Методологічні проблеми науки в працях К. Поппера.

У підході до наукового пізнання, названого критичним реалізмом, Поппер обґрунтував неможливість індуктивного шляху при оцінці істинності гіпотези. Наукова гіпотеза не може вважатися доведеною також в результаті верифікації, оскільки факти (рівень приватних висловлювань) не можуть служити підставою для визнання істинності теоретичного положення, вираженого на рівні узагальненого, універсального висловлювання. Ніяке безліч даних на користь експериментальної гіпотези не стає підставою, щоб вважати висловлене в гіпотезі припущення істинним. Завжди слід очікувати появу емпіричних даних що суперечать узагальненим висловлюванням. Будь-які теоретичні положення (закони) можуть бути спростовані дослідним шляхом, за допомогою емпіричних даних, що суперечать їм. У цьому і полягає принцип фальсифікації як принципової можливості для будь якої гіпотези бути відкинутою в ході емпіричної перевірки. Це принцип докази від протилежного. Потрібно не тільки шукати підтвердження вірним гіпотезам, але і спростовувати невірні. Принцип розвитку наукового знання – знання розвивається так, що відкидається більше помилок.

Поппер пропонує розрізняти теорію пізнання, засновану на здоровому глузді і власне наукові теорії. Світ психологічної реальності (свідомість) і світ теорій і гіпотез не повинні змішуватися. Поппер будує теорію 3 -х світів: світ фізичної, предметної реальності; світ психологічної реальності, пов'язаний з індивідуальним пізнанням; світ надіндивідуальних, що включає теорії та гіпотези, здогадки і об'єктивне знання.

Розрізнення здорового глузду і наукової теорії за К. Поппера в поділі самих фактів на встановлені (у тому чи іншому дослідженні) і прийняті в якості думок.

Методологічні дослідження в постпозітівізмі (Т. Кун, І.Лакатос, М. Полані, С. Тулмин, П. Фейєрабенд).

Етап постпозитивізма у розвитку методологічного знання почався з кінця 50 -х рр. і представлений іменами насамперед Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда, С. Тулміна, М. Полані. Загальні теоретичні позиції постпозитивизма: 1) розуміння критеріїв науковості як відносних, а не абсолютних; 2) визнання необхідності побудови універсальної моделі розвитку науки.

Одним з найбільш яскравих представників постпозитивізму став Томас Кун (1922 – 1995). За Куном, у розвитку науки можна виділити два основних періоди – допарадигмальний і парадигмальний. Допарадигмальний період в історії науки є накопичення фактів, які стосуються даної області, які легко піддаються поверхневому спостереженню. Парадигмальний період настає тоді, коли наукове співтовариство приймає деяку наукову парадигму, тобто визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх вирішення. Парадигмальний період розвитку науки відрізняється постійним чергуванням двох етапів – етапу нормальної науки і етапу наукової революції. Для етапу нормальної науки характерно те, що наукове співтовариство прийняло деяку парадигму, яка задає перспективу подальшого розвитку науки. У ході розвитку науки з'являються відкриття, які стара парадигма пояснити не в змозі (Кун називає такі відкриття аномаліями). Стара наукова парадигма під натиском нових фактів і відкриттів поступається місцем новій. Цей перехід здійснює наукова революція.

Інший видатний представник постпозитивізму – Імре Лакатос (1922–1974). Ключовим у концепції І. Лакатоса стало поняття дослідницької програми. У структуру дослідницької програми входять «жорстке ядро», «захисний пояс», нормативні правила. Методологія Лакатоса розглядає зростання «зрілої» (розвиненої) науки як безперервну зміну дослідницьких програм. У розвитку дослідницької програми можна виділити дві стадії – прогресивну і регресивну. На прогресивній стадії «позитивна евристика» активно стимулює висування гіпотез, що розширюють емпіричне і теоретичне зміст. Проте надалі розвиток дослідницької програми сповільнюється, її «позитивна евристика» втрачає евристичний потенціал, в результаті чого зростає число гіпотез відносяться лише до даного випадку). Вибір тематики досліджень вченому диктує не аномалії, як вважав Кун, а позитивна евристика дослідницької програми.

Ще одна теоретична модель розвитку науки запропонована Стівеном Тулміна (р. 1922). Модель досліджуваної реальності, на його думку, задана концептуальними системами, прийнятими на даному етапі розвитку науки. Еволюцію концептуальних систем Тулмін розуміє по аналогії з дарвінівськими уявленнями про еволюцію живої природи. Наукова традиція змінюється за рахунок: 1) нововведень – можливих способів розвитку існуючої традиції, пропонованих її прихильниками, і 2) відбору – рішення вчених вибрати деякі з пропонованих нововведень і за допомогою обраних нововведень модифікувати традицію. При цьому критерії відбору, якими керуються вчені, задані в тому числі і більш широким соціокультурним контекстом, в якому розвивається наука.

Одна з найбільш екстравагантних методологічних концепцій у постпозітівізма була створена Паулем Фейєрабендом (1924 – 1994). Фейєрабенд вважав, що кожна теорія створює свою мову опису фактів і свої логіко-методологічні стандарти їх дослідної перевірки. Замість принципів верифікації і фальсифікації гіпотез Фейєрабендом був висунутий принцип контріндукціі, що передбачає можливість пояснення накопичених в рамках однієї теоретико-емпіричної школи фактів з позицій іншої, конкуруючої теорії; пошук альтернативних пояснень в минулому; зміна смислових контекстів замість відкидання не відповідають фактам теорій. В умовах невизначеності і нашарування смислів скоріше можна чекати творчості і проривів в нових напрямках.

Концепції Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда, С. Тулміна об'єднує спільна проблематика – аналіз підстав науки.

1. У чому полягає методологічне значення грецької філософії для науки в цілому?

2. Назвіть історичну хронологію наукових революцій.

4. З якими епохальними науковими відкриттями пов'язане формування нової (некласичної) пapaдигми природознавства?

5. Охарактеризуйте сучасну стадію в розвитку наукового знання.

6. Коли методологія науки виділилася в окрему галузь наукового пізнання?

7. Дайте характеристику позитивізму і його ролі як методологічного базису.

8. З якими течіями у філософії і логіці пов'язане виникнення неопозитивізму?

9. Дайте характеристику критеріям веріфіцируємості і фальсифіцируємості наукового знання. У чому їх методологічний сенс?

10. Дайте визначення наукової парадигми за Т. Куном.

11. Які напрямки досліджень були найбільш поширені в постпозітівізма?

Мета: дати загальне уявлення про рівні методологічного знання і їх функції в психології

1. Філософсько-світоглядний рівень методологічного знання

3. Конкретно-наукова методологія. Тенденції розвитку, критерії оцінки.

4. Рівень процедур і технік дослідження; підходи до типологізації психологічних методів.

1.Берулава Г.А. Методология современной психологии. – М.: Изд-во МПСИ, МОДЭК, 2009.

2. Корнилова Т.В., Смирнов С.Д. Методологические основы психологии. – СПб: Питер, 2006.

3. Константинов В.В. Методологические основы психологи. М., СПб: Питер, 2010.

4. Корольчук М.С., Трофімов Ю.Л. Методологічні та теоретичні проблеми психології. – К.: Ніка-Центр, 2008.

5. Лубовский Д.В. Введение в методологические основы психологии. – М. – Воронеж, 2007.

6. Мазилов В.А. Методология психологической науки. – Ярославль, 2003.

7. Маланов С.В. Методологические и теоретические основы психологи. – М, Воронеж, 2005.

8. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології. – К.: Ніка-Центр, 2003.

9. Никандров В.В. Методологические основы психологи. – СПб: Речь, 2008.

Ключові слова: панпсихізм, ідеалізм (об'єктивний, суб'єктивний), соліпсизм, матеріалізм, дуалізм, агностицизм, ідеал наукової раціональності (класичний і некласичний), прагматизм, феноменалізм, інструменталізм, синергетика, концепція автопоезіса, теорія дисипативних структур.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: