Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Клас-я м-дів псих. Дослідж. Хар-ка провідних м-дів дослідж. Псих. Явищ.





Терміном «методологія» сучасне наукове знання позна­чає рівні наукового підходу: загальна методологія (загаль­ний філософський підхід і спосіб пізнання явищ дійсності); спеціальна методологія (сукупність методологічних прин­ципів, які застосовуються в конкретній галузі знання); су­купність конкретних методів і методичних прийомів.

Соціально-психологічне дослідження, послуговуючись як загальною, так і спеціальною методологією, повинно дотримуватися таких принципів — загальних вихідних положень, котрі обумовлюють взаємодію дослідника із со­ціально-психологічними реаліями світу:

— принцип історизму. Забезпечує вивчення соціально-психологічної реальності з точки зору її виникнення, ета­пів і механізмів розвитку, становлення та формування, су­часного і майбутнього станів;

— принцип об'єктивності. Означає вивчення об'єктив­них закономірностей розвитку соціально-психологічних явищ у сукупності фактів і подій — суперечливих, багато­гранних, позитивних, негативних, типових, нетипових;забезпечує взаємозв'язок об'єктивного та суб'єктивного;

— принцип системності. Передбачає виокремлення пев­ної системної властивості, яка об'єднує елементи системи в єдине ціле, систему зв'язків, структуру, враховуючи при
цьому зв'язки і відносини із середовищем. Застосування в соціальній психології цього принципу передбачає такий підхід до соціально-психологічних проявів особистості,сфери спілкування та групових процесів, за якого окремі елементи предмета пізнання і дослідження розглядаються як такі, що взаємодіють, взаємозумовлюються, взаємо­пов'язані, тобто є елементами єдиного цілого;

— принцип розвитку. Налаштовує на дослідження со­ціально-психологічних явищ в їх становленні та форму­ванні. Його застосування має особливе значення під час прогнозування механізмів, моделювання структури соці­ально-психологічної реальності, шляхів оптимізації міжособистісних стосунків, при вивченні соціокультурної, ет­нопсихологічної програми поведінки індивідів у групі, складових комунікативного потенціалу особистості;



— принцип гуманізму. Є етичним аспектом соціально-психологічного відображення, визнає і характеризує лю­дину, групового суб'єкта діяльності в сфері спілкування та
групових процесів як найвищу цінність;

— принцип активності і творчої діяльності. Вказує на активний взаємозв'язок людей у процесі спільної діяль­ності, обумовлений актом виявлення творчої діяльності
кожного;

— принцип зворотного зв'язку у сфері взаємодії та гру­пових процесів. Означає, що соціольно-нормативна регуляція може існувати лише тоді, коли партнери отримува­тимуть інформацію про ефект міжособистісних відносин, тобто коли відбувається оцінка дій та вчинків співрозмов­ників.

Ці принципи ґрунтуються на розумінні природи соці­ально-психологічного відображення як явища соціаль­ного за змістом і психічного за формою та способом регу­ляції.

Конкретні методи (метод дослідження — спосіб, шлях одержання необхідної інформації про соціально-психоло­гічну реальність) в соціальній психології спрямовані на вивчення соціально-психологічних проявів особистості у міжособистісних відносинах, групових процесах та ін. Су­купність наукових методів збирання, оброблення й аналізу соціально-психологічних фактів дає змогу реалізувати ці­лі та завдання соціально-психологічного дослідження.

До головних методів соціально-психологічного дослі­дження належать: метод спостереження, метод опитуван­ня, метод тестування, метод групової оцінки особистості, метод експерименту, метод вивчення документів, метод соціометрії.

Метод спостереження. Його значення та цінність зу­мовлена черпанням матеріалу безпосередньо з життя при спостереженні за психічною діяльністю індивідів у взаємо­дії з іншими, яка виявляється в їхніх рухах, діях, вчин­ках, висловлюваннях, оцінках. Він є одним з емпіричних методів соціально-психологічного дослідження, який ви­являється в чуттєвому пізнанні явища чи досліджуваного предмета. Сутність його полягає в систематичному і ціле­спрямованому сприйманні, фіксації психічних явищ з ме­тою вивчення їх специфічних змін за певних умов, аналізу І використання у практичній діяльності. Цей метод широ ко використовується в соціальній психології для вивчення процесів сприймання та взаємовпливів, аналізу соціально-психологічного середовища, соціокультурної програми по­ведінки партнерів по взаємодії тощо.

Метод опитування. Цей метод є надзвичайно пошире­ним у соціально-психологічних дослідженнях і використо­вується для з'ясування, чи розуміють досліджувані кон­кретні завдання, життєві ситуації, а також з метою отри­мати інформацію про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінку особистості. Опитування ґрунту­ється на безпосередній (бесіда, інтерв'ю) чи опосередкова­ній (анкетування) соціально-психологічній взаємодії дослідника й опитуваного (респондента). Бесіда дає змогу одержати інформацію на основі вербальної (словесної) ко­мунікації. За анкетного методу, на відміну від методу бе­сіди, не обов'язковий особистий контакт. Використовуєть­ся опитувальний лист, який є сукупністю впорядкованих за змістом і формою запитань.

Метод тестування. За його допомогою встановлюють психологічні якості людини, наявність чи відсутність пев­них здібностей (дидактичних, комунікативних, організа­ційних), навичок, умінь. Головним інструментом під час використання цього методу є тест.

Тест— спеціально розроблені завдання і проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної та якісної оцінки може стати показником роз­витку певних психологічних якостей, властивостей особистості.

За формою тестові методи поділяють на вербальні, не-вербальні та змішані. Ефективність їх залежить від пра­вильності використання тестів, дотримання умов психоло­гічного тестування: правильно застосований тест дає змогу зібрати за короткий термін багато цінного матеріалу для якісного психологічного аналізу, що підвищує продуктив­ність дослідницької роботи.

Метод групової оцінки особистості. Побудований він на феномені групових уявлень про кожного учасника групи в результаті пізнання людей у процесі їх спільної діяльності та спілкування. Передбачає одержання характеристики людини під час взаємних оцінювань з використанням при­йомів безпосереднього оцінювання за п-бальною шкалою, ранжирування (послідовне розміщення) якостей, попарного їх порівняння та ін.

Метод експерименту. Його перевага полягає в тому, що дослідник сам ініціює явища, які його цікавлять, а не чекає їх появи. Експеримент реалізується як органі­зована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Психологічний експе­римент може бути природним (базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах, тобто у спеціальних експериментальних умовах, які не порушу­ють звичайного перебігу подій) і лабораторним (дослі­дження у штучних умовах, з використанням вимірю­вальної апаратури, приладів та іншого експерименталь­ного матеріалу).

Метод вивчення документів. Традиційно документами вважають спеціально створені предмети, призначені для передавання та збереження інформації. Ними може бути будь-яка інформація, що містить дані про відносини в гру­пі, вплив трудової діяльності на людину тощо.

Робота з документами потребує від дослідника спеці­альної підготовки. Особливо важливими є вміння визначи­ти достовірність інформації, поданої в документах (з'ясу­вати, з якою метою складено документ, хто його автор та ініціатор; проаналізувати наміри осіб, які склали доку­мент; виокремити опис подій та їх оцінку; встановити, чи був автор документа свідком зафіксованої події, чи перека­зав її зі слів інших або склав документ на підставі даних, одержаних від інших осіб, тощо).

Метод соціометрії. Його процедура спрямована на опитування кожного учасника малої гру­пи з метою встановлення можливості його участі (неучас­ті) в певному виді спільної діяльності або ситуації. Кінце­ві результати використання соціометрії можуть бути представлені у формі соціоматриць, соціограм, які гра­фічно відтворюють структуру взаємин у групі або соціометричних індексів, що кількісно відображають психоло­гічні взаємини у групі. Метод соціометрії має і певні недо­ліки, оскільки під час його застосування неможливо дізнатися про мотиви міжособистісних переваг або запе­речень. Нерідко його результати спотворюються нещири­ми відповідями тощо.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.