Основна умова – не порушувати нормального, природнього ходу пед.процесу.

· пряме спостереження (безпосереднє) - між об"єктом і його дослідником встановлюються прямі відносини.

· опосередковане - не передбачає безпосередньої участі дослідника у процесі, який вивчають. Здійснюється через уповноважених осіб, які працюють за програмою і з авданнями дослідника.

· самоспостереження (інтроспекція) - унікальний метод "проникнення" усередину психічних процесів та явищ.

1.Вибір ситуації чи об"єкту, постановки мета.

БЕСІДА ЯК МЕТОД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: УМОВИ РЕ-ЗУЛЬТАТИВНОСТІ.

Бесіда - це метод безпосереднього спілкування, діалог за зазделегідь розробленою прогрмою.

Перевага: можливість проникнути у внутрішній світ співбесідника, з"ясувати причини тих чи інших вчинків.

• підготовка основних і допоміжних запитань (формулювання варіантів запитань;
запитання конкретні, запитання зі скритим змістом). Відкинути допит!!!!

• створення сприятливої атмосфери для відкритості, відвертості

• врахування індивідуальних особливостей співбесідників

• уміння використовувати ситуацію, винахідливість у запитаннях і відповідях.
Види бесіди - індивідуальна, групова, колективна.

МЕТОД АНКЕТУВАННЯ: ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ.

Метод анкетування — дає змогу підвищити об'єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті — передбачають довільну відповідь на поставлене запитання; закриті — до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.
Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог:

· запитання повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію;

· використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви, щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), «Як Ви ставитеся до професії вчителя?» (непряме);

· у формулюванні запитань слід уникати підказок; використовувати відкриті й закриті анкети;

· попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до змісту анкети.

МЕТОД ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ: ПРИЗНАЧЕННЯ, ОСНОВНІ ВИДИ.

Експеримент від лат "випробовую". Це науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи.

Умова - наявність двох паралельних груп: А - експериментальна, Б - контрольна.

1.Константуючии експеримент - спрямований на з"ясування характеристик та властивостей досліджуваного явища. Встановлюється тільки стан системи, що вивчається

2.Формуючий або перетворюючий. Створюється специфічна експериментальна ситуація, нові умови для розв'язання поставлених проблем.

• формулювання проблеми, вибір теми дослідження

• вибір необхідної кількості експериментальних об"єктів (число учнів, шкіл, класів)

• визначення необхідної тривалості проведення експерименту

• вибір конкретних методик для вивчення початкового стану експериментального об"єкту

• перевірка доступності і ефективності методик на невеликому числі досліджуваних

• виділення ознак, за якими можна робити висновок про зміни в експериментальному об"єкті під впливом відповідних педагогічних впливів

• здійснення, пропонованої автором системи заходів щодо вирішення експериментального завдання

8. «ПОВЧАННЯ ДІТЯМ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА, ЙОГО ОСВІТНЬО ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ

Князь Володимир Мономах – одна з найвидатніших постатей у княжих часах – був сином дуже освяченого князя Всеволода, який славився знанням п’ятьох мов: “Чого не вмієте, тол того учіться, так же як отець мій. Удома чинячи, він зумів знати п’ять мов, - а за се почесть єсть од інших країв, - так висловився у “Повчаннях...” Володимир Мономах.

Від свого батька перейняв Володимир Мономах замилування до книжок до освіти.

На київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р. й залишив після себе світлу пам’ять, як розумний князь і добрий організатор.

Своє “Повчання дітям” князь Володимир Мономах написав у досить поважному віці, про що свідчать слава: “Сидячи на санях (тобто готуючись до смерті), помолився я в душі своїй і воздав хвалу Богові, що він мене до сих днів, грішного, допровадив”. Аналіз тексту показує, що твір був написаний десь у середині лютого – на початку великого посту 1117 р.

1. Одним із головних засобів виховання В.Мономах вважав освіту. Звертаючись до дітей, говори «Не забувайте того доброго, що ви умієте, а чого не вмієте, тому навчайтеся». Князь закликає дітей феодальної знаті не обмежуватися елементарною грамотою, а прагнути до вищої освіти, вивчення іноземних мов.

2. Вперше у вітчизняній літературі висунув ідею зв»язку виховання з практичними потребами особистості і обгрунтував ідею діяльності. При цьому особливу увагу приділяв розвитку у дітей ініціативи і самодіяльності, привчанню до подолання різноманітних труднощів.

3. Виступав за системний підхід у виховній роботі, вважав, що успіх виховання залежить не від окремих настанов, а від сукупності різноманітних виховних засобів, що включають етикет, манери, тон поведінки.

4. Формулює ряд моральних правил і норм, які вважав критерієм істинної вихованості дітей: поважати старших, поважати рівних собі і молодших, приносити користь іншим; бути вірним даному слову; не дозволяти сильним ображати слабших; не лінуватися; співчувати горю інших; творити добро; не забувати убогих, пам»ятати про хворих; уникати пияцтва і розпусти, в яких гинуть і тіло, і душа.

5. Розробляє струнку систему війського-фізичного виховання. Головне у фізичному вихованні – це тренування. Приходить до висновку: не можна виховати у юнаків відвагу і сміливість, не поставивши їх у такі умови, в яких вини могли б проявити ці якості.

Унікальним явищем в історії вітчизняної освіти була діяльність братських шкіл (80-ті роки XVI ст.), які організовували і утримували церковні братства (громадсько-політичні організації православних громадян) з метою зміцнення православ'я. Серед них були як елементарні, так і школи підвищеного рівня. Найвідоміші — Львівська (перша школа, заснована Успенським братством у 1586 p.), Київська та Луцька школи. Притаманними їм рисами були:

1) демократичність. У школі мали право навчатися діти різних станів населення, статут школи зобов'язував учителя ставитись до всіх учнів однаково. Для сиріт та дітей з інших міст братства відкривали гуртожитки (бурси);

2) введення елементів класно-урочної системи навчання. В елементарних братських школах учнів поділяли на три групи залежно від набутих знань, умінь, навичок, а з XVII ст. у братських школах підвищеного типу встановилася класна система занять. Навчальний рік розпочинався з 1 вересня, було введено канікули, екзамени тощо;

3) налагоджений тісний зв'язок з батьками чи родичами учнів. Між батьками і школою укладалася письмова угода, де обумовлювались обов'язки сторін з виховання і навчання дітей;

4) чітка організація навчання: заборонялись пропуски занять, запізнення, існувала налагоджена система чергових;

5) ґрунтовність освіти, яка не поступалася західноєвропейській.

Високий рівень освіти забезпечували вчителі, які згодом стали відомими не лише в Україні, а й за її межами. Це — Іов Борецький, Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Ставровецький Транквіліон, Мелетій Смотрицький, Памво Беринда, Єлисей Плетенецький, Тарасій Земка, Ісайя Трофимович-Козловський, Захарія Копистенський, Софроній Почаський та ін. Всі вони працювали якийсь час вчителями братських шкіл.

10. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ: ІСТОРІЯ ЗАСНУВАННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ. СТРУКТУРА І ЗМІСТ НАВЧАННЯ В КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ. ВИЗНАЧНІ ДІЯЧІ, ПЕДАГОГИ, ВИПУСКНИКИ.

15.10.1615 -знатна шляхтянка Гальшка Гулевичівна відписала свої землі на Подолі у Києві київському братству для заснування монастиря, шпиталю і школи.

1615 – відкриття Київської братської школи, з якої і веде свою історію КМА.

1631 – відкриття П. Могилою Лаврської школи.

1632 – Петро Могила об»єднує Київську братську школу і Лаврську школу в Києво-братський колегіум, який після смерті П.Могили (1647) став називатися Києво-Могилянський колегіум.

1817 – Указ про закриття КМА і відкриття на її основі духовної семінарії.

1819 – реорганізація. Утворення Київської духовної академії.

До випускників зокрема належали Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович. Канцлер Російської імперії Олександр Безбородько походив з України та здобував освіту в КМА. Університет довгий час був також важливою релігійною школою, звідси вийшли такі відомі християнські діячі як Степан Яворський, Феофан Прокопович і Дмитро Ростовський. Протягом 17 та 18 ст. КМА була колискою культурного життя України та Російської імперії. Декілька поколінь художників, архітекторів, музикантів та науковців були виховані в ній, наприклад архітектор Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Після перетворення в Київську духовну академію навчальний заклад зберіг свою міжнародну репутацію як центр православної релігійної освіти.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: