Індустріальний розвиток Украни в 30-ті роки.

в грудні 1925р. на XIV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на індустріалізацію. На IX з’їзді КП(б)У (грудень 1925р.) вказувалося на принципово важливу роль важкої промисловості республіки для процесу модернізації та реконструкції країни. Причини індустріалізації: 1. необхідність технічного переозброєння економіки; 2. створення воєнно-промислового комплексу; 3. створення матеріально-технічної бази для економічної незалежності країни в умовах капіталістичного оточення й можливої економічної ізоляції; 4. необхідність технічної підготовки села до кооперування; 5. зміна соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності пролетаріату. Існував ряд перешкод, які гальмували хід індустріалізації: 1. обмежений бюджет; 2. брак кваліфікованих кадрів; 3. індустріалізація проводилася вперше, бракувало досвіду; 4. Дефіцит обладнання на промислових підприємствах; 5. Нестача коштів. У квітні 1929р. XVI партконференція схвалила оптимальний варіант плану (20-22%). У травні 1929р. -XI Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив п’ятирічний план. Джерела фінансування індустріалізації: 1. Перекачування коштів із легкої та харчової у важку промисловість; 2. Податки з населення; 3. Внутрішні позики, спочатку добровільні, а згодом І “під контролем суспільних організацій”. 4. Випуск паперових грошей, не забезпечених золотом; 5. Розширення продажу горілки. 6. Збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра та хліба; 7. Режим економії. 8. Небаченого рівня досягла експлуатація селянства та робітничого класу, ін. верств населення, багатьох мільйонів в’язнів ГУЛАГу. Етапи проведення індустріалізації: 1. 1926р. - жовтень 1928 рр. - початок індустріалізації, підготовка форсованої індустріалізації; реконструкція старих будівництво нових невеликих і середніх підприємств; закладка нових електростанцій, включаючи Дніпрогес. 2. жовтень 1928-1932 рр. - перша п’ятирічка, форсований розвиток важкої індустрії. На цьому етапі в Україні було створено сільськогосподарське машинобудування(ХТЗ, «Серп і Молот») Але середньорічний приріст промислової продукції не перевищував 10%. 3. 1933-1937 рр. - друга п’ятирічка: щорічний приріст промислової продукції передбачав розміри 16,5% новобудови: металургійні заводи в Запоріжжі, Маріуполі, Кривому Розі, Новокраматорський машинобудівний, Харківський турбінний та ін. Рівень виконання плану не перевищував 70-77%. 4. 1938-1941 рр. - третя п’ятирічка: спад виробництва, викликаний репресіями міністрів, директорів, інженерів; страхом проявити ініціативу; відсутністю матеріальної зацікавленості; збільшення асигнувань на оборону. Найважливішим засобом підвищення продуктивності праці вважалося соціалістичне змагання. Особливості індустріалізації в Україні: 1. Інвестування в промисловість республіки значної частини коштів. 2. Побудова і реконструкція в Україні на початку індустріалізації крупних промислових об’єктів. Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки. Поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей. Практично заново в Україні створювалася легка промисловість. Також у важкій промисловості виникають нові галузі: електрометалургія, кольорова металургія. Значне відставання в модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії. Вищі темпи витіснення приватного сектора в економіці України, ніж у СРСР загалом. Отже, наслідки індустріалізації: 1. Вихід України на якісно новий рівень промислового розвитку (кількість підприємств важкої промисловості зросла в 11 разів). 3. Модернізація промисловості сприяла посиленню урбанізації. 4. Швидке формування національного українського робітничого класу та інтелігенції. Негативні наслідки: 1. Домінуюче, привілейоване становище виробництва засобів виробництва. 2. Заморожування значних коштів у незавершених об’єктах. 3. Повернення до командних методів управління. 4. Посилення експлуатації трудящих. 5. Побудова і реконструкція підприємств монополістів. 6. Диспропорційне і нерівномірне формування промислового потенціалу республіки. 7. Наростаюча централізація економічного життя. 8. Відрив сировинних баз від підприємств-споживачів. 9. Посилення репресій проти інженерно-технічних працівників. 10. Підрив розвитку сільського господарства. В цілому за роки перших п’ятирічок трудящі України створили потужну індустріальну базу, що вивела республіку в коло економічно розвинених країн світу. Однак ціна цих позитивних зрушень для України була надто високою.

23. Колективізація с\г. Голодомор 1932-33рр.

Колективізація - репресивна міра сталінського режиму полягала в насильницькому об’єднанні селян в колективні господарства та ліквідації самостійних селян-господарів. Мета колективізації: джерело коштів на проведення індустріалізації. Вже в 1917-1920рр. за прямої підтримки держави в Україні виникають перші комуни, товариства спільного обробку землі (ТСОЗ), радгоспи. Радянське керівництво одразу зіткнулося з трьома проблемами: кошти, сировина і робочі руки для розвитку індустрії. На XV з’їзді ВКП(б) (грудень 1927р.) було взято курс на кооперування сільського господарства. Підвищені темпи індустріалізації здійснювались завдяки “ножицям цін” на товари. Наслідком такої політики було те, що у промисловості розпочалася криза збуту, а в аграрному секторі - хлібозаготівельна криза. На листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) 1929р. було проголошено гасло суцільної колективізації. Керівництво України підтримало Сталіна в справі форсованої колективізації. ГенСек ЦК КП(б)У С.Косіор закликав селян України показати приклад: замість осені 1931р. завершити колективізацію вже восени 1930р. Селян почали насильно заганяти в колгоспи. Етапи здійснення колективізації І етап. 1929-1930рр. - прискорена суцільна колективізація. Так, в Україні на 20 січня 1930р. було колективізовано 15,4%, а на 1 березня вже 62,8% господарств. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. Насильницьке запровадження колгоспного ладу спричинило хвилю селянських виступів(343) та збройних повстань(81) 2 етап. Середина-друга половина 1930р. Наростання напруги в стосунках селян з владою, потік скарг і претензій у центральні установи. 14 березня 1930р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з викривленням партійної лінії в колгоспному русі». Почався масовий вихід з колгоспів. Восени 1930 в колгоспах залишилося менше третини дворів. 3 етап. 1931-1933 pp. Нова спіраль колективізації прискорення її темпів. На кінець 1932р. колективізація в Україні завершилася: колгоспи об’єднували майже 70% господарств, 80% посівних площ. Наслідком суспільної колективізації став голод 1932-1933рр. IV етап. 1934-1937 pp. - завершальний етап колективізації У 1937р. в УPCP нараховувалося вже 27,3 тис колгоспів. Станом на 10 березня під розкуркулювання потрапило 61887 господарств. Друга хвиля розкуркулювання почалася 3 вересня 1930р. після листа ЦК ВКП(б) «Про колективізацію» За роки суцільної колективізації було експропрійовано понад 200 тис. селянських господарств. Головним наслідком колективізації став здійснений індустріальний стрибок, за який заплачено жертвами насильницького розкуркулення і голодомору, втратою селянами відчуття хазяїна, тривалою деградацією та дезорганізацією аграрного сектора. За період 1929-1932 рр. в Україні поголів’я великої рогатої худоби скоротилося десь наполовину. У липні 1931р. республіканське керівництво звернулося до Москви з проханням знизити планові цифри хлібозаготівель. Сталін погодився на незначне зменшення плану, але в Україні починався голодомор. У серпні 1932р. було прийнято постанову ВЦВК і РНК СРСР яку називали «законом про п’ять колосків», який передбачав смертну кару «за розкрадання колгоспного майна» Незабаром видано закон “Про боротьбу зі спекуляцією”, який передбачав увязнення в концтаборах строком до 10 років селян, які приїздять до міста міняти речі на харчові продукти. 1931р. українські селяни здали державі 39% валового збору, у 1932 -55%. Для успішного проведення хлібозаготівельної кампанії на Україну прибула надзвичайна комісія на чолі з В.Молотовим. Голод 1932- 1933рр. в Україні був організований штучно. Апогею голод досяг узимку і навесні 1933р. Наприкінці грудня 1932р. в Україну прибув Л.Каганович, він привіз директиву Сталіна, в якій вимагалося здати насіннєві фонди, якщо план хлібозаготівель буде невиконаний. Загибель мільйонів людей влада хотіла приховати, твердячи, що випадки про голод навмисне поширюють вороги СРСР, радянська влада відкинула пропозицію про допомогу з-за кордону. Голод охопив величезну територію, район найбільшого скупчення селян — Україну, Північний Кавказ, Кубань, Поволжя. Північний Казахстан. Однак найбільших масштабів голод набув саме в Україні. За різними даними під час голодомору загинуло від 6 до 9 млн чол.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: