Ринок праці: сутність, структура, моделі

Ринок праці (labor market) є особливим типом ринку, на якому укладаються угоди про найомпрацівників. Його утворюють сукупність економічних відносин, форм і методів погодження та регулювання інтересів найманих працівників і роботодавців, пов’язаних з організацією, використанням і оплатою праці.

Під час найму працівник передає роботодавцю право користування своїми професійними здібностями протягом певного часу відповідно до чинного трудового законодавства. Роботодавець, із свого боку, створює належні умови праці, виплачує заробітну плату, несе витрати на організацію робочого місця, підготовку та підвищення кваліфікації, медичне обслуговування працівників, соціальне страхування. Угода між працівником і роботодавцем набуває форми трудового контракту (договору) (labor contract).

У механізмі функціонування ринку праці слід виокремлювати попит на працю, пропозицію праці і ціну праці (заробітну плату).

Попит на працю (demand of labor - D_L) – це кількість працівників певної професії, яку хочуть і можуть найняти роботодавці за того рівня заробітної плати, який на даний момент часу склався у галузі. Попит на працю визначають: попит на продукцію фірми; особливості технології, методи організації виробництва; якість праці (освіта, професіоналізм тощо). Основним же економічним фактором попиту на працю є фонд оплати праці фірми: висока заробітна плата обмежує роботодавця у найманні працівників, і навпаки.

Пропозиція праці (supply of labor - S_L)– це кількість працівників, які хочуть працевлаштуватися і пропонують свої трудові послуги роботодавцям за того рівня заробітної плати, який на даний момент часу склався у галузі. На рішення працівників впливають: прихильність до професії; престиж фірми-роботодавця; можливість реалізувати свої творчі здібності тощо. Основним матеріальним стимулом є зарплата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони хочуть працювати у фірмі конкретного роботодавця.

Ціна праці (price of labor - P_L)– це заробітна плата (wage), яку підприємець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Залежить від складності роботи, професійних якостей, результатів праці працівника та господарської діяльності підприємства.

На ринку праці формується певна кон’юнктура (state of labor market): рівноважна, якщо попит на працю та її пропозиція збігаються; трудодефіцитна, якщо попит на працю перевищує пропозицію; трудонадлишкова, якщо пропозиція праці перевищує попит.

Модель конкурентного ринку праці (model of competitive labor market; рис. 8.2) базується на механізмі ринкового саморегулювання. В умовах, коли рівень зарплати (наприклад, 0P₁) перевищує рівноважний 0P₀, пропозиція праці зростає до 0Q₂, а попит на працю скорочується до 0Q₁. Виникають безробіття і конкуренція між працівниками. Роботодавці можуть найняти працівників за значно нижчими ставками заробітної плати. Зниження ціни праці відбуватиметься доти, поки витрати роботодавців на зарплату не стануть настільки низькими, що вигідним буде найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці повертається до рівноваги. У разі, коли рівень зарплати (наприклад, 0P₂) стає меншим за рівноважний, пропозиція праці скорочується до 0Q₃, а попит зростає до 0Q₄. Виникають дефіцит праці і конкуренція між роботодавцями. Працівники пропонують свої трудові послуги тільки в обмін на вищі ставки зарплати. Це триватиме доти, поки витрати роботодавців на зарплату не досягнуть свого максимального рівня і не почнуть завдавати збитків. На ринку праці відтак не залишиться жодного роботодавця, який був би згоден платити працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється рівновага.

Уреальній дійсності превалює модель неконкурентного ринку праці (model of imperfectly competitive labor market).На ринку праці можуть мати місце: а) монопсонія (monopsony), представлена лише одним роботодавцем, який забезпечує роботою більшість місцевого населення, наймаючи таку кількість працівників і з такою заробітною платою, що максимізують його прибуток; б) об’єднані дії профспілок (united actions of unions) з метою захисту найманих працівників у боротьбі за кращі умови праці; в) двостороння монополія (bilateral monopoly), якщо суб’єктами ринків праці є тільки один роботодавець і тільки одна профспілка. Питання оплати праці і зайнятості розв’язуються шляхом колективних переговорів.

У сучасних умовах зростає роль служб зайнятості, кадрових агентств та інших трудових посередників, які пропонують послуги з надання персоналу іншим особам. Виникають форми позикової праці (loan labor):

лізинг персоналу (staff leasing) – працівники наймаються кадровим агентством, але протягом визначеного часу виконують певні роботи для третьої сторони (замовника, або підприємства-орендаря). Згодом працівник може перейти в штат замовника;

аутстафінг персоналу (outstaffing) – виведення працівників за межі штату підприємства шляхом оформлення ними строкових трудових договорів з агентством, але з продовженням фактичної трудової діяльності на своєму підприємстві. Замовник може оперативно регулювати кількість своїх працівників, оптимізувати витрати та оподаткування;

аутсорсинг персоналу (outsourcing) – передавання підприємством своїх непрофільних функцій (найчастіше ведення бухгалтерського обліку) іншій фірмі-провайдеру, що спеціалізується у відповідній області. Перехід працівника в штат замовника є неможливим.

8.2. Заробітна плата: сутність, функції, види, форми та системи

Заробітнаплата у ринковій економіці виконує низку функцій. Відтворювальна функція зарплати полягає в тому, що вона є основним джерелом коштів на відтворення трудових здібностей працівників і повинна забезпечувати їх нормальну життєдіяльність. Стимулююча функція передбачає використання заробітної плати для заохочення високоефективної праці. Регулююча функція виявляється у впливі заробітної плати на рівень зайнятості, процеси трудової міграції тощо. Соціальну функцію зарплата виконує тоді, коли реалізується принцип однакової винагороди за однакову працю, чим забезпечується соціальна справедливість. Оптимізаційна функція заробітної плати пов’язана зі спонуканням підприємця до раціонального використання всіх виробничих ресурсів.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата (nominal, money wage) – це грошова заробітна плата, яку працівник отримує за свою працю протягом певного часу. Реальна заробітна плата (real, actual wage) – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата означає «купівельну спроможність» номінальної заробітної плати. Індекс реальної заробітної плати обчислюється шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс цін товарів і послуг.

У структурі заробітної плати виокремлюють: 1) основну заробітну плату(basic wage) – винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; 2) додаткову заробітну плату (additional wage) – винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість та за особливі умови праці. Це доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії за сумлінне виконання роботи; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати: винагороди за підсумками праці за рік, премії за спеціальними системами, компенсаційні та інші виплати, які не передбачені чинним законодавством або понад встановлені ним норми.

Основою організації оплати праці є тарифна система (tariff system). Вона включає: 1) тарифні сітки (схеми посадових окладів), які формуються на основі: а) тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; б) міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); 2) тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Останні розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

В умовах тарифної системи діють дві основні форми заробітної плати – відрядна і почасова, за межами тарифної системи – комісійна форма оплати праці. Кожна з форм заробітної плати має кілька систем (таблиця 8.1).

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: