|
|
Сучасний дискурс виникнення університету. 3. Університет як європейський цивілізаційний феномен.Стр 1 из 5Следующая ⇒ Сучасний дискурс виникнення університету. 3. Університет як європейський цивілізаційний феномен.
З часів пізнього Середньовіччя і до сьогодення університет є неодмінним атрибутом європейської цивілізації та однією з найстарших соціальних інституцій, що актуалізує необхідність проаналізувати процес виникнення університету та його організаційно-інституційну специфіку в перші сторіччя існування. Як зазначає Вальтер Рогу, дух не здатен сам з себе створити тіло. Університет міг виникнути тільки за певних економічних, державно-політичних, соціальних умов, характерних для низки європейських міст у цей період. Позиція професора Мейнера, праці якого присвячені університетам, інша. На його думку, університети не були епіфеноменальним явищем, продуктом власного оточення, вони виступали як системоутворююче начало відносно зовнішнього середовища. Погяди Мейнера підкреслюють своєрідність ціннісного єства університету як соціального інституту, що є продуктом його функціонування. Мейнер пов’язує освіту перших університетів з потужним прогресом духовності. Дюркгейм як би поєднує ці точки зору і зазначає, що університет виник як сполучення зовнішніх факторів, але ці фактори могли бути поєднані в єдине ціле тільки завдяки певному "внутрішньому феномену". Таким фактором визначається християнська ідея виховання. Саме в цьому спостерігається дуалістична природа цінностей університету: з одного боку внутрішньо університетська культура, що отримує розвиток незалежно; а з іншого, вона відповідає першоджерельним соціокультурним цінностям та запитам суспільства, що їх підтримує. Саме таким чином і реалізується єдність ціннісних потреб суспільства і ціннісних орієнтацій університету, що зумовлюють вічність та життєздатність університету. для сучасного англомовного дискурсу виникнення університету класичною є книга Алана Коббана "Університети Середньовіччя: їх розвиток та організація". Він формулює тезу про феномен виключно середньовічної західноєвропейської цивілізації, формулює концепцію університету як "генеральну студію", ідентифікує відмінності між "болонською" та "паризькою" моделями середньовічного університету, розглядає специфіку взаємодії університету та суспільства в епоху пізнього Середньовіччя. Як висновок, теза про утилітарний характер університетської діяльності з моменту виникнення цієї соціальної інституції та про академічну свободу як необхідну передумову функціонування університету. Цікавий підхід до проблеми виникнення університету запропонована у книзі Жака Ле Гоффа "Інтелектуали в Середні віки". Появу інтелектуала, як специфічного персонажа європейського життя, автор тлумачить як закономірний наслідок переміщення центру суспільного та економічного життя в міста: "інтелектуали, які з’явилися в містах, що активно розбудовуються, знову запустили машину історії". ХІІІ ст він розглядає як "сторіччя університетів"й аналізує специфіку устрою університетської корпорації
Основні віхи становлення та розвитку вищої гуманітарної освіти в університетах Російської імперії. Аналіз документів департаменту народної освіти, звітів про роботу Харківського учбового округу, університету, педінституту та їх викладачів, Комітету по розгляду учбових посібників, справ канцелярій попечителя Харківського учбового округу за 1803-1804 рр. та деяких маловідомих публікацій свідчать, що вивчення педагогічних наук на базі вищої школи починається в Харкові з січня 1805 р. – від початку діяльності університету, а поглиблена педагогічна підготовка студентів з вересня 1812 р. – були введені спецкурси педагогічного напрямку. Спеціальну педагогічну підготовку здійснював педагогічний інститут. Перші відомості про нього, завдання і зміст роботи, теоретичну та практичну психолого-педагогічну підготовку студентів можна знайти в названій вище главі 12 статуту 1804 p., а також у „Звіті про стан навчальних закладів Харківського округа за 1811 р.”. Харківський інститут підлягав головному педінституту в Санкт-Петербурзі, Харківському університету і одночасно Міністерству освіти. Першим директором педінституту, обраним на демократичних засадах, був професор університету Христофор Пилипович Роммель. Він одночасно виконував і обов'язки інспектора гімназій та училищ округу. У додаток до статуту 1804 р. Х. Роммель розробив ще два документи: „План та правила навчання і викладання у педагогічному інституті” (1811) та курс лекцій „Дидактика та методика” (1812). Ці документи розкривали особливості навчально-виховної і наукової роботи в Інституті, а також закладали теоретичні основи розвитку педагогіки вищої школи і педагогічної підготовки студентів. Почавши функціонувати у 1805 р., інститут кілька десятиріч підряд в силу невідкладних потреб відігравав роль спорідненої аспірантури і навіть докторантури, тому, що забезпечував науково-викладацькими кадрами (кандидатами, магістрами, докторами) перш за все свої власні та університетські кафедри. Аналіз ряду документів свідчить, що фактично Харківський педінститут був самостійним учбовим закладом і разом з університетом мав готувати учителів для шкіл округу та кандидатів на посади викладачів для вищої школи. За штатним розкладом окрім директора тут працювали спочатку дев’ять професорів та навчались двадцять п’ять казеннокоштних студентів, яким виплачувалась державна стипендія. Були і своєкоштні студенти. Строк навчання в інституті був трирічним. Щорічно випускалося 10-15 учителів. Всі питання обговорювалися і вирішувались конференцією або загальними зборами. Взагалі в педінститут приймали студентів другого та третього курсів університету, а також осіб, які закінчили університет. Протягом трьох років вони продовжували набувати загальноосвітні знання і одержували більш глибоку науково-методичну та спеціальну педагогічну підготовці. Після закінчення випускники мали обов'язково відпрацювати в школі чи вузі 4-6 pp. (своєкоштні – 4, казеннокоштні – 6). Майбутні учителі набували педагогічних знань, умінь та навичок в процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, окремих методик, проходження педагогічної практики в гімназіях та школах. Майбутні викладачі вищої школи та старші викладачі гімназій одержували спеціальну поглиблену педагогічну підготовку в педінституті. Сучасний дискурс виникнення університету. 3. Університет як європейський цивілізаційний феномен.
З часів пізнього Середньовіччя і до сьогодення університет є неодмінним атрибутом європейської цивілізації та однією з найстарших соціальних інституцій, що актуалізує необхідність проаналізувати процес виникнення університету та його організаційно-інституційну специфіку в перші сторіччя існування. Як зазначає Вальтер Рогу, дух не здатен сам з себе створити тіло. Університет міг виникнути тільки за певних економічних, державно-політичних, соціальних умов, характерних для низки європейських міст у цей період. Позиція професора Мейнера, праці якого присвячені університетам, інша. На його думку, університети не були епіфеноменальним явищем, продуктом власного оточення, вони виступали як системоутворююче начало відносно зовнішнього середовища. Погяди Мейнера підкреслюють своєрідність ціннісного єства університету як соціального інституту, що є продуктом його функціонування. Мейнер пов’язує освіту перших університетів з потужним прогресом духовності. Дюркгейм як би поєднує ці точки зору і зазначає, що університет виник як сполучення зовнішніх факторів, але ці фактори могли бути поєднані в єдине ціле тільки завдяки певному "внутрішньому феномену". Таким фактором визначається християнська ідея виховання. Саме в цьому спостерігається дуалістична природа цінностей університету: з одного боку внутрішньо університетська культура, що отримує розвиток незалежно; а з іншого, вона відповідає першоджерельним соціокультурним цінностям та запитам суспільства, що їх підтримує. Саме таким чином і реалізується єдність ціннісних потреб суспільства і ціннісних орієнтацій університету, що зумовлюють вічність та життєздатність університету. для сучасного англомовного дискурсу виникнення університету класичною є книга Алана Коббана "Університети Середньовіччя: їх розвиток та організація". Він формулює тезу про феномен виключно середньовічної західноєвропейської цивілізації, формулює концепцію університету як "генеральну студію", ідентифікує відмінності між "болонською" та "паризькою" моделями середньовічного університету, розглядає специфіку взаємодії університету та суспільства в епоху пізнього Середньовіччя. Як висновок, теза про утилітарний характер університетської діяльності з моменту виникнення цієї соціальної інституції та про академічну свободу як необхідну передумову функціонування університету. Цікавий підхід до проблеми виникнення університету запропонована у книзі Жака Ле Гоффа "Інтелектуали в Середні віки". Появу інтелектуала, як специфічного персонажа європейського життя, автор тлумачить як закономірний наслідок переміщення центру суспільного та економічного життя в міста: "інтелектуали, які з’явилися в містах, що активно розбудовуються, знову запустили машину історії". ХІІІ ст він розглядає як "сторіччя університетів"й аналізує специфіку устрою університетської корпорації
  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|