Редактор має глибоко і всебічно знати нашу літературу, яка є головним джерелом багатства нашої мови.

1) Шукаймо слушний синонім

2) Не зациклюймося на заміні слова: пошукаймо слушну фразеологічну сполуку

3) Оцінімо, чи не зайвою є ця дієприкметникова калька в тексті

4)Оволодіваймо всім розмаїттям українського формотворення (дериваціями слів): "пограймося" з суфіксами та префіксами, скористаймося системою процесових понять, спробуймо знайти відповідник в іншій частині мови (прислівник, іменник-прикладка)
Після 1991 року проблему фіктивного дієприкметника щонайдокладніше протлумачили лексикологи і лексикографи. Вона була обговорена на міжнародних конференціях з термінологічних питань, які регулярно проводяться на базі Львівської політехнічного та інших університетів. Нарешті вона унормована в документах Держстандарту України.

Слід об'єктивно зазначити, що все більше видань і видавництв позбавляється цієї вади. Однак загальну тенденцію переламати по-справжньому не вдається. Це в'їдливе вщеплення в українську мову виявилося одним із найживучіших у ній. З упертістю, гідною кращого застосування, і літератори, і науковці, і журналісти часто пишуть, як писали й раніше: " оточуюче середовище " замість "навколишнього" (чи просто "довкілля"), " правляча коаліція" замість цілком очевидного "владна..." Але ж це часто пишуть навіть філологи-україністи, які повинні знати сучасні тенденції щодо очищення української мови від русифікаційних наносів (типу консолідуюча роль чи думка; мислячий українець; стимулюючий простір; системоутворюючий чинник і т.п.).

−−

Наостанок ще кілька порад − як методичні підходи до вирішення проблеми активного дієприкметника − насамперед у редакторській практиці.

1. Шукаймо слушний синонім − частіше прикметник, іноді іменник. Це найпродуктивніший спосіб заміни фіктивного дієприкметника.

2. Не зациклюймось на заміні слова (фіктивного дієприкметника) − дуже часто в українській мові є краща для висловлення думки фразеологічна сполука, синтаксична конструкція.

3. Оцінімо, чи не зайвою є ця дієприкметникова калька в тексті; іноді вона як штамп. Та вони, власне, й є в таких випадках штампи або складові частини штампа − зовсім не обов'язкові в тексті.

4. Оволодіваймо всім розмаїттям українського формотворення (дериваціями слів): "пограймося" з суфіксами та префіксами, скористаймося системою процесових понять, спробуймо знайти відповідник в іншій частині мови (часто "допомагають" прислівник, іменник-прикладка тощо).

5. Не забуваймо й про синтаксичні варіанти.
Це дуже цікава робота для редактора, філолога, журналіста; а) вона розвиває філологічну ерудицію; б) збагачує мову (ви можете вперше знайти невідомий нікому варіант заміни − як з тим "уходящим мячом"...)

Це й велика робота з нашою мовою:

− щодо її очищення;

− щодо збагачення її виражальних можливостей (особливо синонімії).

− щодо розвитку морфологічної гнучкості
2.8. Акцентуаційні інтерференції з російської −

ще один складник суржику.
Помилки наголошування стосуються усного різновиду мовлення. Однак ми тут стисло зупинимося на них, оскільки це ще одне доволі розлоге забур'янене поле побутування "фахового", вторинного суржику насамперед в електронних засобах інформації − на телебаченні і радіо.

В українську мову вщеплюються російські акцентуаційні стандарти. І не має значення, чи є хтось, хто культивує цю манеру, чи це є тільки наслідком поганого володіння українською мовою. Результат один, і він однозначно негативний: руйнується рідномовна ритмомелодика в побудові висловлювань, тобто різко нівелюється, спотворюється своєрідність нашої мови.

Вслу́хаймося в мовлення наших провідних телеканалів: УТ-1, 1+1, 2+2, СТБ, та й у радіопередачах:

" Ті́сне взуття" (Реклама // УР-1, 2.10.2012) − тісне́.

"Вибили м'яч просто на́ ногу шведському нападнику" Футб.репортаж з матчу АІК, Швеція − Дніпро, ТБ 1+1, 4.10.2012) − на но́гу і ще-нападникові.
Журналісти і гості студій копіюють російське наголошування:

− в дієслівних формах: "Ралі пройде́ пустельними районами Сахари", "Метал краду́ть тоннами", "вони виходи́ли перемагати", заверша́ть /якусь справу/, підтвердя́ть, пасти́, верне́ться, назвала́

− іменникових: "знов наступили на ста́рі гра́блі ","втратили в за́робітку ", "розважали людей модними попсовими пі́сеньками ", "наші зі́рки", "повернемось до наших бара́нів ", "знімати зі спини́ ", "поширюють не́нависть ", народні ка́зки, цікаві кни́жки, п'я́вок, дрова́)

− прикметникових (іноді й прислівникових): "шанси мі́зерні ", " високо́ в гора́х ", " чима́лий прибуток", " то́встий шар снігу"

− бувають зміщення і в наголошуванні слів в інших частинах мови − числівниках, займенниках: "дві тисячі оди́надцятий рік", "вручення прапора сорокові́й бригаді", "партія сто сорок восьми́х АНів", "доведеться робити йому самому́ ", " самому́ неприємно ", на нього
Неважко помітити, що скрізь тут ми бачимо вплив на мовців російської норми. Пройде́ − тому що в російській пройдё́т; " виходи́ли перемагати", бо " выходи́ли "; заверша́ть, бо рос. заверша́т; підтвердя́ть, бо подтвердя́т; пасти́, бо в рос. пасти́; верне́ться, бо вернётся; назвала́, бо так у російській. Те ж саме з іменниками: за́робітку − за́работки; пі́сеньками − пе́сенками; зі́рки − звё́зды; баранів − бара́нов; ка́зки − бо ска́зки... ста́рі гра́блі " − ста́рые гра́бли; з прикметниками: мі́зерні − бо ми́зерные, чима́лий, то́встий, ті́сне − бо ма́лый, то́лстый, те́сное; і з числівниками та займенниками: бо російською оди́ннадцать, сороково́й, сто сорок восьмы́х тощо

Скрізь бачимо суто російське наголошування українських слів. Відтворюється звична для мовця російська ритмомелодика фрази. Анатолій Капелюшний називає ці помилки "акцентуаційними росіянізмами" і оцінює це явище так: " Російські наголоси в українськомовному тексті спотворюють саме́ звучання мови, нівелюють її окремішність, уподібнюють з російською. А якщо ще зважити на те, що українська мова визнана однією з наймилозвучніших у світі, чого ніхто не каже про російську, то зникнення саме цих її особливостей не лише знищує щось важливе в самі́й мові, а й збіднює світову культуру " (Теле- та радіожурналістика, вип 11. − Л., 2012. − С. 222)

=====
Запитання для самоконтролю
1. Граматичні інтерференції як одна з найнебезпечніших загроз мовній системі в умовах асиміляторського тиску. Обґрунтуйте це твердження.

2. Граматична система української мови як найвищий аргумент на користь її самодостатності, оригінальності і неповторності.

3. Якими є найпоширеніші помилки в ступенюванні?

4. Що таке процесові поняття? Перелічіть основні з них.
Завдання для самостійної роботи
1. Для поглибленого засвоєння системи процесових понять опрацюйте джерела [ 27−31 ].

2, Охарактеризуйте спостереження над граматичними девіаціями у працях (за розподілом у групі):

Список літератури для самостійного опрацювання та підготовки реферату (тез виступу на семінарі):

Олександр Пономарів. Культура слова: Мовностилістичні поради. [ 21].

Олекса Кундзіч "Творчі проблеми перекладу". [14].

Олександра Сербенська, Марія Волощак "Актуальне інтерв'ю з мовознавцем" [23].

Олена Курило Уваги до сучасної української літературної мови [15].

Святослав Караванський "Секрети української мови" [8].

Святослав Караванський "До зір крізь терня. Хочу бути редактором" [10].

Ірина Фаріон. Правопис − корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. − Л.: Свічадо, 2004. − 120 с.

Ірина Фаріон. Мовна норма: знищення, пошук, віднова [25].

Публікації, що стосуються морфології в наукових періодичних виданнях:

Збірник наукових праць Інституту української мови НАН України "Культура слова" (2011−2012 роки)

Журнал "Дивослово" (2011−2012)

Викладіть у формі тез для виступу в адиторії.

4. Ознайомтеся з системою процесових понять, як вони викладені в джерелах:

− ДСТУ 1,5:2003

− ДСТУ 3966 − 2000

− кн. Петра Таланчука та ін. "Норми української науково-технічної мови"

− у публікаціях Михайла Гінзбурга

3.