Твердження щодо того, що торгові умови країн, які розвиваються, будуть погіршуватися, коли обсяг експортного товару, котрий вони пропонують, за інших незмінних умов дуже збільшиться.

Заходи країн, що розвиваються, спрямовані на збільшення пропозиції експорту, наприклад, раціоналізація, нова організація виробництва, економічні реформи і т. д. можуть за несприятливої кон'юнктури спричинити на погіршення торгових умов. Слід зазначити, що цей вплив гальмуватиметься у випадку, якщо внутрішній попит країни, яка розвивається, на свій експортний продукт теж збільшується, скажімо, в результаті зростання населення.

Із цих міркувань можна зробити висновок, що країна, яка розвивається, для поліпшення своїх відносин обміну мас експортувати ті товари, на які очікується збільшення попиту в індустріальних країнах, та для яких не існує конкуренції і боку субститутів.Оскільки залежність від одного експортного товару (монокультури) країн, що розвиваються, пов'язана з високим ризиком погіршення умов торгівлі, отримуємо як економіко-політичний підсумок стратегію експортної диверсифікації,;

Отже, погіршення чи поліпшення торгових умов залежить від чисельника в 11.12'. Ступінь зміни мінового співвідношення визначається, навпаки, знаменником. Чим більше абсолютне значення знаменника, тобто чим більша еластичність попиту та пропозиції, тим менше змінюється мінове співвідношення.

Велике значення еластичності попиту при малих цінових змінах означає великі зміни обсягів, тобто швидку зміну структури попиту на інший товар. Велика еластичність пропозиції свідчить про можливість швидкої зміни виробництва іншого товару.

Твердження щодо того, що мінове співвідношення змінюватиметься за інших незмінних умов тим менше, чим швидше попит та пропозиція зможуть пристосуватися до цінових змін. Малі зміни обсягів вимагають значної зміни відносного і цінового співвідношення.

Про величину еластичності попиту та пропозиції, а також про інтенсивність поліпшення та погіршення торгових умов країни, що розвивається, неможливо зробити однозначне твердження. Слід очікувати, що цінова еластичність попиту індустріальних країн на сільськогосподарський експортний товар країни, що розвивається, чи на товари-субститути, які вони виробляють, є великою, з іншого боку, може бути великою еластичність пропозиції індустріальної країни. Але цінова еластичність попиту країни, що розвивається, на свій сільськогосподарський продукт на певній стадії розвитку маже бути теж високою. Тому такі фактори спричиняють слабші зміни торгових умов. З іншого боку, можна уявити собі таку ситуацію, коли еластичності малі, а необхідні зміни торгових умов - великі.

3. Залежність умов торгівлі від еластичності цінового співвідношення р при експортно-імпортних операціях щодо другого товару. Досі ми розглядали тільки експортний товар країни, яка розвивається, а від змін щодо товарі 2 абстрагувалися. Далі проведено аналогічний аналіз дня товару 2 індустріальної країни зі спрощеними припущеннями, ідо в попиті й пропозиції товару 1 нема змін. Умову для зміни торгових умов р=р₁/р₂ отримуємо через диференціювання рівняння 11.11' за часом аналогічно до рівняння 1.12'.

Еластичності попиту І пропозиції товару 2 визначають також щодо відносної ціни р = р₁ / р₂, наприклад,

Еластичності попиту

щодр р₁ / р₂, є додатними. Уявімо, щор зростає так, що > 0. Тоді

тобто р₂ зростає менше, ніж р₁. Товар 2 буде порівняно дешевшим. Обсяги товару 2, на які існує попит, при нормальній реакції збільшуються. Еластичність пропозиції товару 2, що визначається відносною ціною р/р₂, від'ємна, бо зростання р означає менше збільшення ціни р₂, ніж ціни р₁. Обсяг пропозиції при нормальній реакції зі зменшенням ціни товару 2 має скорочуватися. Тоді знаменник буде додатним, а умова для поліпшення відносин обміну р₁/р₂ країни, що розвивається.

Твердження щодо того, що мінове співвідношення країни, яка розвивається, поліпшуватиметься, коли надлишок пропозиції товару 2 країни, яка розвивається, зростає сильніше від надлишку попиту індустріальної країни. Звідси випливають деякі інші твердження.

Твердження щодо умов поліпшення або незначного погіршення відносин обміну для країн, які розвиваються. Відносини обміну поліпшуються або не дуже погіршуються за інших незмінних умов для країни, яка розвивається:

а) коли внутрішнє виробництво індустріального товару, який вона імпортує, може зрости;

б) якщо попит країни, що розвивається, на цей товар за інших незмінних умов зростає менше;

в) якщо внутрішній попит індустріальної країни на товар, який вона експортує, зростає незначно;

г) коли обсяг пропозиції експортного товару індустріальної країни зросте відносно сильно.

Ці умови для ряду товарів навряд чи виконуються, тому з погіршенням торгових умов країн, що розвиваються, необхідно рахуватися. Також і в цьому випадку вирішальним є абсолютне значення знаменника, тобто величина еластичності попиту і пропозиції, яка впливає на інтенсивність зміни мінового співвідношення.

Як результат, країна, що розвивається, має скоротити свій надлишок попиту на імпортний товар. Цього можна досягти за допомогою збільшення вітчизняного виробництва імпортного товару, тобто здійснювати стратегію субституції імпорту.

Приклад 1.2. Секулярний розвиток торгових умов країн третього світу.

Секулярний розвиток торгових умов країн, що розвиваються, був предметом ряду досліджень, при цьому основну увагу відводили тезі Пребіша та Зінгера, за якою (товарні) торгові умови країн, що розвиваються, з плином часу погіршилися, Пребіш довів, що торгові умови Великобританії за період 1876/80-1946/47кроківі поліпшилися з 100 До 145,6 пунктам На противагу цьому він обґрунтував погіршення торгових умов країн, що розвиваються, з 100 до 68,7 пункта (100:145,6). Основною причиною цього були названі порівняно низька еластичність попиту за доходом на первинні товари, тобто на основний експорт країн, що розвиваються, та висока еластичність попиту; за доходами на індустріальні товари, що були основною статтею експорту Великобританії.

Існувало два заперечення. По-перше, Пребіш вважає британську зовнішньоторговельну структуру репрезентативною для зовнішньоторговельної структури країн, що розвиваються. По-друге, Пребіш при проведенні розрахунків враховував ціни на імпорт для Великобританії на основі СІF, а на експорт - на основі FОВ. Але, оскільки саме в цей період витрати на перевезення істотно зменшилися, то не можна робити висновків про погіршення ситуації у зовнішній торгівлі країн, що розвиваються, на основі цін імпорту СІF, які впали.

Загалом, вважають, що визначення торгових умов переконливе лише тоді, коли його роблять окремо за країнами і/або продуктами. Так, у 1980-х роках торгові умови для Південної те Південно-Східної Азії погіршились у незначній мірі (зі 100 в 1,980 році до 83 в 1991 році), тоді як для Африки вони значно погіршились (із 100 в 1980 році до 64 в 1991 році). У країнах, що розвиваються, які експортують порівняно багато промислових товарів спостерігалося тільки незначне погіршення (зі 100 в 1980 році до 89 в 1991 році), на противагу цьому інші країни, що розвиваються, які не експортують нафту, пережили більший спад (з 100 в 1980 році до 77 в 1991 році).

Якщо розглядати період з 1960 до І99І року, то торгові умови індустріальних країн погіршились (із 117 до 113, базовий рік 1980=100), а країн, що розвиваються, значно поліпшились (із 45 до 73).

Такі роздуми в спорідненій формі містяться у тезі про периферійну економіку, яку Пребіш розробив дія пояснення ситуації в Південній Америці. Пребіш розрізняє центр - індустріальні країни, які експортують промислові товари та імпортують сировину й деяку аграрну продукцію, і периферію - країни, що, розвиваються. Наступні аргументи Пребіш наводить на користь того, що торгові умови країн, які розвиваються, мають погіршитися.

1. Еластичність. Для периферійних країн еластичність попиту за доходом щодо експортних товарів є малою. Тому попит на ці товари з часом незначно зростає. Цінова еластичність попиту на експортні товари країн, що розвиваються, у «центрі» також порівняно мала, тобто не спостерігатимуться великі зміни обсягів, якщо зміниться ціна. У результаті збільшення кількості населення та необхідності індустріалізуватись обсяг імпорту країн, що розвиваються, є високим, тобто на периферії існує сильний попит на імпортні товари. Торгові умови в такій ситуації повинні погіршитися.Цей аспект тези Пребіша співпадає з нашим аналізом. Якщо згадані умови виконують, мінове співвідношення країн, що розвиваються, погіршиться. Пребіш наводить ще ряд аргументів.

2. Форми ринку. В центрі промисловість монополізована; на периферії експортні галузі перебувають в умовах досконалої конкуренції. Теза ґрунтується на тому, що монополістичні умови ринку підвищують ціну експорту, І тому поліпшуються торгові умови індустріальної країни. Цю тезу відразу не сприймали. Якщо споживач орієнтується на різниці в цінах, то вища експортна ціна за умовою 3.2 означає менші експортні шанси для центру. Аналіз Пребіша підтверджується тільки тоді, коли монополія стикається з порівняно постійним попитом на периферії. У даному випадку монополіст може встановлювати високі ціни. Отже, ця аргументація зводиться до невигідних умов попиту в країнах, що розвиваються, як до вирішальноїпроблеми.

Питання, на скільки вищі ціни може встановити монополія, ніж підприємство в умовах досконалої конкуренції, в аналізі залишається відкритим. Але необхідно розуміти, що звичайне статичне порівняння досконалої конкуренції з монополією (ціна = граничним витратам) є досить наївним, ситуація з витратами взагалі непорівнянна. Тут необхідна теорія ринкових форм та економічного розвитку, в якій треба розглядати питання, як форма організації ринкових відносин впливає на розвиток продуктивності. В загальному ОПЕК показала, що монополістичні структури можуть існувати і на периферії.

3. Профспілки. Периферія має слабкі профспілки, центр - порівняно сильні. Оскільки на периферії профспілки слабкі, то її підприємства можуть реагувати на «придушені» експортні ціни зниженням ставки заробітної плати. Через зниження чи припинення зростання зарплати підприємства на периферії можуть свої ціни знижувати або утримувати на тому ж рівні. З іншого боку, діяльність профспілок у центрі впливає на зростання цін експортних товарів, які реалізують на периферії. Але це знову ж таки можливе лише за відповідних умов попиту. Зрештою, позиція профспілок у 1980-х роках у центрі (США, Великобританія) похитнулася.

4. Кон'юнктурний Цикл. У часи високої кон'юнктури зростають ціни, прибутки та зарплата (прибутки зростають швидше, ніж зарплата). Частина прибутків потрапляє на периферію, тому що попит на сировину підвищується. Оскільки пропозиція на периферії менш еластична, ніж у центрі, то зростання цін у центрі відбувається повільніше, ніж на периферії. Отже, звідси випливає висновок, що ціни на периферії під час буму зростають швидше, ніж у центрі.

Під час спаду вимальовується асиметрична картина. Оскільки зарплата в центрі за рахунок активності профспілок є фіксованою, то ціни не спадають або майже не спадають. Прибутки в центрі будуть зменшуватися, що призведе до зменшення попиту на ресурси, які імпортують з периферії. Підприємства на периферії повинні дещо здати свої позиції, тому що тут нема сильних профспілок, які б утримували зарплату на певному рівні. Ціни на периферії під час спаду зменшуються швидше, ніж у центрі.

Ця аргументація може обґрунтувати циклічні коливання відносин обміну в країні, що розвивається, однак вона точно не показує, що в кінці кон'юнктурного циклу мінове співвідношення для країни, що розвивається, зменшилося чи збільшилося.

5. Торгова політика центру. Технічний прогрес не реалізується у центрі рівномірно в верх секторах. Сектори з високим рівнем технічного прогресу можуть платити вищу зарплату; її використовуватимуть і в секторах, що не мають значного зростання продуктивності. Ці сектори можуть втратити свою порівняльну перевагу та конкурентоспроможність внаслідок збільшення витрат на зарплату. Тоді вони політичними методами добиватимуться обмеження імпорту та рестриктивно-адміністративної торговельної політики й обмежуватимуть експортні можливості периферії. Через це торгові умови країн, що розвиваються, можуть погіршитися.

У попередньому аналізі був сформульований ряд умов, за яких відносини обміну в країнах, що розвиваються, поліпшуються або погіршуються. При пошуку даних, що стосуються передусім тривалого періоду, виникає низка проблем, які нема змоги обговорити. Тому в даному випадку ми. не відображали динамічні ряди мінового співвідношення до 1960 року. Наступні зміни відносин наведені в таблиці 1.1, яка показує, що торгові умови після 1960 року в країнах, що розвиваються, загалом поліпшилися (країни ОПЕК належать до країн, які розвиваються). У ненафтових країнах, що розвиваються, спостерігаємо в 1960-1973 роках поліпшення торгових умов, і причому на всіх континентах, особливо в Азії. З 1973 року не нафтові країни, що розвиваються, відчувають погіршення відносин обміну.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: