту. По-друге, більшість облігацій частіше купується інституціональними інвесторами, ніж фізичними особами, а вони мають обмеження з інвестування в цінні папери низького класу.

 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.