|
|
Міжнародна торгівля як засіб піднесення всесвітнього та національного добробуту
Завдання всесвітньої торгівлі саме й полягає у тому, щоб здешевити ці предмети, зробити доступними скрізь і всюди ті засоби й зручності, до яких людина звикла вдома. Іван Гончаров
План теми 1. Економіка добробуту та критерії оцінки її розвитку завдяки міжнародній торгівлі. 2. Зростання світового добробуту. 3. Умови забезпечення добробуту для окремої країни. 4. Проблеми компенсації. 5. Динамічні вигоди для добробуту. 6. Інші вигоди для добробуту. Додаток. Роздільна ефективність і функціонування конкурентної економіки.
1. Економіка добробуту та критерії оцінки її розвитку завдяки міжнародній торгівлі. Вивчення впливу міжнародної торгівлі на добробут пов’язане з теорією економіки добробуту, яка стосується нормативного аналізу економічних систем. Тобто, економіка добробуту – механізм дослідження «правильного» і «неправильного», або бажаного і небажаного у функціонуванні економіки. Предметом економіки добробуту є вивчення найкращого способу організації економічної діяльності, включаючи розподіл доходу й організацію податкової системи. Одним з основних питань теорії добробуту є ефективність досконалої конкурентної економіки. Варто нагадати передбачення Адама Сміта щодо невидимої руки, діяльність якої таким чином впливає на економіку, що ті, хто дбає про свої власні інтереси, будуть найефективніше забезпечувати добробут суспільства. Усвідомлення правдивості інтуїції Сміта прийшло до економістів лише майже через два століття і відоме сьогодні як перша теорема економічного добробуту. Досконало конкурентна загально врівноважена ринкова система буде виявляти розподільну ефективність. У такій системі всі ціни на товари дорівнюють граничним витратам (приріст у сукупних витратах, необхідних для виготовлення додаткової одиниці продукції, або зменшення сукупних витрат, коли виробляти на одну одиницю менше), що не має шкідливих зовнішніх впливів. За таких умов, коли кожен виробник максимізує прибутки і кожний споживач максимізує корисність, економіка в цілому є ефективною, ви не зможете зробити щось краще для однієї особи, не завдавши шкоди іншій. У формулюванні першої теореми економіки добробуту використовують поняття розподільної ефективності або скороченої ефективності. Згідно з трактуванням сучасної теорії, економіка ефективна, якщо вона функціонує таким чином, що забезпечує найбільший з усіх можливих набір товарів і послуг за допомогою наявної кількості ресурсів при певному технічному стані виробництва, тобто: розподільна ефективність існує тоді, коли неможлива жодна реорганізація виробництва, що поліпшила б становище однієї особи, не погіршивши становище іншої. Поняття ефективності також називають ефективністю Парето від прізвища італійського економіста Вільфредо Парето (Vilfredo Pareto, 1848-1923), який уперше сформулював цей термін. В економічній літературі часто вживають цей синонім під назвою критерій ефективності Парето. Сам критерій визначають так: кожна зміна, в результаті якої поліпшується добробут хоча б одного індивіда, причому становище будь-якого члена суспільства при цьому не погіршується, веде до збільшення добробуту в цілому. Критерій Парето дає можливість оцінювати вплив на добробут різноманітних варіантів як економічної політики в цілому, так і зовнішньоекономічної політики зокрема. Але ним не можна користуватися у ситуаціях, коли конкретні економічні дії, поліпшуючи становище одних груп населення, неминуче призводять до погіршення добробуту інших. Отже, критерій Парето не можна використовувати для оцінки наслідків переходу від автаркії до вільної торгівлі. «Вузькі місця» критерію ефективності Парето в певній мірі можна подолати використанням компенсаційного критерію (compensation criterion), який розвивається в економіці добробуту. При цьому виходять із теореми Столпера – Самуельсона, теореми про вирівнювання факторних цін та моделі зі специфічними факторами виробництва, які доводять, що міжнародна торгівля спричиняє погіршення становища окремих економічних гравців. До них можуть бути віднесені власники як дефіцитних ресурсів (у короткотерміновому періоді), так і факторів виробництва, що їх інтенсивно застосовують у галузях економіки, де країна такої переваги порівняно з іншими державами не має (у довготерміновому періоді). Ідея неокласичної теорії стосовно того, що міжнародна торгівля в кінцевому підсумку забезпечує збільшення виробництва товарів і дає змогу практично кожному учасникові торговельного обміну отримати реальний виграш, відповідно до вищеназваних теорій у певних умовах може не знаходити підтвердження. Якщо звернутися до теореми Столпера-Самуельсона та моделі зі специфічними факторами виробництва, то виявиться, що дохід власників надлишкового виробничого ресурсу зростає, а власників дефіцитного – знижується. За такої ситуації економічна теорія використовує компенсаційний критерій, за допомогою якого здійснюють ранжування вигод від міжнародної торгівлі і створюють певний механізм їх перерозподілу, призначенням котрого є забезпечення компенсації втрат одним учасникам міжнародної торгівлі за рахунок передачі їм частини економічного виграшу інших. Він базується на визначенні величини виграшу, а саме: чи достатня вона для того, щоб компенсувати втрати тим групам, чиє економічне становище погіршилося, та забезпечити зростання добробуту тих, хто цей виграш отримав. Відповідно до компенсаційного критерію міжнародна торгівля реально збільшує світовий добробут, якщо завдяки їй виробництво зростає настільки, що отримувачі економічного виграшу можуть компенсувати втрати тих, чиє становище погіршилося, і при цьому підвищити свій добробут. Недоліком цього критерію вважають складність застосування його на практиці через те, що в реальному житті виграш від міжнародної торгівлі перерозподіляють рідко.
2. Зростання світового добробуту Припущення 12.1 щодо зростання добробуту завдяки зовнішній торгівлі за критерієм ефективності Купмана. Нехай правилом упорядкування є ефективність за Купманом. Вихідний вектор відповідає ефективності за Купманом, якщо не існує іншої алокації факторів, при якій за даного обсягу виробництва одного товару буде виготовлено більше, ніж другого. 1. Варіант за умовами Рікардо. Нагадаємо: у темі 4, у варіанті за умовами Рікардо для обмежених виробничих функцій з єдиним фактором виробництва – працею, було висвітлено, що світ як ціле виробляє більше після започаткування торгівлі. На рисунку 4.4 точка виробництва для світу як цілого зміщується з точки М до М′ завдяки торгівлі. Далі ми дослідимо питання про стан добробуту для випадку взаємозаміщених виробничих функцій. 2. Ситуація без зовнішньої торгівлі (автаркія). Якщо не снує зовнішньої торгівлі, то правило впорядкування Купмана потрібно застосовувати окремо для кожного народного господарства. Якщо б d у заданій ситуації було обсягом виробництва товару 2, то випуск товару 1 слід максимізувати через обмеження кривої трансформації. Тобто критерій ефективності Купмана вимагає, щоб виробництво перебувало на кривій трансформації (а не всередині). Тоді завдання максимізації виробництва можна буде визначити за моделлю: L = де L – лагранжіан, Як необхідні умови отримуємо:
а звідси
Тобто при λ = 1 випливає вже відомий взаємозв’язок. При заданому обсязі виробництва d товару 2 критерій Купмана вимагає, щоб Батьківщина досягала точки А на своїй кривій трансформації ТТ і щоб її обсяг виробництва не перебував у точці F (рис. 12.1). в умовах автаркії точка виробництва А водночас є точкою споживання Батьківщини. 3. Ситуація, коли країна бере участь у зовнішній торгівлі. Якщо ми цікавимося питанням, чи досягає світ стану добробуту завдяки зовнішній торгівлі, то відповідно до критерію Купмана слід максимізувати суму обсягів виробництва товару 1 обох країн при заданому для світу обсягу виробництва товару 2: Для завдання максимізації існує більший «вільний простір». Проблема максимізації має вигляд:
Порівняно з 12.1′ є додаткові імплікації:
Оскільки
тобто ефективність за Купманом вимагає, щоб граничні норми трансформації в обох країнах після запровадження торгівлі відповідали одне одному. На рисунку 12.1 показано, що ця умова забезпечується і що відповідно до критерію Купмана завдяки зовнішній торгівлі зростає добробут світу. Розглянемо ситуацію, коли обсяг виробництва в обох країн перебуває на їх кривих трансформації. Батьківщина виробляє обсяг d=OD товару 2, Закордон виробляє обсяг d* товару 2 (ця умова визначає рівень виробництва Закордону). На рисунку 12.1 блок виробництва Закордону О*ВВ розміщений так, що у заданому вихідному положенні точка виробництва Закордону співпадає з точкою виробництва Батьківщини.
Відрізок DE характеризує (у вихідному положенні) вироблений у Закордоні обсяг d* товару 2. Відрізок ОЕ показує, який обсяг товару 2 у вихідному положенні виробляють у всьому світі. Точка А не відповідає критерію ефективності за Купманом, бо граничні норми трансформації в обох країнах не відповідають одне одному. Проте зрівнювання граничних норм трансформації забезпечене в точці Р. Точки Р для обох країн досягають, коли блок трансформації Закордону зміщується доти, доки не доторкається до блоку виробництва Батьківщини. Початкова точка О* блоку трансформації Закордону зміщується до О*′. Обидві країни («світ») можуть виробляти більший обсяг товару 1 (ЕО*′ змістить ЕО*). Відповідно до критерію Купмана добробут для світу виступає у формі додаткового виробництва обсягу О*О*′ товару 1. Проте точка Р – не єдина точка, де блоки виробництва дотикаються. Крива Т′О*′Т′ описує початкові точки кривої трансформації системи двох країн при зовнішній торгівлі. Ця крива характеризує максимальну виробничу можливість світу щодо одного товару при наперед заданому обсягу іншого. Ця крива лежить зовні від точок виробництва, що можуть бути досягнуті без зовнішньої торгівлі. Твердження щодо вираження ефективності зовнішньої торгівлі у зростанні добробуту світу як цілого. Зовнішня торгівля є умовою зростання світового добробуту: крива трансформації світу в умовах міжнародної торгівлі лежить поза точкою світового виробництва, яка не може бути досягнутою без зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля відповідає умовам ефективності за Купманом.
3. Умови забезпечення добробуту для окремої країни Припущення 12.2 щодо зростання добробуту Батьківщини і Закордону завдяки зовнішній торгівлі. Задано соціальні функції добробуту для Батьківщини і Закордону із обсягами споживання товарів 1 і 2 як змінними аргументами, тобто W = W(C1, C2). 1. Графічне зображення виграшу від міжнародної торгівлі Батьківщини і Закордону. Графічно користь від міжнародної торгівлі можна пояснити, показавши, що країна досягає завдяки зовнішній торгівлі вищого рівня добробуту. Для випадку Рікардо з лінійними кривими трансформації було показано в темі 4 (розділ 1), що країна може досягти вищого рівня кривої корисності завдяки зовнішній торгівлі (варто зауважити, що в теорії Рікардо, як і в моделі з постійними витратами виробництва, не виникає проблеми диференціації становища різних економічних агентів у межах однієї країни та перерозподілу доходів. Побудова концепції на існуванні лише одного фактору – праці приводить до висновку: в результаті виходу країни на світовий рівень зростає відносна ціна праці, що виражається у збільшенні заробітної плати, а це, в свою чергу, веде до зростання добробуту усього суспільства). На рис. 12.1 початкові точки виробництва обох країн співпадають у точці А. Для стану автаркії маємо p0 < p. Після запровадження зовнішньої торгівлі досягають точки виробництва Р. Дотична в точці Р є співвідношенням цін після запровадження торгівлі. Точка споживання С обох країн буде визначена (на рис. 12.2 не нанесені) кривими байдужості обох країн, що дотикаються одна до одної. Відрізок ХС характеризує експорт Батьківщини (товар 1) і разом з цим імпорт Закордону. РХ відображає імпорт Батьківщини (товар 2) та водночас експорт Закордону. Обидві економіки досягають точки споживання, що лежить поза кривими їх виробничих можливостей. На Батьківщині зросло виробництво товару 1 та скоротилося виробництво товару 2 (спеціалізація виробництва в напрямку експортного товару1), за кордоном відбулась обернена спеціалізація.
2. На рисунку 12.2 зображена частина рисунка 12.2. При цьому Р позначає точку виробництва при вільній торгівлі в обох економіках, а С – це точка споживання. А та А* є точками виробництва в умовах автаркії, U та U* зображують рівень добробуту обох країн в умовах автаркії. Рівень добробуту U та U* утворюють лінзу, що показує, в якій мірі обидві країни можуть поліпшити за допомогою зовнішньої торгівлі добробут. 3. Отримання прибутків від зовнішньої торгівлі для окремої країни можна довести наступним чином. Зміна добробуту країни через перехід від автаркії до зовнішньої торгівлі задана рівнянням (12.4).
Слід вказати, що Гранична корисність певного товару змінюється залежно від наявної товарної маси. Оскільки ми прагнемо зробити висновок про добробут у новій торговій рівновазі, то відношення граничної корисності повинно стосуватися ситуації торгівлі (а не ситуації автаркії). Нехай р відображає співвідношення цін в умовах вільної торгівлі, то через рівність відношень граничних корисностей та товарних цін матимемо
тобто зміна добробуту вимірюється в одиницях товару 2. Взявши до уваги, що
Якщо Закордон не надає кредитів, то баланс поточних операцій та розрахунків при будь-якому співвідношенні цін повинен бути вирівняний, тобто
Вираз (12.4′′) спрощується до
У подальшому припустимо, що товар 2 оцінюється позитивно, тобто 1) Нехай
Якщо позначимо відносини автаркії через °р, то добробут від зовнішньої торгівлі виникає, коли °р Умова 12.6′ зображена на рис.12.3. Вона виконується для всіх точок на кривій трансформації, що лежать зліва від Р. Тангенс кута α характеризує співвідношення цін у початковому становищі. Умова 12.6′ вимагає, що для зростання добробуту країни при °р Умова °р Висновок: Якщо приватний сектор експортує та імпортує за критеріями абсолютної цінової переваги, то він підвищує суспільний добробут країни. 2) Нехай
Якщо початкове співвідношення цін в умовах автаркії більше, ніж те, що встановлюється після початку торгівлі p, тобто °р
Висновок: Зовнішня торгівля приводить до зростання добробуту країни, що бере участь у ній. 3) З попереднього аналізу зрозуміло, що вигоди в добробуті від зовнішньої торгівлі не виникають тоді, коли співвідношення цін не змінюється після початку зовнішньої торгівлі. В цьому випадку маємо dp = 0 і тим самим також dQ2 = 0. Це відбувається тоді, коли обидві країни мають в умовах автаркії ідентичне співвідношення цін. Ми вже знаємо, що тоді не відбувається зовнішньої торгівлі. Чим сильніше змінюється співвідношення цін, тим дальше назовні при заданому початковому положенні пересувається по кривій трансформації можливість економіки, тобто прибуток від зовнішньої торгівлі змінюється залежно від величини зміни співвідношення цін. Таким чином, маленька країна має шанс завдяки відкриттю своїх кордонів досягти більшого добробуту, ніж велика. У граничному випадку співвідношення цін для великої країни не змінюється. Тоді велика країна також не досягає ніякого прибутку від зовнішньої торгівлі. Висновок: Прибутки від зовнішньої торгівлі при заданих умовах попиту для певної країни тим більші, чим сильніша різниця між співвідношенням цін у початковому положенні. Якщо співвідношення цін не змінюється, то виграш добробуту дорівнює нулю. Цей висновок ще раз вказує на значення Terms of Trade.
4. Проблеми компенсації 1. Висновок щодо виграшу в добробуті світу ґрунтується на критерії Купмана, де не беруть до уваги того, як цей виграш розподіляють між країнами. Висловлювання щодо даного виграшу для окремої країни базується на соціальній функції добробуту, але воно не пояснює, як виграш у добробуті розподіляють за різними групами країн, тому що у використаній функції добробуту не беруть до уваги розподіл доходів. Але з теореми Столпера – Самуельсона ми знаємо, що після виникнення зовнішньої торгівлі розподіл доходів змінюється не на користь вузько використовуваного фактора. Власники цього фактора мають порівняно із ситуацією автаркії відчутні втрати доходу. І тут виникає запитання, чи доходи від зовнішньої торгівлі виникають у тому розумінні, що «той, хто програв» у зовнішній торгівлі, міг би отримати якусь компенсацію. Ці роздуми пояснюють, що твердження про зростання добробуту від зовнішньої торгівлі залежать від використаного критерію добробуту. 2. Якщо припустити в кейнсіанській системі неповну зайнятість, то для визначення прибутку зі зростанням добробуту аргументом функції добробуту є рівень зайнятості, та відзначається вплив зовнішньої торгівлі на ситуацію зайнятості. В загальному розумінні політика «першого кращого» («first-best») передбачає, що безробіття є стимулом для забезпечення попиту на робочу силу.
5. Динамічні вигоди для добробуту 1. Попередні висновки про вигоди в добробуті ми зробили на основі статистичного підходу. Щоб отримати виграшний результат у добробуті від зовнішньої торгівлі за певний часовий проміжок, необхідно визначити цей виграш за кілька періодів. 2. У попередніх розділах розглянуті в основному статичні підходи з урахуванням корисної дії (ККД). Суттєвішим є той рівень досягнутого добробуту від зовнішньої торгівлі, який виникає в довготривалому періоді: використання зростаючих доходів через розширення ринків збуту, скорочення внутрішніх монополістичних позицій через конкуренцію ззовні. Вітчизняні підприємства внаслідок зовнішньої конкуренції (як в експорті, так і в імпорті) повинні реалізувати досягнення технічного прогресу. Результатом цього є відкриття кордонів, що спричиняє пересування кривої трансформації країни назовні.
6. Інші вигоди для добробуту Зовнішня торгівля розширює ринки збуту та збільшує переваги спеціалізації. Це може бути пов’язане з великим економічним зростанням усередині країни та поза її межами. Парадигма інтер-індустріального поділу праці вбачає, що країна в результаті отримання доходів від зовнішньої торгівлі має також брати до уваги зменшення виробництва товару-субститута імпорту, якщо при його виробництві Закордон має переваги. Але при інтра-індустріальній торгівлі не обов’язково в країні скорочувати виробництво товарів даного сектора, якщо за кордоном аналогічний сектор – на високому рівні розвитку. Обидва сектори можуть отримувати значні доходи від міжнародної торгівлі.
Додаток   ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
(12.1)
1, 
;
, (12.1′)
.
. При цьому криві трансформації обох країн слід взяти до уваги як обмеження. Але обмеження вимагає лише того, щоб виробляли обсяг 
, причому залишається нез’ясованим, яку частину обсягу 
виробляють в окремій країні. Оскільки не вимагається, щоб 
I 
, то це обмеження порівняно із ситуацією автаркії є менш обмежуючим.
;
; (12.2)
. 
;
. (12.2′)
, то
,
. (12.4)
.
(12.4′)
, отримаємо
(12.4′′)
. Зміна сальдо балансу поточних операцій та розрахунків дорівнює нулю, отже, 
+ 
, оскільки 
. У результаті цього для переходу від автаркії до зовнішньої торгівлі маємо
(12.5)
(12.6)
. Слід розрізнити таких два випадки:
, тобто перейшовши до торгівлі, країна обмежує виробництво товару 2. На основі характеристик моделі в цьому випадку маємо 
. Це легко побачити, якщо провести нові прямі вздовж кривої трансформації. Як достатню умову для отримання виграшу від добробуту для 
;
чи 
(12.6′)
, тобто співвідношення цін, яке встановлюється після початку зовнішньої торгівлі, більше, ніж співвідношення цін в умовах автаркії.
свідчить, що суб’єкти економіки мають приватний інтерес до зовнішньої торгівлі (через абсолютну цінову перевагу). Умови для суспільного добробуту та приватної зовнішньоекономічної діяльності таким чином перекриваються.
. Тоді маємо 
. Достатньою умовою для отримання добробуту є:
. (12.6)
, то добробут підвищиться тоді, коли країна спеціалізуватиметься на виробництві товару 2. Саме цю умову ми отримуємо також з нашої умови торгівлі у темі 3 (рис. 12.3).
