ТЕМА 10. КАТЕГОРІЯ ОСОБИСТОСТІ В ПСИХОЛОГІЇ

Мета: дати загальне уявлення про категорії особистості в психології

1. Особистість як системоутворююча категорія в психології

2. Положення про діяльнісної сутності людини та її соціальній природі

3. Потреба в персоналізації і мотиви поведінки індивіда

4. Типологія теорій особистості з точки зору джерел саморозвитку особистості.

5. Теорія особистості з позицій категоріального аналізу психології

30. Берулава Г.А. Методология современной психологии. – М.: Изд-во МПСИ, МОДЭК, 2009.

31. Корнилова Т.В., Смирнов С.Д. Методологические основы психологии. – СПб: Питер, 2006.

32. Константинов В.В. Методологические основы психологи. М., СПб: Питер, 2010.

33. Корольчук М.С., Трофімов Ю.Л. Методологічні та теоретичні проблеми психології. – К.: Ніка-Центр, 2008.

34. Лубовский Д.В. Введение в методологические основы психологии. – М. – Воронеж, 2007.

35. Мазилов В.А. Методология психологической науки. – Ярославль, 2003.

36. Маланов С.В. Методологические и теоретические основы психологи. – М, Воронеж, 2005.

37. Никандров В.В. Методологические основы психологи. – СПб: Речь, 2008.

38. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології. – К.: Ніка-Центр, 2003.

39. Савчин М. Методологеми психології: монографія / Мирослав Савчин. – К.: Академвидав, 2013. – 224с.

Ключові слова: персоналізація, суб'єктність, постулат сообразности, самопрічінность, самотрансценденція, неадаптивность.

Особистість як системоутворююча категорія в психології

Методологічні принципи визначення того, що є особистість наступні.

1. Особистість являє собою «якесь неповторне єдність, якусь цілісність» (А. Н. Леонтьєв).

2. Особистість визнається вищої інтегруючої інстанцією, що керує психічними процесами.

До цих принципів відноситься поділ понять «індивід», «особистість» і «індивідуальність». Ці поняття відображають різні аспекти цілісності особистості. Поняття «індивід» має на увазі генотипічнеутворення, продукт еволюції. Індивідними називають ті властивості людини, які піддані дії біологічних законів спадковості і мінливості, як, наприклад, темперамент або природні задатки здібностей.

Особистість «є відносно пізній продукт суспільно-історичного та онтогенетичного розвитку людини» (А. Н. Леонтьєв). Особистісними називають, як правило, ті властивості людини, які характеризують її як суб'єкта відносин з оточуючим світом і формуються у взаєминах зі світом.

Особистістю називають людину, яка досягла певного рівня розвитку («особистістю не народжуються, особистістю стають»). Зрілою особистістю можна вважати людину, що овладіла своєю поведінкою (Л.С.Виготський, Л.І.Божович). При високому рівні розвитку людини її особистісні характеристики як би «знімають» її індивідуальні властивості (А.Н.Леонтьев, Ю.Б.Гиппенрейтер). В гуманістичній психології наступні критерії особистісної зрілості: відповідальність, опора на себе, прийняття себе і, отже, іншої людини такою, якою вона є, рухливість уявлень про себе, позитивна самооцінка та ін.)

Індивідуальністю називають сукупність соціально значущих якостей людини, що характеризують її як унікальну і неповторну. Про сформованість особистості можна говорити, починаючи з певного моменту в розвитку людини. Індивідуальність формується протягом усього життя і неправомірно намагатися виділити критерій її сформованості. А. Г. Асмолов говорить про життєвий шлях особистості як шлях становлення її індивідуальності. Особистістю стають, а індивідуальність відстоюють.

Положення про діяльнісну сутність людини та її соціальну природу

Визнання соціальної сутності людини як родової істоти і як окремої особистості дозволяє сформулювати ряд положень.

1. Індивід стає людиною, особистістю лише включаючись в систему існуючих суспільних відносин. Людина набуває нову системну якість, стаючи елементом більшої системи – суспільства.

2. Окремий індивід, кожне покоління не створюють заново систему суспільних відносин. Система суспільних відносин передує індивіду, "втягує" його в себе, формує з нього певну, конкретну особистість, накладаючи на нього печатку конкретної суспільно-історичної обстановки.

3. Людина активно вступає в суспільні відносини, і тільки в них вона може розгорнути закладені в ній сутнісні сили. Людина ніколи не є тільки об'єктом, але одночасно є і суб'єктом суспільних відносин.

4. Людина здатна, в певних межах, сама активно конструювати соціальну ситуацію розвитку своєї особистості.

5. Сутність людини змінюється зі зміною суспільно-економічних формацій. Незмінною залишається залежність людини від рівня розвитку суспільних відносин.

6. Особистість конкретно-історична і неповторна як неповторні у своїй конкретності соціальні умови життя окремої людини.

7. Виникнення людської особистості, формування уявлення людини про собі також вимагає безпосереднього спілкування її з іншими людьми. Лише вступивши в певні відносини з іншими людьми людина починає формувати ставлення і до самої себе, як одного з учасників цих взаємин.

8. За безпосередньою участю міжособистісних відносин, міжіндивідуального спілкування формується не тільки особистість, але і всі психічні якості і процеси: здібності, почуття, інтереси тощо. Навіть системи сенсорних еталонів, що опосередковують процес отримання елементарних чуттєвих вражень, мають суспільну природу і змінюються із змінами в системі суспільних відносин.

Потреба в персоналізації і мотиви поведінки індивіда

Потреба в персоналізації – "соціогенна потреба" бути особистістю – реалізується в прагненні суб'єкта бути ідеально представленим в інших людях, що передбачає пошук діяльнісних засобів продовження себе в іншій людині.

Потреба "бути особистістю" забезпечує активність включення індивіда в систему соціальних зв'язків, і разом з тим виявляється детермінованою цими соціальними зв'язками. Прагнучи включити своє "Я" в свідомість, почуття і волю інших за допомогою активної участі у спільній діяльності, залучаючи їх до своїх інтересів і бажань, людина, отримавши в порядку зворотного зв'язку інформацію про успіх, задовольняє тим самим потребу персоналізації. Задоволення потреби породжує нову потребу більш високого порядку.

Персоналізація здійснюється в діяльності. Щоб здійснити акт трансляції, треба, принаймні, мати що транслювати. Засобом персоналізації служать думки, знання, художні образи, вироблений людиною предмет, вирішені задачі і т.д.

Діяльність – основний шлях, єдиний ефективний спосіб бути особистістю; людина своєю діяльністю продовжує себе в інших людях. Вироблений предмет (збудоване приміщення, поетичний рядок, посаджене дерево, майстерно виточена деталь) – це, з одного боку, предмет діяльності, а з іншого – засіб, за допомогою якого людина стверджує себе в суспільному житті, тому що цей предмет вироблений для інших людей. Цим предметом опосредствуются відносини між людьми, створюється спілкування як виробництво загального (В.А.Петровський).

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: