СУТНІСТЬ І ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СИСТЕМАТИЧНОСТІ І ПОСЛІДОВНОСТІ НАВЧАННЯ (НА ПРИКЛАДІ ФАХОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ).

Принцип систематичності і послідовності. Суть: людина лише тоді оволодіває справжніми і дійовим знаннями, коли в її мозку відбивається чітка картина навколишнього світу.

Вимога принципу - дотримання логічної послідовності як змісту, так і процесу навчання.

· Поділ матеріалу на логічні розділи теми, параграфи, підпараграфи…

· Виділення в кожній темі головних ідей, понять структурування матеріалу

· Застосування у навчанні найновіших методик: складання опорних конспектів, структурно-логічних схем, алгоритмів тощо.

· Опора на вивчене і введення його у нові системи зв»язків

36. СУТНІСТЬ І ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ МІЦНОСТІ ЗНАНЬ І ДОСТУПНОСТІ НАВЧАННЯ. (НА ПРИКЛАДІ ФАХОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Принцип міцності. Суть принципу: знання повинні міцно закріпитися у пам»яті учнів, стати частиною їхньої свідомості, основою поведінки.

· Сформоване з боку учня позитивне відношення, інтерес до предмету

· Виконання різних видів самостійної роботи

Принцип доступності навчання. Суть: зміст і побудова навчального процесу повинні відповідати віковим можливостям учнів, рівню їхньої підготовки і загального розвитку.

· Врахування індивідуальної навчальності учнів, темпів просування кожного

· Застосуванні досягнень методики і науки: методика «маленьких кроків» (розв»язка конкретних завдань) і»великих кроків» (узагальнення, підсумування…; при вивченні нового і складного матеріалу залучення сильніших учнів, при закріпленні і повторенні – середніх і слабких.

· Трудність у навчанні. Подолання учнями посильних для них труднощів, зміст і способи навчання повинні дещо випереджати розвиток учнів.

37. ТРАДИЦІЙНА (ПОЯСНЮВАЛЬНО-ІЛЮСТРАТИВНА) ДИДАКТИЧНА СИСТЕМА: ЇЇ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ.

Сукупність елементів, що утворюють єдину цілісну структуру і слугують досягненню поставлених цілей прийнято називати дидактичною системою. Опис систем зводиться до характеристики цілей навчання, змісту освіти, методів, засобів, форм навчання тощо.

Традиційна. Пояснювально-ілюстраційна модель.

Вершиною становлення традиційної системи вважають педагогічну теорію німецького педагога Й. -Ф.Гербарта (1776-1841). Обгрунтована ним система навчання використовується і до сьогоднішнього дня. Дві основні праці: «Загальна педагогіка, виведена з мети виховання» (1806) і «Нарис педагогічних читань» (1835).

а) основна роль у навчанні відводиться вчителеві

б) обгрунтування необхідності управління дитиною.

в) обгрунтування основних етапів навчання.

Така побудова призводила до зазубрювання, повторення, перевірки правильності й точності завченого.

Сучасною мовою структуру навчання складають виклад, розуміння, узагальнення і застосування. Це схема більшості уроків сьогодні.

Теорія Гербарта широко розповсюдилася у ХІХ ст. і сприяла оформленню традиційної дидактичної системи.

Основні характеристики і недоліки традиційної системи

· Передача готових знань, що підлягають заучуванню без опори на самостійну роботу;

· схематизм, пошук абсолютно ідеального методу навчання.

· навчання трактується насамперед з позиції вчителя. Вчитель – суб’єкт навчання, учні – об’єкти його педагогічних впливів. (Активний учитель, пасивний учень);

· Посередній темп вивчення матеріалу і посереднім об»єм знань…

· Формування особистості із заданими властивостями…

· Однакова схема проведення навчальних занять: 75 % -комбінований урок. Розподіл часу: опитування – 20 %; пояснення нового матеріалу – 65 %; самостійна робота – 9 %; закріплення – 4 %; дом.завдання.

· Неспроможніість врахування індивідуальних особливостей учнів;

Пауло Фрейре, бразильський педагог, називає цю систему «банківською». Освіта стає процессом вкладення, в якому учні є депозитаріями, а вчитель – вкладником. Це модель, за якою обсяг операцій, дозволених учням, охоплює лише приймання, розкладання по поличках та зберігання вкладеного…

38. ПРОГРЕСИВІСТСЬКА (РЕФОРМАТОРСЬКА) СИСТЕМА: ЇЇ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ.

В центрі цієї системи – теорія американського педагога, філософа Джона Дьюї (1856-1962). Його основні праці «Школа і суспільство», «Школа і дитина», «Школа майбутнього», «Моє педагогічне кредо» мали великий вплив на розвиток західної школи.

Назва «педоцентрична» тому, що Д.Дьюї пропонував будувати процес навчання, виходячи із потреб, інтересів та здібностей дитини.

· навчання розглядається з погляду учня – як процес учіння.

· навчання доцільно будувати на основі потреб, інтересів та здібностей дитини.

· навчання повинно носити самостійний, природний, спонтанний (виникати не під зовнішніми впливами, а внаслідок внутрішніх причин) характер;

· основна мета навчання полягає в активізації пізнавальної діяльності учнів.

· навчання слід будувати не як піднесення, заучування і відтворення готових знань, а як відкриття, пошук.

· Роль учителя: уважно слідкувати за розвитком інтересів учнів, підкидувати їм посильні для розуміння і вирішення проблеми.

Оскільки мислення активізується в проблемних ситуаціях, коли особистість відчуває певні труднощі. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання як розв’язування учнями під керівництвом учителя конкретних практичних проблем. Причому останні мають бути життєвими, зрозумілими і близькими для учнів. Основна ідея – „навчання через діяння, через діяльність“, яке повинно здійснюватися за такими етапами:

1) відчуття конкретного утруднення в процесі діяльності;

3) обґрунтування гіпотез щодо її розв’язання;

5) практична перевірка гіпотез за допомогою спостережень і експериментів.

У педоцентричній концепції основна функція вчителя в постановці перед учнями життєво важливих практичних проблем та організації діяльності учнів, спрямованої на їх розв’язання. Знання й уміння не виступають спеціальною метою діяльності учнів, а формуються ними мовби паралельно, під час розв’язування практичних проблем.

· Порушення систематичності, наступності навчання, випадковість відбору матеріалу не дає всесторонього опрацювання матеріалу.

Георг Кершенштейнер – теорія трудової школи

Селестене Френе. У Френе дитина – це діяльна істота, яка збагачує свій особистий досвід у процесі вільної дііяльності. Замість традиційних класів у системі Френе діють різноманітні лабораторії і майстерні.

39. ЗМІСТ і ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ.

Це активно-діяльнісний тип навчання, головною метою якого є формування самостійного творчого мислення. Це орієнтація навчального процесу на потенціійні можливості людини і на їх реалізацію.

Творці – Й.Песталоцці, Ф.Дістервег, К.Ушинський, Л.Занков, Д.Ельконін, А.Фурман.

Основна ідея – навчання не повинно плестися у хвості розвитку дитини, а повинно вести його за собою. Навчання- це керівна рушійна сила психічного розвитку дитини…

Л.Виготський виділяв два рівні в розвитку дитини:

І рівень – зона актуального розвитку – це ті якості, які вже сформувалися і дитина може діяти самостійно

ІІ рівень – зона ближнього розвитку – це ті види діяльності, які дитина покти що не в стані виконати самостійно, але з якими вона може справитися за допомогою дорослого.

Зона ближнього розвитку - це та зона, де відбувається розвивальне навчання.

· Перетворюючий характер діяльності (учні спостеріають, класифікують, порівнюють, групують, класифікують, роблять висновки, з’ясовують закономірності)

· Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроках, умов для природного самовираження учнів (прояв ініціативи, самостійності вибірковість у способах дії)

Гнучка структура уроків (загальні цілі і засоби організації уроків конкретизуються у залежності від призначення уроку, його тематичного змісту)

40.ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ: МЕТА, ЗАВДАННЯ, ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ.

Особистісно-зорієнтоване навчання – це тип навчання, метою якого є розвиток індивідуальних пізнавчальних здібностей кожної дитини, надання допомоги у її самовизначенні, пізнанні себе, самореалізації, формуванні культури життєдіяльності.

Роль учителя – не в прямій передачі ЗУНів, а організація відповідного навчально-освітнього середовища, де учень навчається, опираючись на особистий потенціал, використовуючи відповідну технологію навчання.

· Орієнтація не на накопичення знань за будь-яку ціну (дуже часто та ціна дуже висока – первантаження, численні стреси, хвороби), а на пробудження цікавості у пошуку знань

· Головну увагу приділяти розивальному аспектові навчання, на відміну від перевантаження учнів фактичним матеріалом

· Самостійне вирішення учнем питання про засоби та темпи вивчення матеріалу

· Підвищення ролі індивідуальних засобів організації навчальної діяльності: вчитель перстає бути єдиним джерелом нової інформації, перестає мати «монополію на істину»

· Критерії роботи учня та вчителя слід визначати не за кількістю, а за компетентними показниками результативності кожного учня, виходячи з його потенціальних можливостей.

Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає мотивацію досягнення, спрямування до успіху, коли найбажанішим є просування вперед, інтерес до всього нового.

· розуміння учнями змісту і значення матеріалу, що вивчається;

· наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається;

· емоційна привабливість навчання (Авіценна –експеримент з вівцями. Помісти у дві клітки. Різниця– перша дивилася на картину із зображенням залитим сонцем пасовищем, на якому гуляли такі ж вівці, друга – із зображенням вовка, який шматував свою жертву…)

· наявність оптимальної системи пізнавальних завдань

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: