Причини поразок українських військ у війнах УНР з Радянською Росією

5 грудня 1917р. Раднарком Росії оголосив ультиматум Центральній Раді. а наступного дня оголосив війну. Можна визначити наступні основні причини поразки українських військ у війнах УНР із Радянською Росією. 1. Загальна чисельність радянських військ складала в грудні 1917 р. - січні 1918 р. близько 60 тис. чоловік. Це були частини регулярної російської армії, що перейшли на сторону більшовиків, червоногвардійці Москви, Петрограда й інших міст Росії, загони моряків. Це були сильні, досить навчені військові підрозділи. Досвідченим воєначальником був В. Антонов-Овсієнко, його помічником - М. Мурав'єв. Більшовицьким військам протистояли селянське ополчення "вільних козаків", січові стрільці під командуванням Є. Коновальиа,загони з колишніх військовополонених галичан, кілька невеликих загонів із фронту, кілька сотень київських гімназистів, що пішли на фронт прямо зі шкільної лави. Військовий міністр Центральної Ради С. Петлюра мав у своєму розпорядженні не так багато підготовлених у військовому відношенні підрозділів. Український історик Ф. Гурченко вважає, що по чисельності війська УНР не уступали радянським, однак вірні Центральній Раді війська були розсіяні по всій Україні, у той час як керовані більшовиками угруповання діяли на основних напрямках. Таким чином, численним і добре навченим радянським військам протистояли менш підготовлені, деякою мірою розрізнені українські військові підрозділи.2. Ефективно діяла більшовицька агітація, завдяки якій удалося деморалізувати частину військових частин. Американський історик Р.Пайпс писав, що "у перші місяці громадянської війни все населення було збито з толку, дезорієнтоване і не знало, за ким йти. Гарний агітатор коштував сотень збройних солдатів: він міг залучити на свою сторону війська супротивника і тим самим вирішити долю важливих боїв". Більшовики не шкодували ні грошей, ні людей для того, щоб проникнути в українські загони, що значною мірою створювалися з дуже наївних у питаннях політики селян, і переконати останніх чи не приймати участі в боях, чи приєднатися до більшовиків. 3. Велику допомогу регулярним частинам Червоної Армії зробила "п'ята колона" - місцеві більшовики, що спираються на добре озброєні загони Червоної гвардії. З числа організованих ними майже в кожнім великому місті повстань проти Центральної Ради саме небезпечне спалахнуло 16 січня 1918 р. у Києві, коли робітники захопили завод "Арсенал", на кілька днів скувавши дії українських військ і змусивши українське командування зняти частину військ із фронту для придушення заколоту. Незважаючи на подвиг 300 українських гімназистів, що загинули в нерівному бої під Крутами 16 січня 1918р., опір інших українських бійців, радянські війська продовжували наступ. Це - основні причини поразки українських військ. Можна відзначити ще кілька факторів, що сприяли не тільки воєнній поразці військ Центральної Ради, але і поразці Української революції взагалі. 4. На думку канадського історика О. Субтельного, Центральній Раді не вдалося створити ефективний адміністративний апарат, відсутність якого позбавило її можливості підтримувати зв'язки з губерніями і селом, де зосереджувалася найбільша кількість її можливих прихильників. 5. Непослідовність соціальних перетворень Центральної Ради і її нерішучість, з погляду відомого політичного діяча і письменника В. Винниченко, привели до того, що "українська демократія розійшлася зі своїми масами", що не підтримали Центральну Раду в критичний момент історії.6. Історик Д. Решетар вважає, що в кінцевому рахунку поразка Центральної Ради обумовила нерозвиненість українського національного руху.

Порівняйте умови мирного договору у Брест-Литовську 1918р. з Ризьким мирним договором 1921р.

9 лютого 1918 р. договір між УНР і державами німецького блоку було підписано. Що стосується суті Брестського мирного договору, то: 1. У преамбулі договору визнавалась незалежність УНР. 2. Кордонами між Австро-Угорщиною і УНР проголошувались ті, які існували між Російською і Австро-Угорською імперіями до 1914 р., тобто вся Галичина, Закарпаття, Північна Буковина залишались за Австро-Угорщиною, зате вся Холмщина, Підляшшя поверталися Україні. 3. Відновлювалися дипломатичні і консульські стосунки. 4. Передбачався обмін військовополоненими. 5. Відкидались будь-які відшкодування збитків. 6. Вказувалось на обов'язок сторін розвивати господарські стосунки, проводити взаємообмін залишками сільськогосподарських і промислових товарів на державній основі. 7. Допускався дрібний товарообмін у межах 15-кілометрової прикордонної смуги. Передбачалися взаємні митні пільги тощо. Отже, відкривалася ще одна трагічна сторінка історії України – "незалежне" життя в умовах окупаційного режиму. Поступово втрачаючи рештки влади, Центральна Рада ще проіснувала до 29 квітня 1918 р. Ризький мир — договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщі — з другого^[1], який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919–1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920. Основні умови Ризького мирного договору: 1. Гарантування державного суверенітету обом сторонам й утримання від будь-якого втручання у внутрішні справи. 2. Зобов’язання не створювати і не підтримувати організацій, що мають за мету збройну боротьбу з другою договірною стороною або зазіхають на її територіальну цілісність. 3. Припинення стану війни. 4. Визнання Польщею незалежності УСРР і БСРР. 5. Негайне встановлення дипломатичних відносин. 6. Визначалася лінія кордону між державами: до Польщі відходили західноукраїнські (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Поділля, Холмщина, Підляшшя) і західнобілоруські землі. 7. Радянська сторона зобов’язувалася сплатити Польщі 30 млн руб. золотом і передати залізничне майно на суму 18 245 тис. руб. золотом. 8. Передбачалося укладання економічної угоди. 9. Визначалися права національних менших і релігійних громад на території договірних сторін. 10. Сторони взаємно відмовилися від компенсації воєнних витрат. 11. Визначалися принципи утримання військовополонених та їх обміну. З часу Ризького договору починається історія під владою окупантів, історія боротьби за своє національне «я», за свою національну культуру й свободу. З другого боку — починається історія української еміграції. залишались національна свідомість і прагнення мати свою державу. Організована боротьба за незалежність України закінчилась поразкою. Результати війни мали виключно негативний характер для України. Одна її частина опинилась під ворожою окупацією, а в іншій встановився жорсткий антинаціональний тоталітарний режим. Радянська Україна продовжувала відстоювати право східногалицького населення на самовизначення. Уряд ЗУНР на міжнародній арені виступав за державну незалежність Східної Галичини та проти анексії цього краю Польщею.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: