Розпад СРСР. Акт про державну незалежність України

Серед можливих причин називають: етнічна, культурна та цивілізаційна різнорідність складових частин СРСР; - колоніальна імперська внутрішня політика «центру»; придушення залишків місцевої національної «автономії»; -«номенклатурна» модель російського політичного класу, застій та кадрова деградація радянської політичної еліти; бюрократизація управління; -уніфікований тоталітарний та авторитарний характер радянської політичної системи. Позбавлення населення елементарних громадянських прав і свобод, гоніння на церкву; - зростаюче економічне, технологічне та наукове зовнішнє відставання від постіндустріальних країн Заходу та залежність від імпорту звідти. - Вимушене ведення натурального господарства та його значна доля в ВВП «індустріального» СРСР; - неефективність соціалістичної моделі централізованої «планової економіки»; приховувана залежність країни від нафто-газової «труби»; неконвертованість радянської «валюти» та штучний курс рубля; - заборона та відсутність приватної ініціативи, підприємництва; - збагачення «еліти», наявність «закритих» систем розподілу; корупція правлячого класу. - Хронічний дефіцит товарів масового споживання при плановій економіці «соціалізму»; — фінансування та військова підтримка диктаторських та маріонеткових прорадянських та антиамериканських режимів; - криза ідеології комунізму. - зовнішня військова експансія та інтервенція в Афганістані (1979–1988); - техногенні катастрофи (Чорнобильська); - ініційоване американським урядом зниження світових цін на нафту, що похитнуло основне валютне джерело СРСР та «соціалістичне» господарство СРСР в цілому. Важливою віхою в суспільному житті став березневий референдум (1991р.). На питання “Чи вважаєте Ви необхідним збереження СРСР, як оновленої федерації рівноправних республік...” “так” відповіли 70,2% громадян України. На додаткове питання, яке внесли представники Українського парламенту “Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України” “так” відповіли 80,2% громадян, що взяли участь у референдумі. 23 квітня з ініціативи М.Горбачова, була проведена зустріч з керівниками республік, але через брак часу компромісу не знайшли. 19-21 серпня 1991р. - спроба консервативного табору здійснити Державний переворот. Демократичним силам вдалось встояти. 24 серпня 1991р. на позачерговій сесії Верховної Ради з доповіддю про політичну ситуацію виступив Л.Кравчук, а також О.Мороз - від більшості та І.Юхновський - від опозиції. У доповідях висловлювалась одна думка: про необхідність вжиття рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Голова ВР запропонував створити Раду оборони України та Національну гвардію. Щоб надати цілковитої легітимності цим доленосним рішенням, І.Юхновський від імені Народної Ради запропонував проголосити акт, в якому мав бути зафіксований новий державний статус України, а потім підтвердити цей акт на Всенародному референдумі. У другій половині дня Верховна Рада проголосила Акт незалежності України. Референдум та підтвердження Акту проголошенні незалежності України мав відбутися 1 грудня 1991 р одночасно з виборами Президента України. Визнавалося необхідним створити Раду оборони, Збройні Сили України, Національну гвардію, прискорити формування Конституційного суду. Урядові доручилося організувати перехід у власність України підприємств союзного підпорядкування, ввести з обіг власну грошову одиницю, забезпечити її конвертування. 30 серпня, коли створена Президією Верховної Ради спеціальна комісія довела участь партапарату в підготовці й здійсненні путчу, Л,Кравчук підписав указ про заборону діяльності КПУ. Цим закінчилася насичена історичними подіями остання серпнева декада 1991р.

Референдум 1 грудня 1991р та вибори президента України

1 грудня 1991р. Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією, що у корені змінило історичну долю українського народу. До бюлетеню з референдуму були включені текст Акта проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 p., і питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?». У голосуванні взяли участь 84,2% від загальної кількості включених до списків. Із них на питання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» 28 млн 804,1 тис. громадян, або 90,3%. Причинами такої високої політичної активності громадян України стали: - сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення; - віра народу у свої сили і можливості; - розпочатий процес розпаду СРСР. Значення Всеукраїнського референдуму. Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив Акт проголошення незалежності України, проголошений Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу. Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну. референдум 1991 p., і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в

незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми.. Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення. Молода держава стала будувати відносини з іншими державами на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, невтручання в їхні внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв'язків. Вибори Президента України відбулися в той же день. Взяли участь бл. 32 млн чол. До виборчого бюлетеня були включені: - Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук; - голова Львівської облради В. Чорновіл; - голова Української республіканської партії Л. Лук'яненко; - заступник Голови Верховної Ради України В. Гриньов; - голова Української народної партії Л. Табурянський; - голова Народної ради в парламенті України І.

Юхновський. Незважаючи на істотні розходження в програмах, усі кандидати підтримували ідеї незалежності України. У результаті голосування Президентом України був обраний Леонід Кравчук, за якого віддали голоси 19 млн 643,6 тис. громадян (61,56% тих, хто взяв участь у голосуванні). Отже, Голову Верховної Ради УРСР підтримали більше половини українських виборців. Його передвиборчою програмою була програма п'яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра.5 грудня 1991 р. на засіданні Верховної Ради України Л. Кравчук прийняв присягу Президента України, виклав програмні орієнтири своєї політики на новій посаді. «Президент, - підкреслив він, - одержавши владу від народу, повинен служити йому і забезпечувати добробут, права і свободи кожної людини».

Відповідно до статті 20 Конституції України (1996р.) державними символами України є Державний Герб України, Державний Прапор України і Державний Гімн України. Державний герб України Зображується на прапорах, грошових знаках, печатках тощо. Після утворення Київської держави рід Рюриковичів користувався знаком власності в зображенні двозубця, потім тризубця. Тризубець був зображений на печатці Святослава, на монетах і В.Святославича, з деякими відмінностями на монетах Я.Мудрого. 12 березня 1918р. на засіданні Малої Ради в Коростені державним гербом УНР було схвалено золотого тризуба на синьому небі. Автором проекту був художник В.Кричевський. Тризуб залишався державним гербом Української держави за часів гетьмана П.Скоропадського (1918р.), в часи Директорії УНР (1919- 1920 рр.) Після проголошення соборності України (22.01.1919р.) і об’єднання УНР і ЗУНР в єдиній Українській державі її гербом став золотий тризуб на синьому фоні. Коли український народ втретє зробив спробу відродити незалежну державу, ВРУ 19 лютого 1992р. затвердила тризуб, як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. 28.01.1992р. на пропозицію Президента Л.Кравчука сесія ВР, більшістю голосів прийняла рішення про Державний прапор України. В цій постанові записано: “Затвердити державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої І синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.” Державний прапор України, як і герб, продовжує традиції в державній символіці Галицько-Волинського князівства, героїчної козацько-гетьманської доби, часів УНР, Української держави П.Скоропадського, УНР часів Директорії. Крайовий синьо-жовтий прапор було ухвалено 20.03.1920р. для Закарпатської України як складової частини Чехословаччини, 15.03.1939р. він був прийнятий як Державний прапор Карпатської України. Слова гімну “Ще не вмерла Україна” написав відомий український поет, Павло Платонович Чубинський. Музика до цих слів написана західноукраїнським композитором М.Вербицьким. Слова, які кликали український народ до відновлення державної незалежності, так налякали царський уряд Росії, що вірш цей був зразу заборонений, а автора його через рік зіслали в Архангельськ. З проголошенням IV Універсалу ЦР (січень 1918р.) та утворення на українських землях суверенної незалежної України, почалося нове життя гімну. Як державний гімн пісня “Ще не вмерла Україна” була закріплена в 1939р. сеймом Карпатської України. указом Президії ВР “Про державний гімн України” (1992р. 15 січня) була затверджена музична редакція Державного гімну України, в основу якої покладена музика, написана Вербицьким. На початку 2003р. Верховна Рада України затвердила текст гімну на слова Чубинського, змінивши їх таким чином: “Ще не вмерла в Україні і слава і воля”. Столиця Української держави - м. Київ. Старовинне українське місто, яке засноване в VI-VII ст.. як центр племені поляк. В літописах відоме з 860р. IX - XII ст. — столиця Київської Русі. В 1240р. зруйноване монголо-татарами. В 1326р. захоплене Литвою,1569р. - Польщею. З 1654р. - практично в складі Російської імперії- За радянських часів - столиця У PCP з 1991р. - столиця незалежної України. Отже, державні символи використовуються протягом багатовікової історії українського народу, починаючи з часів Київської Русі, Козацької держави, а також під час національно - демократичної революції 1917- 1920 рр. і Карпатської України 1939р- Українська державна символіка відбиває традиційну національну символіку, що сформувалася протягом багатьох століть.

Нині чинну Конституцію України прийнято на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, які у свою чергу поділяються на 161 статтю. У преамбулі вказується мета прийняття Конституції України, засвідчуються її народні витоки, наступність щодо Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991р. Преамбула не має правового характеру та юридичної сили,. У розділі І містяться загальні засади конституційного регулювання що характеризують Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу. Україна проголошується унітарною республікою з єдиним громадянством та гарантованим місцевим самоврядуванням. Конституційно закріплюються принципи поділу влади, верховенств права та політичної, економічної й ідеологічної багатоманітності Визначається статус державної мови та символів української держави. О сновним є розділ II, в якому визначається її зміст та призначення в суспільстві. У ньому встановлюються основи правового статусу людини та громадянина. У цьому ж розділі встановлено гарантії прав та свобод, механізм їх захисту та визначено зміст обов’язків людини і громадянина, які охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства. Розділ III Конституції України присвячений питанням влади, її суті, змісту, формам здійснення та механізму реалізації. Закріплюються найважливіші інститути народовладдя (вибори, референдуми, повноваження влади). Розділ IV Конституції України регламентує порядок здійснення законодавчої влади. Вона реалізується в діяльності єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Чітко регламентуються повноваження Верховної Ради та порядок їх реалізації. Статус Президента як глави держави та гаранта державно суверенітету і дотримання Конституції, прав і свобод людини громадянина встановлюється розділом V Конституції. Він визначає порядок обрання Президента, його вступу на посаду та прийняття повноважень. Розділ VI визначає порядок утворення структури та повноваження Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, а також статус місцевих державних адміністрацій. Статус прокуратури визначається розділом VII Конституції України. Розділ VIII регламентує принципи здійснення правосуддя, визначає систему судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів, а також порядок призначення суддів і припинення їх повноважень. Розділ IX визначає систему територіального устрою України, його принципи та статус адміністративно-територіальних одиниць. Особливий статут Автономної Республіки Крим як невід’ємної частини України щодо вирішення питань самоврядування встановлюється розділом X Конституції України. Розділ XI присвячений питанням місцевого самоврядування. Діяльність Конституційного Суду України як органу конституційної юрисдикції регламентується розділом XII Конституції України. Визначаються склад конституційного суду, порядок його утворення, статус суддів, повноваження, порядок організацій і діяльності. Розділ XIII регламентується порядок внесення змін до Конституції України. Розділ XIV Конституції України містить прикінцеві положення стосовно питань набрання чинності Конституції та встановлення державного свята - Дня Конституції України. Розділ XV присвячений перехідним положенням, які визначають дію законів та підзаконних актів, а також принципи діяльності органів держави в перехідний після прийняття Конституції України період.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: