Місце і роль Києво-Могилянської академії у розвитку національної культури й освіти.

Розвиток освіти України в XVII – XVIII ст., поява мережі різних видів навчальних закладів як центрів освіти та культури мали великий вплив на піднесення освіченості серед населення, формування інтелектуальної еліти в країні. По всій території відкривалися школи різного типу. Значну роль у становленні вищої освіти відіграла Києво-Могилянська академія. Вона бере свій початок від заснованої у 1615 р. Київської братської школи. У 1632 р. з ініціативи київського митрополита Петра Могили до неї була приєднана школа при Києво-Печерській лаврі. Внаслідок об’єднання братської школи з Лаврською, було утворено Києво-Могилянський колегіум. 26 вересня 1701 р. Києво-Могилянській колегії надано статус академії. Тривалий час вона була єдиним вищим загальноосвітнім, всестановим навчальним закладом України, Східної Європи та всього православного світу.

У академії зберігались національні традиції української школи, але навчання здійснювалось латинською мовою, знання якої вважали за ознаки освіченості. Окрім того, вивчалися руська, грецька, церковнослов'янська і польська мови у граматичних класах. Вивчення церковнослов'янської мови давало змогу не переривати зв'язку з писемною спадщиною Київської Русі, глибоке знання грецької сприяло вихованню низки відомих українських елліністів XVII-XVIII ст. Церковнослов´янську вивчали як мову вітчизняної книжкової спадщини, а також з огляду на її статус сакральної мови українців; грецьку – як мову візантійської культури і християнських богословських джерел; латиною в академії читали курси вищих наук, зокрема філософії, влаштовували диспути, послуговувались у листуванні та при складанні реєстрів бібліотек. Навчальна програма передбачала вивчення так званих сімох вільних наук: граматики, риторики, поетики, філософії, математики, астрономії та фізики. За змістом навчальних програм і рівнем викладання академія відповідала вимогам європейської вищої освіти. Увесь курс навчання тривав 12 років.

У другій половині XVIII ст. були відкриті навіть спеціальні класи чистої математики, де викладалась алгебра і геометрія, та змішаної математики, де викладалась механіка, гідростатика, гідравліка, оптика, тригонометрія, астрономія, гідрографія і математична хронологія, цивільна й військова архітектура [5, c. 2 – 3]. В академії започатковуються природничі науки – астрономія, біологія, мінералогія, зоологія та інші, які поступово відділяються від філософії. Формувалась також історична наука. Досить згадати, що літописці Роман Ракушка-Романовський, Самійло Величко, Григорій Граб’янка навчались в академії. Писали вони свідомо для прийдешніх поколінь.

Наприкінці XVIII ст. з’явилися класи домашньої і сільської економіки, а також медичний. Значним є внесок Києво-Могилянської академії у розвиток давньоукраїнської літератури, вивчення теорії поетичного мистецтва, теорії красномовства. Поезія і проза писалась давньоукраїнською, латинською і польською мовами. Літературна творчість і теоретичні праці могилянців з поетики і риторики вплинули на духовні і літературні процеси в Росії. В академії діяла школа графіки, яку представяли Іван Мигура, Михайло Карновський, Григорій Левицький, Іван Щирський. Що стосується архітектури, то хоча спеціального архітектурного класу не було, студенти отримували добрі знання з цього фаху. Прикладом може бути діяльність визначного випускника академії Івана Григоровича-Барського – киянина, архітектора і будівничого, якому в Києві належить більше 30 споруд.Студентів навчали різним прийомам малювання, графіки й живопису. Саме тут складається одна з найбільших художніх та граверних шкіл в Україні. Києво-Могилянська академія сприяла також розвитку музичного мистецтва в Україні. Тут сформувалась київська школа музики, зародився і став професійним театр. У народі ж особливо великою популярністю користувалися вертеп, інтермедія. Це прискорило входження України в загальноєвропейський музичний процес, позитивно позначилося на розвитку музичної теорії, співочої, вокально-хорової практики, формуванні композиторської школи (її представники – Максим Березовський, Артемій Ведель; тут здобував музичну освіту Г. Сковорода).

Як найбільший науковий центр України Києво- Могилянська академія мала виняткове значення для розвитку освіти, науки, культури України, утвердження національної самобутності. Києво- Могилянська академія стала центром філософської думки в Україні. Велика вага в академії приділялась вихованню студентів на принципах гуманізму і рівності. Це сприяло розвиткові демократичних ідеалів, плеканню у вихованців почуття гідності й взаємної поваги. Основи виховання молоді розробив Петро Могила, виклавши їх у своїх працях, передусім в «Антології», виданій 1636 р. для молодих колегіантів. На 3 формування виховних ідеалів в академії значний вплив мало запорізьке козацтво.

Загалом могилянка стала центром, де формувалися кадри провідної української верстви – козацької старшини, зокрема – писарі, обозні, судді, осавули, полковники, сотники, військові канцеляристи, бунчукові товариші, а також правники, дипломати, перекладачі тощо. Києво-Могилянська академія стала елітною вищою школою, центром науки і культури козацької України. У ній навчався і працював цвіт українського народу. Тисячі громадян пишалися тим, що вони є вихованцями академії. Серед них – видатні вчені, політичні й релігійні діячі, вчителі, композитори. Багато хто з вихованців займав високі державні посади в Москві та Петербурзі.

У другій половині XVIII ст. академія заходами імператриці Катерини ІІ поступово перетворюється на замкнений становий освітній заклад для дітей духівництва без матеріальної бази. Централістична політика Катерини ІІ поклала кінець вищій та середній освіті на українських землях. Києво-Могилянська академія підняла затребуваність освітніх закладів. Разом із занепадом національної державності, культури вона переживала трагічні та гіркі часи падіння і втрат. Із її стін витісняли все українське. 31 жовтня 1798 p., за ініціативою імператора Павла І, академія втратила свій статус, її прирівняли до трьох інших російських академій: Московської, Петербурзької і Казанської. У 1817 р. вона припинила свою діяльність, але через рік була реорганізована в суто релігійний навчальний заклад, що готував кадри духівництва.

З утвердженням незалежності України 16 жовтня 1991 р. розпочалася нова сторінка історії Києво-Могилянської академії. Указом Президента України було започатковано Незалежний міжнародний університет «Києво- Могилянська академія». Але цією датою не завершується літопис становлення та відродження Києво-Могилянської академії. 24 серпня 1992 р. було офіційно відкрито Університет «Києво-Могилянська академія», відбулася посвята в студенти перших вступників. 23-24 травня 1993 р. проходила міжнародна нарада експертів ЮНЕСКО, присвячена аналізу діяльності УКМА. 19 травня 1994 р. видано Указ Президента України про надання УКМА нового статусу – Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). 30 червня 1994 р. прийнято рішення Міжгалузевої республіканської акредитаційної комісії про ліцензування НаУКМА за IV рівнем акредитації. Києво-Могилянська академія – заклад європейського рівня, їй належить визначне місце в історії культурних зв’язків України із слов’янськими народами. Міжнародні зв’язки Києво-Могилянської академії мають важливе значення для оцінки її місця в історії світової культури.

10. Правові засади діяльності університетів в "підросійській" Україні. 11. Реалізація ідей свободи, автономії та колегіальності в університетах Наддніпрянської України.

В ХІХ столітті виникають перші університети в Україні. В. Ключевський писав, що ніколи так влада не цікавилась освітою, як в ХІХ столітті. Це століття характеризується модернізацією освітніх процесів в Надніпрянській Україні, яка і дала поштовх на створення власне університетів і розвитку освіти і науки.

У 1802 р. було створено Міністерство народної освіти. Було видано документ "Попередні правила народної освіти", в якому закладалися базові основи освіти.

- на що орієнтуватися (вітчизняні традиції чи західні)

- напрям освіти (природничий чи гуманітарний).

Правова колізіція така, що закон прийнятий, але коли він впроваджується, то кожен його розуміє по своєму

У створенні університетів значну роль відігравали відповіді на ці 3 питання (тобто, головною є влада, природничий напрям науки, проте поєднували досвід вітчизняної і зарубіжної освіти).

В Росії навчальні заклади створювала сама держава і коли держава обмежувала їх права, то громадьськості, яка б їх захищала, не було, напротивазі німецькій концепції освіти.

1805 року було відкрито Харківський університет, який понад чверть століття залишався важливим центром освіти, наукової і громадсько-педагогічної думки Лівобережної України. У ньому були такі факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, медичний, юридичний. З 1811 р. при університеті утворено педагогічний інститут, а з 1852 р. – кафедра педагогіки.

Оскільки, як зазначав М.Пирогов, „університети є барометром суспільства”, і в них „можна вірно визначити і дух суспільства, і всі суспільні прагнення, і дух часу”, спалахи студентських заколотів, які розпочались у 1901 р. в Харківському університеті і в січні того ж року в Київському, були закономірною реакцією на ряд обмежень з боку уряду та правлячих кіл. Свої демократичні погляди та переконання студенти відстоювали у виступах, вимагаючи автономії університетів, академічних свобод, право на вільне проведення студентських зібрань тощо. Для заспокоєння заколоту урядом 22 грудня 1901 р. було видано нові „Тимчасові правила” які давали дозвіл студентам створювати гуртки, каси взаємодопомоги, організовувати збори (за умови контролю з боку керівників навчальних закладів). Неприйняття страйкуючими „Правил” призвело до виходу в 1902 р. другого варіанту „Тимчасових правил”, які давали право вузам на організацію інституту кураторів та професорських дисциплінарних судів. Але і цей крок уряду не задовольнив страйкуюче студентство, до якого поступово почали приєднуватися учні та вихованці гімназій, реальних училищ, технічних шкіл.

8 (20) листопада 1833 р. в день Святого архістратига Михаїла, що здавна вважався покровителем Києва, указом Миколи І було оголошено про майбутнє закладення у Києві Університету Св. Володимира. Цьому передували революційні події в Польщі. Після польського повстання 1830-1831 рр. царський уряд закрив Кременецький (Волинський) ліцей, який для дворянських дітей Волинської та Подільської губерній заміняв університет. І хоча ліцей офіційно залишився осторонь від повстання, його, як і інші вищі школи з польською мовою викладання, реформували. Починаючи з 1832/1833 навчального року ліцей перебазували до Києва і перевели на російську мову викладання. Разом із тим, він майже повністю зберіг своє майно, склад викладачів, а також учнів. Саме на базі Кременецького ліцею і виник Київський університет, що став культурним осередком Київської, Волинської та Подільської губерній. Університет як інституція фактично почав діяти з 8 (20) березня 1834 р., коли відібраних за ознакою благонадійності викладачів Волинського ліцею було запрошено на засідання ради Університету Св. Володимира. Вони були призначені професорами Університету. А через 4 місяці, на день Святого Володимира, відбулося урочисте відкриття київської вищої школи.

У 1867- Одеський університет, 1661 р - Львівський.

Діяльність університетів до 1917 року, в контексті реалізації ідеї автономії, самоврядування, пройшли такі етапи:

1 етап. До 1814 р була провідною ідея влади. Використовували німецьку модель освіти, яка себе виправдала (лише в контексті самоврядування і автономії), більш влаштовувала французька модель. Всі органи управління були виборними, університет мав вчену раду, яка була колегіальним органом. Університет зберігав фінансову, господарську, судову автономію. Вуз мав право на свою цензуру. Університети мали право виписувати закордонну літературу, виїжджати закордон у відрядження. Було визначено посаду "попічитель" університету. Він не мав право більше як один раз на рік йти в університет, жив за межами міста і не втручався в його діяльність

В 1814 р. ректору було відправлено таємний лист від влади.

2 етап. 1835-40 рр. своєрідне піднесення. Новий статут дава змогу університету давати вчені звання. Штати поповнювалися запрошеними з -за крдону, була практика приат-доценства, виділяли стипендатів. Від університети забрали фінансові, адміністративні і судові питання. Їх автономія була проблематичною. Багато втручався попечитель. Дозволено їздити за кордон стажуватися. ПРипинили публічні захисти, прелік предметів обмежувався. Навчальні програми затвержував міністр. Університети підпорядковувалися генерал-губернатору. З 60 року ситуація трохи покращилася. в 1863 р. - новий статут,який складали декілька років, і було багато пропозицій, проте тільки 20 % з них вмістили в статут.

3 етап. Влада затвержувала все. Розширили повноваження рад (вирішували скільки предметів, як викладати). Знову дозволили університети приймати кошторис, присудження медалей, вибір стипендіатів.

4 етап. 1884 р- останній статут - обмежував автономію, багато чого вирішував попічитель. В період війни відмінили автономію

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: