Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Адміністративно-процесуальне право: поняття, предмет, метод та співвідношення з адміністративним процесом





Останнім часом у вітчизняній та зарубіжній адміністративно-правовій теорії все частіше і переконливіше почали започатковувати нову правову галузь, а саме – адміністративно-процесуальне право, презентуючи її як самостійну правову субстанцію. На нашу думку, в цілому для цього назріли необхідні визначальні підстави: зокрема, наявність належної правової бази, значної автономної правозастосовної сфери та важливого для цього теоретичного підґрунтя (хоч у багатьох випадках – і суперечливого).

Водночас, ураховуючи ще недостатню теоретико-концептуальну визначеність щодо цього питання, багато науковців розглядають адміністративний процес у рамках єдиної адміністративно-правової науки як її важливу підгалузь.

Адміністративно-процесуальне право як галузь права становить сукупність правових норм, призначених для організації і регулювання діяльності уповноважених на те суб’єктів щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних адміністративних справ, що складаються у сфері публічного управління в процесі реалізації матеріальних норм адміністративного та деяких інших галузей права.

Формально юридичне призначення адміністративно-процесуального права полягає в забезпеченні можливості практичної реалізації матеріальних норм адміністративного та деяких інших галузей права. На наш погляд, це догматичне положення повинно знаходитися в основі визначення сутності та обсягу адміністративного процесу в цілому.

З урахуванням конституційних положень про відповідальність держави перед людиною, її обов’язок забезпечити права і свободи людини соціальне призначення адміністративно-процесуального права передусім полягає у створенні і забезпеченні ефективних процесуально-правових умов належної реалізації конституційних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічного управління та захисту їх в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративно-процесуальне право в поєднанні з матеріальним адміністративним правом здебільшого обслуговують і опосередковують таку гілку публічної влади, як виконавча, а частково – і судову владу в процесі здійснення адміністративного судочинства.

Як відомо, основними відмінними критеріями, що характеризують окрему правову галузь і відмежовують її від інших галузей права, насамперед, є предмет і метод її правового регулювання. Предмет будь-якої правової галузі, як відомо, становить певне коло суспільних відносин, що регулюються правовими нормами цієї галузі. Не є винятком з цього і адміністративно-процесуальне право.

Предметом адміністративно-процесуального права є суспільні відносини, що складаються у сфері публічного управління під дією адміністративно-процесуальних норм, пов’язані з розглядом і вирішенням компетентними суб’єктами різноманітних адміністративних справ.

Окреслюючи коло суспільних відносин, що формують предмет адміністративно-процесуального права, виходимо з точки зору широкого, інтегруючого визначення адміністративного процесу, що охоплює його і управлінську, і судову концепції. При цьому необхідно враховувати нерозривний, органічний зв’язок адміністративно-процесуального права з його матеріально-правовими аналогами. Адже раніше підкреслювалось, що адміністративно-процесуальні норми покликані обслуговувати, насамперед, норми матеріального адміністративного права. Останні здебільшого визначально впливають на сутність і призначення адміністративно-процесуального права та його предмет. Крім того, на особливості адміністративно-процесуальних відносин суттєвий вплив мають і адміністративно-правові відносини матеріального характеру, враховуючи, що вони в ході їх реалізації завжди проявляють себе в динамічній формі. Отже, предмет адміністративно-процесуального права значною мірою обумовлюється предметом матеріального адміністративного права, є похідним від останнього.

З урахуванням висловленого можна виокремити систему суспільних відносин, які становлять предмет адміністративно-процесуального права, та визначити їх ознаки.

1. Насамперед, загальною властивістю цих відносин, як і їх матеріально-правових аналогів, є те, що вони складаються здебільшого у сфері публічного (державного і самоврядного) управління. Тобто, вони носять публічно-управлінський характер, пов’язані з динамічно-правовою частиною управлінської діяльності.

2. Ці відносини формуються в процесі реалізації матеріальних норм як адміністративного та деяких інших галузей права, так і норм адміністративно-процесуального права, у зв’язку зі здійсненням різноманітних управлінських завдань і функцій органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Ці завдання і функції стосуються як безпосереднього цільового призначення вказаних органів (так би мовити прояву їх зовнішньої компетенції), так і пов’язані з організацією їх внутрішньоапаратної діяльності. Натомість не всі вітчизняні вчені схильні зараховувати процесуально-правові відносини внутрішньоорганізаційного (внутрішньоапаратного) характеру до предмета адміністративно-процесуального права (це стосується, зокрема, таких проваджень, як заохочувальне, атестаційне, конкурсне та ін.). На наш погляд, це не зовсім логічно.

3. Одне з центральних місць у системі відносин, що формують предмет адміністративно-процесуального права, належить відносинам, пов’язаним із процесуальним забезпеченням належних умов для реалізації законних прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічного управління, а також виконання покладених на них обов’язків у цій сфері. Насамперед це стосується надання таким особам відповідними органами публічної адміністрації різноманітних управлінських (адміністративних) послуг.

4. Не менш важлива роль у формуванні предмета адміністративно-процесуального права належить процесуальним відносинам, пов’язаним з адміністративним (в особі органів публічної адміністрації), а також судовим (в особі адміністративних судів) захистом законних прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічного управління. Відносини, пов’язані з процесуальним забезпеченням належних умов реалізації та захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб у цій сфері, становлять ядро предмета адміністративно-процесуального права і визначають його основне соціальне призначення.

5. Значну частину предмета адміністративно-процесуального права становлять відносини юрисдикційного (спірного) характеру, що пов’язані з розглядом і вирішенням конфліктних питань у сфері публічного управління як в адміністративному (позасудовому), так і в судовому порядку. До них, зокрема, належать адміністративно-процесуальні відносини, що складаються в процесі застосування різних заходів адміністративного примусу, насамперед, адміністративних стягнень при притягненні винних осіб до адміністративної відповідальності. Такі відносини визначають зміст провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке у свій час було взято за основу визначення змісту адміністративного процесу.

6. До складу предмета адміністративно-процесуального права входять і відносини процесуального характеру, пов’язані з функціонуванням публічної служби в Україні. Це, зокрема, такі провадження, як кадрове, атестаційне, конкурсне та ін.

7. Значну частину предмета адміністративно-процесуального права формують відносини, які складаються в процесі реалізації контрольно-наглядових та дозвільно-ліцензійних функцій уповноважених на те органів та їх посадових осіб.

8. Особливістю предмета адміністративно-процесуального права, як і адміністративного процесу в цілому, є те, що його межі включають не лише правозастосовну діяльність компетентних органів, а і динамічні відносини нормотворчої діяльності органів публічної адміністрації (в рамках нормотворчого провадження).

Предмет адміністративно-процесуального права формують і інші суспільні відносини, які складаються в ході організації і забезпечення динамічного правового режиму щодо розгляду і вирішення різноманітних адміністративних справ у сфері публічного управління у формах і порядку, визначених адміністративно-процесуальним законодавством.

Характерним для таких відносин є те, що вони пов’язані з публічно-управлінською діяльністю органів публічної адміністрації та мають визначальне процедурне й організуюче призначення щодо забезпечення необхідних процесуальних умов реалізації відповідних матеріальних правових норм. Обов’язковими учасниками таких відносин, як правило, є органи публічної влади або їх повноважні представники (насамперед, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування), а в процесі адміністративного судочинства – суди.

Безперечно, з розвитком різних форм життєдіяльності суспільства, досягненнями вітчизняної та світової юридичної науки, оптимізацією чинного законодавства система суспільних відносин, що формують предмет адміністративно-процесуального права, буде постійно трансформуватись шляхом її удосконалення.

Під методом адміністративно-процесуального права розуміється сукупність юридичних прийомів, способів та засобів правового регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі розгляду і вирішення компетентними суб’єктами адміністративних справ публічно-управлінського змісту.

Зазвичай така сукупність правових засобів щодо окремих галузей права включає різні приписи, заборони та дозволи. Критерієм розмежування того чи іншого методу правового регулювання є різне пропорційне співвідношення використання тих чи інших правових засобів.

В адміністративно-процесуальному законодавстві здебільшого переважають приписи (що вказує на його імперативність) та дозволи (характеризує диспозитивність адміністративно-процесуального права), які застосовуються на паритетних засадах. Тобто метод адміністративно-процесуального права має синтезований, імперативно-диспозитивний характер.

Співставляючи поняття адміністративного процесу та адміністративно-процесуального права, слід зауважити, що вони не ідентичні. Адміністративно-процесуальне право – це сукупність відповідних процесуально-правових норм, а адміністративний процес – це урегульована цими нормами діяльність уповноважених на те органів щодо розгляду і вирішення різноманітних адміністративних справ публічно-управлінського характеру. Причому поняття адміністративного процесу, на нашу думку, сприймається ширше ніж поняття адміністративно-процесуального права.

Як навчальна дисципліна адміністративно-процесуальне право включає загальну та особливу частини. У загальній частині розглядаються загальнотеоретичні положення, поняття та категорії, характерні для адміністративного процесу в цілому. В особливій частині розкривається специфіка окремих адміністративних проваджень.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.