ВИДИ СПОЖИВЧОЇ ТАРИ ДЛЯ РІЗНИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

25.2.1. ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Таблетки, драже, гранули, капсули упаковують у контурну тару, банки зі скломаси з ґвинтовою шийкою, банки зі скломаси або дроту з трикутним вінцем, конвалюти, пробірки зі скляного дроту. Як закупорювальні засоби для згаданої тари використовуються наґвинчувальні пластмасові кришки, захватна кришка з накатуваною нарізкою, пластмасові натягувальні криш­ки з ущільнювальним елементом, алюмінієві ковпачки з ґумовою пробкою, пластмасові пробки з ущільнювальним елементом, ме­талеві наґвинчувальні кришки.

Маріупольським заводом технологічного обладнання випус­кається автомат моделі 557 для пакування таблеток в однобічну комірково-контурну упаковку з полімерної плівки та фольги. Автомати для одержання таких упаковок поділяються:

1) за способом подачі плівки:

— на безперервні;

— циклічні;

2) за способом формування:

— на вакуумні;

— пневмовакуумні;

— з попереднім механічним витягуванням.

Приклад первинної упаковки при безперервному формуванні наведений на рис. 25.1. Процес здійснюється таким чином. Плів­ка безперервно змотується з рулону, закріпленого в бобіноутри-мувачі 1, і надходить на обертовий барабан 2 для вакуумного формування, де спочатку розігрівається інфрачервоними випро­мінювачами або електричними нагрівниками 3 до пластичного стану, а потім за допомогою вакууму присмоктується до барабана, копіюючи його комірки і приймаючи відповідну форму. Далі плів­ка з відформованими комірками надходить на позицію заванта­ження комірок, де вони заповнюються виробами з живильника 4.

Після завантаження здійснюється контроль заповнення комірок. У разі виявлення незаповненої комірки упаковка вибраковується на виході з автомата. Потім плівка зверху покривається алюміні­євою фольгою або папером. За допомогою двох барабанів термо-склеювання — холодного 5 (приводного) і гарячого 6 (вільно обер­тового) — плівка склеюється з фольгою, що змотується з рулону 7. Описана частина автомата працює при безперервній і рівномірній подачі плівки. Наступні вузли автомата працюють при періодич­ній циклічній подачі стрічки, яка через петлеутворюючий ролик надходить у вирубний штамп 8. При робочому ході вирубного штам­па стрічка зупиняється, і на ділянці між склеювальними бараба­нами і штампом утворюється петля, яка при холостому ході шта­мпа вибирається. Готові упаковки по лотку виходять з автомата, а відхід стрічки змотується в рулон 9. У процесі маркування на упаковку наноситься номер серії і термін придатності препарату.

Пакування таблеток у мікропачки проводять на автоматах УТ-12-1018-2226, УТ-9-10Ц-238, що призначені для загортання таблеток у паперовий хрестоподібний вкладиш: і упаковку їх у пе-нал-конвалюту. Автомат розрахований на пакування таблеток діа­метром 12 мм і 9 мм по 10 штук. Його продуктивність 3,6—6 тис. упаковок за годину.

Автомат 511P-K групової укладки упаковок типу «сервок» у пенали призначений для механізації процесів групової укладки упаковок із таблетками в картонні пенали по 2, 3, 4, і 5 шт. і закриття клапанів із нанесенням серії і термінів придатності. Продуктивність цієї машини від 900 до 3600 пеналів за годину.

Таблетки упаковують також у скляні флакони за допомогою автомата АФТ-500 (рис. 25.2.). Автомат складається з таких основ­них вузлів: корпусу, завантажувального бункера, накопичувача 1, лічильного блока 2, блока лотків 3, транспортера 4, подавального і накопичувального столів 5.

Таблетки завантажують у бункер. 3 бункера через вікно з ре­гульованою заслінкою таблетки подають у накопичувач, а з нього

в блок лотків. Таблетки з лотків відбираються зубчастими диска­ми 6 лічильного механізму, що одержує сигнали від безконтакт­ного датчика 7, який взаємодіє з лічильним диском 8.

Програма фасовки (кількість таблеток, що фасуються в один флакон) установлюється на пуль­ті лічильника. Після відліку за­даної кількості таблеток лічиль­ник посилає сигнал в електрич­ну схему автомата, за командою якої скидають електромагніти 9, що змінюють положення напря­мних прапорців 10, і таблетки без зупинки лічильного механіз­му починають наповняти через лійки 11 флакони 12 другого ряду. Після заповнення другого ряду флаконів вони заміняються, і операція відліку повторюється. Наявність таблеток перед зубчас­тими дисками 6 у кожному лотку контролюють фотоелементи 13. Для подачі порожніх флаконів на транспортер служать подавальні і накопичувальні столи.

Порошки, гранули, збори. Ці лікарські форми випускаються в банках із скломаси, пластма­сових банках (дитячі присипки), а також у пакетах із полімерних матеріалів. Для цих форм засто­совують вищеописані моделі ав­томатів.

Іноземні фірми випускають різні дозувальні пристрої для по­рошкоподібних і кристалічних препаратів. На рис. 25.3 на­ведений дозатор для порошку з фігурними перегородками, що складається з пробки, вставленої в горловину ємкості, яка містить препарат у вигляді порошку,

і кришки з вікном для випускання дози продукту з ємкості, що може закриватися додатково шторкою.

Принцип роботи дозатора видно з рисунків, на яких наведено послідовність процесу дозування.

Капсули. Здебільшого капсули пакують у комірково-контурну упаковку за допомогою автомата моделі 573. Не автомат змішано­го типу і виконує безперервне формування плівки, завантаження її капсулами, запечатування, маркування і вирубку готових упа­ковок.

3 бобіни, установленій в бобіноутримувачі, плівка ПВХ над­ходить на барабан формування, де розігрівається до пластичного стану і формується. Відформована плівка надходить на стіл, де заповнюється капсулами, що надходять із живильника по труб­ках у барабан, який перевантажує їх в комірки плівки. Оператор контролює заповнення комірок капсулами. Потім плівка перехо­дить на валки термосклейки, де склеюється з фольгою; склеєне полотно циклічно подається в прес для нанесення серії й терміну придатності лікарського засобу і далі в прес для вирубки готових упаковок. Готові упаковки укладаються у приймальну тару.

Зараз на фармацевтичних підприємствах працює ряд автома­тів для упаковки капсул, драже, таблеток у полімерну плівку та фольгу.

Капсули пакують також у банки зі скломаси, пластмаси.

25.2.2. РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Рідкі лікарські препарати. До них належать настой­ки, екстракти, фармацевтичні розчини.

Рідкі лікарські препарати випускаються у флаконах із скло­маси з ґвинтовою шийкою, скляних банках і бутлях для харчо­вих рідин, у флакон-крапельницях.

Для розливання і дозування рідин у скляні флакони застосову­ються різні способи, вибір яких залежить від заданих умов прове­дення процесу дозування і наповнення та від властивостей рідини.

Існують автомати для розливання рідин із дозаторами. Рідкі галенові препарати з невеликим коефіцієнтом в'язкості можна дозувати і за об'ємом, і за рівнем. Розливно-дозувальні машини класифікують на роторні й лінійні. Більшість сучасних машин для розливання рідин, незалежно від принципу дії, належать до машин роторного типу і складаються з таких вузлів: станини з розташованими на ній пристроями; обертового бака для прий­мання рідини з розливними приладами або дозувальними апа­ратами і поплавковою системою, яка підтримує при розливанні постійний рівень рідини в баку; розподільного і подавального ме­ханізмів, що забезпечують рівномірну й синхронну подачу тари

під розлив і видалення її після наповнення; обертового столу з піднімальними столиками. Під­німальні столики розташовані на одній осі з дозаторами і слу­жать для опускання і підйому тари при розливі.

У вітчизняній хіміко-фар-мацевтичній промисловості ви­користовують декілька типів машин: універсальну фасуваль­ну машину УФМ для рідких і в'язких лікарських препара­тів, машину моделі Ц2176 для розфасовування рідких препа­ратів, автомат моделі 3061 для розфасовування великих доз рідких і в'язких препаратів. Наприклад, для розливання рі­дин у флакони служить автомат моделі 3061 — автомат із дозу­вальним циліндром з вільним безпітоковим поршнем. Схема ро­боти дозатора наведена на рис. 25.4.

Для рідких і в'язких лікарських препаратів у фармацевтичній промисловості випускаються упаковки, оснащені дозувальними при­строями. Метод краплинного дозування застосовується для доз, ве­личина яких не перевищує 1 мл, а для великих доз використову­ється принцип об'ємного дозу­вання, що особливо важливо при застосуванні сильнодіючих сер­цевих препаратів, очних кра­пель, крапель для носа, вух та інших побічних засобів.

Відомо, що витікання ріди­ни із посудини можливе при за­міщенні її повітрям. Крапельни­ця повинна мати два отвори і витримуватись умова необхід­ної різниці гідростатичного тис­ку у флаконі між отворами ви-

Puc. 25.5. Крапельниця з центральним тІкання І надхОДЖЄННЯ ПОВІтря.
краплеутворенням ЛНПО «Прогрес»: тт »f

^{у у и F} Найбільш сприятлива швидкість

1 — краплеутворювальна трубка; 2 — отвір

для витікання рідини; 3 - повітряний канал КапаННЯ НЄ ПОВИННа ПЄ_РЄВИЩ_У-

вати двох крапель за секунду. Крапельниця з центральним крапле­утворенням зображена на рис. 25.5.

Вона виготовлена у вигляді циліндричного корпусу з флан­цем; повітряний канал розташований у згині на внутрішній стін­ці корпусу уздовж його утворюючого циліндра і обмежений його висотою, а рідинний канал знаходиться у трубці, що відходить від центру фланця назовні. Така конструкція пробки-крапельни-ці забезпечує їй низку переваг — наявність певної поверхні крап-леутворення на торці рідинної трубки і вертикальне положення фланця при відкапуванні дозволяє досягти високої точності дозу­вання.

Існують крапельниці з примусовим краплеутворенням. їх ви­готовляє німецька фірма «Stella», науково-виробниче об'єднання «Прогрес» (Санкт-Петербург) та ін. Вона наведена на рис. 25.6. Кришка-крапельниця виконана з еластичного матеріалу, а її кор­пус легко здавлюється пальцями. При користуванні обрізають кінець носика і стискуванням роблять відкапування. Комбіновані крапельниці можуть застосовувати для очних крапель, флаконів з рідкими лікарськими засобами.

Рис. 25.6. Крапельниця для примусово- Рис. 25.7. Поршневий дозатор для об'єм-

го краплеутворення ЛНПО «Прогрес»: ного дозування:

1 — еластичний балон крапельниці; 2 — гер- / — пробка з отвором для поршня; 2 — висув-

метизаційний фланець; 3 — обрізний кінчик ний поршень-дозатор; 3 — насадка з випуск-

для розкриття; 4 — ковпачок для закриття ним отвором; 4 — герметизаційна кришка
розкритого кінця

При великій дозі доцільно застосовувати об'ємні дозувальні засоби, що зазвичай додаються до упаковки, а саме: дозувальні ложечки, мензурки і різні автоматичні дозувальні пристрої.

На рис. 25.7 зображений найбільш зручний дозатор. Він скла­дається з кришки, пробки і рухомого поршня зі шкалою. Кришку відкручують із шийки посудини, за фланець висувають поршень

на необхідну висоту, потім перевертають пляшку на 180° і повер­тають поршень у вихідне положення. Під дією наднормального тиску із посудини через поршень видається доза рідини, рівна за об'ємом частині поршня, що вводять усередину посудини. Після видачі дози посудину повертають у початкове положення і герме­тизують її наґвинчуванням кришки на шийку посудини. Цей за-твор-дозатор служить як закупорювальний засіб, де об'єм дози постійний незалежно від в'язкості дозованої рідини. Саме цей дозатор позбавлений всіляких вад.

У вітчизняній хіміко-фармацевтичній промисловості при па­куванні готових лікарських препаратів використовують здебіль­шого пластмасові закупорювальні засоби, виготовлені відповідно до галузевих стандартів і технічних умов. Цими нормативними документами передбачений випуск: кришок ґвинтових для ши­йок склотари з нарізкою; кришок, наґвинчуваних на шийку фла­кона з нарізкою розміром 16x13 мм, із фіксацією на її буртики кришок, наґвинчуваних на шийку з нарізкою розміром 18x3 мм і отвором для дозувального пристрою.

Існують кришки, які натягаються на шийку флакона без ущіль­нювального і з ущільнювальним елементом (рис. 25.8); проб­ки з дном і ущільнювальним фланцем, пробки з ущільнювальним фланцем для склотари. До наведених вище кришок і пробок виго­товляються рівні прокладки, із виступами і з ущільнювальним елементом.

а — з ущільнювальним елементом; б — без ущільнювального елемента; 1 — флакон; 2 — натягувальна кришка без ущільнювального елемента; 3 — натягувальна кришка з ущільнювальним елементом

Крім пластмасових закупорювальних засобів, застосовуються чотири типи алюмінієвих ковпачків типу K-4, які закатуються на нарізній шийці склотари.

Для поліпшення закупорювальних засобів передбачається ство­рення нових конструкцій, використання нових матеріалів і удо­сконалення технології виготовлення і закупорювання.

Так, відома пробка, за допомогою якої забезпечується конт­роль першого розкриття (рис. 25.9). Ця пробка з поліетилену для закупорювання пляшок має два циліндри з загальним денцем.

Зовнішній циліндр із внут­рішнього боку має виступ, а ци­ліндр, розташований нижче за нього, має наскрізну перфора­цію для відокремлення части­ни, що відривається, за допо­могою якої забезпечується контроль першого розкриття.

Лікарські засоби для па­рентерального застосування і очні лікарські форми. Для їх упаковки використовується різноманітна первинна тара (скляна і полімерна) і заку­порювальні засоби (пробки

ґумові з натурального і синтетичного каучуку, алюмінієві ков­пачки).

Асортимент скляної й полімерної тари для ін'єкційних лі­карських засобів:

— флакони з дроту для інсуліну і загального призначення

місткістю 5, 10, 15, 20, 30 мл;

— пляшки скляні для крові, трансфузійних і інфузійних пре­паратів з ґвинтовою шийкою місткістю 50, 100, 250, 450, 500, 1000, 2000 мл і гладкою — 50, 100, 250, 500 мл;

— ампули скляні шести типів місткістю 1, 2, 3, 5, 10, 20, 30,

50 мл:

— банки полімерні БПм;

— банки полімерні з широкими шийками БПм;

— тюбик-ампули місткістю 0,5, 1, 2 мл;

— гнучкі (м'які) контейнери місткістю 250, 500, 1000 мл. Очні лікарські засоби виготовляють:

— в скляних флаконах;

— флакон-крапельницях;

— тюбик-крапельницях.

Для герметизації посудин застосовують запаювання за допо­могою газових пальників (для скляних ампул), термозварювання (для полімерних ампул, шприц-ампул, гнучких контейнерів) і закупорювальні матеріали (ґумові пробки і алюмінієві ковпач­ки) для флаконів.

Асортимент закупорювальних засобів:

— пробки ґумові фасонні для флаконів інсуліну та загального

призначення;

— пробки ґумові фасонні для закупорки препаратів крові,

трансфузійних та інфузійних препаратів;

- кришки алюмінієві, що закатуються або наґвинчуються.

Скляну тару виготовляють на скляних заводах згідно з норма­тивно-технічною документацією. Флакони, ампули та інша скля­на тара, одержані зі скляних заводів, підлягають обов'язковому промиванню, висушуванню й стерилізації перед їх заповненням лікарськими речовинами. У підготовці склотари застосовуються різні способи миття, але найчастіше: для ампул — шприцевий та вакуумний, для флаконів — струминний, ультразвуковий і паро-конденсаційний. Для цього на вітчизняних підприємствах вико­ристовують установки 388P-K і 574P-K для миття і висушування скляної тари. Для підготовки флаконів зараз також використо­вують імпортні лінії: фірм «ROTA», «Strunck» та ін. Схема уста­новки 574P-K наведе­на на рис. 25.10.

Методи та устатку­вання для підготовки скляних ампул і заку­порювальних засобів описані в главі «Лі­карські засоби для па­рентерального застосу­вання».

Останні десятиліт­тя характеризуються створенням пластма­сових упаковок для зберігання стериль­них лікарських форм. Пластмасами нази­вають матеріали на oc-

p,,n 9zm п~«..„ новіприроднихабоси-
fuc. гь.іи. Схема установки для миття і висушу­
вання флаконів пароконденсаційним методом (мо- НТЄТИЧНИХ ПОЛІмерІВ,
дель 574P-K) ЩО МІСТЯТЬ таКОЖ на-

повнювачі, каталізато­ри, пластифікатори, стабілізатори й інші компоненти, здатні на­бувати задану форму при нагріванні під тиском і стало зберігати її після охолодження.

Зацікавленість полімерними матеріалами пояснюється тим, що вони мають таке сполучення цінних властивостей, якого не має жодний з інших матеріалів. Так, у порівнянні зі склом полімерні матеріали виявляють меншу ламкість або зовсім позбавлені її при задовільній механічній міцності, жорсткості і поверхневій твер­дості. Багато пластмас інертні, нейтральні й у той же час їм влас­тива стійкість до дії лугів, кислот, багатьох окисників і віднов­ників. Вони досить легко переробляються у вироби складної

конфігурації, а еластичність деяких полімерів дозволяє створю­вати з них принципово нові конструкції тари й упаковок.

Відмінною рисою таких видів упаковок є те, що стерильна лі­карська форма поміщається в них автоматично на стадії заповнення й відразу герметизується термічним зварюванням. Це дозволяє створити умови такої технологічної чистоти, яка забезпечує надій­ний захист як самої упаковки, так і стерильного лікарського пре­парату від мікробної контамінації і відповідає сучасним вимогам належної виробничої практики (НВП).

Першими матеріалами, дозволеними до медичного застосуван­ня, були поліетилени високого та низького тиску. Зараз асорти­мент значно розширився за рахунок успішного застосування по­лівінілхлориду, політетрафторетилену, полікарбонатів, поліестерів та ін. Перспективним матеріалом для виробів одноразового кори­стування є також кополімер етилену з вінілацетатом.

Полістирол і його кополімери знаходять застосування у фар­мації при виготовленні низки виробів і пакувальних матеріалів для деяких лікарських препаратів. Використання цього класу матері­алів довгий час стримувалося внаслідок високого вмісту мономе­ра стиролу в полімері. Однак останніми роками було розроблено і вивчено декілька нових марок полістиролу і кополімерів стиролу, придатних для виготовлення крапельниць, трансфузійних голок у системах переливання крові, шприців одноразового вжитку.

Серед перерахованих виробів медичного призначення для фар­мацевтичного виробництва й офтальмології велику зацікавленість викликають різні контейнери з пластичних мас. Вони можуть вироблятися з одного або декількох полімерів, що не містять шкі­дливих для організму речовин, які можуть екстрагуватися в помі­щені в них рідини або виявляти токсичну дію. Так, шприц-ампу-ла — це поліетиленовий контейнер місткістю 1,0 (0,15) мл для упаковки, стерильного зберігання, транспортування і застосуван­ня водних розчинів ліків для ін'єкцій. Вона складається з корпусу, що герметизується в асептичних умовах після заповнення стери­льним розчином, ін'єкційної голки і захисного ковпачка. Корпус полімерної ампули виготовляється з поліетилену високого тиску, який не містить стабілізаторів і барвників. Захисний ковпачок ви­робляють із нестабілізованого поліетилену низького тиску.

Переробка полімерного матеріалу є однією з основних стадій технологічного процесу виготовлення стерильного лікарського препарату в полімерній упаковці. Технологічний процес включає такі стадії:

— підготовку матеріалу до переробки;

— формування деталей і їх обробка (стерилізація);

— складання деталей у вузли або вироби;

— наповнення й закупорка ємкостей;

— стерилізацію готових упаковок із розчинами.

Серед методів переробки полімерних матеріалів і виготовлен­ня з них упаковок слід виділити екструзійні процеси, що здійс­нюються шляхом екструзійно-видувного формування порожнис­тих виробів за допомогою видувних агрегатів, в яких відбувається багатогніздове формування ємкостей з однієї екструзійної загото­вки з оформленням ґвинтових шийок і заправних ємкостей для наповнення шприц-ампул або тюбик-крапельниць лікарськими речовинами. Одним із способів одержання багатошарових полімер­них матеріалів з високими якісними характеристиками (низькою паропроникністю та інше) є співекструзія полімерів.

Найбільш перспективним устаткуванням для виготовлення виливанням під тиском упаковок одноразового використання вва­жаються багатопозиційні ливарні машини роторного і револьвер­ного типів, що мають як і звичайні ливарні машини електронно-контролюючий пристрій для підтримання й самонастроювання заданого режиму роботи.

Велику зацікавленість викликає сучасна технологія видуван­ня — наповнення — герметизація. Це раціональний спосіб упаков­ки рідких лікарських препаратів, при якому ємкості (контейнери) усіх типів із поліетилену, поліпропілену, полістиролу, поліві­нілхлориду та інших подібних матеріалів можуть бути отримані видуванням, наповнюються та герметизуються в межах одного без­перервного технологічного циклу й одного автоматичного комп­лексу.

Цикл починається з переробки гранул полімерних матеріалів. Як правило, термопласт екструдується шнековим пресом і форму­ється головкою екструдера в трубку певного діаметра. Коли труб­ка досягає потрібної довжини, нижня прес-форма закривається, при цьому затиски підтримують трубку в необхідному положенні, а різальний пристрій відокремлює її від головки екструдера. По закінченні цієї операції закрита прес-форма пересувається в на­прямі для видування, наповнення та закриття контейнера. Для цього спеціальний сердечник занурюється до рівня нижньої прес-форми, і після продування стерильним струменем повітря стінки гарячої трубки прилипають до стінок прес-форми. Одночасно в отриману ємкість через живильник і дозатор подають рідкий лікарський засіб. При наповненні контейнера повітря, яке міс­титься в ньому, виводиться через вихідний канал. При контакті з рідиною стінка контейнера миттєво твердне, сердечник поверта­ється у вихідне положення, а прес-форма закривається, одночас­но формуючи шийку ємкості, і герметично закупорений контей­нер сходить з установки.

Цей метод гарантує повну стерильність контейнерів, оскільки перед утворенням трубки гранули полімерного матеріалу, що зна­ходяться в екструдері протягом кількох хвилин під тиском 20,6— 24,5 МПа і при температурі 160—230 °С, повністю стерилізують-

ся. Але виготовлення полімерних контейнерів на іншому типі обладнання потребує їх стерилізації- Крім того, обов'язковій сте­рилізації повинні підлягати полімерні крапельниці, канюлі із шприцевою голкою і захисні ковпачки.

При стерилізації виробів із полімерних матеріалів слід врахо­вувати можливі зміни властивостей цих матеріалів під дією чин­ників стерилізації. Неправильно обраний метод стерилізації при­зводить до істотних змін експлуатаційних властивостей полімерів у результаті складних процесів післястерилізаційного старіння. Для захисту полімерного виробу від несприятливих (найчастіше руйнівних) умов стерилізації та інших видів переробки до складу полімеру вводять різного роду низькомолекулярні сполуки, у тому числі стабілізатори, що надають готовому виробові комплекс не­обхідних споживчих властивостей.

Останнім часом найчастіше застосовується структурна стабі­лізація полімерів, що не вимагає введення в них хімічних доба­вок. Для полімерів медичного призначення такий прийом, побудо­ваний на дії на полімер іонізуючого випромінювання у вакуумі, є найбільш перспективним, оскільки він дозволяє знизити інтен­сивність процесів окиснення, що відбуваються у полімерній мат­риці, без уведення в неї хімічних антиоксидантів.

Методи структурної стабілізації широко застосовуються для радіаційної модифікації поліетилену і дозволяють у потрібному напрямі змінювати його фізико-хімічні, тепло- і електрофізичні властивості, релаксаційну та хімічну стійкість, довговічність тощо.

Після радіаційної обробки поліетилен набуває «ефекту пам'я­ті», уперше описаного Чарлсбі (1962). Цей ефект полягає у влас­тивості полімеру «запам'ятовувати» певний стан, при якому він був опромінений. Надалі можна деформувати або розтягувати цей зразок до іншого стану, однак при нагріванні він знову відновлює початкову форму й розміри. Підвищена радіація та температура підсилюють і прискорюють здатність поліетилену відновлюватись при деформуванні, при цьому збільшується його міцність.

Вироби з полімерних матеріалів, як правило, потребують за­стосування способів холодної стерилізації. Це пояснюється тим, що більшість полімерів медичного призначення чутливі до дії високих температур, які можуть викликати різні зміни їх меха­нічних і фізико-хімічних властивостей. Найбільш перспективни­ми способами стерилізації подібних матеріалів є використання ряду хімічних сполук, яким властива у газоподібному стані сте­рилізаційна дія, а також різні види іонізуючих випромінювань.

Використання газів для стерилізації лікарських препаратів називається газовою стерилізацією, яка має певні переваги:

— дозволяєстерилізувати медичні вироби в кінцевій упаков­ці, одержаній практично з будь-яких полімерних матеріалів;

— спроможна знезаражувати розчини з термолабільними ре­човинами;

— спроможна стерилізувати вироби в додатковій упаковці з по­лімерних плівок, що забезпечує гарантію тривалого збереження стерильності.

Однак цей метод не позбавлений і вад. У зв'язку з тим, що всі використовувані гази є токсичними для людини, потрібно ретель­но дотримуватись правил техніки безпеки. Крім того, повільне видалення стерилізаційних газів диктує необхідність тривалого провітрювання стерилізованих об'єктів (від декількох годин до 6—7 діб). Деякі дослідники запропонували для прискорення про­цесу десорбції газів багатократне вакуумування стерилізованих об'єктів.

До числа застосовуваних газів належать етиленоксид, бромо-метил, пропіленоксид, глутаровий альдегід, озон, Р-пропіолактон та ін.

Останніми роками як стерилізаційний газ часто використову­ють етиленоксид. Однією з причин широкого застосування етилен­оксиду при стерилізації полімерних виробів є його винятково ви­сока здатність до дифузії в полімерні матеріали, що дозволяє стерилізувати готові вироби в герметичній упаковці. За своїми технологічними і економічними показниками стерилізація етилен­оксидом успішно конкурує з іонізуючим випромінюванням, при­чому на відміну від останнього етиленоксид практично не впли­ває на фізико-хімічні властивості контейнерів. На цьому принципі працюють газові стерилізатори, наприклад «ЕТО» (Італія), «Etoxenom» (Чехія) та ін.

Проте етиленоксид вибухонебезпечний і внаслідок своєї винят­ково високої реакційної здатності може реагувати зі стабілізато­рами в різноманітних полімерних композиціях, змінюючи їх вла­стивості. Тому при проведенні газової стерилізації необхідно включати в полімерну матрицю такий стабілізатор, який би не тільки мав властивості антиокисника, але й охороняв полімер від хімічного впливу стерилізаційного агента. Для зниження вибухо-небезпечності в етиленоксид вводять вуглекислий газ у співвідно­шенні 9: 1.

Поряд із газовою стерилізацією у фармацевтичному виробниц­тві застосовуються й інші методи холодної стерилізації: радіаційна, стерилізація струмами ВЧ і НВЧ, ультразвукова та ін.

Радіаційна стерилізація, незважаючи на значні технологічні переваги порівняно з іншими видами холодної стерилізації, має і ряд негативних сторін, головними з яких є процеси деструкції, окиснення, трансформації подвійних зв'язків та інші структурні перетворення в молекулах полімерів, що значною мірою вплива­ють на функціональні характеристики пластмас, які в свою чергу

визначають можливість використання їх для виготовлення конк­ретного виробу. Цей вид стерилізації полімерних упаковок для лікарських препаратів також вимагає для свого здійснення знач­них виробничих площ, енергетичних і матеріальних витрат на спеціальне устаткування, джерела ізотопів, підготовку кваліфі­кованого персоналу.

При ВЧ- і НВЧ-стерилізації слід враховувати, що при неод­норідному об'єкті за рахунок неоднакової електропровідності його окремих частин досягається різна глибина впливу (прогріву), а тому не гарантується повна стерильність.

При виборі полімерного матеріалу контейнера для лікарських препаратів виготовники повинні мати гарантії того, щоб він у всіх відношеннях відповідав типовому зразку і в складі матеріалу не відбувалося б будь-яких змін. Виникає необхідність періодично піддавати зразки продукції дослідженню, в яке включаються як фізичні методи (визначення показника текучості розплаву, тем­ператури розм'якшення, твердості, відносної густини, інфрачер­воного спектра, показника заломлення), так і хімічні аналізи пла­стмас (визначення речовин, які екстрагуються розчинником, домішок, металів, використаних як стабілізатори та ін.).

Водні витяжки упаковок випробовують на кислотність або лужність, присутність окисних речовин, вміст різних іонів, вели­чину сухого залишку. Особлива увага звертається на проникність пластмас відносно парів розчинника і газів, оскільки важливо, щоб розчини не ставали більш концентрованими при зберіганні і не забруднювалися речовинами, що знаходяться в навколиш­ньому середовищі. Крім того, проводять біологічні та токсиколо­гічні дослідження.

Останніми роками з'явилися публікації досліджень про незнач­ну міграцію деяких компонентів (найчастіше пластифікаторів) полівінілхлориду в полііонні інфузійні розчини та воду для ін'єк­цій після стерилізації. Ці дослідження можуть скоротити або роз­повсюдити застосування деяких полімерів, але суттєво не впли­нуть на стрімкий розвиток використання полімерних матеріалів для пакування стерильних лікарських форм.

Виготовлені ампули та флакони з лікарськими засобами для ін'єкцій маркують і запаковують у картонні коробки із подаль­шою укладкою в картонні пачки відповідно до НТД. Залежно від кількості і місткості споживчої тари коробки повинні мати пере­городки, ґратки або гнізда.

Шприц-ампули і тюбик-крапельниці з лікарськими засобами можуть бути запаковані в картонні коробки, полімерні пенали, контурну тару або у фольгу.

Для упаковки ампул Маріупольським ЗТО випускаються ав­томатичні лінії Ц2123, Ц2327 та інші, що призначені для виготов-

лення десятимісних картонних коробок із гофрованими вклади­шами, укладання в них ампул, місткістю 1—2 мл, 5 мл, 10 мл, 20 мл, з одночасним друкуванням написів на ампулах, закриван­ням коробок і їх обандеролюванням. Це машини лінійного типу безперервної дії (рис. 25.11). Картонна стрічка подається на ру­лон 1 і проходить через клейову ванну 2, де на неї наносяться смужки клею для приклеювання гофрованого вкладиша. Потім перфоровані ножі механізму 4 наносять на стрічку рицовки май­бутніх згинів, а ролики кліше механізму друку накатують пас­портні дані у вигляді рельєфних відбитків.

Одночасно з бобіни вузла 3 у механізмі формування гофри 5 подається паперова стрічка для виготовлення гофрованого вкла­диша. У цьому механізмі формується гофра, нижня частина якої стикується з гладкою змазаною клеєм картонною стрічкою кор­пусу коробки. Далі обидві стрічки просуваються разом, і корпус коробки склеюється з гофрованою стрічкою. У зону склейки че­рез калорифер подається тепле повітря. Склеєна комбінована стріч­ка проходить через механізм різання 6 і розрізається на заготов­ки для коробки. За допомогою упорів коробки просуваються по напрямним до механізму укладання паличок 7. Потім коробки проходять під барабаном механізму 8, який укладає в гнізда ам­пули з нанесеними на них паспортними даними. Паспортні дані на ампули наносяться механізмом 9 на шляху руху ампул від завантажувального бункера до коробки. Заповнені коробки про­ходять через дві пари згинальних роликів 11, що закривають ко­робки по лініях згинів. Закриті коробки потрапляють у зону транс-портера-прискорювача під вакуумний барабан механізму для подачі бандеролей 12. Цей механізм вихоплює бандеролі з бункера і на­кладає їх на коробки. На шляху руху з бункера до коробки на бандероль наносяться смужки клею. Коробка з бандероллю про­сувається до механізму обандеролювання 13, де кінці бандеролі

перегинаються під прямим кутом і обклеюються торці коробки. Коробки виймають із бункера в міру накопичення. Керування автоматом здійснюється від пульта 10.

Продуктивність цих автоматів 700—1200 упаковок за годину.

Крім цього, заводом випускається автомат 510P-K для упако­вки ампул у полімерну плівку і фольгу. Цей автомат виробляє однобічну комірково-контурну упаковку для ампул, місткістю 1 і 2 мл. Орієнтовна температура формувального барабана 70 °С, а ба­рабана термосклейки — 180 °С. Продуктивність його 3000 упако­вок за годину (5 ампул в упаковці).

Для цього як матеріал для упаковки використовується плівка ПВХ із температурою пластифікації не вище 20 °С (ГОСТ 25250—82), товщиною 0,3 мм, шириною 180 мм, робочим діаметром 250— 500 мм, посадочним діаметром 70 мм і фольга алюмінієва друкар­ська, ламінована (ТУ 48-21-270—73), товщиною 0,03 мм, шириною 175 мм, діаметром 250 мм, посадочним діаметром 70 або 30 мм.

Існує автомат для упаковки ампул місткістю 1 мл у полімерну плівку (модель 570). Він призначений для маркування й пакуван­ня ампул місткістю 1 мл у комірково-контурну тару з полімерної плівки та покривного матеріалу.

Автомат змішаного типу виконує безперервне формування комірок у плівці, завантаження її ампулами, термосклеювання, маркування і вирубку готових упаковок (рис. 25.12.).

/ — нагрівник; 2 — формовочний барабан; 3 — бункери; 4 — при­строї для нанесення серії; 5 — бобіноутримувач фольги; 6 — виру­бний прес; 7 — падаючий ролик; 8 — бобіноутримувач плівки

Автомат працює таким чином: плівка ПВХ надходить на фор­мовочний барабан, де розм'якшується нагрівником і формується за допомогою вакууму. Відформована плівка проходить під при­строями для маркування ампул, де одночасно здійснюється заван-

таження ампул в комірки плівки і запечатування покривним ма­теріалом за допомогою валків термосклеювання. На склеєне по­лотно гарячим тисненням наноситься серія та термін придатності препарату і полотно подається в штамп, що вирубує зі стрічки готові упаковки, які укладаються в два магазини, а відходи над­ходять у спеціальну тару.

25.2.3. М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Мазі, пасти, лініменти, креми, гелі. їх упаковують в алюмінієві або пластмасові туби, банки зі скломаси з ґвинтовою шийкою або зі склодроту з трикутним вінцем.

Туби алюмінієві для медичних мазей виготовляються двох типів: звичайні і з видовженим носиком. Обидва типи туб випус­каються різних місткостей від 16 до 136 см³, а для туб із носиком передбачені менші: 4,8—13,5 см³. Внутрішня поверхня туб по­крита захисним лаком, а зовнішня — декоративною водостійкою емаллю, на <

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: