Читання як вид мовленнєвої діяльності

Читання - це складний психолінгвістичний процес зорового сприймання тексту, результатом якого є його розуміння[16]. Він, як і аудіювання, належить до рецептивних видів мовленнєвої діяльності, але базується не на звуковій системі мови, а на графічній і тому відноситься до писемного мовлення.

Як відомо, при породженні мовлення думка спочатку існує в інтегральному немовному коді (коді смислу), потім вона оформляється мовними засобами - так відбувається процес кодування. При чи­танні, тобто при сприйманні писемного мовлення, відбувається зво­ротній процес. Текст являє собою лінійну послідовність графічних мовних знаків, і задачею того, хто читає, є декодувати ці знаки, перевести їх в код смислу. Таким чином, те, що є вихідним при говорінні, при читанні стає кінцевою метою.

Для того, щоб знайти оптимальні шляхи навчання читання, не­обхідно уявити собі, як здійснюється цей процес при зрілому чи­танні. Нам допоможе в цьому вірогідна модель процесу читання, представлена в нижченаведеній схемі.

Схема 7

Процес читання

А Б В

При зоровому сприйманні тексту (Блок А) у того, хто читає, відбувається запуск механізмів мовлення, що виявляється перш за все в його мовномоторній активності. Шляхом мовленнєвих рухів з довготривалої пам’яті відбираються образи слів і граматичних структур (фразові стереотипи), які співставляються із тими сло­вами, структурами, що в даний момент сприймаються. Внаслідок та­кого співставлення відбувається сприймання мовних знаків (Блок Б). Як відомо, мовний знак має два аспекти: формальний і семантичний, отже той, хто читає, сприймає одночасно форму і зміст мовного знаку. На основі сприйнятих значень слів і граматичних ознак від­бувається сприймання смислу тексту, який читається (Блок В), що і є кінцевою ланкою в процесі читання.

Читаючи коротке речення, яке складається з трьох-чотирьох слів,ми відразу охоплюємо його очима. Тут же сприймаємо його смисл. Але найчастіше речення писемного мовлення є довгими, вони мають розгорнуту синтаксичну структуру. Сприймання таких речень відбувається по синтагмах, тобто по структурно-смислових комплек­сах. Сприймається перша синтагма і утримується в оперативній па­м’яті не на рівні окремих слів, а в скороченому й узагальненому коді - коді смислу. За цим сприймається наступна синтагма і та­кож залишається в оперативній пам’яті у вигляді смислової кодової одиниці. Смислові коди окремих синтагм утримуються в пам’яті доти, доки буде сприйнята остання синтагма речення. Після цього від­бувається синтезування в оперативній пам’яті кодів усіх синтагм в новий, ще більш узагальнений код - код смислу речення. Смисли окремих речень синтезуються в узагальнений смисл абзацу, смисли абзаців - у смисл глави і т.д. Так по смислових блоках відбува­ється сприймання цілого тексту. Але розуміння тексту не зводиться лише до розуміння значень слів і граматичних зв’язків між ними. Від розуміння окремих фактів тексту здійснюється перехід до розу­міння логічних зв’язків у ньому, до домислювання інформації, яка в тексті не виражена, але мається на увазі, до осмислення того, що може дати сприйнята інформація особі, яка читає. Тобто той, хто читає, немов би пропускає її через свій особистий досвід. Сприймання лише окремих фактів і сюжетної лінії тексту - це є розуміння на рівні значення. Більш глибоке розуміння, яке передбачає високий рівень загальної культури, життєвий досвід того, хто читає, осмислення цілі читання називають сприйманням на рівні смислу. Саме до такого рівня сприймання треба поступово підводити учнів.

Перша задача при навчанні читання полягає в тому, щоб навчи­ти учнів сприймати графічні образи слів і пов’язувати їх з від­повідними звуковими та рухомоторними образами. Необхідність вста­новлення таких зв’язків та їх закріплення в пам’яті учнів обумов­лена важливою особливістю читання. Значення мовних одиниць, які учні сприймають при читанні, стають зрозумілими для них лише в тому випадку, якщо графічні образи цих одиниць (слів, словоспо­лучень, граматичних ознак) переводяться при зовнішньому або вну­трішньому проговорюванні в образи мовномоторні. Адже мовний знак існує в пам’яті як звуко-мовномоторний образ, безпосередньо по­в’язаний з його значенням. В тому, що це саме так, можна переко­натись, якщо спостерігати, як читають рідною мовою люди, які по­гано вміють читати. Вони проговорюють текст пошепки, рухають гу­бами. Це означає, що вони не можуть зрозуміти слова рідної мови, поки їх графічні образи не будуть переведені в мовномоторні. Цю особливість сприймання письмового тексту потрібно враховувати на початковому етапі навчання читання іноземною мовою. Для того, щоб міцно зв’язати в пам’яті графічні образи мовних знаків з їх­німи мовномоторними образами, учні повинні оволодіти технікою читання, а для цього необхідно виконати велику кількість вправ у голосному читанні слів, словосполучень, речень, побудованих за стереотипними синтаксичними схемами, а також текстів.

Навчання техніки читання

Під технікою читання в методиці розуміють суму прийомів, які забезпечують сприймання та обробку формальної мовної інформації (літер, сполучень літер, слів, знаків пунктуації, граматичних ознак і граматичних структур речень.[17] Навчити техніки читання – означає сформувати навички миттєвого сприймання і озвучування графічних образів слів, словосполучень, речень. Показником сформованості навичок техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів зі звуковими образами, що зберігаються в довготривалій пам’яті читача. Техніка читання потрібна і для читання вголос, і для читання про себе (тобто зрілого читання), це є першооснова читання як виду мовленнєвої діяльності.

Механізм читання рідною мовою позитивно впливає на формування механізму іншомовного читання. В рідній мові діти навчаються спочатку говорити, а потім вже читати, тобто механізм читання накладається на механізм говоріння. При навчанні іноземної мови навчання техніки читання може відставати в часі від навчання говоріння[18] або відбуватись паралельно з ним, що частіше зустрічається при навчанні іноземної мови як другої[19]. Але як і в рідній мові, ми щоразу ідемо в напрямку від звуків до букв, а не від літер до звуків. Спираючись на засвоєні в усному мовленні звуки і знаки фонетичної транскрипції (наприклад, у підручнику "Wonderland"), учні вчаться читати відповідні їм букви і буквосполучення.

Навчання техніки читання обов’язково відбувається паралельно і взаємопов'язано з навчанням техніки письма. Саме вправи з каліграфії і орфографії допоможуть закріпити в пам’яті графічний образ слова і прискорити формування механізмів читання.

Щоб визначити, в якій послідовності треба навчати техніки читання і з чого починати, треба згадати, які труднощі можуть виникнути при читанні англійською і німецькою мовами:

1. Труднощі, що пов’язані з розходженнями між звуковою і графемною системами даної конкретної мови (внутрішньомовна інтерференція). Це стосується впізнавання графічних знаків, тобто літер у слові та їхнє озвучування (артикуляція).

Наприклад, в англійській мові, як відомо, 26 літер і 44 звуки. Тож одна літера може передавати не один звук, а в залежності від її позиції в слові три і навіть чотири звуки:

m o p – n o te – b o rn

pl a n – pl a ne – a rm

Різночитання однакових букв має місце і в німецькій мові:

Bu ch – i ch – ch or; h ier – O h r;

St uhl – Sp ort, але Ga st – Po st – We sp e

І навпаки, один і той же звук може передаватись на письмі різними буквами або буквосполученнями:

Англ.:[W] - t er m, f ir m, f ur, l ear n

Нім.: [ai] - ei n, d ei n, M ai,

[ks] - Fu chs,wa chs en, Re x, Ma x

2. Труднощі, що пов’язані з читанням у голос слів (наголос у різних типах слів):

Англ.: re'cord (v.) – 'record (n.)

'concrete (бетон) – con'crete (тверднути)

'despot – des'pot

Нім.: 'Lehrer, 'Arbeit; 'aufstehen, але ver'gessen, er'zählen.

3. Труднощі, що пов’язані з читанням речень (інтонація, членування на синтагми, логічний наголос).

Причина останніх двох труднощів – у невідповідності правил словесного наголосу і порядку слів у реченні між рідною та іноземною мовами (міжмовна інтерференція).

На основі цих труднощів можна визначити етапи навчання техніки читання. [20]

I. Засвоєння конфігурації літер іншомовного алфавіту в рецептивному та продуктивному планах, тобто а) зорове сприймання і розпізнавання літери, б) написання літери в усіх варіантах: велика і мала; друкована і рукописна.

Учні 2-го класу засвоюють, як правило, літери алфавіту поступово, на одному уроці вводиться 1-2 літери. Учні 5-го класу, що вивчають другу іноземну мову, знайомляться одразу з усім алфавітом або 5-6 літерами що уроку.

II. Оволодіння звуко-буквеними і букво-звуковими відповідностями (зв’язками), оскільки знання тільки назви букви не допомагає при читанні.

Послідовність введення букв і буквосполучень визначається потребою фіксації на письмі і в читанні спочатку окремих односкладових слів, а потім – засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків.

Наприклад: першими літерами, які учні вчаться читати і писати, є букви: Aa, Ee, Ii, Oo, Uu, Dd (нім.) [21]; Ii, Ss, Hh, Tt, Nn, Oo (англ.)[22].

III. Читання вголос ізольованих слів з поступовим засвоєнням основних правил читання комбінацій голосних та приголосних букв. Саме на цьому етапі вчитель звертає увагу учнів на словесний наголос і навчає їх сприймати ціле слово швидко і читати (озвучувати) його правильно, чітко і голосно.

IV. Читання вголос засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків, спочатку самих коротких, потім розгорнутих.

V. Читання вголос зв’язних коротких текстів.

В початковій школі тексти для читання вголос містять лише знайомий мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні. Обсяг текстів зростає від класу до класу, наприклад, на кінець 2-го класу він складає 250 друкованих знаків, а на кінець 4-го класу – вже 500 друкованих знаків (Програма 2001).

Відповідно до цих етапів навчання техніки читання методисти, зокрема Шатилов С.Ф., пропонують 4 види вправ для навчання читання вголос:

1) Вправи для розпізнавання і читання окремих букв і буквосполучень.

2) Вправи для читання окремих ізольованих слів.

3) Вправи для читання окремих мовленнєвих зразків.

4) Вправи для читання коротких зв’язних текстів.

Наведемо приклади деяких вправ.

Вправи для читання окремих букв включають навчальні операції з алфавітом з використанням карток розрізної азбуки і начально-роздаткового матеріалу із зображенням людей/тварин/предметів.

Вони спрямовані на розвиток графемно-фонемних зв’язків. Учням можна запропонувати такі завдання:

– Знайдіть і покажіть у підписах до малюнків літери, які вивчаються на цьому уроці.

– Покажіть літери, що відповідають вимовленим вчителем звукам.

– Знайдіть кожній великій літері відповідну пару і з’єднайте їх:

A B C D E F G

g a d e f a b

– Знайдіть в магічному квадраті/ряді літер названу вчителем літеру і розмалюйте її.

– Спишіть подібні літери і назвіть елементи, які їх відрізняють:

h – n; T – F; o – ö; d – b

– Визначте кількість літер і звуків у слові.

– Впишіть літери за алфавітом, яких не вистачає в цьому рядку:

- b - - - f – h

Однією з задач алфавітного періоду є засвоєння учнями літер алфавіту у їхньому правильному порядку. З цією метою учні кілька разів повторюють алфавіт за вчителем, далі можуть проспівати його під музику[23], і виконати такі вправи:

– Назвіть ці літери (учитель показує класові окремі літери на демонстраційних картках).

– Розташуйте ці літери в алфавітному порядку (групи учнів отримують картки з п’ятьма літерами, і вони повинні швиденько розташувати їх в алфавітному порядку). Можна цю вправу виконувати як гру, в якій виграє група, яка зробила це першою.

– Вишикуйтесь в алфавітному порядку літер, які ви одержали, і назвіть ці літери (учні по 6-7 чоловік в кожній групі отримують літери. Вони повинні визначити їх порядок в алфавіті і вишикуватись в рядок, кожний тримаючи перед собою літеру). Цю вправу також можна провести як гру на швидкість.

Вправи для читання окремих слів і словосполучень мають на меті навчити учнів поєднувати звуковий образ слова з графічним і навпаки; проводити звуковий аналіз слів; ділити слова на склади, визначати тип складу і наголос. В основу цих вправ покладені різні методи навчання читання слів. Наприклад, керуючись фонетичним (звуковим) методом (тобто як чуємо, так і пишемо і читаємо), учням можна дати такі завдання:

– Знайдіть вимовлене вчителем слово серед ряду слів на картках.

– Складіть вимовлене вчителем слово з карток алфавіту.

– Прослухайте слова (з опорою на таблицю чи підручник) і підкресліть ті слова, в яких ви почули звук [ai]: heiß, Hand, zwei, viel, haben, Reis.

– Прочитайте слова і виберіть ті з них, які починаються\закінчуються на літеру "Dd".

– Прослухайте слова (з опорою на підручник) і скажіть, яке слово пропустив вчитель.

– Визначте, чим відрізняються подані нижче слова і прочитайте їх, наприклад (нім.): Hahn-Huhn-Hand-Hund; Haus-Hans; Beet-Bett.

Методом цілих слів ми користуємось, коли навчаємо читати слова з історичним написанням або слова іншомовного походження, або слова, що читаються не за правилами, наприклад: Th eater, T ou rist, Ingen ieu r. Такі слова слід виділяти в окремі групи і подавати, можливо, в іншому кольорі, інтенсивно тренуючи учнів в їх правильному прочитуванні.

Найбільшою популярністю серед авторів підручників та учителів користується метод навчання читання за ключовими словами або з аналогією, коли учням пропонується прочитати стовпчик або рядок слів з однаковою орфограмою, наприклад (нім.): se chs -O chs e-Fu chs -Lu chs -wa chs en [24]; (англ.) i s, h i s, i t, s i t, i n, T i m, b i g. [25]

Цей метод дуже тісно пов’язаний з іншим методом читання, а саме читання за правилами читання, тому що перш ніж давати учням рядки аналогічних слів, треба спочатку сформулювати правило, наприклад: Буквосполучення "oh" в німецькій мові читається як довгий [o:], або "h" в середині слова не читається, а лише подовжує голосний: Kohl-Mohl-Sohn-Ohr.

В початковій школі доцільно обмежитись мінімумом правил читання. Ті з них, які не поширюються на великі групи слів (wr-, ku-, qu-, -ild і т.і.) можуть бути засвоєні у складі лексики[26]. До обов’язкового мінімуму слід віднести такі правила читання слів англійською мовою:

– читання літер, що означають голосні, в наголошеному відкритому складі;

– читання літер, що означають голосні, в наголошеному умовно відкритому складі;

– читання літер, що означають голосні, в ненаголошеному закритому складі;

– читання літер, що означають голосні, в наголошеному третьому типі складу (перед літерою - r);

– читання літер, що означають голосні, в наголошеному четвертому типі складу (перед - rе);

– читання сполучень літер, що означають голосні звуки: ee, ea, ew, ai, ay, au, aw, on, oh, aw, igh;

– читання сполучень літер a+ll, a+lk, wa, -ture, -tion.

До правил читання слів німецькою мовою слід віднести [27]:

– правила читання голосних у відкритому, умовно відкритому і закритому складах;

– правили читання голосних на початку слова ("сильний приступ");

– правила читання голосних ä, ö, ü;

– правила читання подвоєних голосних (читаються довго і як один звук: Tee);

– правила читання буквосполучень –ie, -ieh; дифтонгів ei, au, eu, äu (як один звук);

– правила читання приголосних перед голосними i, e (ніколи не пом’якшуються: sind, Tisch);

– правила читання подвійних приголосних (читається як один звук: Bitte, Mutter);

– правила читання приголосних p, t, k (перед наголошеними голосними – з придихом: Tante, kommen, Peter);

– правила читання дзвінких приголосних в кінці слова (оглушуються: sin d, un d);

– правила читання буквосполучень ng, nk, ch, chs, sch, st, sp; tsch;

– правила читання приголосних h; x; q; y; v;

– правила словесного наголосу (у простих словах наголошується кореневий склад, який є здебільшого першим складом: ´Garten, ´Anna).

Ці правила слід давати поступово, з огляду на лексичні одиниці, що вводяться. А згодом, коли учні засвоять ці правила по одному, потрібно дати їх всі разом у вигляді таблиць.[28]

Таблиця №2

⇐ Предыдущая14151617181920212223Следующая ⇒

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

---

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: