ТОРГОВІ УМОВИ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН

Нафтова криза показала, що торгові умови можуть погіршитися не тільки в країнах, що розвиваються, айв індустріальних країнах. Замінимо припущення А. 11.1' на А. 11.1": товар 1 - експортний товар, товар 2 - імпортний товар індустріальних країн. Оскільки ми використовуємо наші міркування з розділу 4.1, то отримаємо наступне.

Твердження щодо наявності чотирьох ситуацій погіршення умов торгівлі для індустріальних країн. Умови торгівлі індустріальних країн будуть погіршуватися за таких обставин:

а) якщо індустріальні країни дуже орієнтовані на імпорт та не можуть розширити вітчизняне

б) якщо попит на цей імпорт в індустріальних країнах значно підвищується;

в) якщо власне споживання у країни-постачальника дуже зростає;

г) якщо обсяг пропозиції країн-постачальників не може набагато збільшитися.

Це твердження доводить, що індустріальні країни зуміють тільки тоді уникнути погіршення своїх торгових умов щодо імпорту, коли скоротять попит на даний товарі та розширять вітчизняне виробництво, наприклад, товарів-субститутів. У зв'язку з ним ціновий механізм як індикатор дефіциту відіграє важливу роль. З іншого боку, і це твердження свідчить, що країна-постачальник може впливати на торгові умови через контроль обсягів виробництва та пропозиції. Питання, наскільки успішними будуть картелі постачальників сировини, залишається відкритим.

Приклад 11.3. Стратегії субституції імпорту і диверсифікації експорту.

З тези про погіршення торгових умов для країн, ідо розвиваються, Зінгер та Пребіш і (1959) виводять стратегію субституції імпорту. При цьому імпорт повинен бути замінений своєю власною продукцією, залежність від імпорту та тиск іноземної конкуренції на вітчизняне виробництво мають зменшитися. Засоби проведення політики субституції І імпорту - це, передусім, протекціоністські методи. На противагу цьому стратегія і. диверсифікації експорту передбачає товарне та регіональне розширення структури експорту через, включення в систему міжнародного поділу праці. При такій зовнішній орієнтації все народне господарство піддаватиметься міжнародній конкуренції. Не буде дискримінації між субституцією імпорту й експортними товарами.

Обидві стратегії привели до різних результатів. Так у країнах, що мають сильну_: і зовнішньоекономічну орієнтацію, ВВП зростав значно швидше, ніж у країнах, що орієнтуються на внутрішній ринок. Східно- та південноазіатські країни дотримуються стратегії диверсифікації експорту; при цьому 4 «тигри»: Гонконг; Корея, Сінгапур і Тайвань досягли за 4 десятиліття високих реальних темпів зростання ВВП надушу населення: між 5% та 7%. країни Латинської Америки, що дотримувалися стратегії заміни імпорту, мали реальні темпи зростання близько 1 % (а у 1980-х.рбках - від'ємні).

Погіршення чи поліпшення торгових умов індустріальних країн залежить, зрештою, не лише від ціни на імпорт, а й від того, які встановилися ціни на експортні товари індустріальних країн. Слід враховувати також, як формуються попит та пропозиція у країнах, що розвиваються.

6. ПОРІВНЯЛЬНІ ПЕРЕВАГИ І ТОРГОВІ УМОВИ: ПОРІВНЯННЯ ДВОХ ПІДХОДІВ

Ми ознайомилися з двома дуже різними підходами до теорії зовнішньої торгівлі. Згідно з першим підходом, країна спеціалізується на виробництві тих товарів, щодо яких вона має порівняльну цінову перевагу.

Якщо розглядати країну, що розвивається, то відповідно до цього підходу вона повинна спеціалізуватися на трудомісткій продукції, тобто на сировині, на сільськогосподарській продукції та на продукції масового виробництва. З іншого боку, в питаннях 3 і 4 цієї теми у порівняльно-статичному аналізі було показано, що торгові умови країни, що розвивається, можуть з часом погіршитись, і тоді вона повинна експортувати ті товари, ціни на які зростають, та імпортувати ті товари, ціни на які спадають або не дуже зростають. Якщо взяти до уваги наші роздуми про еластичність, то країна, що розвивається, не повинна б спеціалізуватися саме на сировині та сільськогосподарській продукції.

Таким чином, обидва підходи зводяться до суперечливих економіко-політичних рекомендацій. Щоправда, ця неузгодженість виникає тому, що ми, використовуючи теорію порівняльних переваг, не врахували її статичну природу та порівнювали лише економіки двох країн на певний момент. Зі зміною умов виробництва та попиту змінюється і спеціалізація, тому порівняльна перевага та спеціалізація мають бути визначені заново.

Протиріччя зникне, якщо теорія порівняльних переваг буде динамічно інтерпретована. Тоді виникає питання: якщо в момент і будуть відкриті кордони, яка спеціалізація визначиться у періоді t+1? При відповіді на дане запитання беруть до уваги те, як змінились умови виробництва та попиту в часі для обох країн, тобто, при цьому слід було б визначати, які торгові умови встановлюються у періоді t+1.

Така динамічна інтерпретація порівняльних переваг лежить в основі теорії зовнішньої торгівлі. Слід зазначити, що послідовне використання принципу порівняльних переваг відкриває нові експортні шанси для країн, що розвиваються, бо в даному випадку індустріальні країни змушені відмовитися від виробництва тих товарів, щодо яких їх конкурентна позиція погіршилася. Це - сільськогосподарська продукція, трудомістка продукція та галузі виробництва, в яких виробляють масову продукцію з використанням некваліфікованої робочої сили. У цих галузях спостерігається порівняльна виробнича перевага країн, що розвиваються. Наданий час індустріальні країни захищають шляхом введення імпортних контингентів та мита від іноземного імпорту не тільки окремі галузі народного господарства. Наприклад, на аграрному ринку існує підтримка цін (на певному рівні). Індустріальні країни пропонують за демпінговими цінами надлишки сільськогосподарської продукції на світових ринках та забирають у країн, що розвиваються, виробничі шанси. Для особливо важливих продуктів (молоко, масло, м'ясо, цукор) ЄС досягнув норми самозабезпечення від 120% до 130%.

Якщо індустріальні країни готові пустити у вільне плавання свої власні слабкі галузі економіки, то організація світового господарства за принципом порівняльних переваг може дати країнам, що розвиваються, цілком задовільні результати; і це підтверджується рядом досліджень. Щоправда, передумова для цього - готовність індустріальних країн повністю сприйняти зміну секторальної структури, яка відбувається у світовій економіці, навіть якщо в згаданих країнах внаслідок цього виникають додаткові витрати, наприклад, безробіття. Альтернатива послідовного використання принципу порівняльних переваг полягає у ринковій системі господарювання з мінімальними цінами.

1. Трансферт. Під міжнародним трансфертом розуміють переміщення купівельної спроможності з однієї країни в іншу.Безпосереднім результатом цього є зміщення бюджетного обмеження тієї країни, що надає трансферти, на його величину T всередину а обмеження країни-отримувача - назовні. Прикладом такого трансферту є виплати допомоги одним урядом іншому, репараційні платежі (наприклад, німецького рейху доВерсаля), а також продаж цінних паперів іншій країні або заборгованість та її ліквідація) У рампах так званої «проблеми трансферту» аналізують лише прямі впливи трансферт на попит, але не розглядають непрямі впливи на пропозицію, такі як довготермінові ефект виробництва через ресурсний трансферт. Не беруть до уваги також часові наслідок трансфертів, приміром, виплати процентів та погашення боргових зобов'язань.

2. Реальний Трансферт. У рамках проблеми трансферту буде досліджено, чи фінансовий

трансферт Т при заданих торгових умовах викличе еквівалентний реальний трансферт). Фінансовий трансферт Т та реальний трансферт є однаковими, якщо фінансовому трансфертові Т у випадку, наприклад, подарунку відповідає надлишок торгового балансі, а у випадку репараційних платежів - дефіцит торгового балансу, тобто коли,

то фінансовий трансферт не приведе до реального трансферту.

3. Торгові умови. Наступне запитання: як впливає трансферт на торгові умови? Якщо виходити з торгової рівноваги з рівноважними торговими умовами, то трансферт означає порушенні рівноваги. Отже, необхідно дослідити, як змінюється відносна ціна. Якщо Батьківщина здійснює трансфертні платежі, то її дохід спадає на величину Т, а імпорт знижується на mТ. У Закордоні дохід зростає на Т, а імпорт - на m*Т. Оскільки імпорт Закордон^ відповідає експорту Батьківщини, то торговий баланс Батьківщини поліпшується на mТ" + тТ. Якщо Т > m*Т + тТ (тобто 1 >m + m*), то фінансовий трансферт не веде до реального трансферту (наприклад, зростає валютний резерв Закордону в результаті трансферту). Зміна торгових умов залежить від того, наскільки зміниться надлишок попиту як наслідок трансферту. На Батьківщині попит на імпортний товар спадає на тT. У Закордоні попит на свій імпортний товар зростає на т*Т, а попит Закордону на власній експортний товар зростає на (1 - т*) Т. Пропозиція закордонного експортного товару на світовому ринку спадає на (1 - т*)Т. Попит на імпортний товар Батьківщини зменшується на mТ, а пропозиція - на (1 - m*)Т.

Якщо тТ < (1 - т*)Т, тобто т + m* < 1, то трансферт Батьківщини спричиняє те, що попит на імпортний товар Батьківщини перевищує пропозицію, тобто торгові умови країни, що надає трансферт, погіршуються.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: